Постанова № 8083727, 09.02.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.02.2010                                                                                           № 52/507

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Євсікова О.О.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача -

від відповідача -

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державне територіально-галузеве об"єднання "Південно-Західна залізниця"

на рішення Господарського суду м.Києва від 18.11.2009

у справі № 52/507 (суддя

за позовом                               ВАТ "Вінницяоблпаливо"

до                                                   Державне територіально-галузеве об"єднання "Південно-Західна залізниця"

                                                  Закрите акціонерне товариство Гірничозбагачувальна фабрика "Краснолуцька"

третя особа позивача           

третя особа відповідача           

про                                                   стягнення 1083,60 грн.

ВСТАНОВИВ:

У липні 2009 року Відкрите акціонерне товариство “Вінницяоблпаливо” звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного територіально-галузевого об’єднання “Південно-Західна залізниця” (далі – відповідач-1) та Закритого акціонерного товариства збагачувальної фабрики “Краснолуцька” (далі – відповідач-2) про стягнення з відповідачів на корить позивача, пропорційно ступеня вини кожного з них, збитків – вартості нестачі вугілля в сумі 1.083,60 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.11.2009 р. у справі № 52/507 (далі – Рішення суду) позов до Державного територіально-галузевого об’єднання “Південно-Західна залізниця” задоволено: стягнуто з Державного територіально-галузевого об’єднання “Південно-Західна залізниця” (01034, м. Київ, вул. Лисенка, 6, код 04713033) на користь Відкритого акціонерного товариства “Вінницяоблпаливо” (21100, м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 122, код 01880670) 1.083 (одну тисячу вісімдесят три) грн. 60 коп. збитків, 102 (сто дві) грн. 00 коп. державного мита у сумі та 315 (триста п’ятнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В позові до Закритого акціонерного товариства збагачувальної фабрики “Краснолуцька” відмовлено.

Не погоджуючись з даним рішенням, відповідач-1 звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить Рішення суду скасувати і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову до Державного територіально-галузевого об’єднання “Південно-Західна залізниця”.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що місцевим господарським судом було неповно з’ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права. Зокрема, скаржник стверджує, що відповідач-2 не забезпечив схоронність вантажу під час перевезення.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.01.2010 р. прийнято до розгляду апеляційну скаргу Державного територіально-галузевого об’єднання “Південно-Західна залізниця” і порушено апеляційне провадження у справі № 52/507, розгляд апеляційної скарги призначено на 09.02.2010 р.

Представники скаржника у судовому засіданні 09.02.2009 р. підтримали вимоги апеляційної скарги та просили Рішення суду скасувати і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову до Державного територіально-галузевого об’єднання “Південно-Західна залізниця”.

Згідно зі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони, зокрема, мають право знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії, брати участь в господарських засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення господарському суду та ін.

Позивач та відповідач-2 своїми процесуальними правами не скористалися, у судове засідання 09.02.2010 р. не з’явилися, про час та місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені належним чином, про що свідчать долучені до матеріалів справи поштові повідомлення про вручення кореспонденції (ухвали про призначення апеляційної скарги до розгляду на 09.02.2010 р.).

Тому, враховуючи, що явка представників сторін у судове засідання не була визнана судом обов’язковою, а також з метою забезпечення дотримання вимог законодавства в частині додержання процесуальних строків відповідно до вимог ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника третьої особи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.

Як підтверджується матеріалами справи, 13.12.2006 р. між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю “Тера-Нова” був укладений договір № 1.146, згідно з яким ТОВ “Тера-Нова” зобов’язалось передати позивачу вугілля, а позивач – прийняти та оплатити одержаний товар з відстрочкою платежу - 10 банківських днів з моменту прибуття вугілля. Поставку вугілля передбачено проводити залізничним транспортом.

На виконання умов згаданого договору ТОВ “Тера-Нова” забезпечило постачання на адресу позивача вугілля – антрациту марки АМ, яке було оплачено позивачем на підставі рахунку № СФ-0000026 від 10.04.2009 р. платіжними дорученнями № 1557 від 09.04.2009 р. на суму 60.000,00 грн., № 1686 від 23.04.2009 р. на суму 100.000,00 грн., вантажовідправником якого є відповідач-2.

Основним перевізним документом, який супроводжує вантаж на всьому шляху проходження, є накладна. Відповідно до ст. 24 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 р. № 457, залізницям надано право перевіряти правильність відомостей, зазначених відправником у залізничній накладній, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній, у тому числі і після прибуття вантажу на станцію призначення.

Згідно із залізничною накладною № 51474526 обсяг вугілля вказаний 69 т, вугілля завантажувалось засобами відправника, маса вантажу визначена відправником, що підтверджено підписом його представника.

Зазначені обставини підтверджуються поясненнями сторін, наявними у матеріалах справи доказами.

Відповідно до п. 2.6 Правил оформлення перевізних документів (ст. 6, 23, 24 Статуту), затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 р., якщо після оформлення перевізних документів на прийнятий до перевезення вантаж на станції відправлення була виявлена невідповідність між фактичною кількістю вантажу і зазначеною в перевізних документах, то відправник повинен привести фактичну кількість вантажу до кількості, зазначеної в перевізних документах (довантажити, вивантажити), або оформити нові перевізні документи, зазначивши в них виявлену фактичну кількість вантажу.

Комерційним актом AЭ 891470/275/1 підтверджується те, що відповідачем-1 фактично передано позивачу 65,1 т вугілля в технічно та комерційно справному вагоні при порушеному маркуванні вантажу вапном, замість попередньо оплачених 69 т вугілля.

У комерційному акті зазначено, що навантаження у вагоні № 67673335 рівномірне нижче бортів на 200 мм. На поверхні вантажу наявні поглиблення : праворуч за рухом потяга над 1-2-3 люками довжиною 4500 мм, шириною 1500мм, глибиною 250 мм, над 4-5-6-7 люками довжиною 5000 мм, шириною 1400 мм, глибиною 300 мм. Течі вантажу немає. Двері та люки щільно закриті. На поверхні вантажу захисне маркування відсутнє. Каток не застосовувався. Відсутній вантаж у вагоні поміститися міг.

З урахуванням норми природної втрати і граничного розходження визначення маси нетто нестача становить 2,52 т. вугілля вартістю 1.083,60 грн. (на підставі рахунку ЗАТ ГЗФ “Краснолуцька”).

Відповідно до ч. 2 ст. 24 Статуту вагон № 67673335 пройшов контрольне переважування на станції Красний Луч Донецької залізниці, код станції 502602, під час якого було підтверджено правильність даних, зазначених у накладній № 51474526, недостачі виявлено не було, вугілля було завантажено у вагон в кількості брутто 93200 кг, тара 23300 кг, нетто 69000 кг.

На запит місцевого суду Станція Красний Луч Донецької залізниці надала виписку з книги обліку контрольних зважувань ГУ-78, якою підтверджується, що у вагон № 67673335 вантажовідправником (відповідачем-2) завантажено 69.000,00 кг. вугільної продукції.

Отже, відповідач-2 передав відповідачу-1 для перевезення вугілля на всю суму попередньої оплати позивача обсягом 69 т, а тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що правові підстави для задоволення позовних вимог до Закритого акціонерного товариства “Краснолуцька” відсутні.

Відповідно до ст. 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Колегією суддів встановлено, що комерційний акт складений відповідно до Правил складання актів.

Згідно зі ст. 105 Статуту залізниць України вантажовідправники, вантажоодержувачі, пасажири, транспортні, експедиторські і посередницькі організації та особи, які виступають від імені вантажовідправника і вантажоодержувача, несуть матеріальну відповідальність за перевезення у межах і розмірах, передбачених цим Статутом та окремими договорами.

Відповідно до ч. 1 ст. 115 Статуту вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.

Згідно зі ст.ст. 113, 127 Статуту залізниць, залізниця несе матеріальну відповідальність за втрату, недостачу, псування або пошкодження прийнятого до перевезення багажу, вантажобагажу, а також за прострочення його доставки, якщо не доведе, що втрата, недостача, псування, пошкодження, прострочення відбулися не з її вини.

Відповідно до абзацу 7 пункту 3.3. Роз'яснення Вищого господарського суду України № 04-5/601 від 29.05.2002 р. «Про деякі питання, що виникають з перевезення вантажів залізницею», із змінами і доповненнями, якщо у комерційному акті відсутній докладний опис обставин, за яких сталося незбереження вантажу, залізниця несе за це відповідальність, доки не доведе відсутність своєї вини.

Наявність поглиблень може свідчити про несанкціоноване виймання при транспортуванні. У змісті комерційного акту АЗ 891470/275/1 від 13.04.2009 р. не вказано та залізницею не надано доказів щодо причин утворення даних поглиблень.

Таким чином, відомості, викладені в комерційному акті, підтверджують, що нестача вантажу склалася з вини перевізника – залізниці, вини вантажовідправника в нестачі вантажу не має.

Згідно зі ст. 110 Статуту залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.

Разом з тим, у ст. 111 Статуту залізниць України наведено перелік обставин, наявність яких звільняє залізницю від відповідальності, зокрема, якщо вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника, якщо не має ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час його перевезення.

Статтями 114 і 115 Статуту залізниць України встановлено, що залізниця відповідає за незбереження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі.

Таким чином, нестача сталася з вини перевізника, оскільки відбулась саме під час перевезення.

Відтак, позовні вимоги до Державного територіально-галузевого об’єднання “Південно-Західна залізниця” як перевізника недопоставленого вантажу про відшкодування збитків у розмірі 1.083,60 грн. вартості нестачі 2,52 т. вугілля є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Доводи апелянта про те, що відповідач-2 не забезпечив схоронність вантажу під час перевезення колегією суддів відхиляються з огляду на наступне. Як вбачається з матеріалів справи, ЗАТ ГЗФ „Краснолуцька" при відправленні вантажу забезпечила придатність вагону № 67673335 для перевезення вантажу в комерційному стані, погрузило вугілля в технічно та комерційно справний вагон. Вантаж розміщувався і закріплювався вантажовідправником відповідно до розділу 2 параграфів 3-5 Технічних умов, а також п. 3, 4, 7, 8 гл. 1 дод. 14 кСМГС, в яких передбачені умови щодо розрівняння та ущільнення вантажів та умови щодо захисту сипучих вантажів від просипання у зазори кузову піввагону.

Відповідно до накладної № 51474526 вантаж - вугілля марки «Антрацит» (АМ), тобто має фракцію 13-25 мм, а згідно з п. 4 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу дрібна фракція вантажу це частки, розмір яких не перевищує 13 мм.

Однак, незважаючи на це, відправником вжито заходів щодо маркування вантажу відносно дрібних фракцій (у графі накладної № 51474526 «Заяви і відмітки відправника» зазначено «Вугілля промарковано вапном»).

Положеннями параграфу 9 розділу 2 ТУ передбачено, що при завантаженні вантажів мілких фракцій на відкритий рухомий склад відправник зобов'язаний прийняти міри, які запобігають видуванню мілких частин вантажу в процесі перевезення, а також вимогами п. 6 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу, затверджених Наказом Мінтрансу України 20.08.2001 р. № 542 та зареєстрованих в Мін’юсті України 10.09.2001 р. за № 796/5987, згідно з яким, з метою забезпечення збереженості всіх вантажів, що перевозяться у вагонах відкритого типу, на їх поверхню відправником наноситься захисне маркування або застосовується покриття плівкою (емульсією) чи інше закріплення верхнього шару вантажу.

Апелянтом не спростовано, що при завантаженні вантажу у вагон вантажовідправником вжиті такі заходи щодо забезпечення транспортабельності та схоронності вантажу при його перевезенні, як розрівняння та ущільнення вантажу, захист від просипання у зазори кузову піввагону, а також маркування вантажу.

Правові підстави для покладення на Закрите акціонерне товариство збагачувальну фабрику “Краснолуцька” відповідальності у вигляді відшкодування збитків у вигляді вартості нестачі вугілля відсутні.

За таких обставин, позовні вимоги до відповідача-2 не підлягають задоволенню.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 49 ГПК України покладаються на відповідача-1.

Відповідно до абзацу 2 пункту 2.10. Роз'яснення Вищого господарського суду України № 04-5/601 від 29.05.2002 р. «Про деякі питання, що виникають з перевезення вантажів залізницею», із змінами і доповненнями, відповідно до статті 131 Статуту позови про відшкодування вартості вантажу втраченого, пошкодженого або такого, який прибув з нестачею, при перевезенні вантажів у прямому залізничному сполученні в межах залізниць України заявляються як одержувачем, так і відправником, а також від їх імені уповноваженою особою у всіх випадках до залізниці призначення, яка несе відповідальність за всі залізниці - учасниці перевезення, і залучати до участі у справі як іншого відповідача або третю особу залізницю відправлення та транзитні залізниці у суду немає підстав.

Згідно зі ст. 104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є, зокрема, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи.

Згідно з ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Доводи, викладені скаржником в апеляційній скарзі, не підтверджуються доказами, наявними в матеріалах справи.

Всі інші доводи та заперечення сторін, надані на їх підтвердження докази колегією суддів до уваги не беруться на підставі ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, оскільки не мають значення для справи з урахуванням заявлених позовних вимог та визначених законодавством підстав для їх задоволення.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва у справі № 52/507 від 18.11.2009 р. прийнято з повним та всебічним з’ясуванням обставин, які мають значення для розгляду спору, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв’язку з чим апеляційна скарга, з викладених у ній підстав, задоволенню не підлягає.

Зважаючи на відмову в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати, понесені скаржником при поданні апеляційної скарги зі сплати державного мита, не відшкодовуються та покладаються на апелянта.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 33, 75, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, –

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного територіально-галузевого об’єднання “Південно-Західна залізниця” залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва у справі № 52/507 від 18.11.2009 р. – без змін.

2. Матеріали справи № 52/507 повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до касаційної інстанції у встановленому законом порядку.

Головуючий суддя                                                                      

Судді