Постанова № 8084154, 09.02.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.02.2010                                                                                           № 23/203

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Шипка В.В.

суддів:           

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інформаційно-консультативний центр "Правова підтримка"

на рішення Господарського суду м.Києва від 26.11.2009

у справі № 23/203 ( .....)

за позовом                               ТОВ "Укрпродукт"

до                                                   Товариства з обмеженою відповідальністю "Інформаційно-консультативний центр "Правова підтримка"

про                                                   стягнення 4118,92 грн.

за участю представників сторін:

від позивача не з‘явились

від відповідача не з‘явились

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Укрпродукт” (надалі – позивач) звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Інформаційно - консультативний центр “Правова підтримка” (надалі – відповідач, апелянт) про стягнення заборгованості за договором поставки № 81 від 10.10.2006 в розмірі 4 118,92 грн. (з яких: 3454,13 грн. - основний борг, 538,40 грн. – інфляційні втрати та 126,39 грн. - 3% річних) та витрат на правову допомогу у розмірі 1000,00 грн.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 26.11.2009 у справі № 23/203 позов задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю „Інформаційно - консультативний центр “Правова підтримка” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Укрпродукт” основний борг у розмірі 3454,13 грн., 3% річних у розмірі 120,37 грн., 531,54 грн. інфляційних втрат, 996,87 грн. послуг адвоката, 101,68 грн. державного мита та 235,26 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення суду мотивоване тим, що вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу є обґрунтованими та підлягають задоволенню, оскільки відповідачем взяті на себе зобов’язання належним чином не виконано, вартість отриманого від позивача товару своєчасно не оплачена. Однак, позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат та 3% річних місцевим судом задоволені частково, оскільки при здійсненні розрахунків позивач помилково не врахував, що прострочення виконання грошового зобов’язання наступає з наступного дня після закінчення строку, протягом якого відповідач повинен був здійснити оплату коштів. Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку, що сума витрат на адвокатські послуги в розмірі 1000,00 грн. може бути віднесена до складу судових витрат, оскільки факт надання даних послуг підтверджений матеріалами справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю „Інформаційно - консультативний центр “Правова підтримка”, не погоджуючись з названим рішенням суду, звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційної скаргою № 251 від 26.11.2009, у відповідності до якої просить скасувати повністю рішення Господарського суду м. Києва від 26.11.2009 у справі № 23/203 та відмовити у позові повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що місцевим судом прийнято рішення, що ґрунтується на обставинах, які не були доведені у суді і які мають значення для справи. На думку апелянта, позивачем не було доведено наявність заборгованості відповідача за поставлений товар.

Від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого він проти наявних у скарзі доводів заперечує та просить рішення Господарського суду м. Києва від 26.11.2009 у справі № 23/203 залишити без змін.

Сторони своїм правом на участь у судовому засіданні апеляційної інстанції не скористалися, представників не направили. Про час та місце судового засідання сторони повідомлені належним чином. Від позивача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності його представника за наявними в ній матеріалами.

З огляду на вищевикладене судова колегія дійшла висновку про розгляд справи у відповідності до ст.75 ГПК України за відсутності представників сторін за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Як встановлено судом з матеріалів справи, між позивачем Товариством з обмеженою відповідальністю „Укрпродукт” (як постачальником) та відповідачем Товариством з обмеженою відповідальністю „Інформаційно - консультативний центр “Правова підтримка” (як покупцем) був укладений договір постачання № 81 від 10.10.2006 (копія договору – а.с. 30-31).

Відповідно до умов названого договору постачальник зобов’язується передати у встановлений договором або замовленням покупця строк продукцію у власність покупця, а покупець зобов’язується прийняти продукцію та уплатити за неї обумовлену грошову суму. Предметом даного договору є продукція, яка наявна у прайс-листах постачальника (п.п.1.1, 1.2 договору).

Згідно з п.п. 2.2.3 договору постачання № 81 від 10.10.2006 покупець зобов’язується оплатити поставлену продукцію за цінами, встановленими в накладних, та в обумовлені сторонами строки.

Розділом 5 договору постачання № 81 від 10.10.2006 сторонами погоджені наступні умови оплати продукції:

- оплата за поставлену продукцію здійснюється покупцем на розрахунковий рахунок постачальника, вказаний у договорі, або уточнений в подальшому у листах, в національній валюті України або шляхом внесення грошових коштів до прибуткової каси постачальника згідно законодавства України (п. 5.1 договору);

- покупець здійснює оплату за продукцію з терміном зберігання менш ніж 96 годин по передплаті. За умови додаткового узгодження сторонами можлива оплата на протязі 3-х календарних днів з моменту підписання накладної покупцем на окремий розрахунковий рахунок, вказаний в договорі (п. 5.2 договору);

- за продукцію з терміном зберігання більш ніж 96 годин покупець здійснює оплату на протязі 7-ми календарних днів з моменту підписання накладної на відповідний рахунок, що відповідає певній групі товарів (п.5.3 договору).

У відповідності до пункту 9.2 договору постачання № 81 від 10.10.2006 термін дії цього договору встановлений з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2007, а в частині здійснення розрахунків між сторонами – до моменту повного виконання фінансових зобов’язань. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

На виконання умов договору постачання № 81 від 10.10.2006 позивач поставив відповідачу товар на суму 8954,13 грн., що підтверджується видатковими накладними, копії яких наявні в матеріалах справи (а.с. 9-12).

Згідно акту звірки взаємних розрахунків від 04.04.2008, підписаному та скріпленому печатками підприємств, сторонами встановлено, що заборгованість відповідача перед позивачем станом на 04.04.2008 складає 6854,13 грн. (а.с. 25).

14.05.2008 сторонами було укладено угоду про погашення суми боргу (а.с.26), у відповідності до п.1 якої відповідач зобов’язався погасити суму боргу в розмірі 6854,13 грн. протягом 3-х місяців та пунктом 2 даної угоди сторонами було затверджено графік погашення заборгованості:

- з 14.05.2008 по 14.06.2008 – 2284,71 грн.;

- з 14.06.2008 по 14.07.2008 - 2284,71 грн.;

- з 14.07.2008 по 14.07.2008 - 2284,71 грн.

Таким чином, у зв’язку з частковим перерахуванням відповідачем грошових коштів в розмірі 3400,00 грн., станом на час вирішення спору судом першої інстанції заборгованість відповідача перед позивачем становила 3454,13 грн.

Доказів на підтвердження факту оплати вказаної заборгованості відповідачем суду не надано.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст.530 ЦК України).

Згідно зі ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Таким чином, як правильно встановлено судом першої інстанції, відповідачем належним чином свої зобов'язання за договором постачання № 81 від 10.10.2006 не виконано, оскільки ним своєчасно не було здійснено повного розрахунку з позивачем за поставлений товар.

Сума основного боргу відповідача перед позивачем складає 3454,13 грн. Вказана обставина належними та допустимими доказами апелянтом не спростована.

У відповідності до п.8.1 договору постачання № 81 від 10.10.2006 за кожен календарний день прострочки, за виключенням двох перших днів прострочки, передбаченої дати оплати продукції, покупцю буде нарахована пеня у розмірі 1% від загальної вартості поставки.

Крім того, у відповідності до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що при здійсненні розрахунків позивачем помилково не враховано, що прострочення виконання грошового зобов’язання наступає з наступного дня після закінчення строку, протягом якого відповідач повинен був здійснити перерахування коштів.

Таким чином, місцевий господарський суд при вирішенні даного спору підставно та обґрунтовано дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню та з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3454,13 грн. основного боргу, 120,37 грн. – 3% річних та 531,54 грн. інфляційних втрат.

Апелянтом (відповідачем) в апеляційній скарзі не наведено жодного доводу та суду апеляційної інстанції не надано жодного належного та допустимого доказу, які б спростовували по суті висновки суду першої інстанції та доводили б помилковість оскаржуваного рішення. Наявні в апеляційній скарзі доводи відповідача спростовуються матеріалами справи, а також нормативно та документально не підтверджуються.

Разом з тим, судова колегія дійшла висновку, що оскаржуване рішення місцевого суду підлягає зміні з огляду на наступне.

Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення з відповідача адвокатських послуг у розмірі 996,87 грн., місцевий суд виходив з того, що дані витрати можуть бути віднесені до складу судових витрат у розумінні ст. 44 ГПК України, оскільки факт надання вказаних послуг підтверджений матеріалами справи, зокрема, договором про надання адвокатських послуг № 15/11/2008 від 15.11.2008, укладеним між СПД Халіловою Н.К. та ТОВ “Укрпродукт”, а також їх оплатою позивачем у сумі 1000,00 грн. (квитанція № 09 від 15.11.2008).

Однак, судова колегія з таким висновком суду першої інстанції не погоджується.

З матеріалів справи вбачається, що:

- договір про надання адвокатських послуг №15/11/2008 від 15.11.2008 позивачем укладено з суб’єктом підприємницької діяльності – фізичною особою Халіловою Н.К. (а.с.36);

- грошові кошти у сумі 1000,00 грн. в якості оплати згідно договору № 15/11/2008 від 15.11.2008 позивачем також були сплачені СПД Халіловій Н.К., що підтверджується її квитанцією до прибуткового касового ордера від 15.11.2008 (копія – а.с.16);

- Халілова Н.К. згідно свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 3418/10 від 20.09.2007 відповідно до Закону України „Про адвокатуру” також має право на зайняття адвокатською діяльністю.

Відповідно до статті 1 Закону України „Про адвокатуру” адвокатура України є добровільним професійним громадським об'єднанням, покликаним згідно з Конституцією України сприяти захисту прав, свобод та представляти законні інтереси громадян України, іноземних громадян, осіб без громадянства, юридичних осіб, подавати їм іншу юридичну допомогу.

Згідно з п. 1.9 ст. 1 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб” незалежна професійна діяльність - діяльність, що полягає в участі фізичних осіб у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, так само як діяльності лікарів (у тому числі стоматологів, зубних техніків), адвокатів, приватних нотаріусів, аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів та помічників зазначених осіб або осіб, зайнятих релігійною (місіонерською) діяльністю, іншій подібній діяльності, за умови якщо такі особи не є найманими працівниками чи суб'єктами підприємницької діяльності, які згідно з абзацом другим пункту 1.8 цієї статті прирівнюються до найманої особи.

Отже, з наведеного вбачається, що адвокат при здійсненні своєї професійної діяльності не може бути суб’єктом підприємницької діяльності.

Таким чином, судова колегія дійшла висновку, що підстави для задоволення вимог позивача в частині стягнення витрат на послуги адвоката відсутні, оскільки договір про надання адвокатських послуг №15/11/2008 від 15.11.2008 позивачем був укладений не з адвокатом, а з суб’єктом підприємницької діяльності – фізичною особою Халіловою Н.К. та грошові кошти у сумі 1 000,00 грн. також сплачені Халіловій Н.К. як суб‘єкту підприємницької діяльності, а не адвокату.

Крім того, судовою колегією встановлено, що при частковому задоволенні позову місцевим судом в резолютивній частині оскаржуваного рішення не вирішено питання щодо решти позовних вимоги, що також є порушенням норм процесуального права.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 84 ГПК України резолютивна частина рішення суду має містити висновок про задоволення позову або про відмову в позові повністю чи частково по кожній з заявлених вимог.

Таким чином, оскільки в процесі перегляду справи апеляційним судом встановлено, що суд першої інстанції, приймаючи рішення, неправомірно не розглянув одну чи кілька заявлених вимог, суд апеляційної інстанції повинен самостійно усунути відповідне порушення.

Зазначене також підтверджується п.9 роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 28.03.2002 № 04-5/366 „Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України” (в редакції рекомендацій президії Вищого господарського суду України від 03.09.2004 № 04-5/1518).

У відповідності до п.4 ч.1 ст.104 ГПК України порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права є підставою для скасування або зміни цього рішення.

Враховуючи усе вищевикладене, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає, а рішення Господарського суду м. Києва від 26.11.2009 у справі № 23/203 підлягає зміні на підставі п.4 ч.1 ст.104 ГПК України.

Судові витрати у відповідності до ст.49 ГПК України підлягають відшкодуванню позивачу пропорційно задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 99, 101, ст.103, п.4 ч.1 ст.104, ст.105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, –

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Інформаційно - консультативний центр “Правова підтримка” залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 26.11.2009 у справі № 23/203 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Укрпродукт” до Товариства з обмеженою відповідальністю „Інформаційно - консультативний центр “Правова підтримка” змінити.

3. Резолютивну частину рішення Господарського суду м. Києва від 26.11.2009 у справі № 23/203 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Укрпродукт” до Товариства з обмеженою відповідальністю „Інформаційно - консультативний центр “Правова підтримка” викласти в наступній редакції:

„1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Інформаційно - консультативний центр “Правова підтримка” (02099, м. Київ, вул. Ялтинська, 5-Б, р/р26003013142980 в ВАТ банк „Фінанси та Кредит”, МФО 300131, код ЄДРПОУ 310655450, або з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Укрпродукт” (01033, м. Київ, вул. Грушевського,28/2, р/р №26007101161667 в Київській регіональній дирекції ВАТ „Райффайзен Банк Аваль” МФО 322904, код ЄДРПОУ 24082043) 3454 (три тисячі чотириста п’ятдесят чотири) грн. 13 коп. основного боргу, 120 (сто двадцять) грн. 37 коп. - 3% річних, 531 (п’ятсот тридцять одну) грн. 54 коп. – інфляційних втрат, 101 (сто одну) грн. 68 коп. державного мита та 235 (двісті тридцять п’ять) грн. 26 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині – в позові відмовити”.

4. Видачу наказу доручити Господарському суду м. Києва.

5. Матеріали справи № 23/203 повернути до Господарського суду м. Києва.

Головуючий суддя                                                                      

Судді