Ухвала суду № 8083887, 16.02.2010, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

Іменем України

„ 16 “ лютого 2010 року м. Житомир

Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Житомирської області у складі:

головуючого судді Мельничук Н.М.

суддів: Ляшука В.В., Ткача С.О.

з участю: прокурора Селюченко І.І.

засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_2

захисників ОСОБА_3, ОСОБА_4

Справа №11-66 Головуючий у суді 1-ї інстанції Васильчук С.Ф.

Категорія ч.3 ст. 289 КК Суддя-доповідач Ляшук В.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляціями прокурора, який приймав участь у розгляді справи, засуджених, захисника ОСОБА_4 на вирок Черняхівського районного суду Житомирської області від 9 листопада 2009 року, яким засуджено

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1, гр-на України, уродженця с Пісчаниця, Овруцького району Житомирської області, раніше судимого: 03.12.1999 р. за ст. 101 ч.1 КК України на 2 роки позбавлення волі,

за ст. 289 ч.2 КК України на 5 років позбавлення волі з конфіскацією його майна:

за ст. 296 ч.4 КК України на 5 років позбавлення волі;

за ст. 189 ч.2 КК України на 4 роки позбавлення волі.

Остаточно за сукупністю злочинів із застосуванням ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначено ОСОБА_2 покарання у вигляді 5 років позбавлення волі з конфіскацією його майна.

Запобіжний захід ОСОБА_2 змінено з застави на взяття під варту в залі суду.

Час відбування покарання ОСОБА_2 визначено рахувати з моменту взяття під варту - 9.11.2009 р.

В строк покарання ОСОБА_2 зараховано час його затримання та перебування під вартою з 8 вересня 2006 року по час зміни судом утримання під вартою на заставу - 24 травня 2007 року.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3, гр-на України, уродженця с Високе, Черняхівського району, Житомирської області, раніше судимого: 14.06.1996 р. за ст. 222 ч.3 КК України до 1 року виправних робіт з утриманням 20% заробітку; 27.10.1997 р. за ст.ст. 206 ч.2, 101 ч.1, 42, 43 КК України до 2-х років 20 днів позбавлення волі; 03.09.2001 р. за ст.ст. 15 ч.1, 185 ч.5, 44, 70 КК України до 5 років позбавлення волі з конфіскацією майна. Ухвалою Верховного Суду України від 05.03.2002 р. перекваліфіковано дії з ч.5 ст. 185 КК України на ч.3 ст. 185 КК України і призначено остаточно покарання 5 років позбавлення волі,

за ст. 289 ч.2 КК України на 6 років позбавлення волі з конфіскацією його майна:

за ст. 296 ч.4 КК України на 6 років позбавлення волі;

за ст. 189 ч.2 КК України на 4 роки позбавлення волі;

за ст. 121 ч.1 КК України на 6 років позбавлення волі.

За сукупністю злочинів із застосуванням вимог ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначено ОСОБА_1 покарання у вигляді 6 років позбавлення волі з конфіскацією його майна.

Згідно ст. 71 КК України частково приєднано до даного покарання невідбуту частину покарання за попереднім вироком від 3 вересня 2001 року та остаточно за сукупністю вироків обрано покарання у вигляді семи років шести місяців позбавлення волі з конфіскацією його майна.

Запобіжний захід до вступу вироку в законну силу залишено утримання під вартою.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_1 визначено рахувати з моменту обрання йому запобіжного заходу - утримання під вартою з 05.09.06 р.

В час відбутого покарання зарахувати 3 дні затримання ОСОБА_1 в якості підозрюваного з 15.12.05 р. по 18.12.05 р.

ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_5, гр-на України, українця, уродженця м. Яремче, Надвірнянського району, Івано-Франківської області, раніше судимого: 14.06.1996 року за ст.ст. 81 ч.3, 100, 42, 45 КК України на 3 роки позбавлення волі з іспитовим строком на 1 рік; 25.05.1998 р. за ст.ст. 17, 86-1, 215 ч.3, 42-44 КК України на 6 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього особистого майна,

за ст. 289 ч.2 КК України на 6 років позбавлення волі з конфіскацією його майна:

за ст. 296 ч.4 КК України на 6 років позбавлення волі;

за ст. 189 ч.2 КК України на 4 роки позбавлення волі.

Остаточно за сукупністю злочинів із застосуванням ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначено ОСОБА_7 покарання у вигляді 6 років позбавлення волі з конфіскацією його майна.

Запобіжний захід ОСОБА_7 змінено з застави на взяття під варту в залі суду.

Час відбування покарання ОСОБА_7 визначено рахувати з 09.11.2009 р.

В час відбутого покарання зараховано час затримання та перебування під вартою:

з 13 травня 2005 р. по 16 травня 2005 р.

з 8 вересня 2006 р. по 24 травня 2007 р., коли утримання під вартою було змінено на заставу.

В зв'язку з зміною запобіжного заходу підсудним ОСОБА_7 та ОСОБА_2 застава підлягає поверненню заставодавцеві ОСОБА_8 після виконання вироку, в частині взяття зазначених засуджених під варту, в залі суду та вступу вироку в законну силу.

Цивільний позов, заявлений ОСОБА_9 задоволено повністю.

Стягнуто з ОСОБА_7 та ОСОБА_2 солідарно на користь ОСОБА_9 8060 грн. заподіяної матеріальної шкоди та 5000 грн. моральної шкоди.

Стягнуто з ОСОБА_7, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 солідарно на користь ОСОБА_10 13700 грн. матеріальної шкоди.

Стягнути солідарно з засуджених ОСОБА_7, ОСОБА_2, ОСОБА_1 951.05 грн. на користь експертної установи НДЕКЦ при УМВС України в Житомирській області, код 25574601 і 35229005000096, банк одержувача УДК в Житомирській області, МФО 811039 за експертні роботі з ПДВ.

Питання про речові докази вирішено, відповідно з вимогами ст. 81 КПК України.

Згідно вироку:

В першій половині березня 2005 р., в м. Житомирі ОСОБА_7, ОСОБА_1, ОСОБА_2, впевнившись в тому, що неподалік ПФ „Автоцентр”, що по вул. Київській, 77 в м. Житомирі довгий час знаходиться бездоглядно, в несправному стані автомобіль НОМЕР_1, який належить потерпілому ОСОБА_11, з метою заволодіння цим автомобілем, вступили між собою в змову.

Реалізуючи свої злочинні наміри, 18.03.05 р. ОСОБА_7 разом з ОСОБА_1, згідно попередньої домовленості, знаючи, що мешканець м. Житомира ОСОБА_12 займається ремонтом автомобілів, домовилися з останнім про ремонт автомобіля «Фольксваген-транспортер», а також що ОСОБА_12 надасть їм автомобіль-евакуатор, з метою доставки «Фольксвагена» до гаража ОСОБА_12 для ремонту.

19.03.05 р. зранку ОСОБА_13, який не знав про злочинний намір підсудних, по мобільному телефону домовився з своїм знайомим ОСОБА_14 про транспортування автомобіля за допомогою евакуатора.

Біля 9 години у відповідності до попередньої домовленості, ОСОБА_7 на автомобілі НОМЕР_2, разом з ОСОБА_2 стали очікувати в домовленому місці поки ОСОБА_1 їм повідомить про місце зустрічі, а ОСОБА_1 в цей час, разом з ОСОБА_8, який не був посвідчений у злочинні наміри ОСОБА_1, ОСОБА_7 та ОСОБА_2, приїхали до ПФ «Автоцентр», де стали очікувати ОСОБА_14. Коли до «Автоцентру» під'їхав на автомобілі-евакуаторі НОМЕР_3 ОСОБА_14, автомобіль ОСОБА_11 був відбуксирований на вул. Промислову в м. Житомирі.

Отримавши від ОСОБА_1 повідомлення по телефону про його місце перебування з викраденим автомобілем, ОСОБА_7 разом з ОСОБА_2 викрадений автомобіль, відбуксирували на вул. Козятинську,3 м. Житомира для ремонту.

Дізнавшись, що ремонт викраденого автомобіля обійдеться в 1000 доларів США ОСОБА_1, ОСОБА_7 та ОСОБА_2, в той же день продали даний автомобіль ОСОБА_15 на запчастини.

Таким чином, ОСОБА_7, ОСОБА_1, ОСОБА_2 за попередньою змовою між собою, повторно, незаконно заволоділи автомобілем НОМЕР_4, який належав ОСОБА_11, вартістю 17796 грн. 35 коп.

В другій половині березня 2005 року ОСОБА_7 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2, продовжую злочинну діяльність та дізнавшись від невстановленої слідством особи про те, що мешканець с. Слобідка, Коростишівського р-ну, Житомирської обл. ОСОБА_10 16.03.05 р. в смт. Головино, Черняхівського р-ну, Житомирської області, керуючи своїм автомобілем НОМЕР_5 скоїв ДТП, внаслідок якого пошкодив автомобіль НОМЕР_6, який належить ОСОБА_16, з метою заволодіння транспортним засобом та вимагання чужого майна, яке належить ОСОБА_10, вступили між собою в попередню змову.

Згідно спільної домовленості ОСОБА_7, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 домовились навідатися до місця роботи ОСОБА_10 начебто від імені та по дорученню ОСОБА_16, якому нібито терміново потрібні гроші для відновлення свого автомобіля. В разі непередачі їм грошей, або не всієї суми, здійснити відносно ОСОБА_10 погрози, застосувати насильство та забрати належний йому автомобіль, начебто до кінця ремонту в якості гарантії оплати ремонту.

Однак, фактично вони вже домовилися продати автомобіль ОСОБА_10 громадянину ОСОБА_17

Реалізуючи свій злочинний намір, 19.03.05 р. в першій половині дня, ОСОБА_7 на своєму автомобілі «Фольксваген», транзитний номер НОМЕР_7, разом з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 прибули до смт. Головино, де зустрілись з ОСОБА_17, якому запропонували купити в них за 400 доларів США автомобіль ОСОБА_10.

Після цього, в той же день, ОСОБА_7, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_17, на автомобілі ОСОБА_7, прибули в с Сліпчиці, Черняхівського району до ОСОБА_18, що проживає на ІНФОРМАЦІЯ_7, на подвір'ї якої знаходився автомобіль ОСОБА_10.

Оглянувши автомобіль, ОСОБА_17, не знаючи про злочинні наміри підсудних, погодився купити цей автомобіль за вищезазначену та узгоджену суму доларів США.

В той же день, реалізуючи свій намір, ОСОБА_7, ОСОБА_1, ОСОБА_2 прибули разом з ОСОБА_17 до виробничого цеху «ГаранайтЛТД», що в с Сліпчиці, вул. Зарічна, 1, де працював ОСОБА_10. Там, ОСОБА_17, за вказівкою ОСОБА_7 та ОСОБА_1, викликав з цеху ОСОБА_10, якому запропонував сісти до автомобіля, який належав ОСОБА_7.

Коли ОСОБА_10 сів в автомобіль, ОСОБА_7, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від'їхали від цеху. ОСОБА_7, ОСОБА_2 вийшли з автомобіля, згідно попередньої домовленості, з метою спостереження за навколишньою обстановкою. ОСОБА_1, залишившись в автомобілі наодинці з ОСОБА_10, діючи в рамках єдиного з ОСОБА_7 та ОСОБА_2 умислу, став вимагати від ОСОБА_10 передачі їм 1000 доларів США, які начебто необхідні для ремонту автомобіля ОСОБА_16, погрожуючи у випадку невиконання вимоги застосувати до нього фізичне насильство. ОСОБА_10 реально сприймаючи погрози, зважаючи на хід подій, побоюючись за своє життя та здоров'я, погодився передати гроші. З цією метою зателефонував своєму знайомому ОСОБА_19 з проханням позичити йому гроші.

Далі, продовжуючи реалізацію своїх намірів, ОСОБА_1, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_7 та ОСОБА_2, наказав ОСОБА_10 поїхати з ними до його автомобіля, який вони заберуть до того моменту, доки він не віддасть їм необхідні для ремонту автомобіля ОСОБА_16 гроші.

Після цього підсудні, разом з ОСОБА_17 та ОСОБА_10, приїхали до будинку ОСОБА_18, де зачепивши буксиром автомобіль ОСОБА_10 до автомобіля ОСОБА_7, перетягнули автомобіль ОСОБА_10 до ОСОБА_20, який мешкав в АДРЕСА_2.

Таким чином, ОСОБА_7, ОСОБА_1, ОСОБА_2, за попередньою змовою між собою, з застосуванням погроз насильства, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, повторно, незаконно заволоділи транспортним засобом - автомобілем НОМЕР_5, вартістю 7 тис. 939 грн. 50 коп., який належить ОСОБА_10, чим завдали йому шкоду на зазначену суму.

В цей же день, продовжуючи реалізацію свого злочинного наміру, спрямованого на отримання грошей ОСОБА_10 шляхом вимагання, ОСОБА_7, ОСОБА_1, ОСОБА_2 разом з ОСОБА_10 прибули до виробничого цеху «Гаранайт ЛТД» де вже знаходився знайомий ОСОБА_10 - ОСОБА_19. З метою заволодіння грошима ОСОБА_1, ОСОБА_2 сіли разом з ОСОБА_10 до автомобіля ОСОБА_19, а ОСОБА_7 сів в свій автомобіль та всі поїхали в смт. Черняхів, Житомирської області. По дорозі, згідно домовленості, ОСОБА_7 залишився в с Бежові, Черняхівського району очікувати ОСОБА_1 та ОСОБА_2.

Прибувши в смт. Черняхів, ОСОБА_19 з банкомата «Приват Банку», що на вул. Леніна, 2, зняв 600 доларів США, які, за вказівкою ОСОБА_10, передав ОСОБА_1.

ОСОБА_10, за вказівкою ОСОБА_1, взяв технічний паспорт на свій автомобіль та передав його останньому. ОСОБА_1, діючи за єдиною змовою з ОСОБА_2 та ОСОБА_7, повідомив ОСОБА_10 про те, що залишок від 1000 доларів США в сумі 400 доларів США ОСОБА_10 повинен їм передати через декілька днів біля цеху, що в с. Сліпчиці, Черняхівського району.

Таким чином, ОСОБА_7, ОСОБА_1 та ОСОБА_2, за попередньою змовою між собою з погрозами застосування насильства, повторно вимагали передачі їм чужого майна, внаслідок чого ОСОБА_10 передав їм своє майно - 600 доларів США, що по курсу Національного банку становить 3175 грн. 80 коп., чим завдали потерпілому шкоду на зазначену суму.

Продовжуючи вимагання чужого майна, діючи спільно, ОСОБА_7, ОСОБА_1, ОСОБА_2 в 20-х числах березня 2005 року, на автомобілі ОСОБА_7 приїхали до смт. Головино на вул. Східну, де в той час знаходився ОСОБА_10. Реалізуючи свій злочинний умисел направлений на вимагання майна у ОСОБА_10, ОСОБА_7 та ОСОБА_1, діючи в рамках попередньої змови між собою та ОСОБА_2, зайшли до веранди будинку, а ОСОБА_2 залишився біля дверей веранди з метою спостереження за навколишньою обстановкою, щоб у разі небезпеки повідомити про це ОСОБА_7 та ОСОБА_1.

Викликавши у веранду ОСОБА_10, ОСОБА_1 став повторно вимагати у нього 400 доларів США, на що останній повідомив про відсутність у нього зазначених коштів.

Отримавши відмову, ОСОБА_1 взяв у веранді сокиру і нею став погрожувати ОСОБА_10 беручи його за руки та демонструючи намір відрубати на руках пальці, якщо той не передасть їм гроші.

При цьому, ОСОБА_7, взявши у веранді пилку по металу, демонструючи її ОСОБА_10, погрожувати йому тим, що якщо другого разу він не віддасть їм гроші, то він відріже йому руку.

ОСОБА_2, в свою чергу, став висловлювати на адресу ОСОБА_10 погрози фізичною розправою.

ОСОБА_10 сприйняв дії всіх підсудних як реальну загрозу, а тому просив відстрочити виплату грошей на 4 дні. Погодившись з проханням ОСОБА_10, підсудні залишили останнього.

Таким чином, ОСОБА_7, ОСОБА_1 та ОСОБА_2, повторно, за попередньою змовою між собою, вимагали передачі майна, яке належить ОСОБА_10, з погрозою застосування насильства заподіяння йому тяжких тілесних ушкоджень у випадку супротиву та невиконання вимоги.

Після цього, протягом 4-х днів, злякавшись погроз підсудних, ОСОБА_10 позичив гроші та в 20-х числах березня, о 21 годині передав підсудним 2150 грн. в АДРЕСА_1, куди приїхали останні.

Таким чином, ОСОБА_7, ОСОБА_1 та ОСОБА_2, за попередньою змовою між собою повторно отримали чуже майно шляхом погрози насильством, небезпечного для життя та здоровя потерпілого.

Крім того, 22.03.05 р. ОСОБА_7, ОСОБА_1 та ОСОБА_2, дізнавшись від невстановленої досудовим слідством особи, що гр. ОСОБА_22, який працює головою СТОВ «Надія» в смт. Головино Черняхівського району, Житомирської області, звільнив з роботи громадянку ОСОБА_23, яка працювала на вказаному підприємстві завфермою, з метою вимагання чужого майна, яке належить ОСОБА_22, знову вступили між собою в попередню злочинну змову. Згідно попередньої домовленості підсудні мали намір навідуватися до ОСОБА_22 під приводом захисту інтересів ОСОБА_23 та вимагати від нього вибачень та сплати їм 1500 доларів США. В разі відмови ОСОБА_22, вчинити вказані дії, залякати його погрозами розправою, а і необхідності вчинити відносно нього психічне насильство.

З метою реалізації свого злочинного наміру, в той же день, біля 16 години підсудні на автомобілі ОСОБА_7 підїхали до ферми вказаного підприємства. ОСОБА_1 викликав з ферми ОСОБА_22 та запросив до автомобіля, після чого вони відїхали від ферми. Перебуваючи в автомобілі, діючи у відповідності до попередньої домовленості ОСОБА_1 захватив ОСОБА_22 руками за плечі та приставив до горла ножа. ОСОБА_2, який сидів попереду ОСОБА_22, приставив ззаду до його голови предмет, який ОСОБА_22 сприйняв як пістолет. В свою чергу ОСОБА_7, підтримуючи дії своїх співучасників, пересівши на переднє пасажирське сидіння, взяв гумовий молоток «киянка», яким, застосовуючи фізичне насильство, наніс ОСОБА_22 біля 5 ударів молотком по колінах, чим заподіяв йому тілесні ушкодження у вигляді синців на правому та лівому стегні, які є легкими тілесними ушкодженнями без короткочасного розладу здоров'я.

ОСОБА_1 поставив перед ОСОБА_22 вимогу, щоб він вибачився перед ОСОБА_23 за звільнення та передав їм 1500 доларів США. При цьому ОСОБА_1 пояснив, що у випадку невиконання ОСОБА_22 їхніх вимог, вони розправляться з ним, застосувавши фізичне насильство. Однак, ОСОБА_22 відмовився передати підсудним гроші, які вони вимагають, мотивуючи тим, що в нього їх немає.

ОСОБА_7 та ОСОБА_1, діючи спільно з ОСОБА_2, стали вимагати, щоб ОСОБА_22 через тиждень віддав їм 800 доларів США, а ще через тиждень - 700 доларів США, не припиняючи при цьому погрожувати йому ножем, предметом, який ОСОБА_22 сприймав як пістолет, та застосуванням фізичного насильства.

Крім того, для підтвердження реальності своїх погроз та намірів щодо заволодіння майном ОСОБА_22, ОСОБА_1 застосував фізичне насильство, а саме - наніс ОСОБА_22 декілька ударів кулаком по тулубу, а ОСОБА_2 наніс декілька ударів по голові та обличчі ОСОБА_22 предметом, який тримав в руці біля голови ОСОБА_22, тим самим причинили йому фізичний біль.

Далі ОСОБА_1, для остаточного подолання волі ОСОБА_22 до опору, став погрожувати йому позбавити його здоров'я шляхом фізичної розправи та спалити будинок разом з сім'єю.

ОСОБА_22, сприймаючи погрози підсудних як реальні, побоюючись за своє життя та здоров'я, та життя членів своєї сім'ї, погодився передати їм кошти, які вони вимагали, у встановлений підсудними термін. Після цього ОСОБА_22 відпустили.

Таким чином, підсудні ОСОБА_7, Далі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за попередньою змовою між собою, із застосуванням фізичного насильства, з погрозами застосування насильства над потерпілим та його близькими родичами, їх вбивства, заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, з погрозою пошкодження та знищення майна потерпілого, повторно вчинили вимагання майна.

З метою досягнення злочинної мети щодо майна ОСОБА_22, 24.03.05 р., біля 21 години ОСОБА_7, Далі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на автомобілі ОСОБА_7 приїхали в АДРЕСА_3. ОСОБА_7 ліхтарем освітив подвір'я зазначеного будинку і побачив на подвір'ї ОСОБА_22. ОСОБА_7, Далі ОСОБА_1 та ОСОБА_2, взявши з собою предмети заздалегідь приготовлені для нанесення тілесних ушкоджень, а саме дерев'яні біти, підійшли до ОСОБА_22, який знаходився на подвір'ї, а Далі ОСОБА_1 також взяв ножа.

ОСОБА_7 та Далі ОСОБА_1, діючи в рамках попередньої змови між собою та ОСОБА_2, стали вимагати від ОСОБА_22 передачі їм 1500 доларів США, погрожуючи, в разі відмови, застосувати до нього фізичне насильство, а саме побити його та спалити будинок разом з сім'єю. Однак, ОСОБА_22 відмовився передати їм гроші за їх відсутністю, однак пообіцяв передати їм частину грошей у встановлений ними термін, позичивши їх.

Таким чином, підсудні, за попередньою змовою між собою з погрозою застосування фізичного насильства та застосовуючи психічне насильство, з погрозою застосування насильства над потерпілим та його родиною, погрозою їх вбивства, заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, знищення майна, повторно вчинили вимагання чужого майна.

Під час вимагання ОСОБА_7, Далі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 майна у ОСОБА_22 до подвір'я ОСОБА_22 зайшли його односельці ОСОБА_27 та ОСОБА_28, які до цього знаходилися біля криниці навпроти будинку ОСОБА_22.

Побачивши незнайомих чоловіків ОСОБА_7, нічого не пояснюючи, з хуліганських спонукань, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, відразу наніс ОСОБА_28 удар бітою по голові.

Цим часом ОСОБА_2 підійшов до ОСОБА_27 і нічого не пояснюючи, з хуліганських спонукань, грубо порушуючи громадський порядок, з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю відразу наніс удар ОСОБА_27 бітою по голові.

Далі ОСОБА_1, нічого не пояснюючи, із з хуліганських спонукань, грубо порушуючи громадський порядок, з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, діючи спільно з ОСОБА_7 та ОСОБА_2, став наносити ОСОБА_27 та ОСОБА_28 чисельні удари бітою по різних частинах тіла, від яких останні впали на землю і стали закриватися руками.

Побачивши вказані події, ОСОБА_22 став просити підсудних не бити ОСОБА_28 та ОСОБА_27 і коли став підходити до них, то йому було завдано удар по голові, від якого він втратив свідомість.

Коли відбувалися в подвір'ї ОСОБА_22 зазначені події, ОСОБА_29, який знаходився в літній кухні ОСОБА_22, спостерігав їх через вікно. Вийшовши з кухні в двір він, неподалік дверей, знайшов металеву трубу і, з метою припинення хуліганських дій підсудних, підійшов до ОСОБА_2 та наніс йому удар трубою по плечах. Після цього з погрозами зарізати, його стали переслідувати, Далі ОСОБА_1, доганяючи ОСОБА_29, наніс йому удар бітою по спині, заподіявши фізичний біль. ОСОБА_29 вдалося уникнути подальшого побиття перейшовши річку, при цьому він намочився по груди у крижаній воді, від чого відчув фізичний біль.

Далі ОСОБА_1, залишивши ОСОБА_29, повернувшись у подвір'я ОСОБА_22, продовжив наносити ОСОБА_27 та ОСОБА_28 удари бітою по різних частинах тіла.

Крім того, Далі ОСОБА_1, застосовуючи ніж як предмет заздалегідь заготовлений для нанесе тілесних ушкоджень, наніс ним удар ОСОБА_28 в ногу.

Від чисельності нанесених Далі ОСОБА_1 ударів ОСОБА_28 та ОСОБА_27 втратили свідомість.

ОСОБА_7 та ОСОБА_2 також наносили удари бітами по ОСОБА_28.

В цей час, отямившись та піднявшись, ОСОБА_22 побачив, що ОСОБА_7 та ОСОБА_2 бє ОСОБА_28, а Далі ОСОБА_1 - ОСОБА_27. ОСОБА_22, підбігши до ОСОБА_2, обхопив його руками за тулуб і став відтягувати. У зв'язку з цим ОСОБА_7 вдарив його кулаком в обличчя. Далі ОСОБА_1 зупинив ОСОБА_7, щоб той більше не бив ОСОБА_22, пояснивши, що ОСОБА_22 від них нікуди дінеться та все рівно віддасть гроші. Після цього підсудні сіли в автомобіль і залишили місце злочину

Внаслідок спільного нанесення ударів ОСОБА_7, Далі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заподіяли ОСОБА_22 тілесні ушкодження у вигляді підшкірної гематоми та петехіальних крововиливів на голові, синців на обличчі, які є легкими тілесними ушкодженнями без короткочасного розладу здоров'я.

ОСОБА_28 внаслідок спільних дій підсудних було нанесено тілесні ушкодження у вигляді забійної рани волосяної частини голови, 2-х саден на лобі, масивного синця в ділянці лівого вуха та скроні, синця в ділянці спинки носа, синця та 3-х саден в лівій ділянці лівого надпліччя, синця на лівому плечі, синця в проекції лівої лопатки, синця в ділянці лівої клубної кістки, 2-х синців на лівому стегні, колото-різаної рани на лівій сідниці, які є легкими тілесними ушкодженнями з короткочасним розладом здоров'я.

Внаслідок хуліганських дій, нанесених ударів Далі ОСОБА_1 заподіяв ОСОБА_27 тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми у вигляді крововиливів на волосяній частині голови, перелому кісток склепіння черепа, гострих епідуральної, субдуральної та внутрішньо-мозкової гематоми, які відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя.

Внаслідок хуліганських дій, нанесення удару по спині, змушення втікаючи вскочити в крижану воду та перейти річку, Далі ОСОБА_1, підтримуючи хуліганські дії ОСОБА_7 та ОСОБА_2, завдав ОСОБА_29 фізичного болю.

Продовжуючи свою злочинну діяльність, на початку листопада 2005 р. ОСОБА_7, ОСОБА_2, дізнавшись, що громадянин ОСОБА_9 являється приватним підприємцем і має власний цех по обробці каміння, який знаходиться на території Бежівської сільської ради Черняхівського району, з метою вимагання чужого майна, яке належить ОСОБА_9, вступили між собою в попередню змову.

Згідно домовленості ОСОБА_7 та ОСОБА_2 домовились навідатись до ОСОБА_9 під приводом того, що його брат начебто образив мешканця смт. Головино ОСОБА_31., після цього шляхом погроз застосувати фізичне насильство та пошкодити чи знищити майно заявити вимогу передавати щомісячно по 200 доларів США в якості відкупного.

Приблизно 7-8 листопада 2005 р. біля 17 години, реалізуючи свій злочинний намір, ОСОБА_7 разом з ОСОБА_2 на автомобілі НОМЕР_8 приїхали до с. Бежів. ОСОБА_7 з ОСОБА_2 викликали ОСОБА_9 з цеху, повідомили, що вони приїхали від ОСОБА_31 і хочуть з ним побалакати.

Вивівши ОСОБА_9 з цеху, ОСОБА_7 двічі повідомив його про те, що його брат образив ОСОБА_31, за якого вони заступаються, після чого став вимагати гроші у ОСОБА_9, а саме 200 доларів США щомісячно, як відступні за образу ОСОБА_31 і подальше надання послуг за вирішення виробничих проблем ОСОБА_9.

Не отримавши від ОСОБА_9 конкретної відповіді ОСОБА_7 став погрожувати застосуванням до ОСОБА_9 та його родини фізичної розправи, пошкодити та знищити його майно. В свою чергу, ОСОБА_2, який при цих подіях постійно стояв позаду ОСОБА_9, підтримував ОСОБА_7, а також висловлював погрози зі свого боку про негайне застосування до нього фізичного насильства.

Незважаючи на те, що ОСОБА_9 висловлені ОСОБА_7 та ОСОБА_2 погрози сприйняв як реальні, він став відмовлятися від передачі коштів, посилаючись на те, що ще подумає.

ОСОБА_7 повідомив ОСОБА_9, що зустрінуть його 15.11.05р. разом з ОСОБА_2 та невстановленою слідством особою, після чого залишили ОСОБА_9.

Після цього, на протязі місяця ОСОБА_7, діючи в рамках єдиного злочинного умислу з ОСОБА_2, неодноразово телефонував на мобільний телефон ОСОБА_9, який уникав з ними зустрічі, та повторно вимагав передавати їм 200 доларів США щомісячно, погрожуючи, що у випадку невиконання вимоги, він та ОСОБА_2 вчинять відносно ОСОБА_9 та членів його родини фізичне насильство, а також пошкодять та знищать його майно.

В апеляції з доповненням прокурор, який підтримував обвинувачення у суді 1 інстанції не оспорюючи фактичні обставини справи та правильність застосування матеріального закону, вважає, що призначене засудженим ОСОБА_7 та ОСОБА_2 покарання є несправедливим внаслідок його суворості. На думку прокурора суд безпідставно не врахував помякшуючі покарання обставини щире каяття та часткове відшкодування заподіяної шкоди. В апеляції прокурор просить скасувати вирок та постановити новий призначивши засудженим наступні покарання:

ОСОБА_1 за ч.2 ст.289 КК України - 5 років позбавлення волі з конфіскацією майна, за ч. 2 ст.189 КК України - 4 роки позбавлення волі, за ч.4 ст.296 КК України - 4 роки позбавлення волі, за ч.1 ст. 121 КК України - 6 років позбавлення волі

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити - 6 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

На підставі ст. 71 КК України до призначеного покарання частково приєднати не відбуте покарання за попереднім вироком, та остаточно призначити до відбуття 7 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна.

ОСОБА_7 за ч.2 ст.289 КК України - 5 років позбавлення волі без конфіскації майна, за ч.2 ст.189 КК України - 4 роки позбавлення волі, за ч.4 ст.296 КК України - 4 роки позбавлення волі

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити -5 років позбавлення волі без конфіскації майна.

На підставі ст.75 КК України звільнити підсудного від відбуття покарання, встановивши іспитовий строк 3 роки

Згідно ст.76 КК України покласти на підсудного обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації в органи КВІ, повідомляти про зміну місця проживання, роботи, не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органів КВІ.

ОСОБА_2 визнати винним та призначити покарання: за ч.2 ст.289 КК України - 5 років позбавлення волі без конфіскації майна, за ч.2 ст.189 КК України - 4 роки позбавлення волі, за ч.4 ст.296 КК України - 4 роки позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити - 5 років позбавлення волі без конфіскації майна.

На підставі ст.75 КК України звільнити підсудного від відбуття покарання, встановивши іспитовий строк 3 роки.

Згідно ст.76 КК України покласти на підсудного обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації в органи КВІ, повідомляти про зміну місця проживання, роботи, не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органів КВІ.

Також прокурор просить виключити з вступної частини вироку посилання про те, що ОСОБА_7, ОСОБА_2, ОСОБА_1 обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст. 121 та ч.3 ст. 289 КК України та вказати статті кримінального закону згідно до зміненого прокурором обвинувачення, за яким засуджені були визнанні винними. З мотивувальної частини вироку виключити посилання про те, хто направляв справу до суду та за якими статтями, коли змінювалось обвинувачення і яка з цього приводу була позиція потерпілих, а також обтяжуючу покарання ОСОБА_7 обставину рецидив злочинів, оскільки вона врахована при кваліфікації його дій. Просить стягнути з засуджених судові витрати в дольовому порядку, а також виправити помилку в кваліфікації дій ОСОБА_7 за епізодом вимагання у потерпілого ОСОБА_9 виключивши ч.4 ст. 296 КК та вказати, що вина ОСОБА_7 доведена у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 189 КК.

Захисник ОСОБА_4 просить змінити вирок та закрити кримінальну справу щодо ОСОБА_7, ОСОБА_2 в частині обвинувачення щодо заволодіння транспортним засобом ОСОБА_11 за недоведеністю їх вини у вчиненні злочину, а також помякшити засудженим призначене покарання та звільнити їх від його відбування на підставі ст. 75 КК України.

Засуджені ОСОБА_7, ОСОБА_2 просять закрити кримінальну справу щодо них по обвинуваченню у заволодінні автомобілем ОСОБА_11 за недоведеністю їх участі у вчиненні цього злочину. Крім того, просять помякшити призначене їм покарання з врахуванням щирого каяття та часткового відшкодування шкоди, а також врахувавши їх сімейний стан, погане здоровя, позитивні дані, що їх характеризують та звільнити їх від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України.

Засуджений ОСОБА_1 в апеляції з доповненням вказує, що призначене йому покарання є занадто суворим. Суд безпідставно не врахував при призначенні покарання його щирого каяття та часткового відшкодування шкоди, а також не зарахував до покарання час відбутого ним покарання, а тому просить помякшити призначене йому покарання та рахувати початок строку з 15.12.2005 року.

Заслухавши доповідача, прокурора, який частково підтримав апеляцію прокурора, що приймав участь в розгляді справи, непогоджуючись з його висновком про суворість призначеного ОСОБА_7 та ОСОБА_2 покарання, засуджених ОСОБА_2, ОСОБА_1 та захисників, які підтримали апеляції, перевіривши матеріали справи відповідно до вимог ст. 365 КПК України, колегія суддів апеляцію прокурора, засуджених, захисника задовольняє частково з наступних підстав.

Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_7, ОСОБА_2, ОСОБА_1 у вчиненні злочинів за якими їх було визнано винними за вказаних у вироку обставин, підтверджуються дослідженими в судовому засіданні доказами та оспорюються, в апеляційному порядку лише ОСОБА_7 та ОСОБА_2 по епізоду заволодіння транспортним засобом належним ОСОБА_11.

Про те, вина ОСОБА_7, ОСОБА_2 в заволодінні автомобілем ?ольцваген” належним ОСОБА_11 підтверджується:

Показаннями потерпілого ОСОБА_11, який повідомив, що для ремонту перегнав автомобіль в автосервіс в м. Житомирі, а через деякий час автомобіль було викрадено.

Свідок ОСОБА_12, при проведенні очної ставки з ОСОБА_2 повідомив, що автомобіль належний ОСОБА_11 прибуксировали до нього в майстерню для ремонту та продажу троє : ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_7./т.4 а.с 138/

ОСОБА_32, на досудовому слідстві, а в послідуючому і у суді підтвердив, що автомобіль ОСОБА_11 прибуксирували до ОСОБА_12 усі троє засуджених. ОСОБА_1 з ОСОБА_7 продали цей автомобіль ОСОБА_15 ці обставини також підтвердив і свідок ОСОБА_15

Факт незаконного заволодіння ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_7 автомобілем ОСОБА_11 також підтвердили свідки ОСОБА_33, ОСОБА_14, ОСОБА_34, які не знаючи про злочинні наміри засуджених приймали участь у буксируванні автомобіля чи його продажі.

Суд дав належну оцінку зібраним по справі доказам, які в своїй сукупності підтверджують доведеність вини ОСОБА_2, ОСОБА_7, ОСОБА_1 в заволодінні транспортним засобом належним ОСОБА_11

Викладені у вироку мотиви про надання критичної оцінки зміни у суді свідком ОСОБА_12 своїх показань., колегія вважає аргументованою такою що відповідає матеріалам справи.

Суд першої інстанції вірно кваліфікував дії ОСОБА_7, ОСОБА_2 за ч.2 ст. 289, ч.4 ст. 296, ч.2 ст. 189 КК України, а ОСОБА_1 за ч.2 ст. 289, ч.4 ст. 296, ч.2 ст. 189, ч.1 ст. 121 КК України

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції необгрунтовано врахував при призначенні покарання ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_7 обтяжуючу обставину рецидив злочинів, оскільки засуджені мають непогашені судимості за вчинення злочинів, передбачених Кримінальним кодексом України редакції 1960 року, який не передбачав такої обтяжуючої покарання обставини, а тому приходить до переконання про необхідність виключення цієї обставини з вироку.

Покарання засудженим ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_7 призначено у відповідності до вимог ст. 65 КК України з урахуванням характеру та ступеню суспільної небезпеки вчиненого злочину, осіб винних.

Суд врахував, що усі засуджені раніше судимі за вчинення умисних злочинів, відбували покарання в місцях позбавлення волі при цьому на шлях виправлення не стали та вчинили знову, в короткий проміжок ряд тяжких злочинів, які мають велику суспільну небезпеку.

За таких обставин колегії суддів вважає, що призначене засудженим покарання відповідає ступеню тяжкості злочину та особам засуджених, а тому не знаходить підстав для помякшення їм покарання, навіть з врахуванням внесених у вирок змін та інших обставин на які посилаються апелянти.

Разом з тим, призначаючи засудженим покарання за кожен злочин окремо та визначаючи покарання за сукупністю злочинів суд припустився помилки.

Так, відповідно до п. 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року №7 ?ро практику призначення судами кримінального покарання” однакові за видом і розміром покарання поглиненню не підлягають, крім випадку, коли вони призначені у максимальних межах санкцій статей КК.

Однак, суд цього не врахував, та призначив засудженим одинакові за видом та розміром покарання, а саме: ОСОБА_7 6 років позбавлення волі за ч.2 ст. 289, ч.4 ст. 296 КК України; ОСОБА_2 5 років позбавлення волі за ч.2 ст. 289, ч.4 ст. 296 КК України; ОСОБА_1 6 років позбавлення волі за ч.2 ст. 289, ч.4 ст. 296, ч.1 ст. 121 КК України, після чого застосував принцип поглинання менш суворого покарання більш суворим.

Колегія вказану помилку суду першої інстанції виправляє, зменшивши засудженим покарання за окремими статтями КК, а зокрема: ОСОБА_7 за ч.4 ст. 296 КК України обирає 5 років позбавлення волі; ОСОБА_2 за ч.4 ст. 296 КК України - 4 роки позбавлення волі; ОСОБА_1 за ч.4 ст. 296 КК України - 5 років позбавлення волі за ч.2 ст. 289 КК України - 5 років позбавлення волі з конфіскацією його майна.

На підставі ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим суд призначає ОСОБА_2, ОСОБА_7, ОСОБА_1 покарання, яке встановив суд першої інстанції, а ОСОБА_1 також і за сукупністю вироків.

Відповідно до вимог ст. 333 КПК України, в вступній частині вироку вказуються кримінальний закон, що передбачає злочин, у вчиненні якого обвинувачується підсудний.

Про те, у вступній частині вироку щодо ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_7 суд вказав, що вони згідно обвинувального висновку обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених ст. 121 ч.2, 189 ч.2, 289 ч.2,3, 296 ч.4 КК України, при тому, що прокурор в ході судового розгляду змінив обвинувачення.

Згідно з зміненим обвинуваченням ОСОБА_7 та ОСОБА_2 обвинувачується за ч.2 ст. 289, ч.4 ст. 296, ч.2 ст. 189 КК України, а ОСОБА_1 за ч.2 ст. 289, ч.4 ст. 296, ч.2 ст. 189, ч.1 ст. 121 КК України, а тому колегія судів вносить відповідні зміни у вступну частину вироку.

Крім того, колегія суддів виправляє описку, в мотивувальній частині вироку в частині кваліфікації дій ОСОБА_7 по епізоду вимагання чужого майна у ОСОБА_9 де суд навівши правильно всі кваліфікуючі ознаки вимагання вказав помилково ч.4 ст. 296 КК України /хуліганство/, а не ч.2 ст. 189 КК України.

Колегією суддів перевірено доводи ОСОБА_1 про невірне визначення йому початку строку відбування покарання та не знайдено підстав для їх задоволення.

Так, відповідно до положень ч.1 ст. 71 КК України при призначенні покарань за сукупністю вироків суд до покарання визначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

Суд відповідно до вимог цієї норми закону призначив остаточне покарання ОСОБА_1 та до покарання за цим вироком частково приєднав невідбуте покарання за попереднім вироком від 3.09.2001 року.

Відповідно до п. 26 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року №7 ?ро практику призначення судами кримінального покарання” при вчиненні нового злочину особою, яка відбувала покарання у виді позбавлення волі, його невідбутою частиною треба вважати строк, який залишився на момент обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою за новий злочин, а якщо такий захід не обирався, - то строк, який залишився після постановлення останнього за часом вироку.

З матеріалів справи вбачається, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою по даній справі був обраний ОСОБА_1 05.09.06 року /т.1 а.с. 201/, при цьому суд також зарахував період його затримання по підозрі у вчиненні злочину з 15.12.05. р. по 18.12.2005 р./т.1 а.с.339/

За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно розрахував початок строку відбування покарання ОСОБА_1

Відповідно до ч.2 ст. 93 КПК України судові витрати з кожного засуджених стягуються з врахуванням ступеню їх вини та їх майнового стану тобто в дольовому порядку.

Про те, судові витрати за проведення експертиз з засуджених судом стягнуто у солідарному порядку, а тому колегія виправляє вказаний недолік та стягує з ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_7 по 317 грн. судових витрат.

Колегією суддів не виявлено порушень кримінально процесуального законодавства, в тому числі і тих на які в своїй апеляції посилається державний обвинувач, що стосуються невідповідності мотивувальної частини вироку вимогам ст. 334 КПК України, які б були підставою для скасування вироку.

Певні незначні недоліки у формулюванні мотивувальної частини вироку не викликають сумнівів в його законності, обґрунтованості і справедливості.

Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а :

апеляцію прокурора, який підтримував обвинувачення у суді першої інстанції, захисника, засуджених задовольнити частково.

Вирок Черняхівського районного суду Житомирської області від 9 листопада 2009 року щодо ОСОБА_7, ОСОБА_1, ОСОБА_2 змінити.

Вважати засудженим ОСОБА_7:

- за ч.2 ст. 289 КК України до покарання призначеного судом першої інстанції на 6 років позбавлення волі з конфіскацією його майна;

- за ч. 2 ст. 189 КК України до покарання призначеного судом першої інстанції на 4 роки позбавлення волі.

Зменшити ОСОБА_7 призначене судом першої інстанції покарання за ч.4 ст. 296 КК України та вважати його засудженим за цією статтею на 5 років позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначити ОСОБА_7 остаточне покарання 6 років позбавлення волі з конфіскацією його майна.

Вважати засудженим ОСОБА_2:

- за ч.2 ст. 289 КК України до покарання призначеного судом першої інстанції на 5 років позбавлення волі з конфіскацією його майна;

- за ч. 2 ст. 189 КК України до покарання призначеного судом першої інстанції на 4 роки позбавлення волі.

Зменшити ОСОБА_2 призначене судом першої інстанції покарання за ч.4 ст. 296 КК України та вважати його засудженим за цією статтею на 4 роки позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначити ОСОБА_2 остаточне покарання 5 років позбавлення волі з конфіскацією його майна.

Вважати засудженим ОСОБА_1:

- за ч.1 ст. 121 КК України до покарання призначеного судом першої інстанції на 6 років позбавлення волі;

- за ч. 2 ст. 189 КК України до покарання призначеного судом першої інстанції на 4 роки позбавлення волі.

Зменшити ОСОБА_1 призначене судом першої інстанції покарання та вважати його засудженим:

- за ч.4 ст. 296 КК України на 5 років позбавлення волі;

- за ч.2 ст. 289 КК України на 5 років позбавлення волі з конфіскацією його майна.

На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначити ОСОБА_1 покарання 6 років позбавлення волі з конфіскацією його майна.

Відповідно з ст. 71 КК України до призначеного покарання частково приєднати невідбуту частину покарання за попереднім вироком від 3.09.2001 року та остаточно за сукупністю вироків обрати ОСОБА_1 покарання, яке встановив суд першої інстанції 7 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією його майна.

Виключити з вступної частини вироку посилання на те, що ОСОБА_7, ОСОБА_2, ОСОБА_1 обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених ст. 121 ч.2, 189 ч.2, 289 ч.2,3, 296 ч.4 КК України, згідно обвинувального висновку.

Внести зміни у вступну частину вироку вказавши, що ОСОБА_7 та ОСОБА_2 обвинувачується за ч.2 ст. 289, ч.4 ст. 296, ч.2 ст. 189 КК України, а ОСОБА_1 за ч.2 ст. 289, ч.4 ст. 296, ч.2 ст. 189, ч.1 ст. 121 КК України.

Вважати правильною кваліфікацію дій ОСОБА_7, в мотивувальній частині вироку по епізоду вимагання у ОСОБА_9 за ч.2 ст. 189 КК України, а не за ст. 296 ч.4 КК України як зазначено у вироку.

Виключити з вироку обтяжуючу покарання ОСОБА_7 обставину рецидив злочинів.

В порядку ч.2 ст. 365 КК України виключити з вироку обтяжуючу покарання ОСОБА_2, ОСОБА_1 обставину рецидив злочинів.

Стягнути з засуджених ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_7 в дольовому порядку судові витрати за проведення почеркознавчих експертиз по 317 грн. з кожного.

В решті вказаний вирок залишити без змін.

Судді: