Рішення № 80849678, 25.03.2019, Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 191/1726/17

Провадження № 2/191/1019/17

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2019 року м. Синельникове

Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого – судді Гречко Ю.В.

при секретарі – Борисовій О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Синельникове цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, обґрунтовуючи вимоги тим, що відповідно до укладеного договору б/н від 30.09.2008 року ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 2700,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 22,80 % на рік на суму залишку за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає дії картки.

Щодо зміни кредитного ліміту банк керується п. 3.2, п. 3.3 Умов та Правил надання банківських послуг, де зазначено, що клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку, і клієнт дає право банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт.

Підписання даного договору є прямою і безумовною згодою позичальника щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого Банком, відповідно до п. 3.3 Умов та Правил надання банківських послуг.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з "Умовами та правилами надання банківських послуг", "Правилами користування платіжною карткою" та "ОСОБА_2 Банку", які викладені на банківському сайті http:privatbank.ua/terms/pages/70/, складає між ним та Банком Договір, що підтверджується підписом у заяві. Копії Умов та правил надання банківських послуг та Правил користування платіжною карткою додаються до позовної заяви.

При укладанні договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України. Згідно цієї статті ЦК договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних форм, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в ці Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Банк нараховує відсотки за користування кредитом в розмірі, встановленому "ОСОБА_2} викладені на банківському сайті http:privatbank.ua/terms/pages/70/, з розрахунку 360 календарних днів, що підтверджується п. 5.5 "Правил користування платіжною карткою",

Одночасно пунктом 5.3 Умов та правил надання банківських послуг передбачена можливість односторонньої зміни тарифів та інших невід'ємних частин договору. Таким чином, розмір відсоткової с за кредитом може змінюватись банком за умови інформування позичальника шляхом надання випис картковому рахунку на умовах, зазначених в п. 4.9. Умов та правил надання банківських послуг і п. 5.8 П користування платіжною карткою. Відповідно до п. 6.3 до обов'язків позичальника відноситься отримання виписки про стан картрахунків та про здійснені операції по картрахункам.

ПАТ КБ "Приватбанк" свої зобов'язання за договором та угодою виконав в повному обсязі,і надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором.

Відповідно до п. 6.5 умов та правил надання банківських послуг, - позичальник зобов'язаний погашати заборгованість за Кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим Договором.

Згідно п. 6.6 умов надання банківських послуг, - У разі невиконання зобов'язань за договору на вимогу банку виконати зобов'язання з повернення Кредиту (у тому числі простроченого кредиту - овердрафту), оплати винагороди банку.

Власник карти зобов'язаний слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення овердрафту, згідно п. 6.7 Умов та правил надання банківських послуг.

Відповідно до кредитного договору, - при порушенні позичальником строків платежів по кожному з грошових зобов'язань, передбачених цим договором більш ніж на 120 днів, позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф в розмірі 250 грн. + 5% від суми позову.

Відповідач не надавав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредиту з відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов Договору, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором. Таким чином, у порушення умов кредитного договору а також ст. ст. 509 1054 ЦК України, Відповідач зобов'язання за вказаним договором не виконав.

Відповідно до п. 5.6 "Правил користування платіжною карткою", боржник доручає списувати з будь-якого рахунку відкритого в банку в часності з картрахунку грошові кошти для здійснення платежу з повного або часткового погашення боргових зобов'язань.

Відповідно до п. 6.4 "Умов та правил надання банківських послуг" за незгодою зі зміною П та/або "Тарифів Банку", які викладені на банківському сайті http:privatbank.ua/terms/pages/70/ позивач зобов'язується надати банку письмову заяву про розірвання цього договору та погасити виниклу перед банком заборгованість.

На підставі п. 5.3 "Умов та правил надання банківських послуг", ОСОБА_2 має право на зміну Та] які викладені на банківському сайті http:privatbank.ua/terms/pages/70/, а також інших умов обслуговування рахунків.

Згідно п. 4.6 "Умов та правил надання банківських послуг" Клієнт доручає Банку здійснювати списання грошових коштів з рахунків Клієнта, відкритих в валюті кредитного ліміту, в межах суми, підлягаючих сплаті Банку за даним договором, при настанні строків платежів, а також списання грошових коштів з картрахунку у разі настання строків платежів за іншими договорами Клієнта в межах, встановлених цими договорами (договірне списання), в межах платіжного ліміту картрахунку.

Відповідно до п. 5.7 "Правил користування платіжною карткою", ОСОБА_2 має право вимагати дострокового виконання боргових зобов'язань в цілому або у встановленої Банком долі в разі невиконання боржником своїх боргових та інших обов'язків за цим Договором.

Згідно п. 5.2 "Умов та правил надання банківських послуг" У разі порушення власником або довіреною особою вимог діючого законодавства України та/або умов даного Договору та/або у разі виникнення ОСОБА_3 має право призупинити здійснення розрахунків по карті (заблокувати карту) та/або визнати карту недійсною до моменту усунення порушень, а також вимагати дострокового виконання боргових обов'язків в цілому або у встановленою Банком часткою у разі невиконання власником або довіреною особою власника своїх боргових обов'язків та інших обов'язків за цим Договором.

У зв'язку з зазначеними порушеннями зобов'язань за кредитним договором відповідач станом на 30.04.2017 року має заборгованість в розмірі 24326,01 грн., яка складається з наступного: 2507,44 грн. - заборгованість за кредитом; 17622,09 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 2800,00 грн. - заборгованість за пенею та комісією; а також штрафи відповідно до пункту 8.6 Умов та правил надання банківських послуг: 250,00 грн. - штраф (фіксована частина); 1146,48 грн. - штраф (процентна складова).

На даний час відповідач продовжує ухилятись від виконання зобов'язання і заборгованість за договором не погашає, що є порушенням законних прав ПАТ КБ "Приватбанк".

Пунктом 9.12 Умов та правил надання банківських послуг передбачено, що договір діє на протязі 12 місяців з моменту підписання. Якщо на протязі цього строку жодна зі сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він автоматично пролонгується на той самий строк.

Не виконуючи належним чином зобов'язання за вказаним договором відповідач порушив норми законодавства та умови кредитного договору.

Просить стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ КБ “Приватбанк” заборгованість у розмірі 24326,01 грн., яка складається з наступного: 2507,44 грн. - заборгованість за кредитом; 17622,09 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 2800,00 грн. - заборгованість за пенею та комісією; а також штрафи відповідно до пункту 8.6 Умов та правил надання банківських послуг: 250,00 грн. - штраф (фіксована частина); 1146,48 грн. - штраф (процентна складова), а також судові витрати.

До початку судового засідання від позивача надійшли заперечення, які вона обґрунтовує тим, що за підсумками ознайомлення з позовною заявою, вважаю її такою що не підлягає задоволенню з наступних підстав:

По-перше: представником позивача не надано доказів отримання нею грошових коштів. Розрахунок заборгованості позивача базується на його власних припущеннях та не підтверджений первинними документами у відповідності до ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». В Заяві № 0300060500077450622 від 16.10.2008 року, яка додана до позовної заяви, про строк позовної давності не згадується. В Умовах надання споживчого кредиту фізичним особам, копію яких ПриватБанк надав до суду, як додаток до позовної заяви в пункті 1.1 вказано банк - ПАТ КБ «Приватбанк». Її заява, як позичальника № 0300060500077450622 була подана до ЗАТ АБ «ПриватБанк» 16.10.2008 року. Закрите акціонерне товариство КБ «ПриватБанк» змінило найменування юридичної особи на ПАТ «ПриватБанк» 17.07.2009 року, тому з наданими Умовами вона, як позичальник, не мала можливості ознайомитись в 2008 році. Також, до суду надано розрахунок заборгованості за договором №б/н від 30.09.2008р., укладеного між ПриватБанком та клієнтом, при цьому до позовної заяви надано Заяві № 0300060500077450622 від 16.10.2008 року, тобто дати в двух документах істотним образом різняться, як і номера в доданих документах.

Загальний строк позовної давності встановлюється в три роки. З наданих до позовної заяви додатках не має можливості визначити строк виконання перебігу позовної давності. Згідно зі ст.261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі сплавом строку виконання. З наданих документів визначити строк виконання за Заявою не можливо. Виходячи з цього вважає, що на момент пред'явлення до неї позовної заяви був пропущений строк позовної давності.

Відповідно до ст.259 ЦК України «Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін.» Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі. Стаття 259 ЦК України встановлює можливість збільшення позовної давності, встановленої законом, на підставі договору, який має бути укладений у письмовій формі та відповідати загальним вимогам до договорів, які підлягають укладанню у письмовій формі. Збільшений строк позовної давності, визначений у договорі, відноситься до категорії істотних умов такого договору.

Тому просить суд звернути увагу на той факт, що між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» додаткової угоди до укладеного договору про збільшення позовної давності терміном на п’ять років укладено не було, тому вважає, що Позивачем пропущено строки для подання позовної заяви.

Також, Позивачем розрахунок не оформлений належним чином, не має зазначення прізвища посадової особи, яка має право складати такий розрахунок, підпису цієї особи та печатки банку ,що не відповідає нормативним вимогам до оформлення документів, закріплених в ДСТУ 4163-2003 "Вимоги до оформлення документів",затвердженого наказом Держспоживстандарту України № 55 від 17.04.2003р. Відповідно до ч.3 ст.5 Декрету КМУ "Про стандартизацію та сертифікацію" від 10.05.1993р. обов'язкові вимоги державних стандартів підлягають безумовному виконанню органами державної виконавчої влади, всіма підприємствами, їх об'єднаннями, установами,організаціями та громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності, на діяльність яких поширюється дія стандартів.

В наданих позивачем до суду Умовах надання споживчого кредиту фізичним особам відсутній її підпис. Умови підписані лише головою ПриватБанку - ОСОБА_4

В Умовах не зазначена дата їх прийняття чи затвердження. Відсутня інформація з якого по який час діяли положення Умов у тому варіанті, який представлений суду, а також, що ці умови стосуються саме споживчого кредиту наданого мені.

Таким чином, позивачем не доведено в позовній заяви обставин того, що вона була ознайомлена та згідна з умовами, що викладені в окремому документі Умови надання споживчого кредиту фізичним особам.

Також, за змістом статті 552, частини другої статті 625 ЦК України «інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов'язання, вираженого в національній валюті, та три проценти річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові», тому суд має виходити з того, що ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов'язання.

При цьому слід ураховувати, що проценти на неустойку не нараховуються (частина друга статті 550 ЦК). Відповідно до ч. 1 ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Згідно з ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Отже, штраф та пеня є різновидами неустойки. Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Отже, сплата штрафу та пені за одне й те саме порушення договірних зобов'язань є подвійним застосуванням такого правового наслідку порушення зобов'язання, як неустойка, тобто подвійним притягненням (застосуванням заходів) до цивільно-правової відповідальності, що є порушенням положень Конституції України.

На підставі вищевикладеного вважає дану позовну заяву незаконною, необгрунтованою, та такою, що суперечить вимогам чинного законодавства.

Просить відмовити у задоволенні позовної заяви ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1, про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позивач до початку судового засідання надав пояснення, в яких посилається на те, що Відповідно до укладеного договору № б/н від 30.09.2008 року ОСОБА_1 (далі — Відповідач) отримала кредит у розмірі 2700.00 гри. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 22.80% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Додатково зазначають, що відповідач приєдналась до Умов та Правил надання банківських послуг від 06.03.2010 підписавши анкету-заяву від 25.01.2011 року.

Стосовно доказів укладання кредитного договору та наявності невиконаних кредитних зобов'язань:

Банком надані такі докази, які підтверджують факт укладання кредитного договору та наявність не виконаних кредитних зобов'язань: копія кредитного договору; розрахунок заборгованості; копія паспорта Відповідача, за яким був оформлений кредитний договір; виписка по рахунку.

Слід зауважити, що розрахунок заборгованості не є первинним документом за своєю природою, а є інформаційним документом по факту обробки фактичного операційного руху грошових коштів по рахунках кредитної угоди, а також відображує стан нарахувань в певні періоди часу.

Виписка по рахунку має статус первинного документу, що підтверджено Переліком і ипових документів, затвердженого наказом Мін’юсту від 12.04.12 р. № 578/5 (далі - Перелік № 578/5), згідно якого до первинних документів, які фіксують факт виконання госоперації та служать підставою для записів у регістрах бухобліку і в податкових документах, віднесені: касові, банківські документи; повідомлення банків; виписки банків; корінці квитанцій і касових чекових книжок.

Із виписки вбачається, що Відповідач знімав кредитні кошти, потім частково погашав заборгованість за договором і знову користувався кредитними коштами.

Відповідачем розрахунок заборгованості не спростований, контррозрахунок не наданий, судово-бухгалтерської експертизи з метою з'ясування питання наявності або відсутності заборгованості відповідача за кредитним договором не проводилась, а тому підстави вважати даний розрахунок заборгованості неналежним відсутні.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч. ст. 212 ЦПК України), відповідачем не надано належних доказів не укладення кредитного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 Цивільного процесуального Кодексу України (далі - ЦПК) Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Суд розглядає цивільні справи не інакше як на підставі доказів сторін, наданих суду для обгрунтування своєї правової позиції. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення в справі і щодо яких у сторін виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд оцінює докази за своїм внутріщнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності.

Щодо ознайомлення відповідача з Умовами та правилами надання банківських послуг Позивачем надана до суду копія анкети-заяви від 16.10.2008 року, з якої чітко вбачається наступна інформація: персональні дані, адреса проживання, та інша додаткова інформація необхідна для отримання кредитної картки. Відповідачем вказана інформація про себе заповнена особисто, також з копії анкети-заяви чітко вбачається, що ОСОБА_1 висловила згоду про укладення договору шляхом отримання кредитної картки “Універсальна” та особистим підписом засвідчила (в), що “ Я згодна (єн) з тим, що ця заява, разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тари(1ґами становить між мною та Банком Договір про надання банківських послуг. Я ознайомилась (вся) і згоден з Умовами та Правилами надання банківських послуг та ОСОБА_2 баґіку, які були надані мені для ознайомлення в письмовому вигляді...”.

Умовами та Правилами надання банківських послуг та наказ Банку від 06.03.2010 р. яким були затвердженні зазначені Умови та Правила надання банківських послуг, до яких приєдналася Відповідач підписавши Анкету-заяву про приєднання 25.01.2011 року.

Також до матеріалів позовної заяви долучено “Довідку про умови кредитування з використанням кредитки “Універсальна, 55 днів пільгового періоду” з якої чітко вбачається, що Відповідачу встановлено поточну процентну ставку у розмірі 1,9% (22,8% на рік), вказано розміри комісій та штрафів тощо.

Тобто, сторонами при укладенні договору були обговорені усі істотні умови.

Крім того, вищезазначені Умови і Правила надання банківських послуг, а також Тарифи банку є загальнодоступною інформацією, яка розміщена у відділеннях Банку та на офіційному сайті Банку.

Приймаючи до уваги те, що за ч. І ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, то відсутність підпису Відповідача в Умовах, при наявності його письмового свідчення про те, що він ознайомлений у письмовому вигляді та згідний з Умовами та ОСОБА_2, що Заява разом із Умовами та ОСОБА_2 складають договір про надання банківських послуг, не є підставою вважати, що Умови укладені поза межами договору та є не допустимими доказами.

Відповідач підписанням Анкети-заяви позичальника приєднався до Умов та Правилами надання банківських послуг. Заява разом з Умовами та ОСОБА_2 є договором про надання банківських послуг.

Надають до суду виписку з карткового рахунку, де чітко прослідковується, що відповідачу було встановлено кредитний ліміт та вбачається, що відповідач користувався грошима, отримував кошти через банкомат, здійснював розрахунки через термінали в касах магазинів, а отже й отримав кредитну картку “Універсальна”, оскільки проведення вказаних операцій є неможливим без наявності картки.

З розрахунку заборгованості та наданої виписки про рух коштів чітко вбачається, що позивач частково сплачував заборгованість за договором (погашення відображені в графі «Сума погашення за наданим кредитом»).

Виписка з банківського рахунку містить інформацію про рух коштів на балансі карткового рахунку Відповідача — баланс станом на дату укладання договору (надана сума кредиту), всі операції за картковим рахунком (з визначенням дати проведення операції та

чітким визначенням проведеної операції, зазначенням суми на балансі рахунку після поведеної операції").

Виписка по картковому рахунку та розрахунок заборгованості, є належними та допустимими доказами по справі.

Відповідачем розрахунок заборгованості не спростований, контррозрахунок не наданий, судово-економічні експертизи по справі не призначались.

Пунктом 21 Пленуму ВССУ №5 від 30.03.2012 року “Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин” роз'яснено, що Договір про відкриття кредитної лінії є одним із видів кредитного договору, а кредитна лінія - однією із форм "її кредитування, в якій у межах встановленого ліміту здійснюється видача і погашення кредиту кількома частинами (траншами). Оскільки в цьому договорі передбачено всі істотні умови, необхідні для кредитного договору, то зобов'язання з надання кредиту є дійсним із моменту укладення кредитного договору - договору про відкриття кредитної лінії.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що права сторін виникають на підставі договорів та інших правочинів. Згідно з ст.ст. З, 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу.

Презумпція правомірності правочину закріплена у ст. 204 ЦК України та може бути спростована насамперед нормою закону, яка містить відповідну заборону. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний відповідно до закону судом недійсним. Відповідно до Ч.1 ст. 216 ЦК України не створює юридичних наслідків тільки недійсний правочин.

Відповідно до ч. 1 ст. 179 ЦПК України предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обгрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

На підставі ч. 2 ст. 640 ЦК України у разі, якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання майна або вчинення певної дії.

Оскільки, банк надав кошти шляхом встановлення кредитного ліміту, таким чином між банком і відповідачем було укладено договір, який ніким не оспорений, а отже є всі законні підстави для стягнення заборгованості з відповідача.

Згідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. В матеріалах справи відсутні будь-які належні докази погашення кредитної заборгованості за договором.

Враховуючи норми закону та докази що містяться в матеріалах справи можна дійти висновку, що правовідносини між сторонами тривають й належним чином зобов'язання не виконані та кредитором не прийняті.

Дана позиція також підтверджена рішенням Апеляційного суду Житомирської області.

Щодо розрахунку заборгованості та заяви на отримання кредитної картки:

Згідно до п. 1.3 Інструкції “Про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах”, затвердженої Постановою Правління Національного банку України від 12.11.2003 року N0 492 Клієнти мають право відкривати рахунки в будь- яких банках України відповідно до власного вибору, крім випадків, якщо банк не має змоги прийняти на банківське обслуговування або якщо така відмова допускається законом або банківськими правилами.

Згідно до п. 1.15 Інструкції днем відкриття поточного рахунку клієнта вважається дата, що зазначена на заяві про відкриття цього рахунку в розділі "Відмітки банку".

В анкеті-заяві, яка підписана ОСОБА_1 у розділі ‘’відмітки банку” дата відкриття рахунку зазначена 30.09.2008р., номер рахунку 5457 **** **** 1489.

Платіжний засіб, тобто пластикову картку Відповідач отримала лише 16.10.2008 року про що зазначено у полі: ‘’дати видачі картки і пін-конверта” та в цю ж дату підписала анкету-заяву.

В позовній заяві ПАТ КБ ‘’Приватбанк” зазначено дату укладення договору 30.09.2008р., тому що вказана дата відповідає даті відкриття рахунку та узгоджується із п. 3.1 Умов та правил надання банківських послуг: ‘’Датою укладення договору є дата відкриття рахунку, зазначена в розділі ‘’Відмітки банку” Заяви”.

Розрахунок заборгованості починається з 16.10.2008р., тобто з дати видачі Відповідачу картки, при цьому, відсотки не нараховуються до 24.01.2012 року, тому що карткою Відповідач почала користування лише з 06.11.2011 року, що підтверджується випискою по рахунку.

Виходячи із зазначеного, Банком вірно зазначено дату укладення договору та додано копію анкети-заяви, яка відповідає позовним вимогам.

Стосовно правомірності нарахування штрафу та пені:

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або іншими звичайно ставляться.

Одним з фундаментальних принципів правових відносин є принцип свободи договору, закріплений у пункті З статті З Цивільного Кодексу України, згідно з яким одним із загальних принципів цивільного законодавства є свобода договору.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності зі ст. 627 Цивільного Кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Таким чином, при укладенні кредитного договору між банком і клієнтом - позичальником дотримується принцип свободи договору. А саме, позичальник є вільним у заключенні даного договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, підписуючи кредитний договір він погоджується з усіма умовами, передбаченими кредитним договором.

Згідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Заперечення відповідача, про незаконність нарахування одночасно пені та штрафу, яке ґрунтується на ст.61 Конституції України, є помилковим, оскільки згідно зі ст. 549 ЦК України пеня і штраф є формами неустойки, але не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності.

Більше того, загальновизнаним є поділ юридичної відповідальності за галузевою структурою права на такі основні види: цивільно-правову, кримінальну, адміністративну та дисциплінарну.

Виходячи зі змісту цього тлумачення не можуть бути ототожнюється санкцій і вид відповідальності.

Пеня та штраф не є окремими видами відповідальності, а є різновидом штрафних санкцій.

У межах одного виду відповідальності можуть застосовуватися різний набір санкцій.

Інакше, наприклад не могли б бути одночасно застосовані штраф та стягнення збитків при залученні до цивільної відповідальності, а також позбавлення волі та конфіскація майна при притягненні до кримінальної відповідальності і т.д., адже вони також пояснювалися б «як відповідальність одного виду за одне й те саме правопорушення ».

Таким чином, згідно зі ст. 61 Конституції не обмежується розмір санкцій або їх набір при залученні до одного виду юридичної відповідальності.

Тлумачення неможливості одночасного застосування штрафу та пені прямо суперечить установленому законодавця, який в законах України прямо передбачає можливість одночасного застосування пені та штрафу.

Можливість одночасного застосування штрафу та пені закріплюється також у ст. 14 Закон України «Про державний матеріальний резерв» від 24.01.1997 № 51/97-ВР в ред. від 30.07.2010 року.

Відповідно до ч. З ст. 6 ЦК України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, крім випадків, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Заборона на застосування пені та штрафу прямо не випливає із закону або із суті відносин сторін, дозволяє здійснити відповідне врегулювання в договорі.

Штраф і пеня мають різне призначення і функції у цивільних правовідносинах.

Штраф - разове покарання, а пеня - покарання, має на меті домогтися якнайшвидшого виконання зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (ст. 550 Цивільного Кодексу України).

Відповідно до ч. Ч. 1, 2 ст. 551 ЦК України, предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.

Відповідно до ч. 1 ст. 624 ЦК України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Згідно з ч. З ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, що мають істотне значення.

Постановою ВСУ “№ 6-2003цс15 визначено, що у відповідності до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов’язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Основним положенням даної постанови являється саме накладання санкцій за одне правопорушення, а тому не може прийматися до уваги в даному випадку, адже:

Одночасне стягнення штрафу і пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки відповідно до статті 549 ЦК України пеня і штраф є формами неустойки, а згідно зі статтею 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Таким чином, штраф і пеня є окремими видами неустойки. Штраф застосовується за порушення виконання зобов'язання, а пеня - за несвоєчасність виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штраф і пеня не є взаємовиключними видами неустойки. Крім того. Цивільний кодекс України не містить обмежень і заборон на одночасне застосування стороною за договором до винної сторони таких штрафних санкцій як штраф і пеня.

Банк встановлює в якості забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором неустойку як самостійний вид юридичної відповідальності, тобто загальний розмір фінансової санкції за невиконання умов договору.

Юридичною відповідальністю є реалізація санкції норми, відносно правопорушника, покладання на нього офіційного боргу зазнати позбавлення матеріального, фізичного або духовного порядку.

Враховуючи викладене, принцип свободи договору, дає право Банку передбачати в кредитних договорах відповідальність позичальника за невиконання або неналежне виконання зобов'язання - у вигляді штрафу, і за несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання - у вигляді пені.

Застосування банком в кредитному договорі та штрафу, та пені як окремих видів неустойки не є подвійним притягненням до відповідальності, адже характер правопорушень в даному випадку різний.

Підсумовуючи вищевикладене, передбачивши зазначені види неустойки в кредитному договорі. Банк не допускає порушення норми статті 61 Конституції України.

Стосовно строків позовної давності:

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Тобто, позовна давність - це встановлений законом строк, протягом якого особа, право якої порушено, може вимагати примусового здійснення або захисту свого права шляхом подання позовної заяви до суду.

Згідно ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін (ч. 1 ст. 259 ЦК України).

П. 1.1.7.31 Умов та правил надання банківських послуг строк позовної давності за кредитним договором, щодо вимог про повернення кредиту, відсотків, винагороди, неустойки (пені та штрафів) був збільшений до 50 років.

Необхідно звернути увагу суду, що даний кредитний продукт має певні особливості та відмінності від інших кредитних договорів. Безпосередньо в загально прийнятих договорах істотні умови мають чіткий строк виконання та точний щомісячний платіж визначений чітко в у грошових одиницях — ануітет, тощо.

Відповідно по даному договору відкрито картковий рахунок, встановлено кредитний ліміт на картку, видано картку, а сума обов'язкового мінімального щомісячного платежу залежить від суми використаного кредитного ліміту.

Кредитна картка є поновлювальною кредитною лінією, тобто це кредит, що надається банком клієнту в межах встановленого ліміту заборгованості, який використовується повністю або частинами і поновлюється в міру погашення раніше виданого кредиту. Клієнт, використавши та погасивши заборгованість за кредитною лінією, може знову користуватися нею у межах строку дії картки.

Статтею 261 ЦК України встановлено, що за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Верховний суд України неодноразово висловлювався відносно строку виконання зобов’язань по кредитам, що надаються у вигляді встановленого кредитного ліміту на кредитні картки, а саме 19.03.2014 року справа № 6-14цс14 та 18.06.2014 року справа №6-61цс/14 «Відповідно до правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності (ст. 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст. 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору.”

Відповідно до Правил користування карткою строк дії картки вказано на лицевій стороні Картки (місяць та рік). Картка діє до останнього календарного дня вказаного місяця. Отже, строк перевипущеної картки до останнього дня 09.2015 року, (довідка про видачу кредитних карт додається)

Позивач же звернувся до суду з позовом до Відповідача 24.05.2017 року — до спливу строку позовної давності.

У зв’язку з цим, обставини, на які Відповідач посилається в своєму запереченні, не відповідають дійсності, а строк позовної давності Позивачем дотримано при зверненні до суду.

Також зауважують, що згідно виписки по рахунку, вбачається, що Відповідач до певного часу належним чином виконував свої зобов’язання за кредитом, що свідчить про те, що Відповідач знав про умови кредитування та визнав свої зобов’язання за Договором. Тому посилання Відповідача про те, що він не був ознайомлений з умовами кредитування не має прийматись судом до уваги.

Одночасно ст. 526 ЦК України наголошує нам, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Так, на даний час. Відповідач належним чином свої зобов’язання за Кредитним Договором не виконав.

Просить суд позовні вимоги Банку задовольнити в повному обсязі.

У відкрите судове засідання представник позивача не з’явився, але до його початку надав суду заяву в якій просить справу розглянути без його участі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_5 до початку судового засідання надав заяву про можливість розгляду справи за його відсутності, проти задоволенні позову заперечував, враховуючи його заперечення.

Відповідач у відкрите судове засідання не з’явився.

Таким чином, суд, вивчивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Таким чином, суд, вивчивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позивальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71, якщо інше не встановлено парафом 2 цієї глави і не випливає із суті кредитного договору.

Представник позивача надав суду копію кредитного договору № б/н від 30.09.2008 року згідно якого ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 2700,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 22,80 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, а відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу за весь час прострочення.

Відповідно розрахунку заборгованості за кредитним договором № б/н від 30.09.2008 року станом на 30.04.2017 року загальна сума заборгованості ОСОБА_1 гривнях становить 24326,01 грн., яка складається з наступного: 2507,44 грн. - заборгованість за кредитом; 17622,09 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 2800,00 грн. - заборгованість за пенею та комісією; а також штрафи відповідно до пункту 8.6 Умов та правил надання банківських послуг: 250,00 грн. - штраф (фіксована частина); 1146,48 грн. - штраф (процентна складова).

Покладення на боржника нових додаткових обов’язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Враховуючи вищевикладене та відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення – строків виконання грошових зобов’язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Таким чином, з огляду на вищевикладене, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача суму заборгованості у розмірі 22929 грн. 53 коп., без урахування заявлених до стягнення позивачем штрафів в розмірі 1396 грн. 48 коп., з метою недопущення покладення на боржника нових додаткових обов’язків за неналежне виконання взятих на себе грошових зобов’язань перед кредитором.

Розподіл судових витрат здійснити відповідно до вимоги ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у зв’язку із чим, суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь АТ КБ «ПриватБанк» документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору у сумі 1600 грн. 00 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 526, ч. ч. 1, 2 ст. 533, 625, 1054 ЦК України, ст ст. 4, 5, 12, 13, 76 - 82, 141, 259, 263 - 265, 268, 273 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1, РНОКПП – НОМЕР_1, на користь Акціонерного товариства комерційний банк “Приватбанк”, р/р: 29092829003111, МФО: 305299, код ЄДРПОУ: 14360570, заборгованість за кредитним договором № б/н від 30.09.2008 року станом на 30.04.2017 року в розмірі 22929 (двадцять дві тисячі дев’ятсот двадцять дев’ять) грн. 53 коп., яка складається з наступного: 2507 (дві тисячі п’ятсот сім) грн.44 коп. - заборгованість за кредитом; 17622 (сімнадцять тисяч шістсот двадцять дві) грн. 09 коп. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 2800 (дві тисячі вісімсот) грн. 00 коп. - заборгованість за пенею та комісією.

Стягнути з ОСОБА_1, РНОКПП – НОМЕР_1, на користь на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк “Приватбанк”, р/р: 29092829003111, МФО: 305299, код ЄДРПОУ: 14360570, судові витрати по справі в розмірі 1600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп.

На рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду через Синельниківський міськрайонний може бути подана апеляційна скарга . Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом

Суддя: ОСОБА_6