Рішення № 80861057, 21.03.2019, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

21 березня 2019 року м. Ужгород№ 807/1315/17 Закарпатський окружний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді - Луцович М.М.

суддів: Дору Ю.Ю., Іванчулинець Д.В.,

при секретарі судових засідань – ОСОБА_1

та осіб, що беруть участь у справі:

позивача - ОСОБА_2;

представника відповідача 1 - ОСОБА_3;

представника відповідача 2 - ОСОБА_4.

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Державної фіскальної служби України, ОСОБА_5 управління ДФС у Закарпатській області про визнання протиправною та скасування вимоги, -

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (далі - позивач) звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовом до Державної фіскальної служби України (далі - відповідач 1), ОСОБА_5 управління ДФС у Закарпатській області (далі - відповідач 2) про визнання протиправною та скасування у повному обсязі вимоги про сплату боргу (недоїмки) №ф-6 від 04.09.2017 року, направлену ГУ ДФС у Закарпатській області та залишену в силі Державною фіскальною службою України 26.09.2017 року.

В ході судового розгляду даної адміністративної справи позивачем було подано заяви про зміну (доповнення) предмету позову (а.с. 74-78, 91-98), згідно яких позивач просила суд: "разом із заявленою раніше позовною вимогою про визнання протиправною та скасування у повному обсязі вимоги про сплату боргу (недоїмки) №ф-6 від 04.09.2017 року, направлену ГУ ДФС у Закарпатській області та залишену в силі Державною фіскальною службою України 26.09.2017 року розглянути додатково вимоги про визнання протиправною і скасування у повному обсязі вимоги про сплату боргу (недоїмки) № ф-6 від 08.05.2018 року, направлену ГУ ДФС у Закарпатській області, та залишену в силі Державною фіскальною службою України 10.07.2018 року, визнання незаконним Рішення Державної фіскальної служби України про результати розгляду скарги від 10.07.2018 року № 9900/Б/99-99-11-02-02-25, визнання протиправною і скасування у повному обсязі вимоги про сплату боргу (недоїмки) № ф-6 від 02.08.2018 року, направлену ГУ ДФС у Закарпатській області, та залишену в силі Державною фіскальною службою України 24.09.2018 року, визнання незаконним Рішення Державної фіскальної служби України про результати розгляду скарги від 24.09.2018 року №14549/Б/99-99-11-02-02-25» (а.с. 74-78, 91-98).

Представник ОСОБА_5 управління ДФС у Закарпатській області надав до суду клопотання про залишення без розгляду заяви позивача про зміну (доповнення) предмету позову. Ухвалою суду, постановленою в судовому засіданні без виходу до нарадчої кімнати та занесеною до Протоколу судового засідання від 04.12.2018 року, судом було відмовлено в задоволенні клопотання про залишення без розгляду заяви позивача про зміну (доповнення) предмету позову.

Представник Державної фіскальної служби України 05.07.2018 року надав до суду клопотання, згідно якого просив провести заміну (виключення) ДФС України, як неналежного відповідача (а.с. 69-70), проте в судовому засіданні 04.12.2018 року представник Державної фіскальної служби України просив не розглядати дане клопотання.

Позовні вимоги позивача мотивовані тим, що 07.08.2016 року на адресу позивача надійшла вимога про сплату боргу (недоїмки) №ф-6 від 02.08.2017 року, згідно якої заборгованість станом на 31.07.2017 року зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені становить 50825,60 грн., в тому числі недоїмки - 50065,64 грн., штрафу - 128,60 грн., пені - 631,36 грн., проте вимога містить посилання тільки на ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", відсутні інші нормативні посилання та посилання на первинні документи, картку платника, акти перевірки, що не дає можливість встановити підставу, період нарахування, період заборгованості, вид збору, платежу по якому виставляється вимога, фактична і юридична підстава його нарахування. 17.08.2017 року позивач подав скаргу до ДФС України з вимогою про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) №ф-6 від 02.08.2017 року. Однак, 18.09.2017 року на адресу позивача надійшла ще одна вимога про сплату боргу (недоїмки) №ф-6 від 04.09.2017 року, згідно з якою заборгованість станом на 31.08.2017 року зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені становить 51529,60 грн. Проте рішення про відкликання попередньої вимоги на суму 50825,60 грн. відповідачами не було прийнято. Таким чином, позивач зазначала, що станом на 18.09.2017 року було виставлено вимогу №ф-6 від 02.08.2017 року та вимогу №ф-6 від 04.09.2017 року на загальну суму 101595,24 грн. (50825,60 грн. + 51529,60 грн.). Як наголошувала позивач, вказані вимоги є виконавчими документами, а тому, відповідачем штучно створюється виконавчий документ на суму заборгованості, що не відповідає дійсності, що призводить до порушення прав позивача. Рішенням про результати розгляду скарги №12612/Б/99-99-11-02-02-25 від 26.09.2017 року було залишено без змін вимогу про сплату боргу (недоїмки) №ф-6 від 02.08.2017 року. Проте, позивач зазначала, що оскаржена вимога №ф-6 від 02.08.2017 року була винесена з порушенням порядку, встановленого ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", скарга ж була подана позивачем саме з мотивів, що з вимоги неможливо встановити, за який період, на яких підставах здійснено нарахування недоїмки, пені, штрафу, а тому мотиви відхилення скарги позивача не ґрунтуються на законі, оскільки, Державна фіскальна служба України не перевірила дії ОСОБА_5 управління ДФС у Закарпатській області на предмет підставності нарахування. Однак, як наголошувала позивач ОСОБА_5 управлінням ДФС у Закарпатській області продовжувалася неправомірна поведінка відносно позивача, а саме: виставлення щомісяця чергової вимоги про сплату боргу (недоїмки) №ф-6, з повторенням оскаржуваної суми в тому числі недоїмки 50065,64 грн., штрафу 128,60 грн., пені 631,36 грн., які є неузгодженими. Так, 25.05.2018 року на адресу позивача надійшла чергова вимога про сплату боргу (недоїмки) №ф-6 від 08.05.2018 року, згідно якої станом на 30.04.2018 року заборгованість зі сплати єдиного внеску, штрафу та пені становить 61371,96 грн. Позивач вказувала, що оскільки недоїмка в сумі 50065,64 грн., штраф в сумі 128,60 грн., пеня в сумі 631,36 грн., які є неузгодженими оскаржувалися позивачем в судовому порядку, нею було подано скаргу в порядку адміністративного оскарження 04.06.2018 року. Проте, позивач наголошувала, що як і раніше ДФС України формально підійшла до розгляду скарги позивача та у рішенні від 10.07.2018 року №9900/Б/99-99-11-02-02-25 не було вказано мотиви відхилення доводів позивача, що вимога №ф-6 від 08.05.2018 року містить посилання тільки на ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", яка містить 7 частин, а також не вказано мотиви відхилення (неврахування) доводів про те, що Закарпатським окружним адміністративним судом розглядається позовна заява про визнання протиправною і скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) №ф-6 від 04.09.2017 року, а тому сума вимоги в частині, що оскаржена до адміністративного суду є неузгодженою і виставлення її у іншій вимозі є виходом за межі наданих повноважень. Також, 16.08.2018 року на адресу позивача надійшла вимога про сплату боргу (недоїмки)№ф-6 від 02.08.2018 року, згідно якої станом на 31.07.2018 року заборгованість зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені становить 63829,14 грн. та 27.09.2018 року позивач отримала рішення про результати розгляду скарги, датоване 24.09.2018 року №14549/Б/99-99-11-02-02-25. Так, позивач зазначала, що оскаржувані рішення відповідача не містять аналіз доводів скарги платника єдиного внеску - позивача про неправильність виставлення вимоги, неправильність формування суми недоїмки.

В судовому засіданні позивач підтримала позовні вимоги в повному обсязі та просила позов задовольнити, з мотивів викладених в позовній заяві та заявах про зміну (доповнення) предмету позову.

Представник Державної фіскальної служби України в судовому засіданні заперечив проти задоволення позовних вимог з мотивів викладених у відзиві на позов, вказавши на наступне. Так, представник відповідача 1 наголошував, що заборгованість позивача, яка виникла по вимогам: №ф-6 від 04.09.2017 року про сплату боргу (недоїмки) сформовану станом на 31.08.2017 р. в сумі 51529,60 грн., №ф-6 від 08.05.2018 року про сплату боргу (недоїмки) сформовану станом на 30.04.2018 р. в сумі 61371,96 грн., №ф-6 від 02.08.2018 року про сплату боргу (недоїмки) сформовану станом на 31.07.2018 р. в сумі 63829,14 грн. підтверджена самостійно задекларованими однак несплаченими сумами єдиного соціального внеску. Також, представник відповідача 1 зазначав, що рішення ДФС України про результати розгляду скарг позивача були прийняті в строк, в межах та спосіб визначений Законом України "Про єдиний соціальний внесок".

В судовому засіданні представник відповідача 1 просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Представник ОСОБА_5 управління ДФС у Закарпатській області в судовому засіданні заперечив проти задоволення позовних вимог з мотивів викладених у відзиві на позов, вказавши на те, що в інтегрованій картці позивача, як платника єдиного податку було проведено автоматичні щоквартальні нарахування єдиного внеску за ІІІ, ІV квартали 2013 року, за І, ІІ, ІІІ, ІV квартали 2014 року, за І, ІІ, ІІІ, ІV квартали 2015 року, за І, ІІ, ІІІ, ІV квартали 2016 року та за І, ІІ квартали 2017 року. Представник відповідача 2 зазначав, що дані інтегрованої картки по єдиному внеску позивача свідчать, що в 2013 р, 2014 р, 2015 р., 2016 р. та в січні-серпні 2017 року позивач не сплачувала єдиний внесок. Також, дані інтегрованої картки позивача по єдиному внеску за найманих працівників свідчать, що позивач в 2013 р., 2014 р., 2015 р., січні-жовтні 2016 року не сплачувала єдиний внесок за найманих працівників. Так, станом на 31.08.2017 року заборгованість позивача по коду класифікації доходів бюджету 71010000 становила 22403,99 грн., а по коду класифікації доходів бюджету 71040000 - 29125,61 грн. Таким чином, ОСОБА_5 управлінням ДФС у Закарпатській області 04.09.2017 року було сформовано вимогу №ф-6 про сплату позивачем (станом на 31.08.2017 року) єдиного внеску в сумі 51529,60 грн. Оскільки позивач протягом 2011-2018 років не сплачує єдиний внесок, податковим органом на суму зростання боргу (недоїмки) протягом вказаного періоду було сформовано вимоги про сплату боргу за №ф-6, а саме: від 02.11.2015 р., від 02.08.2016 р., від 02.08.2017 р., від 04.09.2017 р., від 12.01.2018 р., від 05.02.2018 р. Вказані вимоги оскаржувалися позивачем в адміністративному порядку. За наслідком розгляду скарг на вказані вимоги про сплату боргу (недоїмки) ГУ ДФС у Закарпатській області та ДФС України били прийняті рішення про відмову у задоволенні скарг позивача щодо скасування вимог. Оскільки суми недоїмки по єдиному соціальному внеску не були сплачені позивачем, відтак відповідачем 2 була нарахована пеня.

В судовому засіданні представник відповідача 2 просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, всебічно та повно з’ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_5 управління ДФС у Закарпатській області було сформовано вимогу за №Ф-6 від 04 вересня 2017 року про сплату боргу (недоїмки), згідно якої станом на 31.08.2017 року заборгованість позивача зі сплати єдиного внеску, штрафів, пені складала 51529,60 грн., в тому числі недоїмка - 50769,64 грн., штраф - 128,60 грн., пеня - 631,36 грн. (а.с. 13).

В подальшому ОСОБА_5 управління ДФС у Закарпатській області було сформовано вимогу від 08 травня 2018 року №Ф-6 про сплату боргу (недоїмки), згідно якої станом на 30.04.2018 року заборгованість позивача зі сплати єдиного внеску, штрафів, пені складала 61371,96 грн., в тому числі недоїмка - 60612,00 грн., штраф - 128,60 грн., пеня - 631,36 грн. (а.с. 79).

Позивач оскаржив вимогу від 08 травня 2018 року №Ф-6 в адміністративному порядку. Так, за наслідками адміністративного оскарження ДФС України було прийнято рішення від 10.07.2018 року №9900/Б/99-99-11-02-02-25 про результати розгляду скарги на вимогу про сплату боргу від 08.05.2018року №Ф-6, згідно якого скарга залишена без задоволення, а вимога від 08.05.2018 року №Ф-6 без змін (а.с. 83-84).

В рішенні від 10.07.2018 року №9900/Б/99-99-11-02-02-25 про результати розгляду скарги на вимогу про сплату боргу від 08.05.2018року №Ф-6 відповідач 1 зазначив, що згідно облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів встановлено, що станом на 30.04.2018 року заборгованість позивача становила: по коду класифікації доходів бюджету 71040000 складала 35806,79 грн. та по коду класифікації доходів бюджету 71010000 - 25565,17 грн.

Також, ОСОБА_5 управління ДФС у Закарпатській області було сформовано вимогу від 02 серпня 2018 року №Ф-6 про сплату боргу (недоїмки) сформовану, згідно якої станом на 31.07.2018 року заборгованість позивача зі сплати єдиного внеску, штрафів, пені складала 63829,14 грн., в тому числі недоїмка - 63069,18 грн., штраф - 128,60 грн., пеня - 631,36 грн. (а.с. 9).

Позивач оскаржив вимогу від 02 серпня 2018 року №Ф-6 про сплату боргу (недоїмки) в адміністративному порядку (а.с. 100). За наслідками адміністративного оскарження ДФС України було прийнято рішення від 24.09.2018 року №14549/Б/99-99-11-02-02-25 про результати розгляду скарги на вимогу про плату боргу від 02.08.2018року №Ф-6, згідно якого скаргу було залишено без задоволення, а вимогу від 02.08.2018року №Ф-6 без змін (а.с. 101).

В рішенні від 24.09.2018 року №14549/Б/99-99-11-02-02-25 про результати розгляду скарги на вимогу про сплату боргу від 02 серпня 2018 року №Ф-6 відповідач 1 зазначив, що згідно облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів встановлено, що станом на 31.07.2018 року заборгованість позивача становила: по коду класифікації доходів бюджету 71040000 складала 38263,97 грн. та по коду класифікації доходів бюджету 71010000 - 25565,17 грн. Також, в рішенні від 24.09.2018 року №14549/Б/99-99-11-02-02-25 зазначено: щодо посилання скаржника на оскарження вимог про сплату боргу (недоїмки) від 04.09.2017 р. №ф-6, від 08.05.2018 р. №ф-6 в судовому порядку, відповідача 1 повідомляє, що станом на 31.07.2018 року рішення суду на користь позивача не виносилось.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 року № 2464-VI (далі - Закон України № 2464-VI) єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України №2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Згідно із п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України № 2464-VI недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

За приписами ч. 4 ст. 8 частини 4 Закону України № 2464-VI порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається цим Законом, в частині адміністрування - Податковим кодексом України, та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 7 Закону України № 2464-VI для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Згідно абз. 3 ч. 8 ст. 9 Закону України № 2464-VI, платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону України № 2464-VI рішення, прийняті органами доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов'язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами. Положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Згідно ч. 4 ст. 25 Закону України № 2464-VI орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Відповідно до ч. 6 ст. 25 Закону України № 2464-VI за рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.

Згідно ч. 10 ст. 25 Закону України № 2464-V на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

Процедура нарахування і сплати єдиного внеску, визначеними Законом України № 2464-VI, нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів визначена Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 20 квітня 2015 року № 449 (далі по тексту – Інструкція № 449).

Відповідно до пунктів 1-3 розділу VI Інструкції № 449, до платників, які не виконали визначені Законом обов'язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення.

У разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції.

Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена в строки, встановлені Законом, обчислена органами доходів і зборів у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою.

Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Відповідно до пункту 3 абзаців 1, 2 5-7 розділу VI Інструкції № 449, органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

Згідно з пунктом 4 розділу VI Інструкції № 449, вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).

Як вбачається з матеріалів справи, оскаржені позивачем вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 04 вересня 2017 року за №Ф-6, від 08 травня 2018 року за №Ф-6, 02 серпня 2018 року №Ф-6 були сформовані ОСОБА_5 управління ДФС у Закарпатській області, у зв'язку з несплатою позивачем самостійно задекларованих сум єдиного соціального внеску за період з 2011 року по II квартал 2018 року, а саме: по платежу 70 71040000 «Для фізичних осіб-підприємців, у т.ч. які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, які проводять незалежну професійну діяльність» та по платежу 70 71010000 « Єдиний внесок нарахований роботодавцями на суми заробітної плати».

Так, Ужгородське об'єднане управління Пенсійного фонду України Закарпатської області листом від 31.08.2016 р. №6660/06 повідомило, що позивач за період з 01.01.2011 р. по 01.10.2013 р. (згідно даних системи персоніфікованого обліку відомостей) подала звіти за формою Додаток 5 табл.2 за 2011р., за 2012р., за 2013р. згідно яких сума єдиного соціального внеску за 2011 рік становить 4010,30 грн., за 2012 рік - 4572,42 грн., за I, II квартали 2013 рік - 2388,06 грн.; за період з 01.01.2011р. по 01.10.2013р. по рахунку 37197104000701 єдиний внесок нарахований фізичними особами підприємцями, у т.ч. які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, які проводять незалежну професійну діяльність, позивач сплатила 2645,19 грн. А тому, станом на 01.10.2013 р. заборгованість позивача становила 8325,59 грн. (а.с. 49).

Так, позивач подавала до органу доходів і зборів звіти про суми нарахованого єдиного внеску за 2013 рік, 2014 рік, 2015 рік, 2016 рік., 2017 рік.

Таким чином, позивачеві, як платнику єдиного податку, у інтегрованих картках по єдиному внеску було проведено автоматичні щоквартальні нарахування єдиного внеску за III, IV квартали 2013 року, I, II, III, IV квартали 2014 року, I, II, III, IV квартали 2015 року, I, II, III, IV квартали 2016 року, I, II, III, IV квартали 2017, І, II, квартали 2018 року (а.с. 58-63), зокрема.

В інтегрованій картці позивача по єдиному внеску за 2013 рік проведено нарахування єдиного внеску у сумі 1194,03 грн. за III квартал 2013 року (термін сплати 21.10.2013) (а.с. 58).

В інтегрованій картці позивача по єдиному внеску за 2014 рік проведено нарахування єдиного внеску у сумі 1218,67 грн. за IV квартал 2013 року (термін сплати 20.01.2014 р.), 1267,95 грн. - за І квартал 2014 року (термін сплати 22.04.2014 р.), 1267,95 грн. - за II квартал 2014 року (термін сплати 21.07.2014 р.), 1267,95 грн. - за III квартал 2014 року (термін сплати 20.10.2014р.) (а.с. 59-60).

В інтегрованій картці позивача по єдиному внеску за 2015 рік проведено нарахування єдиного внеску у сумі 1267,95 грн. за IV квартал 2014 року (термін сплати 20.01.2015 р.), 1267,95 грн. - за І квартал 2015 року (термін сплати 20.04.2015 р.), 1267,95 грн. - за II квартал 2015 року (термін сплати 20.07.2015 р.), 1323,47 грн. - за III квартал 2015 року (термін сплати 19.10.2015 р.) (а.с. 60).

В інтегрованій картці позивача по єдиному внеску за 2016 рік проведено нарахування 1434,51 грн. єдиного внеску за IV квартал 2015 року (термін сплати 19.01.2016р.), 909,48 грн. - за І квартал 2016 року (термін сплати 19.04.2016р.), 941,16 грн. - за II квартал 2016 року (термін сплати 19.07.2016 р.), 957,00грн. - за III квартал 2016 року (термін сплати 19.10.2016 р.) (а.с. 61).

В інтегрованій картці позивача по єдиному внеску за 2017 рік проведено нарахування 990,00 грн. єдиного внеску за IV квартал 2016 року (термін сплати 19.01.2017 р.), 2112,00 грн. - за І квартал 2017 року (термін сплати 19.04.2017 р.), 2112,00 грн. - за II квартал 2017 року (термін сплати 19.07.2017 р.), 2112,00 грн. III квартал 2017 року (термін сплати 19.10.2017) (а.с. 62).

В інтегрованій картці позивача по єдиному внеску за 2018 рік проведено нарахування 2112,00 грн. єдиного внеску: за IV квартал 2017 року (термін сплати 19.01.2018 р.), 2457,18грн. - за І квартал 2018 року (термін сплати 19.04.2018 р.), 2457,1грн. - за II квартал 2018 року (термін сплати 19.07.2018 р.) (а.с. 63).

Також, згідно листа від 31.08.2016 р. №6660/06 Ужгородське об'єднане управління Пенсійного фонду України Закарпатської області повідомило, що позивач за період з 01.01.2011 р. по 01.10.2013 р. (згідно даних системи персоніфікованого обліку відомостей) подала звіти за найманих працівників за період з лютого 2011 року по серпень 2013 року, згідно яких сума єдиного соціального внеску за найману працю за 2011 рік становить 6617,57 грн., за 2012 рік - 9000,30 грн., за січень-серпень 2013 року - 1885,38 грн. За несвоєчасну сплату застосовно фінансові санкції на суму 875,53 грн. За період з 01.01.2011 р. по 01.10.2013 р. по рахунку 37190101000701 єдиний внесок нарахований роботодавцями на суми: заробітної плати (36,76%-49, 7%, 36,3%, 45,96%, 8,41%, 3,6%, 2,85%, 6,1%, 5,3%, 5,5%); винагороди за договорами ЦПХ (34,7%, 2,6%); допомоги по тимчасовій непрацездатності (33,2%, 2%) позивач сплатила 11126,22 грн. Станом на 01.10.2013 р. заборгованість становила 7252,56 грн. (7202,52 грн. недоїмки та 50,04 грн. пені) (а.с. 49).

Так, позивач подала до органу доходів і зборів звіти про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до фіскальних органів за вересень-грудень 2013 року, січень-грудень 2014 року, січень-грудень 2015 року, січень - грудень 2016 року, січень-грудень 2017 року, січень - липень 2018.

В інтегрованій картці позивача по єдиному внеску за найманих працівників за 2013 рік проведено нарахування єдиного внеску у сумі 770,05 грн., в т.ч. 115,76 грн. нарахованого по звіту за вересень 2013 року, 307,02 грн. за жовтень 2013 року, 347,27 грн. за листопад 2013 року (а.с. 50).

В інтегрованій картці позивача по єдиному внеску за найманих працівників за 2014 рік проведено нарахування єдиного внеску у сумі 2247,05 грн., в т.ч. 386,33 грн. нарахованого по звіту за грудень 2013 року, 386,33 грн. за січень 2014 року, 368,32 грн. за лютий 2014 року, 122,92 грн. за березень 2014 року, 122,92 грн. за квітень 2014 року, 122,89 грн. за травень 2014 року, 122,89 грн. за червень 2014 року, 122,89 грн. за липень 2014 року, 122,89 грн. за серпень 2014 року, 122,89 грн. за вересень 2014 року, 122,89 грн. за жовтень 2014 року, 122,89 грн. за листопад 2014 року (а.с. 51).

В інтегрованій картці позивача по єдиному внеску за найманих працівників за 2015 рік проведено нарахування єдиного внеску у сумі 6484,05грн., в т.ч. 128,60 грн. штрафних санкцій та 631,36 грн. пені нараховано згідно рішення від 03.10.2014 р. №5658/02/116 (про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску), 122,89 грн. нарахованого по звіту за грудень 2014 року, 491,59 грн. за січень 2015 року, 491,59 грн. за лютий 2015 року, 491,59 грн. за березень 2015 року, 491,59 грн. за квітень 2015 року, 491,59 грн. за травень 2015 року, 491,59 грн. за червень 2015 року, 491,59 грн. за липень 2015 року, 491,59 грн. за серпень 2015 року, 556,16 грн. за вересень 2015 року, 556,16 грн. за жовтень 2015 року, 556,16 грн. за листопад 2015 року (а.с. 52).

В інтегрованій картці позивач по єдиному внеску за 2016 рік проведено нарахування 3682,80 грн., в т.ч. 556,16 грн. нарахованого по звіту за грудень 2015 року, 303,16 грн. за січень 2016 року, 303,16 грн. за лютий 2016 року, 303,16 грн. за березень 2016 року, 303,16 грн. за квітень 2016 року, 319,00 грн. за травень 2016 року, 319,00 грн. за липень 2016 року, 319,00 грн. за серпень 2016 року, 319,00 грн. за вересень 2016 року, 319,00 грн. за жовтень 2016 року, 319,00 грн. за листопад 2016 року (а.с. 53).

В інтегрованій картці позивача по єдиному внеску за 2017 рік проведено нарахування 8237,48 грн., в т.ч. 352,00 грн. нарахованого по звіту за грудень 2016 року, 704,00 грн. за січень 2017 року, 845,48 грн. за лютий 2017 року, 704,00 грн. за березень 2017 року, 704,00 грн. за квітень 2017 року, 704,00 грн. за травень 2017 року, 704,00 грн. за червень 2017 року, 704,00 грн. за липень 2017, 704,00 грн. за серпень 2017 року, 704,00 грн. за вересень 2017 року, 704,00 грн. за жовтень 2017 року, 704,00 грн. за листопад 2017року (а.с. 54-56).

В інтегрованій картці позивача по єдиному внеску за 2018 рік проведено нарахування 5618,00 грн., в т.ч. 704,00 грн. нарахованого по звіту за грудень 2017 року, 819,00грн. за січень 2018 року, 819,00грн. за лютий 2018 року, 819,00грн. за березень 2018 року, 819,00 грн. за квітень 2018 року, 819,00 грн. за травень 2018 року, 819,00 грн. за червень 2018 року.

Таким чином, заборгованість позивача, яка виникла по вимогам: №Ф-6 від 04.09.2017 про сплату боргу (недоїмки) сформовану станом на 31.08.2017 р. в сумі 51529,60 грн.; №Ф-6 від 08.05.2018 про сплату боргу (недоїмки) сформовану станом на 30.04.2018 на суму боргу 61371,96 грн.; №ф-6 від 02.08.2018 про сплату боргу (недоїмки) сформовану станом на 31.07.2018 на суму боргу 63829,14 грн. підтверджена самостійно задекларованими однак несплаченими сумами єдиного соціального внеску (а.с. 125-126).

У відповідності до пункту 7 розділу VI Інструкції 449, якщо протягом наступного базового звітного періоду сума боргу (недоїмки) платника зросла, після проходження відповідних процедур узгодження та оскарження вимога про сплату боргу (недоїмки) подається до органу державної виконавчої служби або до органу Казначейства тільки на суму зростання боргу (недоїмки). Під сумою зростання боргу (недоїмки) для цілей цього пункту необхідно розуміти:позитивне значення різниці між сумою боргу платника за даними інформаційної системи органів доходів і зборів станом на кінець календарного місяця та сумою боргу, зазначеною у пред'явленій до органу державної виконавчої служби або до органу Казначейства вимозі, зменшене на суму сплат(и) після такого пред'явлення, якщо сума сплат(и) не більша за суму боргу, зазначену у пред'явленій до органу державної виконавчої служби або до органу Казначейства вимозі; позитивне значення різниці між сумою боргу платника за даними інформаційної системи органів доходів і зборів станом на кінець календарного місяця та сумою сплат(и) після пред'явлення до органу державної виконавчої служби або до органу Казначейства вимоги, зменшене на суму боргу, зазначену в такій вимозі, якщо сума сплат(и) менша за суму боргу, зазначену у пред'явленій до органу державної виконавчої служби або до органу Казначейства вимозі. Якщо протягом наступних базових звітних періодів платник повністю погасив суму боргу (недоїмки), зазначену у вимозі про сплату боргу (недоїмки), що подана до органу державної виконавчої служби або до органу Казначейства, орган доходів і зборів подає до відповідного органу повідомлення про сплату боргу (недоїмки) за формою згідно з додатком 9 до цієї Інструкції.

Таким чином, позивачем не був виконаний законодавчо встановлений обов’язок щодо сплати єдиного соціального внеску, у зв'язку з чим відповідачем 2 були сформовані вимоги про сплату боргу (недоїмки) та за наслідками адміністративного оскарження яких відповідачем 1 були прийняті рішення про залишення вимог без змін, а скарг без задоволення.

Відповідно до положень пункту 6 Розділу VI Інструкції вимога про сплату боргу (недоїмки) вважається відкликаною, якщо: сума боргу (недоїмки) самостійно погашається платником; орган доходів і зборів скасовує або змінює раніше зазначену суму боргу (недоїмки) внаслідок її узгодження або оскарження; вимога органу доходів і зборів про сплату боргу (недоїмки) скасовується чи змінюється судом (господарським судом); борг (недоїмка) списується у випадках, передбачених статтею 25 Закону, в порядку, визначеному пунктами 9 - 11 цього розділу; є рішення суду про стягнення відповідних сум боргу (недоїмки), що зазначені у вимозі.

Таким чином судом встановлено, що відсутні законодавчо встановлені підстави вважати, що у зв’язку із прийняттям відповідачем вимоги про сплату боргу (недоїмки) (за №ф-6 від 08.05.2018 р. та в подальшому за №ф-6 від 02.08.2018 р.) попередня вимога про сплату боргу (недоїмки) (за №ф-6 від 04.09.2017 р.) є такою, що відкликана. Також не встановлено й підстав для самостійного скасування відповідачем вимог про сплату боргу (недоїмки) за №ф-6 від 04.09.2017 р., за №ф-6 від 08.05.2018 р., за №ф-6 від 02.08.2018 р.

На виконання норм Інструкцією № 449 була затверджена форма (додаток 7 до Інструкції № 449), зокрема вимоги про сплату боргу (недоїмки).

Так, прийняті (сформовані) відповідачем 2 оскаржувані вимоги про сплату боргу (недоїмки) повністю відповідають затвердженій формі, а відтак відповідають Закону України № 2464-VI.

Відповідно до ст.67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2015 року №1124 був затверджений Порядок розгляду контролюючими органами скарг на вимоги про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та на рішення про нарахування пені та накладення штрафу (далі - Порядок №1124).

Порядок №1124 визначає процедуру подання та розгляду контролюючим органом скарг на вимоги про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - вимога) та на рішення про нарахування пені та накладення штрафу, передбачених частинами десятою, одинадцятою статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон); скарг банків на рішення про накладення фінансових санкцій, передбачених частиною дванадцятою зазначеної статті.

Відповідно пункту 2 розділу 1 Порядку №1124 не підлягають адміністративному оскарженню зобов'язання зі сплати єдиного внеску, самостійно визначені платником єдиного внеску у звіті про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб.

Згідно до пункту 3 розділу 1 Порядку №1124 скаржник має право оскаржити в суді вимогу, рішення про нарахування пені та накладення штрафу в будь-який момент після отримання відповідної вимоги або рішення. Вимога або рішення контролюючого органу про нарахування пені та накладення штрафу, щодо яких подано позов до суду, не підлягають оскарженню відповідно до вимог цього Порядку. Одночасно скаржник письмово повідомляє контролюючий орган, який розглядає його скаргу, про кожний випадок судового оскарження його вимог або рішень про нарахування пені та накладення штрафу.

Відповідно пункту 1 розділу 4 Порядку №1124 контролюючий орган, який розглядає скаргу платника єдиного внеску, зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його платнику єдиного внеску протягом 30 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника єдиного внеску поштою з повідомленням про вручення або надати йому під підпис. Якщо протягом цього строку вмотивоване рішення контролюючим органом не надсилається платнику єдиного внеску, така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника єдиного внеску.

Згідно пункту 4 розділу 4 Порядку №1124 контролюючий орган при розгляді скарги перевіряє законність і обґрунтованість винесення вимоги або рішення, що оскаржується, і приймає одне з таких рішень: залишає вимогу або рішення, що оскаржується, без змін, а скаргу - без задоволення; скасовує в певній частині вимогу або рішення, що оскаржується, не задовольняє скаргу в певній частині; скасовує в повному обсязі вимогу або рішення, що оскаржується, і задовольняє скаргу; направляє скаргу на новий розгляд до відповідного територіального контролюючого органу; залишає скаргу без розгляду.

Відповідно до пункту 6 розділу 4 Порядку №1124 рішення, прийняте за розглядом скарги, може бути менш сприятливе для скаржника, ніж вимога або рішення, яка(е) оскаржувалася(ося).

Згідно пункту 1 розділу 5 Порядку №1124 рішення за розглядом скарги приймає керівник контролюючого органу, його заступник відповідно до розподілу функціональних повноважень або уповноважена особа.

Відповідно до пункту 2 розділу 5 Порядку №1124 рішення про результати розгляду скарги (додаток 4) оформлюється відповідно до вимог законодавства про мови. Рішення складаються зі вступної, описової, мотивувальної та резолютивної частин.

Рішення оформлюється на бланку контролюючого органу, який розглядав скаргу.

У вступній частині рішення зазначаються: повне найменування юридичної особи, код ЄДРПОУ, реєстраційний (обліковий) номер платників єдиного внеску, який присвоюється інвесторам (операторам) за угодою про розподіл продукції, дипломатичним представництвам і консульським установам іноземних держав, прізвище, ім'я, по батькові посадової особи, яка подала скаргу; прізвище, ім'я, по батькові громадянина або фізичної особи - підприємця, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовились від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті; відомості про предмет оскарження, якого стосується скарга; дата прийняття скарги до розгляду (дата і номер зазначаються за даними журналу реєстрації вхідної кореспонденції).

Описова частина рішення повинна містити перелік документів, які були взяті до уваги при розгляді скарги, дату і номер акта перевірки або вимоги про сплату недоїмки або оскаржуваного рішення, стисле викладення вимог і клопотання особи, яка подала скаргу.

У мотивувальній частині рішення мають бути наведені результати дослідження матеріалів скарги та докази, на яких ґрунтуються висновки посадової особи контролюючого органу, яка розглядала скаргу, а також посилання на конкретні пункти та статті законів України та інших нормативно-правових актів, якими обґрунтовано прийняте рішення.

Резолютивна частина рішення повинна містити висновок про задоволення чи часткове задоволення скарги або про відмову в задоволенні скарги.

У рішенні також зазначається, що в разі незгоди особи, яка подала скаргу, з прийнятим рішенням, воно може бути оскаржене до контролюючих органів вищого рівня (із зазначенням строку такого оскарження) або в судовому порядку.

Враховуючи вище викладене, суд приходить висновку, що оскаржувані позивачем рішення Державної фіскальної служби України про результати розгляду скарги від 10.07.2018 року № 9900/Б/99-99-11-02-02-25 та рішення Державної фіскальної служби України про результати розгляду скарги від 24.09.2018 року №14549/Б/99-99-11-02-02-25 були прийняті в строк, в межах наданих повноважень та спосіб визначений чинним законодавством України.

Враховуючи встановлені у справі обставини та наявні у ній докази суд приходить висновку, що відповідач 1 та відповідач 2 діяли у відповідності та в межах наданих чинним законодавством повноважень, в порядку передбаченому законодавством України. При цьому, доводи наведені позивачем у позовній заяві та наданих поясненнях нормативно та документально не спростовують правомірність оскаржуваних вимог та рішень прийнятих за результатами розгляду скарг, а тому суд не вбачає правових підстав для задоволення позову.

Згідно з статті 77 частини 1 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

У пункту 29 Рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994 року Справа "РуїзТоріха проти Іспанії" (серія А, №303А) Суд зазначає, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 241, ч. 3 ст. 243, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (м. Ужгород, вул. Павлова, буд. 33, РНОКПП НОМЕР_1) до Державної фіскальної служби України (м. Київ-53, Львівська пл., 8, код ЄДРПОУ 39292197), ОСОБА_5 управління ДФС у Закарпатській області (м. Ужгород, вул. Волошина, 52, код ЄДРПОУ 39393632) про визнання протиправною та скасування вимоги - відмовити.

2. Рішення суду може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду в строки визначені ст. 295 КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку визначеному ст. 255 КАС України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддяОСОБА_6

Суддя Ю.Ю. Дору

Суддя Д.В. Іванчулинець

Відповідно до ч. 3 ст. 243 КАС України рішення суду у повному обсязі складено та підписано 02.04.2019 року, з огляду на перебування судді на лікарняному.