Постанова № 8083844, 08.02.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.02.2010                                                                                           № 20/178

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Коротун О.М.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача - Рогульська Ю.С. – представник за дов. №196-111/кр від 11.01.2010;

від відповідача -Мовсісян А.В. – директор;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватне підприємство "Давід"

на рішення Господарського суду м.Києва від 08.09.2009

у справі № 20/178 (суддя

за позовом                               Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама"

до                                                   Приватне підприємство "Давід"

третя особа позивача           Головне управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

третя особа відповідача           Головне управління контролю за благоустроєм міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

про                                                   стягнення 51545,39 грн.

Суть рішення і апеляційної скарги:

Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) „Київреклама” (далі – позивач) у червні 2009 звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства „Давід” (далі – відповідач) про стягнення 51545,39 грн., з яких 41853,54 грн. – сума основної заборгованості, 586,79 грн. – 3% річних, 2827,03 грн. – інфляційних нарахувань та 6278,03 грн. - штрафу. Судові витрати позивач просив покласти на відповідача.

Позов, зокрема, обґрунтовано тим, що відповідач не розрахувався з позивачем за надане в тимчасове користування місце для розміщення рекламних засобів на підставі договору №00347 від 01.04.2008 згідно виставлених позивачем рахунків-фактур.

Рішенням господарського суду міста Києва від 08.09.2009 у справі №20/178 позов задоволено повністю: стягнуто з Приватного підприємства “Давід” на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради “Київреклама” 41853,54грн –основного боргу, 6278,03грн. – штрафу, 2827,03грн. - збитків від інфляції, 586,79грн. - 3% річних, 515,45грн. - державного мита, 312,50грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення суду мотивоване тим, що відповідач не виконав свого обов’язку, передбаченого умовами договору №00347 від 01.04.2008 щодо своєчасної оплати за право тимчасового користування місцем для розміщення рекламного засобу.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, Приватне підприємство „Давід” звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення господарського суду міста Києва від 08.09.2009 у справі №20/178.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції, в порушення норм процесуального права, не залучено до участі у справі іншого відповідача – Головне управління контролю за благоустроєм міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), з вини якого була створена перешкода в користуванні місцями зовнішньої реклами.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.10.2009 у справі №20/178 апеляційну скаргу Приватного підприємства „Давід” прийнято до розгляду та порушено апеляційне провадження, розгляд справи призначено на 04.11.2009.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.11.2009 у справі №20/178 продовжено строк розгляду апеляційної скарги.

Розгляд справи неодноразово відкладався та оголошувалися перерви в судовому засіданні на підставі ст. 77 ГПК України.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.11.2009 у справі №20/178 залучено до участі у справі у якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Головне управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі третя особа – 1) та у якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача – Головне управління контролю за благоустроєм міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі третя особа – 2).

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу зазначив, що Головне управління контролю за благоустроєм міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) не має жодного відношення до даного спору та жодним чином не впливає на його вирішення, тому просив апеляційну скаргу відхилити.

В судове засідання 08.02.2010 з’явилися представники позивача, відповідача та третьої особи - 2, представник третьої особи - 1 в судове засідання не з’явився, проте був повідомлений належним чином про час і місце судового засідання.

Представник відповідача у судовому засіданні 08.02.2010 підтримав апеляційну скаргу та просив суд її задовольнити.

Представник позивача у судовому засіданні 08.02.2010 просив суд апеляційну скаргу Приватного підприємства „Давід” залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 08.09.2009 у справі №20/178 без змін. Третя особа - 2 підтримала позицію позивача.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Київський апеляційний господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Як вірно з’ясовано судом першої інстанції, 01.04.2008р. між Головним управлінням з питань реклами виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) (далі – робочий орган), Комунальним підприємством виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) “Київреклама” (далі – позивач, підприємство) та Приватним підприємством “Давід” (далі – відповідач, розповсюджувач зовнішньої реклами) був укладений Договір №00347 (далі – договір), відповідно до умов якого робочий орган надає розповсюджувачу зовнішньої реклами в тимчасове користування місце (-я) для розміщення рекламного (-их) засобу (-ів) (далі –РЗ) на підставі оформленого (-их) належним чином дозволу (-ів) на розміщення зовнішньої реклами (далі –дозвіл), а розповсюджувач зовнішньої реклами використовує надане (-і) місце (-я) відповідно до Типових правил розміщення зовнішньої реклами, Порядку розміщення зовнішньої реклами в м. Києві та здійснює оплату за його (їх) користування (п. 2.1 договору).

Відповідно до п.2.2 договору місце (-я) для розміщення РЗ зазначається (-ються) в Додаткових угодах до цього Договору, які є невід”ємною частиною.

Відповідно до статті 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також, апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Пунктом 3.1.1 договору сторони узгодили, що робочий орган має право вимагати від відповідача додержання вимог чинного законодавства про рекламу та виконання зобов’язань, передбачених цим договором.

Відповідно до п. 3.1.8 договору робочий орган має право в односторонньому порядку змінювати тарифи, в порядку, передбаченому цим договором.

Підприємство має право нараховувати та вимагати від розповсюджувача зовнішньої реклами сплати штрафних санкцій за порушення умов цього договору в розмірі та в порядку, передбаченому цим договором та чинним законодавством (п. 3.3.2).

Пунктом 3.3.4 сторони узгодили, що підприємство має право в односторонньому порядку змінювати тарифи, в порядку, передбаченому цим договором.

Підприємство зобов’язується до 15 числа поточного місяця формувати рахунки на оплату права за тимчасове користування місцем (-ями) для розміщення РЗ у відповідності до умов цього договору (п. 3.4.1 договору) та до 5 числа наступного після звітного місяця надати Акт приймання-передачі наданих послуг (п. 3.4.2 договору).

Розповсюджувач зовнішньої реклами зобов’язується належним чином оформити та отримати дозвіл (дозволи) на розміщення зовнішньої реклами в строки, визначені Порядком розміщення зовнішньої реклами в Києві, затвердженого розпорядженням Київської міської державної адміністрації №1100 від 23.08.2007 (3.6.1 договору), своєчасно та у повному обсязі вносити на поточний рахунок підприємства плату за право тимчасового користування місцем (-ями) для розміщення РЗ у порядку та в розмірах, передбачених розділом 4 цього договору (п. 3.6.14 договору), щомісячно, не пізніше 15 числа поточного місяця, отримувати в підприємстві рахунки на оплату права за тимчасове користування місцями для розміщення РЗ, а у випадку, передбаченому п. 4.4 цього договору – на протязі 3 днів з моменту прийняття рішення про встановлення чи продовження пріоритету (п. 3.6.15 договору).

Відповідно до п. 4.2 договору підставою для нарахування та внесення розповсюджувачем зовнішньої реклами на поточний рахунок підприємства плати є цей договір та відповідні додаткові угоди до нього.

Згідно з пунктом 4.3 договору розрахунки за цим договором здійснюється розповсюджувачем зовнішньої реклами щомісячно, не пізніше 25-го числа поточного місяця на поточний рахунок Підприємства.

Згідно з п.4.5. Договору плата сплачується Розповсюджувачем зовнішньої реклами (відповідачем) окремо по кожному рахунку-фактурі.

Відповідно до п. 4.8 договору з дати прийняття виконавчим органом Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією) рішення про надання дозволу на розміщення зовнішньої реклами, розмір плати за право тимчасового користування місцем (-ями) для розміщення ОЗР становить 100 відсотків встановленого розміру плати.

Розповсюджувач зовнішньої реклами не звільняється від плати при відсутності РЗ, дозвіл на право розміщення якого виданий у встановленому чинним законодавством порядку (п. 4.10 договору).

З матеріалів справи вбачається наступне.

01.04.2008р. між сторонами була укладена додаткова угода №ТК/0001 до договору на підставі якої, відповідачу було передано в тимчасове користування місце відповідно дозволу №15433-07-П-1 за адресою Мате Залки вул., 4, а також були визначені базова місячна плата та строк дії Додаткової угоди.

01.04.2008р. між сторонами була укладена додаткова угода №ТК/0002 до договору на підставі якої, відповідачу було передано в тимчасове користування місце відповідно дозволу №15367-07-П-1 за адресою Північна вул., напроти буд.№54 (перетин з просп. Героїв Сталінграду), а також були визначені базова місячна плата та строк дії Додаткової угоди.

01.04.2008р. між сторонами була укладена додаткова угода №ТК/0003 до договору на підставі якої, відповідачу було передано в тимчасове користування місце відповідно дозволу №15366-07-П-1 за адресою Північна вул.,6, а також були визначені базова місячна плата та строк дії Додаткової угоди.

Копії зазначених додаткових угод та дозволів наявні в матеріалах справи. Факт їх укладення не спростовано доводами апеляційної скарги.

Як вбачається з журналу реєстрації заяв та дозволів на розміщення зовнішньої реклами №1226-17712 виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) Головного управління з питань реклами (копія якого знаходиться в матеріалах справи), дозволи №15367-07-П-1, №15433-07-П-1 та №15366-07-П-1 отримано 22.05.2008 представником відповідача Берестюк О.В. (копія довіреності Серії ЯИФ № 768607 від 20.05.2008, виданої відповідачем Берестюк О.В. на право отримання від КП “Київреклама” зазначених дозволів наявна в матеріалах справи).

Строк дії дозволів №15367-07-П-1, №15433-07-П-1 та №15366-07-П-1 з 04.07.2008 по 31.07.2012.

Тобто, на дату укладення договору виконавчим органом Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією) було прийнято рішення (рішення №8 від 04.07.2007) про надання відповідачу дозволів на розміщення зовнішньої реклами за адресами зазначеними в додаткових угодах до договору.

Київський апеляційний господарський суд зазначає, що в силу п. 4.8 договору підставою для нарахування відповідачу 100% плати за право тимчасового користування місцем (-ями) для розміщення ОЗР є факт прийняття виконавчим органом Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією) рішення про надання дозволу на розміщення зовнішньої реклами, а не факт отримання цього рішення або його реалізації відповідачем.

Посилання відповідача на те, що використання ним місця для розміщення реклами не було можливим, у зв’язку з неотриманням ним ордерів на тимчасове порушення благоустрою та його відновлення в зв’язку з встановленням рекламних щитів на вулицях Північна, 6; Північна, навпроти буд. 54; Мате Залки, 4, не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги, оскільки умовами договору сторони не узгоджували підставу отриманням відповідачем зазначених ордерів, як таку, що впливає на порядок нарахування відповідачу плати за право тимчасового користування місцем (-ями) для розміщення ОЗР. Також, Київським апеляційним господарським судом встановлено, що відповідач не звертався ані до позивача, ані до судових органів з заявою про розірвання договору. Крім того, в силу п. 3.5.2 договору відповідач має право клопотати про продовження строку дії договору в разі зміни містобудівної ситуації, проведення реконструкції, ремонту, будівництва на місці розташування РЗ, які зумовлюють необхідність зміни місця розміщення РЗ на час, необхідний для вирішення питання про надання рівноцінного місця. А в силу п. 3.5.3 договору відповідача має право вимагати від інших сторін договору виконання прийнятих на себе зобов’язань та вимог чинного законодавства.

Згідно з вимогами статті 193 Господарського кодексу України (далі – ГК України) та статей 525, 526 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) зобов’язання має виконуватись належним чином у відповідності з умовами договору; одностороння відмова від виконання зобов’язання і одностороння зміна умов не допускається.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З матеріалів справи вбачається, що позивачем було сформовано рахунки на оплату права за тимчасове користування місцем (-ями) для розміщення РЗ, а саме: рахунок-фактура №КП-07/98412 від 15.07.2008 на суму 3564,00 грн., рахунок-фактура №КП-07/100865 від 12.08.2008 на суму 3564,00 грн., рахунок-фактура №КП-07/102133 від 02.09.2008 на суму 3564,00 грн., рахунок-фактура №КП-07/105272 від 15.10.2008 на суму 3564,00 грн., рахунок-фактура №КП-07/108590 від 10.11.2008 на суму 3564,00 грн., рахунок-фактура №КП-07/42754/4 від 11.11.2008 на суму 576,00 грн., рахунок-фактура №КП-07/111085 від 19.12.2008 на суму 4494,42 грн., рахунок-фактура №КП-09/113089 від 19.01.2009 на суму 4588,80 грн., рахунок-фактура №КП-09/115961 від 19.02.2009 на суму 4721,88 грн., рахунок-фактура №КП-09/118702 від 20.03.2009 на суму 4792,68 грн., рахунок-фактура №КП-09/121494 від 13.04.2009 на суму 4859,76 грн.

Матеріали справи не містять доказів сплати відповідачем зазначених рахунків-фактур, здійснення таких оплат також не доведено відповідачем ані суду першої, ані суду апеляційної інстанції. Цей факт відповідачем не спростовано в апеляційній скарзі.

Підстав для застосування розділу 6 договору не має. Посилання апелянта на те, що позивач та треті особи підпорядковуються Київській міській раді (Київській міській державній адміністрації) не приймаються апеляційним судом як такі, що впливають на вирішення даного спору.

З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд вважає правомірним висновок суду першої інстанції, що заборгованість відповідача перед позивачем доведена матеріалами справи, становить 41853,54 грн. Тому в цій частині рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін, а вимоги апеляційної скарги – без задоволення.

Також судом першої інстанції обґрунтовано не прийнято до уваги посилання відповідача на те, що фактично він рекламу не розміщує, оскільки п. 4.10 договору сторони узгодили, що розповсюджувач зовнішньої реклами не звільняється від плати при відсутності РЗ, дозвіл на право розміщення якого виданий у встановленому чинним законодавством порядку.

Крім того, в силу п. 6.1 договору сторони даного договору звільняються від відповідальності за повне чи часткове невиконання зобов’язань за цим договором, якщо таке невиконання є наслідком обставин непереборної сили (форс-мажор).

Сторона, що втратила можливість виконати зобов’язання внаслідок дії обставин непереборної сили, зобов’язана негайно телефаксом чи телеграмою повідомити іншу сторону про виникнення, вид і можливу тривалість події, що перешкоджають належному виконанню зобов’язань за цим договором.

Позивачем також заявлено вимогу про стягнення з відповідача 586,79 грн. трьох відсотків річних, 2827,03 грн. інфляційних нарахувань та 6278,03 грн. штрафу.

Ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вже зазначалося, судом першої інстанції позовні вимоги позивача про стягнення трьох відсотків річних, інфляційних нарахувань та штрафу задоволені в повному обсязі.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України, передбачено, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, а саме як сплата неустойки так і відшкодування збитків.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п.1 ст. 612 ЦК України).

Стаття 230 Господарського кодексу України встановлює, що штрафні санкції це господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Пунктом 7.5 договору сторони узгодили, що за прострочення внесення платежів за тимчасове користування місцем (-ями) для розміщення РЗ, що складає більше 1 місяця, розповсюджувач зовнішньої реклами (відповідач), додатково сплачує штраф в розмірі 15 (п’ятнадцяти) відсотків простроченої суми.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду, що вимога позивача про стягнення з відповідача штрафу є обґрунтованою та підлягає задоволенню у сумі 6278,03 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно із ст. 616 ЦК України якщо порушення зобов’язання сталося з вини кредитора, суд відповідно зменшує розмір збитків та неустойки, які стягуються з боржника. Суд має право зменшити розмір збитків та неустойки, які стягуються з боржника, якщо кредитор умисно або з необережності сприяв збільшенню розміру збитків, завданих порушенням зобов’язання, або не вжив заходів щодо їх зменшення.

Якщо правопорушенню сприяли неправомірні дії (бездіяльність) другої сторони зобов'язання, суд має право зменшити розмір відповідальності або звільнити відповідача від відповідальності (ч. 3 ст. 219 ГК України).

Як вбачається з матеріалів справи та не спростовано відповідачем, позивачем не було порушено умови договору, відповідач заяв та клопотань до суду першої інстанції про зменшення розміру неустойки не подавав, судом апеляційної інстанції за результатами перегляду рішення суду першої інстанції підстав для такого зменшення не встановлено, а тому відсутні підстави для застосування судом положень ст.ст. 551, 616 ЦК України та ч. 3 ст. 219 ГК України.

Київським апеляційним господарським судом здійснено перерахунок сум 3% річних та інфляційних нарахувань, з урахуванням суми заборгованості відповідача (41853,54 грн.), заявленого позивачем періоду нарахування (до 09.06.2009). За результатами перерахунку судом апеляційної інстанції встановлено, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 3% річних у сумі 586,41 грн. та інфляційні нарахування у сумі 548,60 грн. за період з 25.07.2008 по 09.06.2009.

Враховуючи викладене, рішення господарського суду міста Києва від 08.09.2009 у справі №20/178 підлягає зміні, в частині стягнення 3% річних та інфляційних нарахувань з частковим задоволенням позовних вимог в цій частині.

За таких обставин рішення господарського суду міста Києва від 08.09.2009 підлягає зміні, в порядку п. 3 ч. 1 ст. 104 та п. 4 ч. 1 ст. 103 ГПК України, а апеляційна скарга – частковому задоволенню.

Судові витрати на підставі статей 44, 49 ГПК України покладаються на позивача та відповідача (пропорційно задоволених вимог).

Керуючись ст. ст. 33, 34, 44, 49, 99, 101, 103-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства „Давід” задовольнити частково.

Рішення господарського суду міста Києва від 08.09.2009 у справі № 20/178 в частині стягнення 586,79 грн. 3% річних, 2827,03 грн. інфляційних нарахувань та в частині розподілу судових витрат змінити.

Стягнути з Приватного підприємства “Давід” (м. Київ, вул. Ялтинська, 5-Б, код ЄДРПОУ 32823531) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) “Київреклама” (м. Київ, вул. М. Коцюбинського,12-А, код ЄДРПОУ 26199714) 548,60 грн. (п’ятсот сорок вісім грн. 60 коп.) - збитків від інфляції, 586,41грн. (п’ятсот вісімдесят шість грн. 41 коп.) - 3% річних, 492,66 грн. (чотириста дев’яносто дві грн. 66 коп.) - державного мита та 298,68 грн. (двісті дев’яносто вісім грн. 68 коп.) - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті рішення господарського суду міста Києва від 08.09.2009 у справі №20/178 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Стягнути з Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) “Київреклама” (м. Київ, вул. М. Коцюбинського,12-А, код ЄДРПОУ 26199714) на користь Приватного підприємства “Давід” (м. Київ, вул. Ялтинська, 5-Б, код ЄДРПОУ 32823531) 11,39 грн. (одинадцять грн. 39 коп.) державного мита за подання апеляційної скарги.

Видачу наказів доручити господарському суду міста Києва.

Матеріали справи №20/178 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом місяця.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

15.02.10 (відправлено)