Постанова № 8083881, 15.02.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.02.2010                                                                                           № 38/449

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Григоровича О.М.

суддів:           

за участю секретаря

судового засідання

за участю представників сторін:

від позивача: Марко О.В., представник, довіреність б/н від 07.10.2009;

від відповідача: повідомлений належним чином, але не з’явився;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Старт Авто”

на рішення Господарського суду м.Києва від 19.11.2009

у справі № 38/449 ( )

за позовом                               Товариства з обмеженою відповідальністю „Старт Авто”;

до                                                   Товариства з обмеженою відповідальністю „Виробничо-будівельна компанія „Максімус”;

про                                                   стягнення 67950,04 грн.

постанова прийнята 15.02.2010, оскільки відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України засідання суду відкладалось слуханням з 01.02.2010 до 15.02.2010

ВСТАНОВИВ:

          Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.11.2009 у справі № 38/449 відмовлено повністю у позові Товариства з обмеженою відповідальністю „Старт Авто” до Товариства з обмеженою відповідальністю „Виробничо-будівельна компанія „Максімус” про стягнення 67950,04 грн.

          Не погодившись з рішенням Господарського суду міста Києва від 19.11.2009 Товариство з обмеженою відповідальністю „Старт Авто” (далі – ТОВ „Старт Авто”) подало апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати.

          Апеляційну скаргу мотивовано тим, що судом першої інстанції неповно з’ясовано обставини, що мають значення для справи, а також неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

          Зокрема, скаржник посилається, що судом не взято до уваги, що відповідач належним чином не виконав свої зобов’язання за договором; довідка ф. № ЕБМ-7 за своїм змістом повністю відповідає талону замовника ф. 1-ТЗ, які надавались відповідачем на кожен день виконання робіт (надання послуг) позивачем.

          Товариство з обмеженою відповідальністю „Виробничо-будівельна компанія „Максімус”(далі – ТОВ „ВБК „Максімус”) у судове засідання, яке відбулося 15.02.2010, повноважних представників не направило не зважаючи на те, що було повідомлено про час та місце розгляду апеляційної скарги ТОВ „Старт Авто” належним чином, про що свідчить відповідний штамп господарського суду апеляційної інстанції з відміткою про відправку документа, зроблений на звороті у лівому нижньому куті ухвали Київського апеляційного господарського суду про відкладення розгляду справи від 01.02.2010, згідно з вимогами Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови Вищого господарського суду України від10.12.2002 № 75.

          Відповідно до п. 3.5.11 вищезазначеної Інструкції з діловодства в господарських судах України, перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Згідно з п. 19 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008, № 01-8/482 „Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року” зазначена відмітка про відправку процесуального документа, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

          Також, ТОВ „ВБК „Максімус” відзив на апеляційну скаргу ТОВ „Старт Авто” не надало, що відповідно до ст. 96 ГПК України не є перешкодою для перегляду рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку.

          Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.02.2010 у справі №38/449 зобов’язано позивача надати ряд додаткових документів у даній справі, які його представником надані через канцелярію суду 12.02.2010.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

          Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд встановив наступне.

          Між ТОВ „Старт Авто” (Виконавець) та ТОВ „ВБК „Максімус” (Замовник) 05.09.2008 укладено договір про надання послуг № 0509-08-2, за умовами якого, Виконавець зобов’язався надати послуги по виконанню вантажно-розвантажувальних, монтажних, земляних робіт у строки, визначені вказівкою Замовника, власною будівельною технікою, механізмами та інвентарем, а Замовник зобов’язався оплатити вартість наданих послуг, наданих Виконавцем (п. 1.1 договору).

Відповідно до п.2.1 договору Виконавець зобов’язався по закінченню робіт (етапів робіт) на основі підписаних сторонами змінних рапортів оформити двосторонній акт виконаних робіт та довідку про виконані роботи (послуги) ф. №ЕБМ-7.

Згідно з п.2.2 договору Замовник зобов’язався, зокрема, надавати замовлення на виконання робіт не пізніше, ніж за 12 годин до початку надання послуг, передбачених цим договором; після проведення Виконавцем робіт прийняти їх та протягом 3 банківських днів підписати наданий Виконавцем акт виконаних робіт та довідку про виконані роботи (послуги) ф.№ЕБМ-7 або надати мотивовану відмову від підписання.

Відповідно до п.3.3 договору оплата здійснюється Замовником шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Виконавця на основі підписаних сторонами актів прийому-передачі виконаних робіт та довідок про виконані роботи (послуги) ф. №ЕБМ-7 протягом 3 банківських днів після їх підписання уповноваженими представниками обох сторін. Оплата здійснюється на підставі виставлених Виконавцем рахунків-фактур.

          На виконання умов договору № 0509-08-2 позивач надав, а відповідач прийняв в листопаді 2008 року послуги на суму 53640,00 грн., що підтверджується актами задачі-прийняття робіт, які підписані сторонами без будь-яких зауважень (а.с. 18, 20, 22, 24) та виставлені позивачем відповідачу рахунки-фактури на вказану суму (а.с. 19, 21, 23, 25).

          ТОВ „ВБК „Максімус” за надані ТОВ „Старт Авто” послуги розрахувалося частково, сплативши 509,23 грн. Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за спірний період становить 53130,77 грн.

          Згідно зі ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання.

Господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України (ч. 2 ст. 175 ГК України).

          Зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку (ст. 509 ЦК України).

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно зі ст. 599 ЦК України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В матеріалах справи наявний акт звірки взаєморозрахунків між сторонами станом на 31.12.2009 (а.с. 73-74), який підписаний представниками обох сторін. Цей акт підтверджує наявність заборгованості відповідача перед позивачем в сумі 53130,77 грн.

          Позивач в лютому 2009 звернувся до відповідача з претензією, в якій просив невідкладно погасити заборгованість в сумі за надані послуги за договорои № 0509-08-2.

          Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

          Матеріали справи не містять відомостей про погашення відповідачем перед позивачем заборгованості в сумі 53130,77 грн. за надані позивачем послуги в листопаді 2008 року.

          Доказами у справі, відповідно до ст. 32 ГПК України є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст. 33 ГПК України).

          Статтею 614 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

          Оскільки матеріали справи свідчать про часткову оплату ТОВ „ВБК „Максімус” (на суму 509,23 грн.) за надані ТОВ „Старт Авто” послуги (на суму 53640, 00 грн. за листопад 2008 року) і відповідач не надає документів, які б свідчили про відсутність його вини з невиконання своїх зобов’язань по оплаті в повному обсязі за надані позивачем послуги по договору № 0509-08-2, то колегія суддів вважає доведеним факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем в сумі 53130,77 грн.

          Що стосується посилання суду першої інстанції, що оскільки в порушення п.2.1, 3.3 договору позивач не оформлював та не направляв відповідачу довідки про виконані роботи (послуги) ф. №ЕБМ-7 і саме на підставі цієї довідки та протягом 3 днів після її підписання у відповідача виникає обов’язок оплатити надані позивачем послуги, колегія суддів зазначає наступне.

          Обов’язковою умовою для розрахунку відповідача за надані позивачем послуги за договором № 0509-08-2 є, окрім довідок про виконані роботи (послуги) ф. № ЕБМ-7, ще й двосторонні акти виконаних робіт, які сторонами були складені та підписані без будь-яких зауважень, що свідчить про те, що відповідач на момент прийняття від позивача робіт в рамках зазначеного договору, погодився та прийняв ці роботи, а, отже, у відповідача виникло зобов’язання з оплати цих робіт належним чином та в повному обсязі (роботи прийняті без зауважень).

          Відносно відсутності між сторонами складених довідок про виконані роботи (послуги) ф. № ЕБМ-7, суд зазначає, що з наданої представником позивача в засіданні суду апеляційної інстанції примірника спірної довідки, форма якої затверджена наказом Мінтрансу України від 13.07.1007 № 149, за своїм змістом (формою) вона повністю відповідає талону замовника ф. 1-ТЗ (затверджена наказом Мінтрансу, мінстату України від 29.12.1995 № 488/346), які надавались відповідачем виконання робіт (надання послуг) позивачем.

          Крім того, відповідач, заперечуючи в суді першої інстанції проти позовних вимог позивача (відзив на п/з - а.с. 70-71), на надав документи, які спростовують докази, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги та не надав в суді апеляційної інстанції відзив з документальним обґрунтуванням на апеляційну скаргу позивача.

          Таким чином, висновок місцевого господарського суду, що позивачем порушені умови договору, а саме п. п. 2.1, 3.3, в зв’язку з чим, у відповідача не настали зобов’язання з оплати, є хибним.

          Позивачем заявлено про стягнення з відповідача окрім суми основного боргу, ще й про стягнення пені в сумі 7896,84 грн., 1331,91 грн. 3% річних та 5590,52 грн. інфляційних втрат.

          Пунктом 4.3 договору передбачено, що за несплату Замовником платежів за виконані роботи у строки, що передбачені цим договором, Замовник зобов’язується сплатити Виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки національного банку України від суми простроченого в оплаті платежу за кожен день прострочення.

          Перевіряючи правильність нарахування пені, колегія суддів виходить із норм ст. 549 ЦК України, ч. 6 ст. 232 ГК України та ст. 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” та вважає, що розмір пені, яка підлягає стягненню з відповідача за договором № 0509-08-2 становить 6315,10 грн., зважаючи на положення вказаного вище законодавства та умови п. 4.3 договору.

          Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

          Що стосується суми 3% річних та індексу інфляції, то відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України задоволенню підлягають вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних у сумі 1331,91 грн. та індекс інфляції у розмірі 5590,52 грн.

          За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 19.11.2009 у справі № 38/449 слід скасувати та прийняти нове рішення, яким позові вимоги ТОВ „Старт Авто” задовольнити частково.

          Судові витрати по справі, відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

          На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 49, 99, 101 – 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Старт Авто” на рішення Господарського суду міста Києва від 19.11.2009 у справі № 38/449 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 19.11.2009 у справі № 38/449 скасувати.

3. Позов задовольнити частково.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Виробничо-будівельна компанія „Максімус” (01030, м. Київ, вул. Пирогова, 10В, код ЄДРПОУ 33194914) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Старт Авто” (02068, м. Київ, вул. Вербицького, 1-Р, код ЄДРПОУ 34289493) 53130 (п’ятдесят три тисячі сто тридцять) грн. 77 коп. основного боргу, 5590 (п’ять тисяч п’ятсот дев’яносто) грн. 52 коп. інфляційних втрат, 1131 (одну тисячу триста тридцять одну) грн. 91 коп. 3% річних, 6315 (шість тисяч триста п’ятнадцять) грн. 10 коп. пені.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Виробничо-будівельна компанія „Максімус” (01030, м. Київ, вул. Пирогова, 10В, код ЄДРПОУ 33194914) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Старт Авто” (02068, м. Київ, вул. Вербицького, 1-Р, код ЄДРПОУ 34289493) 663 (шістсот шістдесят три) грн. 68 коп. витрат, пов’язаних з відшкодуванням державного мита та 231 (двісті тридцять одну) грн. 37 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

6. В іншій частині позовних вимог відмовити.

7. Стягнути з Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Виробничо-будівельна компанія „Максімус” (01030, м. Київ, вул. Пирогова, 10В, код ЄДРПОУ 33194914) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Старт Авто” (02068, м. Київ, вул. Вербицького, 1-Р, код ЄДРПОУ 34289493) 331 (триста тридцять одну) грн. 84 коп. витрат, пов’язаних з відшкодуванням державного мита за подання апеляційної скарги.

          8. Доручити Господарському суду міста Києва видати накази на виконання п.п. 4, 5, 7 зазначеної постанови суду.

          9. Матеріали справи № 38/449 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

16.02.10 (відправлено)