Постанова № 8084141, 16.02.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.02.2010                                                                                           № 8/272

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Євсікова О.О.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача -

від відповідача -

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Трансбуд-Компані"

на рішення Господарського суду м.Києва від 23.07.2009

у справі № 8/272 ( .....)

за позовом                               Товариство з обмеженою відповідальністю "БМ БудМеханізація"

до                                                   Товариство з обмеженою відповідальністю "Трансбуд-Компані"

третя особа позивача           

третя особа відповідача           

про                                                   стягнення 1112588,92 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом про стягнення з відповідача 1.001.010,53 грн. за послуги з перевезення ґрунту автосамоскидами згідно з актами виконаних робіт (надання послуг) № 253 від 15.10.2008 р., № 254 від 15.10.2008 р. та 14.480,37 грн. - трьох відсотків річних, 97.098,02 грн. - збитків від інфляції.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.07.2009 р. у справі № 8/272 (далі – Рішення суду) позов задоволено повністю: стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансбуд - Компані" (03146, м. Київ, вул. Качалова, 5; код ЄДРПОУ 25267112) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БМ Будмеханізація" (03148, м. Київ, вул. Жмеринська, 26; код ЄДРПОУ 32424632) 1.001.010 (один мільйон одна тисяча десять) грн. 53 коп. боргу, 14.480 (чотирнадцять тисяч чотириста вісімдесят) грн. 37 коп. трьох відсотків річних, 97.098 (дев’яносто сім тисяч дев’яносто вісім) грн. 02 коп. збитків від інфляції, 11.125 (одинадцять тисяч сто двадцять п’ять) грн. 89 коп. державного мита, 312 (триста дванадцять) грн. 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з даним рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій (з урахуванням доповнення до апеляційної скарги від 13.11.2009 р.) просить Рішення суду скасувати та прийняти нове, яким у позові відмовити повністю.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що місцевим господарським судом було неповно з’ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права.

Скаржник стверджує, що рішення у справі було прийнято за його відсутності у судовому засідання, в зв’язку з чим відповідач не мав можливості надати додаткові докази у справі на спростування позовних вимог. Також апелянт зазначає, що на підтвердження укладення між сторонами договору перевезення позивачем відповідно до ч. 3 ст. 909 ЦК України та ч. 2 ст. 307 ГК України не було надано транспортних накладних.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.10.2009 р. прийнято до розгляду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Трансбуд - Компані” і порушено апеляційне провадження у справі № 8/272.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.12.2009 р. продовжено строк апеляційного розгляду справи за згодою сторін.

Представник скаржника у судовому засіданні 16.02.2010 р. підтримав вимоги апеляційної скарги.

Представник позивача у судовому засіданні 16.02.2010р. заперечував проти доводів скаржника, викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити в її задоволенні та залишити без змін оскаржуване Рішення суду як таке, що прийняте з повним та всебічним з’ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.

Як підтверджено матеріалами справи, на підставі домовленості між сторонами позивачем були надані відповідачу послуги з перевезення ґрунту автосамоскидами на суму 1.001.010,53 грн., що підтверджується складеними, підписаними та скріпленими печатками сторін актами виконаних робіт (надання послуг) № 253 від 15.10.2008 р., № 254 від 15.10.2008 р. (копії в матеріалах справи).

Відповідачем не надано жодного належного і допустимого доказу підписання вказаних актів неуповноваженою особою.

Нормою статті 509 ЦК України передбачено, що зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дію (сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Колегія суддів враховує, що відповідно до ч. 3 ст. 909 ЦК України та ч. 2 ст. 307 ГК України укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

На вимогу апеляційного суду позивачем надано належні і допустимі докази того, що на кожне перевезення грунту ним складались відповідні подорожні листи і товарно-транспортні накладні (копії – в матеріалах справи). Відповідачем зазначені обставини не спростовані.

Крім того колегія суддів відзначає, що зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч. 2 ст. 509 ЦК України).

Цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки (ст. 11 ЦК України).

Матеріали справи підтверджується, що між позивачем та відповідачем існували правовідносини, що підтверджується складеними, підписаними та скріпленими печатками сторін актами виконаних робіт (надання послуг) № 253 від 15.10.2008 р., № 254 від 15.10.2008 р. (копії – в матеріалах справи).

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов’язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 ЦК України).

Частиною 2 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивач, за відсутності письмового договору, який передбачав би порядок розрахунків за перевезення грунту, направив відповідачу вимогу (з проханням у найкоротший строк перерахувати на рахунок позивача суму заборгованості), що підтверджується фіскальним чеком № 0547 від 19.11.2008 р. Проте відповіді позивач від відповідача не отримав, відповідач кошти не перерахував.

Відповідач не виконав власні зобов’язання належним чином, за надані позивачем послуги з перевезення ґрунту автосамоскидами не розрахувався.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах зазвичай ставляться.

Згідно з ч. ч. 2, 3 ст. 193 ГК України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. За ч. 1 ст. 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обігу або інших вимог, що зазвичай ставляться.

Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. (ст. 525 ЦК України).

Станом на день розгляду справи відповідач за надані послуги не розрахувався, доказів проведених розрахунків суду не надав, заборгованість відповідача перед позивачем не погашена та складає 1.001.010,53 грн.

З огляду на викладене, вимога позивача про стягнення з відповідача 1.001.010,53 грн. боргу за послуги з перевезення ґрунту автосамоскидами згідно з актами виконаних робіт (надання послуг) № 253 від 15.10.2008 р., № 254 від 15.10.2008р. правомірна та підлягає задоволенню.

Крім основного боргу позивач також просив суд стягнути з відповідача 14.480,37 грн. трьох відсотків річних, 97.098,02 грн. збитків від інфляції.

Оскаржуваним рішенням суду вказані вимоги задоволено.

Колегія суддів погоджується із правомірністю стягнення з відповідача трьох відсотків річних та збитків від інфляції, однак не погоджується з їх розміром, виходячи з наступного.

Як зазначалось вище, частиною 2 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивач направив відповідачу рекомендованим листом вимогу з проханням у найкоротший строк перерахувати на рахунок позивача суму заборгованості, що підтверджується фіскальним чеком № 0547 від 19.11.2008 р. із зазначенням виду поштового відправлення.

Відповідно до п.п. 4.1.2 та 4.2 „Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів”, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 12.12.2007 р. N 1149, вказана вимога (рекомендований лист) мала бути доставлена відповідачу щонайпізніше протягом 5 календарних днів (в т.ч. день відправлення), тобто 23.11.2008 р.

Відповідно, з 24.11.2008 р. починається 7-денний термін, передбачений частиною 2 ст. 530 ЦК України для виконання вимоги.

Таким чином, відповідач мав виконати свої зобов’язання щодо оплати до 30.11.2008 р. включно.

Оскільки вказаних зобов’язань відповідачем виконано не було, то з 01.12.2008 р. розпочинається строк для нарахування трьох відсотків річних та збитків від інфляції.

В свою чергу судом першої інстанції помилкового було розраховано три відсотки річних та збитки від інфляції, починаючи з 27.10.2008 р.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Із змісту вищезазначеної норми не вбачається будь-яких випадків обмеження її дії в частині застосування.

При цьому, застосування положень частини другої названої статті не передбачає наявність вини боржника, оскільки згідно з частиною першою цієї ж статті боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, інфляційні нарахування на суму боргу та відсотки річних не є санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань, з огляду на що їх стягнення не залежить від наявності вини боржника у простроченні грошового зобов'язання.

За розрахунком колегії суддів розмір трьох відсотків річних складає 11.705,05 грн., а розмір збитків від інфляції – 79.079,81 грн., оскільки за наведених вище фактичних обставин щодо початку строку прострочення платежу позивачем безпідставно заявлено вимоги про стягнення з відповідача збитків від інфляції за листопад 2008 р. в розмірі 15015,15 грн.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 2 ст. 34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Матеріалами справи підтверджена правомірність заявлених позовних вимог частково, відповідачем не спростовано, а тому апеляційний суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити частково з урахуванням зміни розміру трьох відсотків річних та збитків від інфляції.

Окремо колегія суддів відзначає, що скаржник в апеляційній скарзі стверджує про те, що рішення у справі було прийнято за його відсутності у судовому засідання, у зв’язку з чим відповідач не мав можливості надати додаткові докази у справі.

З цього приводу колегією суддів встановлено наступне.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.06.2009 р. порушено провадження у справі № 8/272, розгляд справи призначено на 23.07.2009 р.

Вказана ухвала була направлена відповідачу 07.07.2009 р., що підтверджується відповідною відміткою та печаткою місцевого суду на звороті вказаної ухвали.

Таким чином відповідач був повідомлений належним чином про час та місце судового розгляду справи.

Колегія суддів враховує, що в судове засідання 23.07.2009 р. відповідач не з’явився, однак докази, наявні в матеріалах справи, були достатніми для прийняття рішення у справі. Відомостей щодо оплати суми, заявленої до стягнення позивачем, місцевому суду станом на час прийняття рішення у справі не надано.

В ході апеляційного проводження відповідачем не надано додаткових доказів, які б спростовували позовні вимоги.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення.

Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинами справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Згідно з ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Доводи, викладені скаржником в апеляційній скарзі, не підтверджуються доказами, наявними в матеріалах справи.

Всі інші доводи та заперечення сторін, надані на їх підтвердження докази колегією суддів до уваги не беруться на підставі ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, оскільки не мають значення для справи з урахуванням заявлених позовних вимог та визначених законодавством підстав для їх задоволення.

За вище встановлених обставин апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення Господарського суду міста Києва від 23.07.2009 р. у справі № 8/272 підлягає зміні в частині визначеного до стягнення розміру трьох відсотків річних та збитків від інфляції.

Зважаючи на відмову в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати, понесені скаржником при поданні апеляційної скарги зі сплати державного мита, не відшкодовуються та покладаються на апелянта.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 33, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, –

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Трансбуд - Компані” залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 23.07.2009 р. у справі № 8/272 змінити, виклавши його резолютивну частину у наступній редакції:

„Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансбуд - Компані" (03146, м. Київ, вул. Качалова, 5; код ЄДРПОУ 25267112) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БМ Будмеханізація" (03148, м. Київ, вул. Жмеринська, 26; код ЄДРПОУ 32424632) 1.001.010 (один мільйон одна тисяча десять) грн. 53 коп. боргу, 11.705 (одинадцять тисяч сімсот п’ять) грн. 05 коп. трьох відсотків річних, 79.097 (сімдесят дев’ять тисяч дев’яносто сім) грн. 81 коп. збитків від інфляції, 11.069 (одинадцять тисяч шістдесят дев’ять) грн. 53 коп. державного мита, 311 (триста одинадцять) грн. 62 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині позову відмовити.”.

6. Видачу відповідних наказів доручити Господарському суду міста Києва.

7. Матеріали справи № 8/272 повернути до Господарського суду міста Києва.

8. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до касаційної інстанції у встановленому законом порядку.

Головуючий суддя                                                                      

Судді