Постанова № 8083966, 26.01.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.01.2010                                                                                           № 44/629

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Лосєва А.М.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача -Дубовик А.А. – довіреність № 736 від 21.04.2008 року

від відповідача - Блажкевич В.С. – довіреність б/н від 02.03.2009 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Підприємство з іноземними інвестиціями ТОВ "Інтертехнологія"

на рішення Господарського суду м.Києва від 27.10.2009

у справі № 44/629 ( .....)

за позовом                               ТОВ "Поліграфімпорт"

до                                                   Підприємство з іноземними інвестиціями ТОВ "Інтертехнологія"

про                                                   зобов"язання підписати акт та стягнення штрафу 279300,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Поліграфімпорт” звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Підприємства з іноземними інвестиціями “Інтертехнологія” товариство з обмеженою відповідальністю про зобов’язання підписати акт та стягнення штрафу у розмірі 279 300, 00 грн.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 27.10.2009 року у справі № 44/629 позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Поліграфімпорт” задоволено в повному обсязі.

Зобов’язано Підприємство з іноземними інвестиціями „Інтертехнологія” товариство з обмеженою відповідальністю підписати акт від 29.11.2006 року введення обладнання в експлуатацію Товариством з обмеженою відповідальністю „Поліграфімпорт”.

Стягнуто з Підприємства з іноземними інвестиціями „Інтертехнологія” товариство з обмеженою відповідальністю на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Поліграфімпорт” 279 300, 00 грн., 2 880, 00 грн. державного мита і 236, 00 грн. витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, відповідач через Господарський суд м. Києва звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 27.10.2009 року у справі № 44/629 та залишити позов без розгляду повністю.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення у справі прийняте з порушенням норм процесуального права та не правильним застосуванням норм матеріального права, а саме:

-          відповідач не був належним чином повідомлений про місце, час і дату розгляду справи;

-          в мотивувальній частині оскаржуваного рішення відсутні обставини, на які посилається суд, не з’ясовано обставини, які б вказували на порушене право позивача, що підлягає захисту, відмову відповідача підписати акт приймання-передачі введення обладнання в експлуатацію від 29.11.2006 року, а також підстави та обставини, які б вказували, що не підписання акту виникло з вини відповідача, який ухиляється його вчинити;

-          при прийнятті оскаржуваного рішення суд не врахував, що акт про введення обладнання в експлуатацію від 29.11.2006 року не складався, оскільки обладнання не було введено в експлуатацію з вини позивача, а тому підстав складати такий акт та підписувати його у сторін не було;

-          всупереч п. 2 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України суд не залишив позов без розгляду, а продовжив його розгляд, що призвело до прийняття неправильного рішення;

-          суд помилково не застосував строки позовної давності у відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України до вимог про стягнення штрафу, оскільки позивачем пропущено строк позовної давності, заяв та клопотань щодо поновлення цього терміну суду не надавалося.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.11.2009 року апеляційну скаргу відповідача було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні 22.12.2009 року.

Згідно з розпорядженням Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 22.12.2009 року змінено склад колегії суддів.

В судовому засіданні 22.12.2009 року представником відповідача було подано пояснення до апеляційної скарги, відповідно до яких останній просив скасувати повністю рішення Господарського суду м. Києва від 27.10.2009 року у справі № 44/629 та відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

В судовому засіданні 22.12.2009 року представником позивача було подано відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній просив рішення Господарського суду м. Києва від 27.10.2010 року у справі № 44/629 залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

Відповідно до ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 22.12.2009 року колегією суддів було оголошено перерву до 26.01.2010 року.

В судовому засіданні 26.01.2010 року представником відповідача було подано копію апеляційної скарги на рішення Господарського суду м. Києва від 26.10.2009 року у справі № 37/495.

В судовому засіданні 26.01.2010 року представником позивача було подано копію ухвали Київського апеляційного господарського суду про повернення апеляційної скарги від 01.12.2009 року у справі № 37/495.

В судовому засіданні 26.01.2010 року представником позивача було подано клопотання про залучення до матеріалів справи в якості доказів акту від 11.09.2009 року про фіксування розміщеної в Інтернеті інформації щодо Підприємства з іноземними інвестиціями „Інтертехнологія” товариство з обмеженою відповідальністю.

Представник відповідача заперечував проти задоволення заявленого клопотання.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Колегія суддів частково задовольняє заявлене представником позивача клопотання про залучення до матеріалів справи акту від 11.09.2009 року про фіксування розміщеної в Інтернеті інформації щодо ПІІ „Інтертехнологія” товариство з обмеженою відповідальністю.

Разом з тим, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що поданий акт при розгляді апеляційної скарги у даній справі не враховується, не досліджується та не оцінюється у якості доказу відповідно до ст.ст. 33, 34, 36, 43 Господарського процесуального кодексу України у зв’язку з тим, що акт існував до моменту звернення позивача із позовом до суду, однак не додавався позивачем до позовної заяви та не подавався ним під час розгляду справи у суді першої інстанції, позивач відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України не навів беззаперечних підстав неможливості подання його в суді першої інстанції.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі та поясненнях до неї та просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення Господарського суду м. Києва від 27.10.2009 року у справі № 44/629 скасувати повністю, а у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції заперечував проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі та поясненнях до неї, просив суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення Господарського суду м. Києва від 27.10.2009 року у справі № 44/629 залишити без змін.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, але рішення підлягає скасуванню частково з наступних підстав.

30.03.2006 року між Товариством з обмеженою відповідальністю „Поліграфімпорт” (Постачальник) та ТОВ Підприємство з іноземними інвестиціями “Інтертехнологія” (Покупець) було укладено Договір поставки № Б-1267, за умовами якого Постачальник у порядку та строки, визначені Договором, зобов’язувався поставити та передати у власність Покупця устаткування (далі - Товар), виконати роботи або доручити третій особі виконання робіт по монтажу Товару, введенню його в експлуатацію, проведенню інструктажу виробничого персоналу Покупця (далі - Роботи), а Покупець зобов’язувався прийняти Товар, оплатити Постачальникові вартість Товару та Робіт, забезпечити умови для проведення Постачальником Робіт, передбачених Договором.

Відповідно до п. 3.1 Договору загальна ціна Договору становить 931000, 00 грн.

Пунктом 8.2 Договору встановлено наступний порядок приймання-передачі робіт:

8.2.1. По закінченню Робіт Постачальник надає Покупцеві акт введення Товару в експлуатацію, а Покупець зобов’язується підписати наданий акт.

8.2.2. У випадку виявлення недоліків у проведених Роботах (недоробок або браку) до акту введення Товару в експлуатацію складається додаток з переліком недоліків. При цьому Постачальник зобов’язується за власний рахунок провести усунення виявлених недоліків, зазначених у додатку до акту введення Товару в експлуатацію. Строк усунення недоліків, що погоджується Сторонами, не може бути більшим 20 робочих днів, якщо менший термін не буде запропонований Постачальником.

Місцевим господарським судом вірно встановлено, що позивач свої зобов’язання з поставки товару та виконання робіт за договором виконав, що підтверджено матеріалами справи, зокрема, видатковою накладною № ПІ –0000751 від 28.11.2006 року, підписаною представником відповідача за довіреністю на одержання цінностей серії ЯЛП № 777893 від 28.11.2006 року, а також 28.11.2006 року між позивачем та відповідачем було складено та підписано акт прийомки-передачі та 29.11.2006 року складено акт про введення обладнання в експлуатацію.

          Відповідно до ч. 2 ст. 628 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

          Суд першої інстанції вірно зазначив, що Договір, крім ознак договору поставки, ще й має ознаки договору підряду, оскільки породжує зобов’язання позивача провести роботи для використання відповідачем в своїй господарській діяльності поставленого йому товару.

          Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов’язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов’язується прийняти та оплатити виконану роботу.

          Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

          Відповідно до частин 1 - 3 ст. 849 Цивільного кодексу України замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника. Якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків. Якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника.          

          Відповідно до частин 1 - 3 статті 853 Цивільного кодексу України, замовник зобов’язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

          Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

          Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки).

          Якщо після прийняття роботи замовник виявив відступи від умов договору підряду або інші недоліки, які не могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (приховані недоліки), у тому числі такі, що були умисно приховані підрядником, він зобов'язаний негайно повідомити про це підрядника.          

          Відповідно до ст. 863 Цивільного кодексу України до вимог щодо неналежної якості роботи, виконаної за договором підряду, застосовується позовна давність в один рік, а щодо будівель і споруд - три роки від дня прийняття роботи замовником.

          Матеріали справи свідчать про те, що будь-яких претензій щодо якості виконаних робіт по монтажу, інструктажу та введенню товару в експлуатацію відповідачем після виконання робіт позивачем в межах строків, передбачених вказаними вище нормами Цивільного кодексу України, заявлено не було.

          Крім цього, суд першої інстанції зазначив, що позивачем було надано диск для лазерних систем зчитування з записом судового засідання від 11.09.2009 року у справі №37/495 (суддя Гавриловська І.О.) між тими ж сторонами, з предметом спору щодо стягнення позивачем з відповідача коштів за поставлений товар за тим же договором. Запис містить поставлені судом запитання представнику відповідача (час запису судового засідання о 12 год. 43 хв.): чи проведено інструктаж виробничого персоналу, монтаж, введення обладнання в експлуатацію та чи використовується обладнання за призначенням згідно з договором. Представник відповідача надав стверджувальні відповіді на ці запитання. Також надав пояснення, що акт введення обладнання в експлуатацію відповідач має, проте підписувати його керівник відповідача не вважає за потрібне, оскільки на думку відповідача, на цій підставі він може не сплачувати кошти за товар.

          Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов’язків.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Однак, місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку в частині задоволення позовних вимог щодо зобов”язання відповідача підписати акт введення обладнання в експлуатацію від 29.11.2006 року виходячи з наступного.

Статтею 15 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:

1) визнання права;

2) визнання правочину недійсним;

3) припинення дії, яка порушує право;

4) відновлення становища, яке існувало до порушення;

5) примусове виконання обов'язку в натурі;

6) зміна правовідношення;

7) припинення правовідношення;

8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Дана норма кореспондується з положенням ст.20 Господарського кодексу України, в якій передбачено, що держава забезпечує захист прав та законних інтересів суб’єктів господарювання та споживачів у спосіб та порядок, що визначається цим Кодексом та іншими законами України.

Права та законні інтереси зазначених суб”єктів захищаються шляхом:

- визнання наявності або відсутності прав;

- визнання повністю або частково недійсним актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб”єктів, що суперечать законодавству, ущеляють права та законні інтереси суб”акта господарювання або споживачів;

- визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом;

- відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб”єктів господарювання;

- припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення;

- присудження до виконання обов”язку в натурі;

- відшкодування збитків;

- застосування штрафних санкцій;

- застосування оперативно-господарських санкцій;

- застосування адміністративно-господарських санкцій;

- установлення, зміни або припинення господарських правовідносин;

- іншими способами, передбаченими законом.

Як вбачається з наведених норм права, діючим законодавством не передбачений такий спосіб захисту права, як зобов”язання підписати акт введення обладнання в експлуатацію, відсутній і механізм виконання такого рішення.

Загалом, необхідно зазначити, що власник порушеного права може скористатися не будь - яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Частіше за все спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом, який регламентує конкретні цивільні правовідносини. Вимога про зобов”язання підписати акт введення обладнання в експлуатацію, яка пред”явлена позивачем у даній справі, не призводить до поновлення порушеного права і не може бути самостійним предметом позову, оскільки предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд повинен прийняти рішення, ця вимога повинна опиратись на підставу позову. В підставу позову не можуть входити такі обставини, які виступають доказами у справі, зокрема, підписання (оформлення) акту. З ними закон не пов”язує виникнення, зміну чи припинення прав та обов”язків. Вони лише підтверджують наявність або відсутність юридичних фактів, які входять у підставу позову. До того ж, юридичні фати можуть встановлюватись господарським судом лише при існуванні та при розгляді між сторонами спору про право цивільне, його встановлення є елементом оцінки та обґрунтованості вимог. Тобто, в даному випадку, вимога про зобов”язання відповідача підписати акт введення обладнання в експлуатацію є загальною.

          Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про те, що позовні вимоги в частині зобов’язання відповідача підписати акт введення обладнання в експлуатацію від 29.11.2006 року суперечить способам захисту цивільних прав та інтересів, у зв”язку з чим позов в цій частині є необґрунтованим і задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання) є порушенням цього зобов’язання.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають наслідки, передбачені договором або законом.

В матеріалах справи міститься лист б/н від 30.01.2009 року головного редактора ТОВ “Т.М.Т. І Ко”, адресований виконавчому директору ТОВ “Поліграфімпорт”, з якого вбачається, що редакція журналу “Директор Типографии” підтверджує, що у №1 (34) 2007 р. на стор.8 було опубліковано новину під назвою “Screen PlateRite 4300S в ПЦ “Интертехнология”, в якій фігурує особисто даний коментар комерційного директора ПЦ ТОВ “Інтертехнологія” Тетяни Скрипки, який засвідчує, що в листопаді 2006 р. ПЦ ТОВ “Інтертехнологія” здійснило запуск термальної системи СТР Screen PlateRite 4300 S, яку поставило ТОВ “Поліграфімпорт”.

Також редакція підтверджує, що в №5 (38) 2007р. на стор.33 викладено особисто дане журналісту видання ствердження начальника репровідділу друкарні “Інтертехнологія” Володимира Подпояскіна: “За погода работы Screen PlateRite 4300S мы вывели на ней свыше 10 тыс.форм...”

Відповідно до п. 9.4 Договору одностороння невмотивована відмова Покупця від прийняття Товару або Робіт покладає на нього зобов’язання по відшкодуванню на користь Постачальника всіх витрат та збитків, що виникли у останнього в зв’язку з виконанням ним зобов’язань по Договору, а також по сплаті штрафу у розмірі 30% від загальної вартості даного Договору.

Відповідно до п. 3.1 Договору визначено його вартість в сумі 931000, 00 грн., з яких 30 % складає 279300, 00 грн.

Оскільки відповідачем в односторонньому порядку невмотивовано відмовлено позивачу у прийнятті Робіт по договору (обладнання введено в експлуатацію, проведено інструктаж виробничого персоналу відповідача), колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу в сумі 279300, 00 грн. підлягають задоволенню.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на повне скасування рішення Господарського суду м. Києва від 27.10.2009 року у справі № 44/629 у зв’язку з неналежним повідомленням відповідача про місце, час і дату судових засідань у справі № 44/629 не можуть бути прийняті судом до уваги виходячи з наступного.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців № 4200740 від 13.10.2009 року (оригінал знаходиться в матеріалах справи), відповідач знаходиться за адресою: 01133, м. Київ, провулок Лабораторний, будинок 24, кімната 1. Вказана адреса зазначена позивачем в позовній заяві і всі процесуальні документи у справі № 44/629 (в тому числі ухвала Господарського суду м.Києва від 02.10.2009 року про порушення провадження у справі і ухвала від 19.10.2009 року про відкладення розгляду справи і рішення у справі, яке було отримано відповідачем) також надсилались судом саме на цю адресу.

Оскільки відповідач в порушення вимог ухвал Господарського суду м. Києва, не надав відзив на позов з документальними запереченнями та 27.10.2009 року повторно не направив свого представника в судове засідання, суд розглянув справу за наявними у ній матеріалами згідно ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Отже, відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, не був позбавлений можливості подавати суду всі необхідні докази на підтримання своїх заперечень проти позовних вимог, а також користуватись наданими йому процесуальними правами, тому посилання відповідача на порушення судом першої інстанції норм процесуального права є необґрунтованими.

Щодо посилань відповідача на продовження розгляду справи, а не залишення позову без розгляду у відповідності до п. 2 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України, що призвело до прийняття неправильного рішення, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме з належним чином завіреної копії рішення Господарського суду м.Києва від 26.10.2009 року у справі № 37/495, доданої позивачем до відзиву на апеляційну скаргу, у справі № 37/495 предметом позову були вимоги позивача про стягнення з відповідача коштів за поставлений Товар по Договору у зв’язку з невиконанням відповідачем обов’язку щодо строків його оплати, тоді як у справі № 44/692 предметом позову є вимоги про зобов’язання відповідача підписати акт введення обладнання в експлуатацію від 29.11.2006 року на підставі п. 8.2 Договору та стягнення з відповідача на користь позивача штрафу в розмірі 30% від загальної вартості Договору у зв”язку з односторонньою невмотивованою відмовою покупця від прийняття Робіт.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України суд залишає позов без розгляду, якщо у провадженні господарського суду або іншого органу, який діє в межах своєї компетенції, є справа з господарського спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

Як вбачається з вищевикладеного, у місцевого господарського суду були відсутні підстави для залишення позову без розгляду.

Посилання відповідача на те, що суд помилково не застосував строки позовної давності у відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України до вимог про стягнення штрафу, оскільки позивачем пропущено строк позовної давності, заяв та клопотань щодо поновлення цього терміну суду не надавалося, не можуть бути прийняті судом до уваги виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність – це строк у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені)(п.1 ч.2 ст.258 Цивільного кодексу України).

Частиною 3 ст. 267 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач належним чином був повідомлений про день, час та місце розгляду справи місцевим господарським судом, з власної ініціативи не скористався своїм правом та під час розгляду справи у суді першої інстанції не подав заяву про застосування строку позовної давності до вимоги про стягнення штрафу, тому штраф в розмірі 279300,00 грн. вірно підлягає стягненню з відповідача на користь позивача незалежно від того, що пройшли строки позовної давності.

Відповідно до ст.104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з”ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до ч.2 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

Зважаючи на вищевикладені обставини справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга Підприємства з іноземними інвестиціями „Інтертехнологія” товариство з обмеженою відповідальністю, з викладених у ній підстав, задоволенню не підлягає, але у зв”язку із неправильним застосуванням норм матеріального права, що потягнуло за собою неправильне рішення про задоволення позовних вимог в частині зобов”язання відповідача підписати акт введення обладнання в експлуатацію, рішення Господарського суду м.Києва від 27.10.2009 року у справі № 44/629 підлягає частковому скасуванню з викладенням резолютивної частини рішення в редакції постанови Київського апеляційного господарського суду.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України у зв’язку із частковим задоволенням позовних вимог позивача, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2793, 00 грн. державного мита та 220, 00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу (пропорційно розміру задоволених позовних вимог).

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Підприємства з іноземними інвестиціями „Інтертехнологія” товариство з обмеженою відповідальністю - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду м.Києва від 27.10.2009 року у справі № 44/629 скасувати частково.

           3. Резолютивну частину рішення Господарського суду м. Києва від 27.10.2009 року у справі № 44/629 викласти у наступній редакції:

„1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Підприємства з іноземними інвестиціями „Інтертехнологія” товариство з обмеженою відповідальністю (01133, м. Київ, пров. Лабораторний, 24, к. 1; код ЄДРПОУ 14355221) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Поліграфімпорт” (02105, м.Київ, вул. Тампере, 5; код ЄДРПОУ 31987931) 279 300 (двісті сімдесят дев’ять тисяч триста) грн. 00 коп. штрафу, 2 793 (дві тисячі сімсот дев’яносто три) грн. 00коп. державного мита та 220 (двісті двадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.”

4. Матеріали справи № 44/629 повернути до Господарського суду міста Києва.

5. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом одного місяця з дня її прийняття.

Головуючий суддя                                                                      

Судді