Рішення № 80858879, 19.03.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

19.03.2019Справа № 910/20282/16

За позовом Приватного акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" (Полтавська обл., м. Горішні Плавні)

до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (м. Київ)

про стягнення 920.900 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

Секретар судового засідання Шаповалов А.М.

Представники учасників судового процесу:

від позивача: Самоходський Є.О.

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 375.120,00 грн. шкоди внаслідок пошкодження вагону № 56109481.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок сходження 22.08.14. з рейок 28 вагонів у поїзді № 1468 був пошкоджений до стану, що не підлягає ремонту, належний позивачеві напіввагон № 56109481 і залізниця всупереч вимогам п. 24. Правил користування вагонами і контейнерами не передала позивачу вагон з аналогічними властивостями замість пошкодженого.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.11.16. порушено провадження у справі № 910/20282/16 та призначено її до розгляду.

У поданому відзиві на позов відповідач проти заявлених вимог заперечив та просив відмовити у їх задоволенні у повному обсязі з тих підстав, що позивач при зверненні до суду пропустив спеціальну позовну давність, встановлену до вимог, що випливають із договору перевезення, оскільки транспортна подія, внаслідок якої відбулося пошкодження вагону, сталася 22.08.14., натомість із претензією до залізниці позивач звернувся лише 29.06.16.; позивачем не доведена вина залізниці у пошкодженні вагону, як і не встановлено її у висновку судової залізнично-транспортної експертизи № 1277 від 30.09.15. і судових рішеннях у справі № 917/203/15, на які посилається позивач.

Також 20.12.16. відповідачем подана до суду заява про застосування строку позовної давності.

Розпорядженням Керівника апарату Господарського суду міста Києва № 04-23/2652 від 22.12.16. було призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/20282/16. Згідно із протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу № 910/20282/16 передано на розгляд судді Ващенко Т.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.12.16. суддею Ващенко Т.М. прийнято дану справу до свого провадження та призначено її до розгляду на 26.01.17.

В судових засіданнях 26.01.17., 09.02.17., 23.02.17. на підставі ч. 3 ст. 77 ГПК України оголошувалася перерва до 09.02.17., 23.02.17., 14.03.17. відповідно.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.02.17. продовжено строк вирішення спору у справі № 910/20282/16 на п'ятнадцять днів.

За результатами судового засідання 14.03.17. суд дійшов висновку про призначення у справі судової експертизи, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз, оплату вартості проведення експертизи покладено на відповідача, про що судом було прийнято відповідну ухвалу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.03.17. зупинено провадження у справі № 910/20282/16 на час проведення судової експертизи.

10.01.19. з експертної установи до суду повернулись матеріали справи № 910/20282/16 разом з висновком № 7177/17-56 від 20.12.18. за результатами проведення експертизи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.01.19. поновлено провадження у справі № 910/20282/16, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 05.02.19.

30.01.19. позивачем подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої Приватне акціонерне товариство "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" просить суд стягнути з відповідача на свою користь шкоду в розмірі 920.900,00 грн. внаслідок пошкодження вагону № 56109481.

Вказану заяву було прийнято судом, з огляду на що має місце нова ціна позову, виходячи з якої вирішується спір.

05.02.19. судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу про оголошення перерви в підготовчому засіданні до 26.02.19.

В судовому засіданні 26.02.09. судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 19.03.19.

Судом також встановлено, що на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 31.10.18. № 938 "Деякі питання акціонерного товариства "Українська залізниця" змінено тип публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" з публічного на приватне та перейменовано його в акціонерне товариство "Українська залізниця".

При розгляді справи по суті у судовому засіданні 19.03.19. судом було заслухано вступне слово позивача, з'ясовано обставини справи та досліджено докази відповідно до ст.ст. 208-210 ГПК України, після чого суд перейшов до судових дебатів (ст.ст. 217, 218 ГПК України).

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити. Представник відповідача у судове засідання не з'явися, про причини неявки не повідомив, про дату, час і місце розгляду справи був належним чином повідомлений, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0103048940629.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею (ч. 1 ст. 202 ГПК України). Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України).

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 19.03.19. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 ГПК України.

Розглянувши надані документи і матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

22.08.14. при прямуванні поїзда № 1468 відбулося сходження з рейок 28 вагонів у поїзді № 1468 з наступним займанням вантажу на станції Городище.

За вказаною подією залізницею складено Акт загальної форми 13Є від 22.08.14. (форма ГУ-23).

Службовим розслідування зазначеного випадку встановлено, що 22.08.14. о 06 год. 05 хв. при прямуванні поїзда № 1468 вагою 3401 т., 240 осей, з електровозом ВЛ80с № 2390 приписки Локомотивного депо Котовськ Одеської залізниці на 161 км пк 3 парної колії при швидкості руху 63 км/год відбулося сходження 25-го з голови поїзда порожнього напіввагона № 56109481 четвертою колісною парою правим колесом за напрямком руху. У такому стані вагон прослідував 2600 метрів, про що свідчать сліди від гребенів колісної пари на шпалах. Після чого відбулося зіткнення з настилом (гумово-кордовий) переїзду на 163 км пк 9 та руйнування тяги стрілочного переводу №18 з подальшим переведенням стрілки під вагонами.

Переведення стрілки № 18 призвело до сходження з рейок вагона № 56109481 всіма колісними парами, зіткненням його з опорою контактної мережі № 22 та подальшим сходженням наступних 27-ми вагонів-цистерн навантажених нафтою-сирою з послідуючим руйнуванням стрілочного переводу та з подальшим займанням вантажу внаслідок електричного замикання обірваного контактного проводу на кузов цистерни.

Згідно із протоколом № ЦЗТ-22/45 оперативної наради при заступнику генерального директора Укрзалізниці від 09.09.14. та Висновку від 09.09.14. щодо класифікації транспортної події - сходження 28 вагонів у вантажному поїзді № 1468 на перегоні Корсунь-Городище Одеської залізниці 22.08.14., найбільш імовірною причиною сходження рухомого складу стала експлуатація напіввагона № 56109481 з зазначеними істотними відхиленнями від норм утримання, які виникли через незабезпечення власником вагону ВАТ "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" технічно справного утримання вагона, що є невиконанням вимог статі 68 Статуту залізниць України та не відповідає вимогам п.п. 9.1, 9.4, 9.12 Правил технічної експлуатації залізниць України.

Супутніми причинами, що сприяли сходженню вагона з рейок є:

- навантаження 3 вагонів (№№ 74210915, 74755448 та 75079533) вантажовідправником ВАТ "НПК-Галичина" з порушенням вимог п. 1.4.12 Правил перевезень наливних вантажів: цистерни моделі 15-443 з котлами типів колі бровок 53, 53а та 62 з об'ємом котла 73 куб. м, які призначені для перевезення світлих нафтопродуктів густиною не вище 0,81 кг/куб. дм, фактично завантажені темними нафтопродуктами густиною 0,88 кг/куб.м;

- додаткові повздовжні коливання в динаміці ведення поїзда на спуску з ухилом 8,13‰ у кривій ділянці колії радіусом 645 м із застосуванням машиністом службового гальмування (виконано згідно з режимною картою);

- вертикальний знос зовнішньої рейки кривої у місці сходження вагону складає 3.2 мм, боковий 15,3 мм, підвищення зовнішньої рейки колії 96 мм (відповідає встановленим швидкостям руху);

- формування складу поїзда було здійснено із встановленням у головну частину поїзда 25-ти порожніх вагонів, у хвостову частину 35 завантажених нафтою сирою вагонів (що не суперечить вимогам п. 15.32 ПТЕ).

Сукупність викладених чинників призвела до обезвантаження правого колеса колісної пари другого за напрямком руху візка 25 з голови поїзда порожнього вагона № 56109481 з подальшим його сходженням з рейки, про що свідчить відсутність слідів викочування та перекочування гребня колеса на головці рейки при наявності сліду скочування.

Дану транспортну подію класифіковано як катастрофа та віднесено на облік за ВАТ "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат".

В результаті зазначеної події було пошкоджено належний позивачу напіввагон № 56109481. Згідно із Актом № 198 про пошкодження вагону (форма ВУ-25М) від 10.09.14. вагон № 56109481 пошкоджено до стану виключення з інвентарного парку. Вказаний акт, оригінал якого наявний в матеріалах справи, не містить відомостей про особу, з вини якої був пошкоджений вагон.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 09.12.15. у справі № 917/203/15, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 14.06.16., відмовлено повністю у позові Державного підприємства "Одеська залізниця" до Відкритого акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" про стягнення збитків у розмірі 8.523.037 грн. внаслідок катастрофи, що сталася 22.08.14. на перегоні Корсунь-Городище Одеської залізниці під час слідування поїзда № 1468.

Висновки судів першої та апеляційної інстанцій про відмову у позові у справі № 917/203/15 мотивовані тим, що проведеними в межах судової справи № 917/203/15 судовими експертизами, а також іншими обставинами справи, які підтверджуються наявними матеріалами справи, підтверджується відсутність причинного зв'язку між протиправною поведінкою відповідача - ВАТ "Полтавський ГЗК" та завданими позивачу збитками, а також відсутність вини ВАТ "Полтавський ГЗК" у виникненні катастрофи, яка сталася 22.08.14. на перегоні Корсунь-Городище Одеської залізниці.

Згідно із ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Зокрема, як свідчить зміст вищенаведених судових рішень, відповідно до висновку судової залізнично-транспортної експертизи № 1277 від 30.09.15., проведеної під час розгляду справи № 917/203/15, безпосередньою причиною сходу з рейок вагона № 56109481 стало вкочування правого (за напрямком руху) колеса четвертої колісної пари вагона на головку внутрішньої рейки. До безпосередньої технічної причини сходу призвели дві першопричини:

- першою першопричиною, що призвела до сходу з рейок вагона № 56109481 є невідповідність документів, що визначають порядок формування поїздів науковим рекомендаціям та дослідженням з безпеки руху;

- другою першопричиною, що призвела до сходу є нормативне застосування машиністом службового гальмування для регулювання швидкості руху поїзда № 1468.

При цьому технічний стан вагона № 56109481 не є ні першопричиною, ні проміжною технічною, ні безпосередньою причиною сходу вказаного вагона.

29.06.16. позивач звернувся до відповідача з претензією № 4641/40, в якій просив надіслати акт про пошкодження вагону форми ВУ 25 з урахуванням висновків, викладених у постанові Харківського апеляційного господарського суду від 14.06.16. у справі № 917/203/15, та передати у власність позивача замість пошкодженого вагону № 56109481 вагон аналогічного року випуску та аналогічними характеристиками або відшкодувати шкоду в порядку, визначеному п. 24 Правил користування вагонами і контейнерами у разі неможливості надати відповідний вагон.

Невиконання відповідачем зазначеної вище вимоги стало підставою для звернення позивача із позовом у цій справі про стягнення 375.120,00 грн. шкоди внаслідок пошкодження вагону № 56109481.

Як передбачено ч.ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до положень ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Частиною 1 статті 225 ГК України визначено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включається, зокрема, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.

Як встановлено господарськими судами при розгляді справи № 917/203/15, вагон № 56109481, який належить ВАТ "Полтавський ГЗК", знаходився у володінні Одеської залізниці на підставі договору перевезення, що підтверджується залізничною накладною № 44739670.

Відповідно до ст. 6 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.98. № 457, накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.

Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Пунктом 6.4 Правил реєстрації та експлуатації власних вантажних вагонів, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 28.09.04. № 856, визначено, що перевезення власних вагонів у завантаженому і порожньому стані у всіх випадках (передислокація, ремонт тощо) оформляється перевізним документом (накладною) в електронному (із накладенням електронного цифрового підпису) або паперовому вигляді згідно з правилами оформлення перевізних документів.

Отже, приватні власні вагони, які перевозяться залізницею за повними перевізними документами зі сплатою провізної плати, мають статус "вантажу", які залізниця зобов'язана доставити на станцію призначення у цілісності та збереженості і видати їх одержувачу, зазначеному в накладній, а одержувач має щодо залізниці права та обов'язки, передбачені Статутом залізниць України.

Як передбачено п. 110 Статуту залізниць України, залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.

Пунктами 113, 114 Статуту залізниць України передбачено, що за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин. Залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме: за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі.

Особливості відповідальності залізниці за пошкодження вагонів передбачені п. 126 Статуту залізниць України, згідно із яким за пошкодження залізницею вагонів або контейнерів, що належать підприємствам, залізниця несе матеріальну відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди.

За втрачені залізницею вагони і контейнери, що належать підприємствам, залізниця на їх вимогу зобов'язана надати відповідні вагони і контейнери для тимчасового безкоштовного користування, а після трьох місяців з моменту їх втрати - передати вагони і контейнери замість втрачених. У разі відсутності у залізниці відповідного рухомого складу вона зобов'язана відшкодувати його вартість.

Також, як передбачено п. 24 Правил користування вагона і контейнерами, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 25.02.99. № 113, у разі втрати або пошкодження вагона до стану, що не підлягає ремонту, винна сторона зобов'язана надати відповідний вагон. У разі відсутності у винної сторони відповідного вагона вона зобов'язана відшкодувати його вартість, визначену згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 22.01.96. № 116 "Про затвердження Порядку визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей".

Відповідно до п. 2 зазначеної вище постанови Кабінету Міністрів України розмір збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей визначається шляхом проведення незалежної оцінки відповідно до національних стандартів оцінки.

Як встановлено судом, залізницею не було надано відповідний вагон замість втраченого. Доказів повернення позивачеві залишків пошкодженого вагону залізницею не надано.

Згідно із Висновком експертів за результатами проведення комісійної судової транспортно-товарознавчої експертизи № 7177/17-56 від 20.12.18. ринкова вартість напіввагону № 56109481 (моделі 12-783, заводський номер 731, інвентарний номер 310615500, побудованого заводом 0027 ПАТ "КВБЗ" 31.07.08.) станом на дату складання висновку з врахуванням прийнятих обмежень складає 920.900 грн. (дев'ятсот двадцять тисяч дев'ятсот гривень); утилізаційна вартість напіввагону № 56109481 (моделі 12-783, заводський номер 731, інвентарний номер 310615500, побудованого заводом 0027 ПАТ "КВБЗ" 31.07.08.) станом на дату складання висновку з врахуванням прийнятих обмежень складає 127.400 грн. (сто двадцять сім тисяч чотириста гривень).

Відповідач у встановлений процесуальним законодавством строк заперечень проти Висновку експертів не навів та викладені у ньому висновки не спростував.

Статтею 104 ГПК України встановлено, що висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Дослідивши Висновок експертів та оцінивши його за правилами, встановленими ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про те, що вказаний доказ відповідає критеріям належності, допустимості, достовірності та достатності, встановленим ст.ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, а підстави для його відхилення відсутні.

Відповідно до ч. 3 ст. 13, ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Межі розгляду справи судом визначені ст. 14 ГПК України, згідно із якою суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (ст. 73 ГПК України).

Статтею 86 ГПК України закріплено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79 ГПК України).

З огляду на зміст ст. 1166 ЦК Україні, п. 110 Статуту залізниць України обов'язок доказування відсутності вини покладається на залізницю.

Так, перелік обставин, наявність яких звільняє залізницю від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу наведено у п. 111 Статуту залізниць України. Відповідно до п. 110 Статуту залізниця може бути звільнена від відповідальності, якщо вона доведе й інші обставини, що свідчать про відсутність її вини.

Разом з тим, відповідач всупереч визначеного зазначеними положеннями Статуту залізниць та ст. 74 ГПК України обов'язку доказування, не доведено належними та допустимими доказами того, що пошкодження належного позивачеві вагону виникли з незалежних від залізниці причин, а також наявності обставин, які передбачені п. 111 Статуту залізниць і є підставою звільнення залізниці за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу.

Виходячи з того, що пошкодження належного позивачу напіввагону відбулося під час здійснення перевезення та враховуючи ненадання залізницею відповідного вагону замість пошкодженого, вимоги позивача про відшкодування його вартості є обґрунтованими.

Як визначено частинами 3, 4 статті 225 ГК України, при визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов'язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків.

Виходячи з конкретних обставин, суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ціни на день винесення рішення суду

Виходячи з того, що від моменту транспортної події, в результаті якої було пошкоджено вагон до стану виключення з інвентарного парку, і до дати прийняття судом рішення у цій справі пройшло більше чотирьох з половиною років, вимоги про відшкодування шкоди судом задовольняються у розмірі станом на день вирішення спору у цій справі згідно із оцінкою, що визначена у висновку судової експертизи № 7177/17-56 від 20.12.18.

В ході розгляду справи відповідачем подано заяву про застосування позовної давності.

Статтею 258 ЦК України передбачено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог у зв'язку з перевезенням вантажу, пошти (стаття 925 цього Кодексу);

Як встановлено ч. 2 ст. 9 ЦК України, законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання.

Частиною 5 ст. 315 ГК України визначено, що для пред'явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення, встановлюється шестимісячний строк.

Отже, з урахуванням частини другої статті 9 ЦК України, статті 315 ГК України та статті 136 Статуту позови до залізниць можуть бути подані у шестимісячний строк, який обчислюється відповідно до статті 134 Статуту - з дня встановлення обставин, що спричинили заявлення позову (складання комерційного акта, акта загальної форми, списання коштів з особового рахунку тощо).

Судом встановлено, що акт № 198 про пошкодження вагону (форма ВУ-25М) від 10.09.14., оригінал якого наявний в матеріалах справи, не містить відомостей про особу, з вини якої був пошкоджений вагон.

Однак, матеріали справи свідчать, що за результатами службового розслідування транспортної події 22.08.14., вина у ній покладена на ВАТ "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат", у зв'язку із чим залізниця звернулася з позовом до суду про відшкодування збитків внаслідок катастрофи, що сталася 22.08.14.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 09.12.15. у справі № 917/203/15, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 14.06.16., відмовлено повністю у позові Державного підприємства "Одеська залізниця" до Відкритого акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" про стягнення збитків у розмірі 8.523.037 грн. внаслідок катастрофи, що сталася 22.08.14. на перегоні Корсунь-Городище Одеської залізниці під час слідування поїзда № 1468.

Виходячи з того, що відсутність вини ПАТ "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" у спричиненні катастрофи визначено за наслідками розгляду судами справи № 917/203/15, на думку суду дата набрання законної сили судовими рішеннями у цій справі є моментом, з якого позивач дізнався про порушення його прав, та за наслідками розгляду судової справи № 917/203/15 у позивача виникло право пред'явити позов про відшкодування збитків.

29.06.16. позивач звернувся до відповідача з претензією № 4641/40, в якій просив надіслати акт про пошкодження вагону форми ВУ 25 з урахуванням висновків, викладених у постанові Харківського апеляційного господарського суду від 14.06.16. у справі № 917/203/15, та передати у власність позивача замість пошкодженого вагону № 56109481 вагон аналогічного року випуску та аналогічними характеристиками або відшкодувати шкоду в порядку, визначеному п. 24 Правил користування вагонами і контейнерами у разі неможливості надати відповідний вагон. Вказана претензія відповідачем не була задоволена.

З позовом до суду у цій справі позивач звернувся 03.11.16. (згідно із поштовим штемпелем на конверті), тобто в межах встановленого законом шестимісячного строку для пред'явлення позову, а тому суд вважає, що позовна давність позивачем не пропущена.

З огляду на викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору та витрати, пов'язані з оплатою вартості судової експертизи покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 86, 129, 165, 219, 220, 232, 233, 236-238, 240, 241 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5, ідентифікаційний код 40075815) на користь Приватного акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" (39802, Полтавська обл., місто Горішні Плавні, вул. Будівельників, буд. 16, ідентифікаційний код 00191282) 920.900 (дев'ятсот двадцять тисяч дев'ятсот) гривень шкоди, 13813 (тринадцять тисяч вісімсот тринадцять) гривень 50 коп. судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повне рішення складено 02.04.2019

Суддя Т.М. Ващенко