Ухвала суду № 80860058, 01.04.2019, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

про закриття провадження у справі

01 квітня 2019 р. Справа №200/1561/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кочанової П.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Бахмутського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області про визнання протиправним та скасування висновку, та зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивачі, ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Бахмутського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, в якому просять суд:

- визнати протиправним та скасувати висновок Бахмутського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області від 31.10.2018 року про відмову у внесенні змін до актового запису про народження № 1 від 02.12.2016 року;

- зобов'язати Бахмутський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області від 31.10.2018 року внести зміни в наступному актовому запису:

- в актовому записі про народженні ОСОБА_3 28.11.2016 року уродженки міста Бахмут Донецької області № 1 Серія НОМЕР_2 складеного виконавчим комітетом Соледарської міської ради Бахмутського району Донецької області провести зміни у відомостях про дитину виклавши ім'я дитини «ЕММА».

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачами була виявлена граматична помилка в написанні ім'я дитини в актовому записі про народження № 1 від 02 грудня 2016 року, а саме: не вірно вказано ім'я дитини - "Ема" замість "Емма". Для внесення відповідних змін у актовий запис позивачі зверталися із заявою до відповідача. Проте, висновком Бахмутського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області про внесення змін до актового запису цивільного стану, позивачам відмовлено у зв'язку з відсутністю підстав для внесення змін.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 04 лютого 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 200/1561/19-а в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, суд дійшов таких висновків.

Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб. Неправомірні рішення, дії чи бездіяльність посадових осіб органів місцевого самоврядування, прийняті з порушенням прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, можуть бути оскаржені відповідно до ч.2 статті 55 Конституції України та статті 5 КАС України в порядку адміністративного судочинства.

Як передбачено частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У п.24 рішення від 20.07.2006 року у справі "Сокуренко і Стригун проти України" Європейський суд з прав людини вказав, що фраза "судом встановленим законом" поширюється не лише на правову основу самого існування суду, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.

Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні від 12.10.1978 у справі "Занд проти Австрії" зазначив, що поняття "суд, встановлений законом" у частині 1 статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів".

З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, здійснює судовий розгляд на підставі практики, яка не передбачена законом.

Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Положеннями частини 1 статті 4 КАС України визначено, що публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи; де суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Отже, юрисдикція адміністративного суду поширюється на публічно-правові спори, ознаками яких є не лише спеціальний суб'єктний склад (хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції), але й спеціальні підстави виникнення, пов'язані з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій, а тому під час визначення предметної юрисдикції суд повинен виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Судом встановлено, що позивачі звертаючись із заявою до відповідача, зокрема, бажали внести зміни до актового запису про народження ОСОБА_3 від 02.12.2016 року № 1, шляхом зазначення вірного ім'я дитини «Емма», а тому оскаржують протиправний висновок відділу державної реєстрації актів цивільного стану.

Таким чином, спірні правовідносини пов'язані з відмовою відповідача внести зміни (зазначити факт вірного ім'я дитини) до зазначеного актового запису.

Актами цивільного стану є події та дії, які нерозривно пов'язані з фізичною особою і започатковують, змінюють, доповнюють або припиняють її можливість бути суб'єктом цивільних прав та обов'язків. Актами цивільного стану є народження фізичної особи, встановлення її походження, набуття громадянства, вихід з громадянства та його втрата, досягнення відповідного віку, надання повної цивільної дієздатності, обмеження цивільної дієздатності, визнання особи недієздатною, шлюб, розірвання шлюбу, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, зміна імені, інвалідність, смерть тощо. Державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть (ч.1, 2, 3 ст.49 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України)).

Разом з цим, аналогічні за змістом приписи закріплені у статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану" від 01.07.2010 року № 2398-VI (далі - Закон №2398-VI).

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 2398-VI державна реєстрація актів цивільного стану проводиться з метою забезпечення реалізації прав фізичної особи та офіційного визнання і підтвердження державою фактів народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті.

Частиною 1 статті 22 Закону №2398-VI визначено, що внесення змін до актового запису цивільного стану проводиться відповідним органом державної реєстрації актів цивільного стану за наявності достатніх підстав. За наслідками перевірки зібраних документів орган державної реєстрації актів цивільного стану складає обґрунтований висновок про внесення змін до актового запису цивільного стану або про відмову в цьому. У разі відмови у внесенні змін до актового запису цивільного стану у висновку вказуються причини відмови та зазначається про можливість її оскарження в судовому порядку.

Згідно частини 1, 2 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

При цьому, у пп.2.13.1 п.2.13 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджені наказом Міністерства юстиції України 12.01.2011 року № 96/5, які зареєстровані в Міністерстві юстиції України 14.01.2011 року за № 55/18793 (далі - Правила № 96/5) зазначено, що підставою для внесення змін в актові записи цивільного стану є, зокрема, рішення суду про установлення неправильності в актовому записі цивільного стану, у яких зазначено про внесення конкретних змін в актові записи цивільного стану.

У справах про оскарження відмови внести за заявою особи зміни до актового запису цивільного стану суд за правилами адміністративного судочинства вивчає наявність чи відсутність достатніх підстав для прийняття відповідного рішення, зокрема, перевіряє чи відповідні рішення прийняті на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а також, чи прийняті вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії). Завдання адміністративного суду у таких справах полягає, насамперед, у перевірці додержання процедури розгляду та прийняття органом реєстрації актів цивільного стану відповідного рішення. Адміністративний суд, розглядаючи такі справи, не вправі вийти за межі їх публічно-правових аспектів і встановлювати юридичні факти, що мають значення для внесення змін до актових записів цивільного стану.

З огляду на зазначене, позивачі у даній справі, оскаржуючи відмову Бахмутського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області від 31.10.2018 року про внесення змін до актового запису про народження № 1 від 02.12.2016 року, не просили визнати неправомірними дії відповідача, а мали намір вирішити питання про внесення змін щодо зазначення ім'я дитини «Емма», отже спір у цій справі не має ознак публічно-правового та підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.

Аналогічну правову позицію викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 року у справі № 425/2737/17, від 23.01.2019 року у справі № 807/45/17, а тому відповідно до ч.5 ст.242 КАС України суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд зазначає, що позивачі фактично просять встановити факт, що ім'я їх дитини є «Емма», а не «Ема», на що вказують у позові, однак не враховують вищевказаний висновок Верховного Суду, і вимоги Закону України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану", тому, цей спір не відноситься до адміністративної юрисдикції.

Тобто, позивачі звернулися до суду для захисту права на забезпечення органом державної влади особистого немайнового права (частина 1 статті 273 Цивільного кодексу України) на відображення достовірної інформації про ім'я їх дитини в акті цивільного стану, а не для оскарження відмови органу державної реєстрації актів цивільного стану щодо внесення змін до актового запису цивільного стану.

На переконання суду у справі, що розглядається, оскаржуються дії відповідача в сфері захисту приватного права, а тому цей спір не пов'язаний із захистом прав, свобод чи інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, що виключає його розгляд у порядку адміністративного судочинства.

Більше того, суд звертає увагу на те, що відповідно до частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин; вирішуючи спір суд повинен встановити, що у зв'язку з прийнятим рішенням, вчиненням дії чи допущенням бездіяльності суб'єктом владних повноважень порушуються права, свободи чи інтереси особи у сфері публічно-правових відносин.

Розгляду та задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин.

При цьому, слід зазначити, що при зверненні до суду позивачу необхідно обирати такий спосіб захисту, який би міг відновити його становище та захистити порушене, на його думку право. Застосування конкретного способу захисту права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення. З цією метою суд повинен з'ясувати характер спірних відносин (предмет та підстави позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

З огляду на викладене, враховуючи заявлений предмет та підстави позову - заявлені позовні вимоги не підлягають розгляду у порядку адміністративної юрисдикції, оскільки предметно віднесені до цивільної юрисдикції, а тому суд закриває провадження у справі.

Разом з тим, відповідно до приписів ст.239 КАС України якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

В силу викладеного, суд вважає необхідним роз'яснити позивачу його право звернутися до місцевого суду, в порядку та у строки передбачені Цивільним процесуальним кодексом України.

При цьому, суд відзначає, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях згідно п.5 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір".

Керуючись ст.19, 238, 239, 241, 248, 256 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Провадження у справі № 200/1561/19-а за позовною заявою ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Бахмутського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області про визнання протиправним та скасування висновку, та зобов'язання вчинити певні дії -закрити.

Суд роз'яснює позивачам, що розгляд даної справи відноситься до юрисдикції місцевого загального суду в порядку цивільного судочинства.

Попередити позивачів, що повторне звернення з тією самою вимогою не допускається.

Судовий збір сплачений ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_1) згідно квитанції ПриватБанк № 0.0.1249843990.1 від 24.01.2018 року в сумі 768,40 грн. повернути позивачу.

Ухвала набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені ст. 256 КАС України, і може бути оскаржена до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги до Донецького окружного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складання повного тексту ухвали.

Повний текст ухвали складено та підписано 01.04.2019 року.

Суддя Кочанова П.В.