Рішення № 80861116, 21.03.2019, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 813/999/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2019 року м.Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючий суддя Коморний О.І.

суддя Лунь З.І.

суддя Гулик А. Г

секретар судового засідання Редкевич О.Р.

за участю:

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача Балюєв С.В.

представника третьої особи 1 Мартин О.В.

представник третьої особи 2 не прибув

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 про скасування рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Галицької районної адміністрації Львівської міської ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_6

Обставини справи.

Позивач, ОСОБА_4, звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовною заявою про скасування рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради № 163 від 23.02.2018 року "Про вжиття заходів з усунення аварійності Монумента бойової слави радянських збройних сил на вул. Стрийській", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Галицької районної адміністрації Львівської міської ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_6

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що прийняте з огляду на аварійність Монумента бойової слави радянських збройних сил (визначеного в експертному звіті та висновку Галицької районної адміністрації від 17.08.2017 року № 4-31-1940 щодо аварійного стану Монумента бойової слави радянських збройних сил) рішення виконавчого комітету Львівської міської Ради № 163 від 23.02.2018 р. "Про вжиття заходів з усунення аварійності Монумента бойової слави радянських збройних сил на вул. Стрийській" є незаконним.

Вказує, що виконавчий комітет Львівської міської ради вирішив, керуючись ст. 31 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", демонтувати частину Монументу, однак рішення про невідповідність, даного Монументу вимогам історично-культурної цінності, як і рішення про його демонтаж, відповідними органами не приймалось.

Позивач зазначає, що згідно рішення № 188 "Про взяття під державну охорону пам'ятників археології, історії та мистецтва, розташованих на території Львівської області", в пункті 18 додатку № 1 до цього рішення "Список пам'ятників археології, історії та мистецтва союзного значення" вказано "Комплекс Монумент Слави Радянській Армії, м. Львів, вул. Стрийська, 1970р.".

Тому вважає, що Комплекс "Монумент Слави Радянській Армії" є пам'ятником історії та мистецтва державного значення та знаходиться під охороною держави, оскільки немає жодних рішень Кабінету Міністрів України відносно зняття Монументу з державного обліку.

Крім того, ОСОБА_4 звертає увагу на постанову Галицького районного суду м. Львова від 18.01.2012 року по справі № 2а-51/12, якою відмовлено в позові ОСОБА_9 до Львівського міського голови про зобов'язання демонтажу Монумент бойової слави радянських збройних сил, яка набрала законної сили.

За таких обставин, на переконання позивача, оскаржуване рішення № 163 від 23.02.2018 року прийнято всупереч Законам України від 20.04.2000 року № 1684-111, із змінами та доповненнями "Про увічнення Перемоги у Великій Вітчизняній війни 1941-1945 років", "Про увічнення перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939-1945 років" 2015р., та "Про охорону культурної спадщини" та прийняте із перевищенням повноважень.

Позивач переконаний, що виконання оскаржуваного рішення призведе до руйнування та ліквідації "Монументу Слави Радянській Армії", що в свою чергу призведе до порушення немайнових прав його та членів його родини та перешкодить увічненню перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939-1945 років.

На переконання позивача, збереження Монумента бойової слави радянських Збройних сил, як і багато інших пам'яток, - одне із пріоритетних завдань для теперішнього покоління.

Відповідач подав відзив на позовну заяву у якому проти позову заперечує з тих підстав, що Монумент бойової слави радянських збройних сил на вул. Стрийській не занесений до Державного реєстру нерухомих пам'яток України як національного чи місцевого значення. Зазначає, що Монумент також не занесений і до об'єктів культурної спадщини національного значення, які заносяться до Державного реєстру нерухомих пам'яток України. Також у відповідності до списку пам'ятників архітектури Української РСР, що перебувають під охороною держави затвердженого постановою Ради Міністрів Української РСР від 24.08.1963 № 970 Монумент бойової слави радянських збройних сил на вул. Стрийській не перебуває.

Крім того, вважає, що вказане позивачем рішення Галицького районного суду м. Львова від 18.01.2012 року по справі № 2а-51/12, жодним чином не стосуються предмету спору, а саме оскарження рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 13.02.2018 № 163.

Зазначає, що позивач керується Законом України "Про увічнення Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 років", проте такий втратив чинність.

Також відповідач вважає, що міркування ОСОБА_4 про порушення немайнових прав позивача та членів його родини, є надуманими та недоведеними, оскільки рішення виконавчого комітету стосується вжиття заходів з усунення аварійності Монумента бойової слави радянських збройних сил на вул. Стрийській.

Звертає увагу на те, що серед іншого, рішенням виконавчого комітету передбачено збереження Монумента бойової слави радянських збройних сил, шляхом передачі його основних елементів до Меморіального музею тоталітарних режимів "Територія Терору", громадяни зможуть безперешкодно, в належних умовах увічнювати перемогу над нацизмом у Другій світовій війні 1939-1945 років.

Відповідач вказує, що підставами для прийняття оскаржуваного рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 23.02.2018 № 163 "Про вжиття заходів з усунення аварійності Монумента бойової слави радянських збройних сил на вул. Стрийській" є службова записка Галицької районної адміністрації Львівської міської ради від 17.08.2017 року № 4-31-1940 із експертним звітом, щодо результатів технічного обстеження конструкцій Монумента Слави у м. Львові. Також зазначає, що вказаний звіт є чинним, не скасованим та розроблений фахівцем, який має сертифікат експерта АЕ № 000546 від 31.07.2012 року.

Разом з тим, у службовій записці Галицькою районною адміністрацією Львівської міської ради зазначено, що технічний стан комплексу споруд є аварійним та таким що потребує повного демонтажу та заміни.

Відповідач зазначає, що рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 23.02.2018 № 163 прийнято на основі контент-аналізу даного питання, і на підставі повноважень передбачених Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" зокрема ст. 31 та ст. 59 цього закону з врахуванням положення про виконавчий комітет Львівської міської ради від 09.02.2017 № 1478. Переконаний, що дане рішення жодним чином не порушує законних прав, свобод чи інтересів позивача, воно прийняте на основі норм чинного законодавства України.

Додатково зазначив, що Закон України "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки" визначає правові основи заборони пропаганди комуністичної та націонал-соціалістичної символіки та встановлює порядок ліквідації символів комуністичного тоталітарного режиму. Зокрема статтею 2 цього закону засуджується комуністичний та націонал-соціалістичний (нацистський) тоталітарних режими, а статтями 3 та 4 забороняється пропаганда та використання символіки цих режимів.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача Галицька районна адміністрація Львівської міської ради, надала суду пояснення, в яких зазначила, що для визначення технічного стану Монумента бойової слави радянських збройних сил на вул. Стрийській у м. Львові, замовлено проведення технічного обстеження вказаного пам'ятника. Зазначене технічне обстеження проведено сертифікованим експертом ПП ОСОБА_10, яким встановлено, що загальний технічний стан комплексу споруд аварійний, потребує повного демонтажу і заміни.

Враховуючи зазначений експертний звіт, Галицькою районною адміністрацією Львівської міської ради 17.08.2017 року скеровано службову записку вих.№4-31-1940 заступнику міського голови з питань розвитку та 23.02.2018 року виконавчим комітетом Львівської міської ради прийнято рішення № 163 "Про вжиття заходів усунення аварійності Монумента бойової слави радянських збройних сил на вул. Стрийській".

Крім того, з метою уникнення аварійних ситуацій, 10.04.2018 року відповідачем прийнято рішення 392 "Про внесення змін до рішення виконавчого комітету від 23.02.2018 №163", яким доручено Галицькій районній адміністрації здійснити обгородження Монумента бойової слави радянських збройних сил, що станом на сьогодні виконано.

Відтак, вважає, що виконавчим комітетом Львівської міської ради рішення №163 від 23.02.2018 року "Про вжиття заходів з усунення аварійності Монумента бойової слави радянських збройних сил на вул. Стрийській" прийнято відповідно до повноважень та норм чинного законодавства України.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача ОСОБА_6, подав суду пояснення, де вказує, що у 1970 році при створенні Монумента бойової слави радянських збройних сил на вул. Стрийській, був головним інженером проекту та переконаний, що висновок про технічний стан комплексу є непрофесійним та зроблений із значними помилками.

Позивач подала до суду відповідь на відзив, де зазначає, що відповідач вирішив знищити Монумент бойової слави радянських збройних сил на вул. Стрийській, оскільки в оскаржуваному рішенні зазначено, що після проведення заходів, основні частини не будуть повернуті на Монумент.

Як наслідок, відновити первісний цілісний вигляд Монументу бойової слави радянських збройних сил на вул. Стрийській чи в іншому місці не буде можливо. Вважає експертний звіт про результати технічного обстеження конструкції Монументу бойової слави Радянських збройних сил на вул. Стрийській у м. Львові, суб'єктивним та таким, що ґрунтується в більшості на припущенням експерта, який не є судовим експертом.

Додатково зазначає, що Монумент бойової слави радянських збройних сил на вул. Стрийській у м. Львові є пам'ятником, присвяченим опору та вигнанню нациських окупантів з України, а тому, відповідно до Закону України "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нациського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки" не є символікою комуністичного тоталітарного режиму та не підлягає обов'язковому демонтажу.

Ухвалою суду від 15 березня 2018 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_4 про забезпечення позову.

Ухвалою суду від 03 квітня 2018 року відкрито провадження у справі та призначено у справі підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 27 квітня 2018 року залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Галицьку районну адміністрацію Львівської міської ради.

Ухвалою суду від 14 травня 2018 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_4 про забезпечення позову.

Ухвалою суду від 23 травня 2018 року допущено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_6.

Ухвалою суду від 12 червня 2018 року призначено справу №817/999/18 до колегіального розгляду.

Ухвалою суду від 20 червня 2018 року призначено у справі № 813/999/18 судову будівельно-технічну експертизу, доручивши її проведення Львівському науково-дослідному інституту судових експертиз. Провадження у справі зупинено до одержання результатів експертизи.

24.07.2018 року на адресу суду повернулися матеріали адміністративної справи з повідомленням № 3648 Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України про неможливість дати висновок судової будівельно-технічної експертизи. Судовим експертом зазначено, що для вирішення питань поставлених ухвалою суду, необхідні спеціальні знання в частині технології будівництва пам'ятників.

Ухвалою суду від 08 серпня 2018 року поновлено провадження у справі.

Ухвалою суду від 08 серпня 2018 року призначено у справі № 813/999/18 судову будівельно-технічну експертизу, доручивши її проведення Київському науково-дослідному інституту судових експертиз. Провадження у справі зупинено до одержання результатів експертизи.

18.09.2018 року на адресу суду повернулися матеріали адміністративної справи з листом №18871/18-43 від 11.09.2018 року Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України про залишення ухвали суду без виконання. Лист мотивовано тим, що інститут не володіє лабораторною базою для проведення потрібних випробувальних досліджень та інженерно-геологічних вишукувань. Також відсутня відповідна судово-експертна методика щодо проведення інженерних будівельно-технічних досліджень по визначенню фізичного зносу конструктивних елементів та загального технічного стану скульптурних пам'ятників, споруд меморіальних комплексів і скульптурно-архітектурних ансамблів тощо. Запропоновано доручити вирішення поставлених питань фахівцям відповідних науково-дослідних та проектно-вишукувальних установ, що володіють необхідною лабораторною базою, обладнанням та методиками проведення подібних досліджень.

Ухвалою суду від 26 вересня 2018 року поновлено провадження у справі.

Ухвалою суду від 10 жовтня 2018 року призначено у справі № 813/999/18 судову будівельно-технічну експертизу, доручивши її проведення Івано-Франківському науково-дослідному експертно-криміналістичному центру МВС України. Провадження у справі зупинено до одержання результатів експертизи.

20.02.2019 року на адресу суду повернулися матеріали адміністративної справи з повідомленням № 4.4-147/18 від 13.02.2019 року Івано-Франківського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України про неможливість проведення судової експертизи. Вказане повідомлення обґрунтовано тим, що для проведення експертизи необхідно залучити фахівців відповідних науково-дослідних та проектно-вишукувальних установ, що володіють необхідною лабораторною базою та обладнанням.

Ухвалою суду від 06 березня 2019 року поновлено провадження у справі.

Ухвалою суду від 06 березня 2019 року закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю з підстав викладених у позовній заяві, вважає рішення протиправним, просить позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечив повністю, вважає рішення правомірним, просить у задоволенні позову відмовити повністю.

Представник третьої особи Галицької районної адміністрації Львівської міської ради проти позову заперечив повністю, просить у задоволенні позову відмовити повністю.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_6, в судове засідання не прибув, належним чином повідомлений про розгляд справи.

Суд заслухав вступне слово представника позивача, представника відповідача та представника третьої особи, дослідив подані сторонами докази та

встановив:

Виконавчий комітет Львівської міської ради 23.02.2018 року прийняв рішення № 163 "Про вжиття заходів з усунення аварійності Монумента бойової слави радянських збройних сил на вул. Стрийській", яким вирішив :

1. Визначити Галицьку районну адміністрацію замовником проведення першочергових протиаварійних заходів на окремих частинах Монумента бойової слави радянських збройних сил з подальшою передачею основних елементів до Меморіального музею тоталітарних режимів "Територія Терору".

2. Доручити департаменту містобудування:

2.1. Провести містобудівний аналіз загального стану території, обмеженої вул. Стрийською, вул. Героїв Майдану, вул. Д. Вітовського та пл. І. Франка, з метою визначення умов Міжнародного архітектурного конкурсу.

2.2. Оголосити Міжнародний архітектурний конкурс на облаштування простору, обмеженого вул. Стрийською, вул. Героїв Майдану, вул. Д. Вітовського та пл. І. Франка.

3. Управлінню інформаційної політики та зовнішніх відносин департаменту "Адміністрація міського голови" оприлюднити це рішення через засоби масової інформації.

4. Контроль за виконанням рішення покласти на заступника міського голови з питань розвитку. (т.1, а.с.13)

Дане рішення прийнято з метою усунення аварійності Монумента бойової слави радянських збройних сил, враховуючи експертний звіт та висновки зазначені в службовій записці Галицької районної адміністрації Львівської міської ради від 17.08.2017 року №4-31-1940 про стан обстежуваних конструкцій Монументу, а саме:

- металеві барельєфи та статуї - непридатний до експлуатації;

- кріплення барельєфів та статуй - аварійний;

- кам'яне оздоблення стели та стіни - аварійний;

- кам'яне вимощення та парапети - непридатний до експлуатації;

- бетон несучих конструкцій - аварійний;

- фундамент - непридатний до експлуатації.

Загальний технічний стан комплексу споруд аварійний, ветхий, вони потребують повного демонтажу і заміни. (т.1, а.с. 63-103)

Позивач, не погоджується з вищезгаданим рішенням відповідача, вважає таке протизаконним та таким, що порушує його права, тому звернувся до суду з даним позовом.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Закріплений у ч. 1 ст. 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст. 140 Конституції України, місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Відповідно до ч. 3 ст. 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

В розумінні ч. 2 ст. 11 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам.

Згідно п. 1.1. Положення про виконавчий комітет Львівської міської ради, (затверджено Ухвалою № 1478 від 09.02.2017 року), Виконавчий комітет Львівської міської ради (надалі - виконавчий комітет) - орган, який відповідно до Конституції України та Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" утворює міська рада для здійснення виконавчих функцій і повноважень місцевого самоврядування у межах, визначених Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" та іншими законами.

Враховуючи частину 6 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виконавчий комітет сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради в межах своїх повноважень приймає рішення.

Відповідно до пп. 4, 5 п. "б" ст. 31 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать делеговані повноваження, зокрема здійснення контролю за забезпеченням надійності та безпечності будинків і споруд незалежно від форм власності в районах, що зазнають впливу небезпечних природних і техногенних явищ та процесів. Організація охорони, реставрації та використання пам'яток історії і культури, архітектури та містобудування, палацово-паркових, паркових і садибних комплексів, природних заповідників.

Судом встановлено, що виконавчим комітетом Львівської міської ради прийнято рішення від 23.02.2018 № 163 "Про вжиття заходів з усунення аварійності Монумента бойової слави радянських збройних сил на вул. Стрийській" на підставі службової записки Галицької районної адміністрації Львівської міської ради від 17.08.2017 року № 4-31-1940 із експертним звітом, щодо результатів технічного обстеження конструкцій Монумента Слави у м. Львові, у зв'язку аварійністю технічного стану комплексу споруд та потребою повного демонтажу та заміни.

В підтвердження наведених фактів відповідачем надано копію експертний звіт та висновки зазначені в службовій записці Галицької районної адміністрації Львівської міської ради від 17.08.2017 року №4-31-1940 про стан обстежуваних конструкцій Монументу.

Судом за клопотання третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача, призначалася експертиза у справі згідно статті 102 КАС України, для з'ясування обставин, що мають значення для справи, а саме для вирішення питання аварійності технічного стану комплексу Монумента бойової слави радянських збройних сил на вул. Стрийській.

Однак, згідно повідомлень судових експертів, на поставлені питанні суду неможливо дати висновок судової будівельно-технічної експертизи вказаного Монументу.

Суд звертає, увагу позивача, що статтею 104 КАС України, врегульовано питання щодо проведення експертизи на замовлення учасників справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 104 КАС України, позивач мав право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення, однак таким правом не скористався.

Відповідно до частини 1 статті 13 Закону України "Про охорону культурної спадщини" передбачено, що об'єкти культурної спадщини незалежно від форм власності відповідно до їхньої археологічної, естетичної, етнологічної, історичної, мистецької, наукової чи художньої цінності підлягають реєстрації шляхом занесення до Державного реєстру нерухомих пам'яток України (далі - Реєстр) за категоріями національного та місцевого значення пам'ятки. Порядок визначення категорій пам'яток встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Як встановлено судом, Монумент бойової слави радянських збройних сил на вул. Стрийській не занесений до Державного реєстру нерухомих пам'яток України як національного чи місцевого значення.

Суд зазначає, що Монумент не занесений до об'єктів культурної спадщини національного значення, які заносяться до Державного реєстру нерухомих пам'яток України.

Суд вважає безпідставним посилання позивача на постанову Галицького районного суду м. Львова по справі № 2а-51/12 за адміністративним позовом ОСОБА_9 до міського голови Львова про зобов'язання демонтажу Монумент бойової слави радянських збройних сил, оскільки така постанова суду не стосується предмету спору в даній справі, а саме оскарження рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 23.02.2018 року № 163 з приводу аварійності монументу.

Суд також вважає помилковим посилання відповідача на Закон України "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки", оскільки останнім не доведено, що Монумент бойової слави радянських збройних сил є символікою комуністичного тоталітарного режиму та підлягає обов'язковому демонтажу.

Закріплений у ч. 1 ст. 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Предметом доказування відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ч. ч. 2, 6 ст. 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Як розтлумачено Рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення ч. 2 ст. 55 Конституції України та ст. 248-2 Цивільного процесуального кодексу України (справа щодо права на оскарження в суді неправомірних дій посадової особи) від 25 листопада 1997 року N 6-зп, "Частину другу статті 55 Конституції України необхідно розуміти так, що кожен, тобто громадянин України, іноземець, особа без громадянства має гарантоване державою право оскаржити в суді загальної юрисдикції рішення, дії чи бездіяльність будь-якого органу державної влади, органу місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх рішення, дія чи бездіяльність порушують або ущемляють права і свободи громадянина України, іноземця, особи без громадянства чи перешкоджають їх здійсненню, а тому потребують правового захисту в суді".

При цьому, як зазначив Конституційний Суд України у Рішенні від 14 грудня 2011 року N 19-рп/2011 у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень ч. 2 ст. 55 Конституції України, ч. 2 ст. 2, п. 2 ч. 3 ст. 17 КАС України, ч. 3 ст. 110, ч. 2 ст. 236 Кримінально-процесуального кодексу України та конституційним поданням Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ щодо офіційного тлумачення положень ст. ст. 97, 110, 234, 236 Кримінально-процесуального кодексу України, ст. ст. 3, 4, 17 КАС України в аспекті ст. 55 Конституції України (справа про оскарження бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо заяв про злочини), права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч. 2 ст. 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Відносини, що виникають між фізичною чи юридичною особою і представниками органів влади під час здійснення ними владних повноважень, є публічно-правовими і поділяються, зокрема, на правовідносини у сфері управлінської діяльності та правовідносини у сфері охорони прав і свобод людини і громадянина, а також суспільства від злочинних посягань. Діяльність органів влади, у тому числі судів, щодо вирішення спорів, які виникають у публічно-правових відносинах, регламентується відповідними правовими актами.

Рішення, прийняті суб'єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 55 Конституції України.

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) від 01 грудня 2004 року N 18-рп/2004, дано визначення поняттю "охоронюваний законом інтерес", а саме, у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "право" (інтерес у вузькому розумінні цього слова), означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб'єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

Системний аналіз, який провів Конституційний Суд України, свідчить, що поняття "охоронюваний законом інтерес" у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права" має один і той же зміст.

Тобто, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Гарантоване ст. 55 Конституції України та конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

Вище викладені норми не дозволяють скаржитися щодо певних обставин абстрактно тільки тому, що заявники вважають, що начебто певні обставини впливають на їх правове становище. До аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд України у постанові від 15 грудня 2015 року у справі N 800/206/15 та Вищий адміністративний суд України у постанові від 21 січня 2016 року у справі N К/800/38720/15.

Поряд з цим, предметом захисту в адміністративному судочинстві є саме порушені рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, їхніх посадових чи службових осіб права та інтереси осіб, тобто суд захищає лише порушені, невизнані або оспорювані права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 26 березня 2013 року у справі N 21-438а12.

Крім того, як зазначено Верховним Судом України у постанові від 10 квітня 2012 року у справі N 21-1115во10, із аналізу положень ч. 1 ст. 2 та ст. 17 КАС України вбачається суд захищає лише порушені, невизнані або оспорювані права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин. Визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень можливе лише за позовом особи, право або законний інтерес якої порушені ним рішенням.

Тобто, право на судовий захист має лише та особа, яка є суб'єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право, свободу чи інтерес, та це право, свобода або інтерес порушені відповідачем. При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме позивач.

З наведеного слідує, що суд під час розгляду справи повинен встановити факт або обставини, які б свідчили про порушення прав, свобод чи інтересів позивача з боку відповідача - суб'єкта владних повноважень, створення перешкод для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод позивача.

Відповідно до позиції, викладеної Верховним Судом України у постанові від 24.01.2017 № 21-3309а16, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. Таким чином, гарантоване статтею 55 Конституції України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

На переконання суду, у даній справі оскаржуване рішення не порушує прав позивача чи членів його родини, оскільки таке не стосується індивідуально виражених прав чи інтересів позивача.

Вищенаведені встановлені судом фактичні обставини справи, на переконання суду, свідчать про наявність передбачених Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" з врахуванням положення про виконавчий комітет Львівської міської ради від 09.02.2017 № 1478 підстав для прийняття оскаржуваного рішення від 23.02.2018 року № 163 "Про вжиття заходів з усунення аварійності Монумента бойової слави радянських збройних сил на вул. Стрийській".

Згідно з ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України, перевірив дії та рішення відповідача чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом встановлено, що відповідні положення відповідачем дотримані, відтак позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.139 КАС України судові витрати відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 19, 22, 25,72-77, 90, 241-246, 250, пп. 15.5 п. 15 розділу VІІ Перехідні положення КАС України, суд

вирішив :

1. У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_4 про скасування рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача Галицької районної адміністрації Львівської міської ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_6 - відмовити повністю.

2. Судові витрати відшкодуванню не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до суду апеляційної інстанції через Львівський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення складений 01.04.2019р.

Головуючий суддя Коморний О.І.

Судді Лунь З.І.

Гулик А. Г.