Рішення № 80861531, 28.03.2019, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 березня 2019 р. Справа №480/109/19

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Гелети С.М.

за участю секретаря судового засідання – Високос Я.С.

представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Головне Управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 звернувся до суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ в Сумській області), в якій, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог (а.с. 60), просить визнати протиправною діяльність ГУ ПФУ в Сумській області щодо не виплати нарахованої пенсії за травень, червень та вересень 2018; зобов’язати ГУ ПФУ в Сумській області виплатити нараховану пенсію за травень, червень та вересень 2018, а також нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів, відповідно до вимог Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплати". Також просив встановити судовий контроль за виконанням рішення суду.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є пенсіонером МВС, отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". У зв’язку з окупацією м. Дебальцево Донецької області був вимушений виїхати з тимчасово окупованої території до м. Конотоп Сумської області, а згодом в с. Хижки, Конотопського району. З 26.01.2015 отримав статус особи, що переміщена з тимчасово окупованої території України, який був скасований з 12.10.2016. У листопаді 2017 року отримав у власність житловий будинок в с. Хижки, де постійно проживає, тобто втратив статус особи переміщеної з тимчасово окупованої території України та районів проведення АТО. Однак ГУ ПФУ в Сумській області безпідставно не виплатив пенсію за травень, червень та вересень 2018 року на підставі Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування.

14.02.2019 представник відповідача подав відзив у якому проти позовних вимог заперечує, просив відмовити в їх задоволенні. Також зазначив, що відповідно до Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" довідка є документом, який підтверджує факт внутрішнього переміщення і взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, яка діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12. Відповідно до п.п. 5 п. 12 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 № 365 соціальні виплати за рішенням комісій або органів, що здійснюють соціальні виплати, припиняються у разі отримання інформації від Держприкордонслужби, МВС, СБУ, Мінфіну, Національної поліції, ДМС, Держфінінспекції, Держаудитслужби та інших органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування. Виплата пенсії позивачу була призупинена з 01.05.2018 та з 01.09.2018 у зв’язку з отриманням відповідної інформації Пенсійним фондом України.

Головним управлінням був надісланий запит до управління соціального захисту населення Конотопської районної державної адміністрації. За результатами розгляду листів Конотопської РДА від 23.05.2018 № 01/807 та від 27.09.2018 № 01/1315, ОСОБА_4 у червні та вересні 2018 було поновлено виплату пенсії з 01.05.2018 та з 01.09.2018. Суми пенсії за травень, червень та вересень 2018 нараховані до виплати, відповідно до п. 15 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам обліковуються у головному управлінні та будуть виплачені на умовах окремого порядку, що буде визначений Кабінетом Міністрів України.

Також заперечує в частині стягнення компенсації втрат частини доходів та встановлення судового контролю. Щодо стягнення компенсації зазначив, що однією з обов’язкових умов виплати компенсації є нарахування доходів та їх несвоєчасна виплата. Оскільки перерахунок пенсії виконано вчасно, підстави для нарахування та виплати компенсації відсутні.

04.03.2019 позивач подав відповідь на відзив ГУ ПФУ в Сумській області у якій з аргументами відповідача не погоджується, посилання на постанову Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 № 365 вважає безпідставними, оскільки підзаконний нормативно-правовий акт не може підміняти норми закону та скасовувати виплату пенсії, передбачену таким законом.

18.01.2019 відкрито провадження, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Ухвалою від 18.02.2019 у справі призначено судове засідання.

04.03.2019 позивач уточнив вимоги, про що подав відповідну заяву.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд частково задовольняє позовні вимоги, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що позивач - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, пенсіонер, отримує пенсію за вислугу років (а.с. 14) відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Сумській області.

29.01.2015 позивачу видано довідку про взяття на облік особи, переміщеної з тимчасово окупованої території України та районів проведення АТО № НОМЕР_1 (а.с. 15). На підставі договорів від 30.11.2017 позивач набув у власність житловий будинок та земельні ділянки, які знаходяться в с. Хижки, Конотопського району Сумської області (а.с. 16-18).

З 01.05.2018 та з 01.09.2018 позивачу була припинена виплата пенсії з приводу чого позивач звертався на Урядову гарячу лінію.

Листами від 23.07.2018 № МИ-8289898/654 та від 25.09.2018 № МИ-8501005/867 ГУ ПФУ в Сумській області повідомило позивача про те, що у зв’язку з отриманням інформації головним управлінням була припинена виплата пенсії з 01.05.2018 на підставі п.п. 5 п. 12 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 № 365. За інформацією Конотопської РДА у червні 2018 року виплату пенсії було поновлено. Пенсія за травень та червень 2018 було нараховано до виплати, однак сума пенсії за липень 2018 була повернута на рахунок головного управління. Сума доплати за період з 01.05.2018 по 31.07.2018 разом з поточною виплатою за серпень 2018 нарахована до виплати у серпні поточного року (а.с. 19).

Також вказано, що у серпні 2018 Міністерством фінансів України здійснено верифікацію достовірності інформації, яка впливає на дію довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. У зв’язку з отриманням відповідної інформації Пенсійним фондом України була зупинена виплата пенсії з 01.09.2018. Пенсії, які не були виплачені за минулий період, відповідно до п. 15 Порядку призначення, обліковуються у головному управлінні та будуть виплачені на умовах окремого порядку (а.с. 20).

При цьому, в матеріалах пенсійної справи ОСОБА_3 міститься лист Конотопської РДА від 27.09.2018 № 01/1315 відповідно до якого ОСОБА_3 перебуває на обліку як внутрішньо переміщена особа, станом на 26.09.2018 довідка внутрішньо переміщеної особи не скасована (а.с. 42 зворот. стор.).

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Так, 22.11.2014 року набув чинності Закон України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб", яким відповідно до Конституції та законів України, міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, закріплені гарантії для внутрішньо переміщених осіб.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав, зокрема, на пенсійне забезпечення здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 № 637 "Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам" встановлено, що призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 № 509 (далі - Порядок № 509). Виплата (продовження виплати) пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення (далі - соціальні виплати), що призначені зазначеним особам, здійснюється виключно через рахунки та мережу установ і пристроїв публічного акціонерного товариства Державний ощадний банк України. Такі виплати можуть здійснюватися за бажанням особи з доставкою додому, з компенсацією витрат за надання таких послуг, передбачених укладеним відповідно до пункту 3 цієї постанови тристороннім договором.

Тобто, за приписами наведеної норми умовами призначення та продовження виплати пенсій внутрішньо переміщеним особам є знаходження внутрішньо переміщених осіб на обліку за місцем перебування, що підтверджується довідкою; наявність рахунку в установі ПАТ "Державний ощадний банк України".

При цьому суд зазначає, що ОСОБА_3 дійсно перебуває на обліку внутрішньо переміщених осіб, йому видана довідка від 29.01.2015 № НОМЕР_1, доказів скасування якої відповідачем не надано.

Питання виплати пенсій врегульовані статтею 47 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за якою пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.

Статтею 49 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачені підстави припинення та поновлення виплати пенсії.

У частині 1 цієї статті визначено, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 49 зазначеного Закону поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати.

Як встановлено судом, виплата пенсії ОСОБА_3 у травні та вересні 2018 припинена у зв’язку з отриманням Пенсійним фондом України за даними "АРКАН" відповідної інформації.

При цьому судом не встановлено, а відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження наявності підстав, визначених ст. 49 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", для припинення виплати пенсії ОСОБА_3, а також підстав для не виплати нарахованої пенсії позивачу.

Суд вважає за необхідне застосувати до спірних правовідносин практику Європейського Суду з прав людини, як джерело права відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Як зазначив Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Пічкур проти України" (набрало статусу остаточного 07.02.2014 року) право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України (пункт 51 цього рішення). У пункті 54 вказаного рішення ЄСПЛ зазначив, що наведених вище міркувань ЄСПЛ достатньо для висновку про те, що різниця в поводженні, на яку заявник скаржився, порушувала статтю 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Суд звертає увагу відповідача на положення статті 1 Конвенції, Статті 1 Додаткового протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Париж, 20.III.1952) яка передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права, положення Статті 14 Конвенції якою визначено, що користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на встановлені обставини, суд вважає дії ГУ ПФУ в Сумській області такими, що не відповідають зазначеним приписам Основного Закону, оскільки виплата пенсії позивачу була припинена за відсутності законодавчо встановлених підстав, а в подальшому не була виплачена, незважаючи на її нарахування органом Пенсійного фонду.

Посилання відповідача на норми постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 № 365 суд вважає безпідставним, оскільки встановлення нормативно-правовим актом розширеного кола підстав для припинення виплати пенсії суперечить вимогам Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", який має вищу юридичну силу.

Дана позиція суду узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним в постанові від 06.02.2018 по справі № 233/4105/17 (провадження № К/9901/614/17).

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що відповідач - ГУ ПФУ в Сумській області, припиняючи виплату пенсії з підстав, не передбачених ст. 49 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", діяв не на підставі та у спосіб, що визначені законом.

Так, позивач просив суд визнати протиправною діяльність ГУ ПФУ в Сумській області щодо не виплати нарахованої пенсії за травень, червень та вересень 2018. При цьому на думку суду, обраний позивачем спосіб захисту порушеного права не буде достатнім, ефективним та таким, що сприятиме відновленню порушеного права.

Оскільки в ході розгляду справи судом встановлено, що пенсія ОСОБА_3 за травень, червень та вересень 2018 була нарахована, однак не виплачена, суд частково задовольняє позовні вимоги та вважає за необхідне зобов’язати ГУ ПФУ в Сумській області виплатити нараховану ОСОБА_3 пенсію за травень, червень та вересень 2018 року в загальній сумі 16220,04 грн., допустивши негайне виконання рішення суду в частині виплати пенсії за один місяць.

Щодо нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів, суд зазначає наступне.

Питання, пов'язані із здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані нормами Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою КМУ від 21.02.2011 № 159.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Згідно зі ст. 2 вказаного Закону компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться) (стаття 3).

Статтею 4 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" визначено, що виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Частиною 2 ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" передбачено, що нараховані суми пенсії, не отримані пенсіонером з вини органу Пенсійного фонду України, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

З аналізу наведених норм вбачається, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації громадянину частини доходу, в тому числі пенсії, у зв'язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер.

При цьому, дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (зокрема, пенсії).

Компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування, тобто, чи самим підприємством, установою чи організацією добровільно або на виконання судового рішення.

Основною умовою для виплати громадянину передбаченої ст. 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", ст. 2 Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходу у зв'язку з порушенням їх виплати" компенсації, є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів, у тому числі пенсії. При цьому компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією, у даному випадку - органом пенсійного фонду, добровільно чи на виконання судового рішення.

Разом із тим, позивач просить стягнути компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, нарахованої на суму невиплаченої пенсії.

Відповідно до п. 5 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати сума компенсації виплачується громадянам у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць. Суд зазначає, що компенсація втрати частини доходів може бути нарахована лише на ту частину заборгованості, яка була фактично виплачена позивачу та в місяць виплати такої заборгованості.

Даний висновок суду узгоджується із позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладеною в постанові від 10.07.2018 по справі № 404/6317/16-а.

Враховуючи відсутність підстав вважати, що право на отримання компенсації при відновленні виплати пенсії буде порушено відповідачем, задоволення позову в цій частині буде свідчити про вирішення спору, який ще відсутній, тобто на майбутнє, що суперечить засадам адміністративного судочинства та його принципам.

З огляду на викладене, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 в частині нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів, відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати".

Щодо встановлення судового контролю за виконанням рішення суду шляхом зобов’язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення, слід зазначити наступне.

Частиною 1 ст. 382 КАС України встановлено, що суд, який ухвалив рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. Таким чином, вказаною нормою встановлено право, а не обов'язок суду, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, зобов'язати суб'єкта владних повноважень, проти якого ухвалено рішення, подати у встановлений судом строк звіт про його виконання.

Проаналізувавши обставини справи, суд не вбачає достатніх підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення по вказаній адміністративній справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи задоволення позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Сумській області судові витрати в розмірі 768,40 грн.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 243-246, 255, 293, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_3 до Головного управління пенсійного фонду України в Сумській області про зобов’язання вчинити дії – задовольнити частково.

Зобов’язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області виплатити нараховану ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, і.к. НОМЕР_2) пенсію за травень, червень, вересень 2018 року в загальній сумі 16220,04 грн.

Стягнути на користь ОСОБА_3 (АДРЕСА_2, і.к. НОМЕР_2) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (м. Суми, вул..Пушкіна,1, і.к. 21108013) суму судового збору в розмірі 768,40 грн.

Рішення суду в частині виплати ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, і.к. НОМЕР_2) пенсії за один місяць в сумі 5406,68 грн. звернути до негайного виконання.

В задоволенні інших вимог – відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 02.04.2019.

Суддя С.М. Гелета