Рішення № 80846373, 21.01.2019, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа № 760/21444/17

Провадження № 2/760/3493/19

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 січня 2019 року Солом'янський районний суд м. Києва в складі судді Лазаренко В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» до ОСОБА_1 про стягнення витрат, пов'язаних з виплатою страхового відшкодування, -

ВСТАНОВИВ:

12.10.2017 позивач, ПАТ «СК «УСГ», звернулося в суд з позовом до відповідача, ОСОБА_1, в якому просить стягнути з останнього на свою користь витрати, пов'язані з виплатою страхового відшкодування, у розмірі 4 830, 00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 13.07.2015 о 18.05 по вулиці Л. Толстого в м. Києві з вини відповідача, який керував автомобілем «Daewoo Lanos», д.н.з. НОМЕР_4, сталася дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої було пошкоджено автомобіль «Kia Cerato», д.н.з. НОМЕР_3, яким керував ОСОБА_2 Пошкоджений автомобіль був застрахований ПІІ «ВІП-РЕНТ» в ПАТ «СК «УСГ» відповідно до генерального договору добровільного страхування від 29.10.2013 №28-0199-2700/15-AVIS. На виконання умов вказаного договору страхування ПАТ «СК «УСГ» на користь ПІІ «ВІП-РЕНТ» здійснила виплату страхового відшкодування у розмірі 4 830, 00 грн., відшкодувавши таким чином майнову шкоду, яка була завдана останньому з вини відповідача.

Посилаючись на вказані обставини, позивач зазначає, що в межах фактичних затрат, пов'язаних з виплатою страхового відшкодування, до нього на підставі ст. 993 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) та ст. 27 Закону України «Про страхування» перейшло право вимоги, яке ПІІ «ВІП-РЕНТ» мало до відповідача, для реалізації якого пред'явлений даний позов.

Ухвалою судді від 11.01.2018 в справі відкрито провадження, прийнято рішення про проведення розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, встановлено строк для подання відповідачем відзиву на позов протягом п'ятнадцяти днів із дня вручення ухвали про відкриття провадження.

Ухвала про відкриття провадження, копія позовної заяви з копіями доданих до неї документів у відповідності до вимог ст. 190 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) надіслані та вручені відповідачу.

У строк, встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі, відповідач відзив на позовну заяву та докази, що підтверджують заперечення проти позову, не надав, про поважність причин неподання відзиву суд не повідомив.

З огляду на неподання відзиву відповідачем, враховуючи положення ст.ст. 178, 191, 279 ЦПК України, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши докази та з'ясувавши обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом встановлено, що 29.10.2013 між позивачем, ПАТ «СК «УСГ», та ПІІ «ВІП-РЕНТ» укладено генеральний договір добровільного страхування №28-0199-2700/15-AVIS, за яким ПАТ «СК «УСГ» застрахувало майнові інтереси ПІІ «ВІП-РЕНТ» пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням автомобілем «Kia Cerato», д.н.з. НОМЕР_3.

13.07.2015 о 18.05 по вулиці Л. Толстого в м. Києві відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Daewoo Lanos», д.н.з. НОМЕР_4, яким керував відповідач, ОСОБА_1, та автомобіля «Kia Cerato», д.н.з. НОМЕР_3, яким керував ОСОБА_2

Зазначена дорожньо-транспортна пригода сталася з вини відповідача. Вина відповідача встановлена постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 18.08.2015, відповідно до змісту якої вбачається, що відповідач при керуванні автомобілем «Daewoo Lanos», д.н.з. НОМЕР_4, не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого здійснив зіткнення з «Kia Cerato», д.н.з. НОМЕР_3, що призвело до механічних пошкоджень транспортних засобів.

Постанова Солом'янського районного суду м. Києва від 18.08.2015 набрала законної сили, а тому у даній справі щодо правових наслідків дій відповідача в силу приписів ч. 6 ст. 86 ЦПК України є обов'язковою для суду в питанні, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Як свідчать матеріали справи в наслідок дорожньо-транспортної пригоди власнику автомобіля «Kia Cerato», д.н.з. НОМЕР_3, завдано матеріальних збитків.

Відповідно до акту з надання послуг по ремонту автомобіля від 07.08.2015 №БН-0000551, складено ТОВ «Бровари моторс», загальна вартість послуг по ремонту автомобіля з урахуванням ПДВ склала 4 830, 00 грн.

Дорожньо-транспортна пригода від 13.07.2015 кваліфікована позивачем як страховий випадок, та на підставі страхового акту від 18.08.2015 №ДККА-45624 прийнято рішення про виплату страхового відшкодування у розмірі 4 830, 00 грн.

Страхове відшкодування у вказаному розмірі сплачено позивачем у повному обсязі на користь ПІІ «ВІП-РЕНТ», що підтверджується платіжним дорученням від 19.08.2015 №15746.

Вищевказані витрати, пов'язані зі сплатою страхового відшкодування, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь.

Частина перша статті 1166 ЦК України визначає, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до змісту частини першої, другої ст. 1187, частини першої статті 1188 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана, в тому числі, з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Таким чином за загальним правилом обов'язок відшкодувати майнову шкоду покладається на особу, яка цю шкоду завдала, тобто на безпосереднього заподіювача. Зазначене правило підлягає застосуванню також у випадку відшкодування шкоди, завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки. Кредитором у зобов'язанні з відшкодування шкоди виступає потерпілий, якому належить право вимагати від заподіювача шкоди (боржника у зобов'язанні) відшкодувати завдану шкоду у повному обсязі.

Законом України «Про страхування» у статті першій визначено, що страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Згідно статті 4 Закону України «Про страхування» предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, що не суперечать закону і пов'язані, в тому числі з володінням, користуванням і розпорядженням майном (майнове страхування).

Пунктом 3 частини першої статті 20 Закону України «Про страхування» передбачено, що страховик зобов'язаний: при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про страхування» страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

За змістом ст. 27 Закону України «Про страхування», ст. 993 ЦК України, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Враховуючи вищевикладене, позивач після сплати страхового відшкодування за генеральним договором добровільного страхування від 29.10.2013 №28-0199-2700/15-AVIS набув прав кредитора у зобов'язанні з відшкодування шкоди, боржником у якому виступає відповідач.

Таким чином, оскільки відповідач є особою, відповідальною за завдані в наслідок дорожньо-транспортної пригоди збитки, і зазначені збитки відшкодовані за рахунок страхового відшкодування, сплаченого позивачем, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача витрат, пов'язаних з виплатою вказаного страхового відшкодування, у загальному розмірі 4 830, 00 грн. є законними та обґрунтованими, а тому їх належить задовольнити у повному обсязі.

У відповідності до правил установлених ст. 141 ЦПК України належить розподілити судові витрати, стягнувши з відповідача на користь позивача витрати по оплаті судового збору в розмірі 1 600, 00 грн.

На підставі викладеного, керуючись статями 12, 13, 81, 89, 264, 279 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 /адреса: АДРЕСА_1; ідентифікаційний код: НОМЕР_5/ на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» /адреса: 03038, м. Київ, вул. Івана Федорова, 32-А; код ЄДРПОУ: 30859524/ витрати, пов'язані з виплатою страхового відшкодування, у розмірі 4 830, 00 грн. та витрати по оплаті судового збору в розмірі 1 600, 00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.

Суддя: В.В. Лазаренко