Постанова № 8084565, 09.02.2010, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

09.02.10                                                                                           Справа № 14/165

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

Головуючого судді                              Юрченка Я.О.

суддів                                                  Давид Л.Л.

                                                            Мурська Х.В.

розглянув апеляційну скаргу Малого підприємства «Розвадів-Дністровський», м.Миколаїв Львівської області

на рішення Господарського суду Львівської області від 22.12.2009р.

у справі № 14/165

за позовом Малого підприємства «Розвадів-Дністровський», м.Миколаїв Львівської області

до відповідача Дочірнього підприємства «Жовківський райсількомунгосп», м.Рава-Руська Жовківського району

про стягнення 4136,12 грн.

За участю представників:

позивача: Равлюк Т.І.

відповідача: Сич Л.І.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Львівської області від 22.12.2009р. у справі № 14/165 відмовлено у задоволенні позовних вимог Малого підприємства «Розвадів-Дністровський», м.Миколаїв Львівської області до Дочірнього підприємства «Жовківський райсількомунгосп», м.Рава-Руська Жовківського району про стягнення 4136,12 грн. заборгованості.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що наявні у справі докази не підтверджують твердження позивача про те, що товар був відпущений відповідачу по видатковій накладній згідно з довіреністю ЯИТ № 386813 на суму основного боргу 3537,53 грн., відтак не підтверджують твердження позивача про порушення зобов’язань відповідачем щодо оплати вартості цього товару.

Скаржник, позивач у справі, не погоджуючись з рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати з підстав порушення норм матеріального та процесуального права, позов задоволити, з мотивів наведених в доповненні до апеляційної скарги.

Представник позивача в судовому засіданні вимоги та доводи апеляційної скарги підтримав та пояснив, що за видатковою накладною № 8 від 30 жовтня 2006р. та довіреністю відповідача серія ЯИТ № 386813 від 16 жовтня 2006р. відповідачу було відпущено позивачем товар –з’єднувальні деталі на суму 3537,53 грн. МП «Розвадів-Дністровський»виконало свої зобов’язання належним чином і в строк, що підтверджується видатковою накладною № 8 від 30 жовтня 2006р. Проте, відповідач - ДП «Жовківський райсількомунгосп»свої зобов’язання по оплаті отриманого товару не виконало, відтак, сума основного боргу відповідача за отриманий товар перед позивачем становить 3537,53 грн. 17 червня 2008р. позивач вручив відповідачу претензію від 17.06.2008р. з вимогою провести розрахунок за отриманий товар. Позивач вважає, що обов’язок по сплаті у відповідача настав 24 червня 2008р. Відтак, відповідно до ст.625 ЦК України за 426 днів протермінування відповідачу нарахована пеня в сумі 123,86 грн., інфляційні втрати за період вересень 2008р. –травень 2009р. в сумі 474,73 грн. При цьому позивач пояснив, що бухгалтерією МП «Розвадів-Дністровський»на основі видаткової накладної було включено в дохід дану суму та відповідно сплачено ПДВ в сумі 589,59 грн. Про факт включення даної суми до валового доходу свідчить запис в книзі продажу робіт та послуг за жовтень 2008р. Продаж проведено по рах.КТ 702 «Дохід від реалізації товарів»та ДТ 685 «Розрахунки по інших операціях». Станом на 01 листопада 2008р. по раху.685 рахується дебіторська заборгованість за ДП «Жовківський райсількомунгосп»в сумі 3537,53 грн., яка по даних рахунку 685 рахується і на даний час. Відтак, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 4136,12 грн. заборгованості.

Представник відповідача в судовому засіданні проти вимог та доводів апеляційної скарги заперечив, просив рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення, мотивуючи тим, що ніяких матеріальних цінностей від позивача відповідач не отримував, а тільки закінчував роботи по будівництву водопроводу с.Берездівці Миколаївського району Львівської області. Пояснив, що позивач і відповідач є підрозділами Науково-виробничого об’єднання «Облсількомунгосп»тому, коли МП «Розвадів-Дністровський»не виконав роботи по будівництву водопроводу в строк, закінчення об’єкту в с.Берездівці Миколаївського району було передано Дочірньому підприємству «Жовківський РСКГ». Доказів в підтвердження зазначених обставин відповідач не подав.

Розглянувши доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши наявні матеріалами справи, апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Позов заявлено малим підприємством «Розвадів-Дністровський», м.Миколаїв Львівської області, до відповідача Дочірнього підприємства «Жовківський райсількомунгосп», м.Рава-Руська Жовківського району Львівської області, про стягнення 4136,12 грн. заборгованості, в тому числі: 3537,53 грн. основного боргу, 123,86 грн. пені, 474,73 грн. інфляційних нарахувань.

Позивач та відповідач є юридичними особами, що стверджується наявними у матеріалах справи належним чином засвідченими копіями свідоцтв про державну реєстрацію юридичної особи, статутами та довідками про включення до ЄДРПОУ, як МП «Розвадів-Дністровський», так ДП «Жовківський райсількомунгосп», а отже сторони відповідно до приписів ст.96 ЦК України самостійно відповідають за своїми зобов’язаннями.

Заявлені позивачем вимоги ґрунтуються на тому, що за видатковою накладною № 8 від 30 жовтня 2006р. за довіреністю відповідача ЯИТ №386813 від 16 жовтня 2006р. позивачем було відпущено відповідачу, ДП «Жовківський райсількомунгосп», товар –з’єднувальні деталі на суму 3537,53 грн., за які останній, незважаючи на заявлену позивачем 17.06.2008р. в порядку ч.2 ст.530 ЦК України претензію-вимогу, не здійснив розрахунку, чим обумовлено звернення з позовом до суду. Позивач, в обґрунтування заявлених вимог не посилається на відповідний договір, згідно з умовами якого було відпущено ним відповідачу товар, стверджує, що такий в письмовій формі не укладався сторонами, а мали місце позадоговірні відносини між сторонами по відпуску товару, підтвердженням чого є зокрема видаткова накладна № 8 від 30.10.2006р. і довіреність на отримання товару відповідачем ЯИТ № 386813 від 16.10.2006р.

В матеріалах справи знаходяться: оригінал довіреності серія ЯИТ № 386813 від 16.10.2006р., виписаної відповідачем; оригінал накладної № 8 від 30.10.2006р. на суму 3537,53 грн., складний позивачем за довіреністю серія ЯИТ № 386813 від 16.10.2006р.; оригінал податкової накладної № 15 від 30.10.2006р. на суму 3537,53 грн., в т.ч.ПДВ 589,59 грн., виписаної позивачем відповідачу згідно накладної № 8 від 30.10.2006р.

Докази сплати коштів в сумі 3537,53 грн. у матеріалах справи відсутні та відповідачем не подані.

У відповідності до ст.509 ЦК України (ст.173 ГК України) зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до ч.1,2 ст.11 ЦК України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки, зокрема з договорів та інших правочинів.

Статтею 174 ГК України визначено, що господарські зобов’язання виникають, зокрема, безпосередньо з господарського договору, інших угод, передбачених законом, а також з угод не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать, а також внаслідок подій, з якими закон пов’язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Згідно з ст.175 ГК України майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно з ч.ч.1,2 ст.193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно з ст.525 ЦК України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ст.526 ЦК України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо термін виконання боржником зобов'язання не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст.612 ЦК України).

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки наявними у матеріалах справи належними та допустимими доказами підтверджується факт здійснення позадоговірної господарської операції, з якої виникли зобов’язання: у позивача - передати товар у власність відповідача, а у відповідача –прийняти цей товар та сплатити за нього певну грошову сум, і відповідно підтверджується обставина відпуску позивачем товару та отримання його відповідачем, за який останній оплати не здійснив, тобто порушив зобов’язання, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в частині стягнення 3537,53 грн. основного боргу та 474,73 грн. інфляційних втрат, нарахованих відповідно до ст.625 ЦК України. В частині вимоги про стягнення 123,86 грн. пені в позові слід відмовити за безпідставністю.

З огляду на викладене, рішення суду першої інстанції підлягає частковому скасуванню в силу невідповідності висновків суду, викладених у ньому, дійсним обставинам справи, порушення норм матеріального права, а апеляційна скарга - частковому задоволенню.

Судові витрати покладаються на відповідача у сумі пропорційній до розміру задоволених позовних вимог.

А тому керуючись ст.ст.44, 49, 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд-

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Малого підприємства «Розвадів-Дністровський», м.Миколаїв Львівської області задоволити частково.

2.Скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 22.12.2009р. у справі № 14/165 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 3537,53 грн. основного боргу та 474,73 грн. інфляційних нарахувань.

3.Позовні вимоги задоволити частково.

4.Стягнути з Дочірнього підприємства «Жовківський райсількомунгосп»(80316, Львівська область, Жовківський район, м.Рава-Руська, вул.Грушевського 118, р/р 260023117101 у Львівській філії АБ «Банк регіонального розвитку», МФО 325224, код ЄДРПОУ 05444397) на користь Малого підприємства «Розвадів-Дністровський»(юрид.адреса: 81600, Львівська область, м.Миколаїв, вул.Залізнична, 35; факт.адреса: 81652, Львівська область, м.Новий Розділ, вул.Грушевського 35/33, р/р 26003801470513 в ПІБ м.Миколаїв, МФО 325451, код ЄДРПОУ 20788705) 3537,53 грн. основного боргу, 474,73 грн. інфляційних нарахувань, 148,44 грн. у відшкодування сплаченого державного мита за подання позову та апеляційної скарги і 228,92 грн. у відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5.В частині відмови у задоволенні позовної вимоги про стягнення 123,86 грн. пені рішення Господарського суду Львівської області від 22.12.2009р. у справі № 14/165 залишити без змін.

6.Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

7.Доручити Господарському суду Львівської області видати наказ відповідно до ст.116 ГПК України.

8.Матеріали справи повернути до місцевого господарського суду.

Головуючий суддя                                                            Юрченко Я.О.

Суддя                                                                                Давид Л.Л.

Суддя                                                                                Мурська Х.В.