
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Вінниця
26 березня 2019 р. Справа № 120/304/19-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Вільчинського О.В.,
за участю:
секретаря судового засідання: Слісаренко А.В.,
представника позивача: ОСОБА_1,
представника відповідача: ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Зодчий"
до: Головного управління ДФС у Вінницькій області
про: визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
ВСТАНОВИВ:
До Вінницького окружного адміністративного суду звернулося товариство з обмеженою відповідальністю "Зодчий" (далі - ТОВ "Зодчий", відповідач) з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Вінницькій області (далі - ГУ ДФС у Вінницькій області, контролюючий орган, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.
В обґрунтування протиправності податкового повідомлення-рішення позивач зазначає, що сплата ним податкового зобов'язання з податку на прибуток була здійснена своєчасно, кошти фактично надійшли до Державного бюджету, а помилкове зазначення номера рахунку у платіжному дорученні не є достатньою підставою для висновку про несплату належної суми грошового зобов'язання у визначений Податковим кодексом України строк та, як наслідок, для застосування на підставі п. 126.1 ст. 126 ПК України штрафних (фінансових) санкцій.
Ухвалою від 01.02.2019 відкрито провадження у справі та, зокрема, встановлені сторонам строки для подання відзиву, відповіді на відзив та заперечення.
У строк, встановлений судом, відповідач надав на адресу суду відзив (вх. № 11400 від 27.02.2019), у якому заперечує проти задоволення позовних вимог, вважаючи позов таким, що не підлягає задоволенню. Свою позицію відповідач мотивує тим, що в ході проведеної перевірки встановлено порушення позивачем строків сплати податку на прибуток підприємства. Зазначає, що у Податковим кодексом України встановлено порядок і строки сплати податків та зборів, при цьому, сплата податку на прибуток підприємства на невірний рахунок не може рахуватись як своєчасне перерахування першого. За таких обставин, на переконання відповідача, нарахування санкцій є правомірним, а оскаржуване рішення законним.
ТОВ "Зодчий" в свою чергу подало відповідь на відзив (вх.13579 від 12.03.2019), у якій зазначає, що доводи, викладені відповідачем у відзиві на позовну заяву не спростовують доводів позовної заяви. Позивач підтримує позицію, яка була викладена у позовній заяві щодо помилкового зазначення рахунку у платіжному дорученні і наголошує, що не вважається таким, що пропустив строк сплати податку, у зв’язку з чим нарахування грошового зобов’язання відповідно до спірного податкового повідомлення-рішення є протиправним.
Правом подати заперечення на відповідь на відзив контролюючий орган не скористався.
В судовому засіданні 26.03.2019 представник позивача позов підтримала повністю з підстав, викладених в позовній заяві та відповіді на відзив.
Представник відповідача проти позову заперечив, посилаючись на обставини, викладені в відзиві на позовну заяву.
Заслухавши пояснення та доводи представників сторін, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, суд встановив, що ТОВ "Зодчий" 09.08.2018 подало до контролюючого органу податкову декларацію з податку на прибуток за перше півріччя 2018 року. Сума податкового зобов’язання з податку на прибуток, зазначена в податковій декларації за перше півріччя 2018 року у розмір 1607707,40 грн., була перерахована позивачем до бюджету 16.08.2018 платіжним дорученням №4750. Однак, 20.08.2018 позивачу ОСОБА_3 казначейством було повернуто з бюджету сплачену відповідно до платіжного доручення № 4750 від 16.08.2018 суму 1607707,40 грн. з вказівкою уточнити реквізити. У платіжному дорученні №4750 помилково було вказано невірний рахунок для перерахування податку на прибуток підприємства. Того ж дня ТОВ "Зодчий" платіжним дорученням № 4772 перерахувало податкове зобов’язання з податку на прибуток в сумі 1607707,40 грн. до бюджету на правильний рахунок.
В подальшому начальником відділу податків і зборів з юридичних осіб Гайсинського управління ГУ ДФС у Вінницькій області ОСОБА_4 проведено камеральну перевірку щодо порушення правил сплати (перерахування) узгодженої суми грошового зобов'язання по податку на прибуток згідно податкової декларації з податку на прибуток №9165266132 від 09.08.2018, за результатами якої був складений акт №29313/02-32-5105/13331945 від 16.10.2018.
На підставі акта перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 05.11.2018 № НОМЕР_1, яким позивачеві нараховано суму грошового зобов’язання в розмірі 160770,74 грн. за порушенням строку сплати податку на прибуток. На зазначене податкове повідомлення-рішення ТОВ "Зодчий" 16.11.2019 подало скаргу за вих № 600 до Державної фіскальної служби України (далі - ДФС України). Рішенням ДФС України від 15.01.2019 №2083/6/99-99-11-06-01-25 подану скаргу залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення від 05.11.2018 № НОМЕР_1 - без змін.
Зазначені обставини стали підставою для звернення позивача до суду з цим позовом.
Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходить з такого.
Стаття 67 Конституції України визначає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Згідно з підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
За правилами пункту 36.1 статті 36 ПК України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.
Виконанням податкового обов'язку, як передбачено пунктом 38.1 статті 38 ПК України, визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
Пунктом 57.1 статті 57 ПК України передбачено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За правилом пункту 126.1 статті 126 ПК України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу. Зокрема, при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Таким чином, за несплату платником податків узгодженої суми грошового зобов'язання у певний термін законодавець для такого платника передбачив негативні наслідки у вигляді штрафних санкцій. При цьому специфіка штрафної санкції, передбаченої вищезазначеним підпунктом, полягає в тому, що вона нараховується контролюючим органом на погашену суму податкового боргу залежно від кількості днів, наступних за останнім днем строку грошового зобов'язання.
Зарахування загальнодержавних податків, до яких згідно зі статтею 9 ПК України відноситься, зокрема, й податок на прибуток підприємств, та зборів до державного і місцевих бюджетів здійснюється відповідно до Бюджетного кодексу України.
Частиною 1 статті 43 БК України визначено, що при виконанні державного бюджету і місцевих бюджетів застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів. Казначейство України забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України.
Згідно з частинами 4, 5 статті 45 БК України податки і збори та інші доходи державного бюджету зараховуються безпосередньо на єдиний казначейський рахунок і визнаються зарахованими до державного бюджету з дня їх зарахування.
Крім цього, пунктом 22.4 статті 22 Закону України від 05.04.2001 №2346-III "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" визначено, що при використанні розрахункового документа ініціювання переказу вважається завершеним з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника.
Відповідно до пункту 109.1 статті 109 ПК України податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого і покладено на контролюючі органи.
Таким чином, для підтвердження факту несплати узгодженої суми грошового зобов'язання необхідно встановити, що у строк, передбачений пунктом 57.1 статті 57 ПК України, платник податків не вчинював дії, спрямовані на перерахування узгодженої суми грошового зобов'язання до державного бюджету.
На переконання суду, помилкове зазначення позивачем неправильного рахунку отримувача коштів не є правовою підставою для висновку про несплату необхідної суми податку у визначений законодавством строк. Допущена позивачем помилка не спричинила настання будь-яких негативних наслідків або збитків для відповідного бюджету, й, до того ж, в подальшому була самостійно виявлена та усунута підприємством, а кошти спрямовані за належністю.
Варто зазначити, що правова позиція стосовно сплати обов'язкових платежів (зборів) вже висловлювалась у постанові Верховного Суду України від 16.06.2015 у справі №21-377а15, відповідно до якої здійснення помилки під час перерахування узгодженої суми грошового зобов'язання до державного бюджету в строк, встановлений пунктом 57.1 статті 57 ПК України, має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова. Відтак дії, які не містять ознак бездіяльності платника податків при сплаті узгодженої суми грошового зобов'язання, не можуть бути підставою для застосування штрафів, передбачених пунктом 126.1 статті 126 ПК України. Крім того, Верховний Суд України зазначив, що для підтвердження факту несплати узгодженої суми грошового зобов'язання необхідно встановити, що у визначений законодавством строк, платник податків не вчиняв дії, спрямовані на перерахування узгодженої суми грошового зобов'язання до Державного бюджету.
Аналогічної правової позиції дотримується й Верховний Суд, зокрема у постановах від 12.06.2018 у справі №826/1/16 (К/9901/28108/18), від 17.01.2018 у справі №2а-2686/09/2670 (К/9901/2649/18), від 01.08.2018 у справі №813/2487/17 №К/9901/4079/17.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Жодних інших належних та допустимих доказів на підтвердження правомірності прийняття спірного податкового повідомлення-рішення від 15.11.2018 за № НОМЕР_1 відповідач суду не надав.
Враховуючи викладене, суд приходить висновку про безпідставність застосування до позивача штрафних санкцій за несвоєчасну сплату податку.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до частин 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Згідно з частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем в судовому засіданні не доведено обґрунтованість та правомірність спірного податкового повідомлення-рішення від 05.11.2018, не спростовано правової позиції та доказів, наданих позивачем що їх протиправності, а тому позовні вимоги ТОВ "Зодчий" підлягають задоволенню у повному обсязі.
Щодо розподілу судових витрат суд зазначає таке.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем до позовної заяви додане платіжне доручення № 5489 від 25.01.2018 про сплату судового збору за подання даного адміністративного позову у загальній сумі 2411,56 грн.
Враховуючи наявність підстав для задоволення позовної заяви ТОВ "Зодчий" у повному обсязі, суд вважає необхідним стягнути на користь позивача суму сплаченого ним судового збору у повному обсязі з ГУ ДФС у Вінницькій області за рахунок бюджетних асигнувань такого суб'єкта владних повноважень.
Керуючись ст.ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Вінницькій області № НОМЕР_1 від 05.11.2018.
Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Зодчий" за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Вінницькій області судовий збір у сумі 2411,56 грн. (дві тисячі чотириста одинадцять гривень п'ятдесят шість копійок).
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Зодчий" (23700, Вінницька область, м. Гайсин, вул. Січових Стрільців, 9, код ЄДРПОУ 13331945)
Головне управління ДФС у Вінницькій області (21100, м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 7, код ЄДРПОУ 39402165)
Рішення у повному обсязі виготовлено 02.04.2019
Суддя Вільчинський Олександр Ванадійович
Судове рішення № 80860374, Вінницький окружний адміністративний суд було прийнято 26.03.2019. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні відомості про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити необхідні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 120/304/19-а. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: