Постанова № 8083702, 10.02.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.02.2010                                                                                           № 6/245

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Корсака В.А.

суддів:           

За участю представників:

від позивача: Репетько О.Г. – представник за довіреністю, Кисельов Ю.Ф. – директор,

від відповідача : Подолян В.І. - представник за довіреністю,

від третьої особи 1: Вакуленко В.В., Гурко Т.Л., Шатохіна О.І., Денисов П.Т. – представники за довіреностями,

від третьої особи 2: представник не з’явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Міністерства промислової політики України та Відкритого акціонерного товариства „Київський завод „Радар”

на рішення Господарського суду м.Києва від 14.10.2009

у справі № 6/245 (суддя

за позовом                               Державного науково-виробничого підприємства „Термохолод”

до                                                   Міністерства промислової політики України

третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Відкрите акціонерне товариство „Київський завод „Радар”

третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору:

Київська міська державна адміністрація

про                                                   визнання частково недійсним наказу

ВСТАНОВИВ:

В березні 2009 року позивач звернувся з позовом про визнання недійсним наказу відповідача № 116 від 25.03.2003р. в частині передачі 1000 м2 виробничих приміщень корпусу № 17 до статутного фонду Відкритого акціонерного товариства “Київський завод “Радар”.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач перевищив свої повноваження, оскільки на час прийняття оскаржуваного наказу корпус № 17 у складі спеціального конструкторсько-технологічного бюро “Дніпро” перебував у сфері управління Київської міської державної адміністрації, у зв’язку з чим Міністерство промислової політики України не вправі було приймати рішення щодо розпорядження цим державним майном.

В обґрунтування своїх вимог, позивач посилається на постанову Кабінету Міністрів України № 583 від 28.04.1998р. та розпорядження Київської міської державної адміністрації № 1186 від 06.08.1998р., на підставі яких передано та прийнято до сфери управляння Київської міської державної адміністрації спеціальне конструкторсько-технологічне бюро “Дніпро” (далі –СКТБ „Дніпро”).

За твердженням позивача, у складі майна СКТБ “Дніпро” до сфери управління було передано корпус № 17 площею 1000 м2, доказом чого є акт приймання-передачі станом на 01.07.1998р. на суму 742000,00грн., та складений комісією СКТБ “Дніпро” на цю ж суму перелік основних засобів підприємства станом на 01.12.1996р.. Оригінали даних документів, як зазначає позивач, знаходяться в приміщенні корпусу № 17, доступ до якого у позивача відсутній у зв’язку зі знаходженням там Відкритого акціонерного товариства “Київський завод “Радар”.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 14.10.2009р. у справі №6/245 позовні вимоги задоволено повністю. Визнано незаконним та скасовано наказ Міністерства промислової політики України № 116 від 25.03.2003р. в частині передачі 1000 м2 виробничих приміщень корпусу № 17 по вул. Предславинській, 35 в м. Києві до статутного фонду Відкритого акціонерного товариства “Київський завод “Радар” та присуджено до стягнення з Міністерства промислової політики України на користь Державного науково-виробничого підприємства “Термохолод” 85,00 грн. витрат по оплаті державного мита, 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач та третя особа 1 звернулись з апеляційними скаргами, в яких просять зазначене рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю, посилаючись на порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права, неповного з’ясування обставин, що мають значення для вирішення справи.

Розглянувши доводи апеляційних скарг та відзиву, дослідивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представників сторін, судова колегія приходить до висновку, що апеляційні скарги Міністерства промислової політики України та Відкритого акціонерного товариства „Київський завод „Радар” підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Відкрите акціонерне товариство „Київський завод „Радар” було засноване відповідно до наказу Міністерства промислової політики України від 25.03.2003 р. № 116 шляхом перетворення Державного підприємства „Київський завод „Радар” у відкрите акціонерне товариство у порядку передбаченому Указом президента України від 15.05.2003 р. № 210 „Про корпоратизацію підприємств”.

Єдиним установчим документом для акціонерного товариства є його статут, який є локальним нормативним актом, зокрема, для самого товариства як юридичної особи.

Відповідно до п. 4 Статуту в редакції від 2003 р. засновником та єдиним акціонером ВАТ „Київський завод „Радар” є Міністерство промислової політики України.

Виробничий корпус № 17 під час корпоратизації підприємства „Радар” увійшов до статутного фонду ВАТ „Київський завод „Радар”. При цьому будь-яких відомостей, які б давали підстави вважати, що до статутного фонду ВАТ „Київський завод „Радар” була передана лише частина виробничого корпусу № 17 колегії суддів представлено не було.

Рішення про наділення ВАТ „Київський завод „Радар” конкретним майном обґрунтоване тим, що виробничий корпус № 17 на час корпоратизації був державною власністю і перебував у повному господарському віданні Державного підприємства „Київський завод „Радар”, що підтверджується актом оцінки вартості майна ДП „Київський завод „Радар” під час корпоратизації, затвердженим рішенням комісії з корпоратизації та відповідним наказом Міністерства промислової політики України № 116 від 25.03.2003 р..

До статутного фонду ВАТ „Київський завод „Радар” виробничий корпус № 17, що знаходиться в м. Києві по вул. Предславинський, 35 був включений у 2003 р. і зазначені дії ніким оскаржені не були.

На думку судової колегії заслуговують на увагу також посилання ВАТ „Київський завод „Радар” на наявність у нього картки обліку ОС - 6, яка ведеться підприємством з 1972 року – тобто спірний об’єкт нерухомості ні на якому етапі починаючи з 1972 року і до сьогоднішнього дня не міг бути відчужений. Таким чином, починаючи з 1972р спірний об’єкт нерухомості спершу знаходився у повному господарському віданні ВАТ „Київський завод „Радар”, а з моменту корпоратизації, тобто з 25.03.2003 р. належить останньому на праві власності.

Судом першої інстанції надано невірну оцінку доказу по справі, а саме наказу Міністра радіопромисловості СРСР від 05.11.1970 р. № 585, оскільки п.1 цього Наказу, директора заводу „Комуніст” зобов’язано передати 1000 м2 філіалу Ленінградського науково-дослідного технологічного інституту для розміщення лабораторії та дослідної бази, однак, в даному Наказі не йдеться про передачу корпусу № 17 чи 1000 м2 цього корпусу на баланс СКТБ „Дніпро”.

Крім того, суд першої інстанції безпідставно посилається на розпорядження КМДА від 05.06.1998р. № 1186 „Про прийняття до сфери управління КМДА державних підприємств станом на 01.07.1998 р.”, оскільки вказане розпорядження свідчить лише про передачу СКТБ „Дніпро” до сфери управління міської державної адміністрації, але аж ніяк не підтверджує право повного господарського відання позивача на 1000 м2 корпусу № 17 по вул. Предславинській, 35.

Також не обґрунтованими є посилання суду першої інстанції на перелік основних засобів СКТБ „Дніпро” станом на 01.12.1996 р., оскільки цей перелік не може слугувати як доказ по справі з наступних підстав: а) даний Перелік не може бути додатком до Акту прийому-передачі від 1 липня 1998 року. Перелік складено 01.12.1996 року, а сам Акт прийому-передачі 1 липня 1998 року, тобто пізніше за перелік, що суперечить самому змісту документа; в) перелік підписаний не уповноваженими на те особами лише зі складу представників СКТБ „Дніпро” і стверджений печаткою даного підприємства. При цьому, підписи даних осіб містяться на окремому аркуші, що суперечить будь-яким нормативам складення документів подібного роду і викликає сумніви щодо достовірності даних документів. Таким чином, Акт прийому-передачі 1 липня 1998 року та перелік основних засобів СКТБ „Дніпро” станом на 01.12.1996 р. не відповідають вимогам ст. 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, а також п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, в яких вказано основні вимоги до оформлення документів та надано перелік усіх необхідних реквізитів таких документів. Крім цього, ДНВП „Термохолод” фактично обґрунтовувало свої позовні вимоги документом, оригінал якого відсутній взагалі.

           Проаналізувавши баланс, акт приймання-передачі до сфери управління Київської міської державної адміністрації основних засобів виробництва СКТБ „Дніпро” (правонаступником якого є ДНВП „Термохолод”) та розпорядження КМДА від 05.06.1998 р. № 1186 „Про прийняття до сфери управління КМДА державних підприємств станом на 01.07.1998р.” судова колегія прийшла до висновку про те, що вказані документи свідчать лише про передачу СКТБ „Дніпро” до сфери управління міської державної адміністрації, а наданий ДНВП „Термохолод” перелік основних засобів СКТБ „Дніпро” станом на 01.12.1996р. не може слугувати доказом на підтвердження правомірності вимог СКТБ „Дніпро”, оскільки державою в особі органів управління не було прийнято рішень про вилучення корпусу № 17 з відання підприємства „Радар” та передачі його у господарське відання СКТБ „Дніпро”.

          Відповідно до переліку (відомості розрахунку залишкової вартості основних засобів КСКТБ «Дніпро») станом на 01.07.1998 р. корпус № 17 відсутній, рахується лише обладнання.

Судова колегія вважає, що заслуговує на увагу і та обставина, що при передачі до управління фонду комунального майна КМДА станом на 01.07.1998 р. до акту та балансу станом на 01.07.1998 р. надано перелік підписаний директором КСКТБ «Дніпро» та головним бухгалтером, в якому по балансу стр. 010 - рахується залишкова вартість 90 тис. грн. «Основні засоби». Згідно розшифровки до балансу первісна вартість основних фондів - 742,1 тис., на момент передачі - знос - 652,4 тис. грн., залишкова вартість - 89,7 тис. грн..

В акті № 1760 прийому - передачі до сфери управління КМДА станом на 01.07.1998 р. КСКТБ „Дніпро”, на який посилається позивач, у графі 5 вказано основні засоби первісною вартістю 742 тис. грн. і залишковою 90 тис. грн..

Тобто, документи відповідно до яких здійснювалась передача СКТБ „Дніпро” до Фонду комунального майна КМДА повністю підтверджують відсутність об’єкту нерухомості у СКТБ „Дніпро”.

Також, відсутність об’єкту нерухомості у СКТБ „Дніпро” станом на 01.07.1998 р. підтверджується листом прокуратури м. Києва за № 21-8086х-09 від 11.12.2009р., відповідно до якого прокуратурою було проведено перевірку та встановлено, що згідно балансу, акту приймання - передачі та відомості розрахунку залишкової вартості основних засобів КСКТБ „Дніпро”, Міністерством промислової політики України, при передачі 01.07.1998 року КСКТБ „Дніпро” до сфери управління Київської міської державної адміністрації, нерухоме майно, в тому числі 1000 м2 в корпусі № 17, по вул.. Предславинській, 35, в м. Києві не передавалось і на балансі зазначеного підприємства не обліковувалось.

Окрім того, цілком необґрунтовано місцевий суд не взяв до уваги та не надав належної оцінки представленим відповідачем документам бухгалтерського обліку СКТБ „Дніпро” за 1995 та 1997 р. («Звіт про наявність та рух основних фондів, амортизаційні відрахування за 1995 р., «Звіт про наявність основних фондів (форма 11) станом на 1.01.1996р.», «Звіт про наявність основних фондів (форма 11) станом на 1.01.1998р.»), які свідчать про відсутність у попередника позивача серед основних фондів будівель.

Судова колегія звертає увагу на наявність рішення Господарського суду м. Києва від 19.12.2008 р. у справі № 51/40, яким задоволено позов ВАТ „Київський завод „Радар” до ДНВП „Терм охолод” - зобов’язано відповідача звільнити нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Предславинська, 35, виробничий корпус № 17. Цим же рішенням відмовлено у задоволенні зустрічного позову – ДНВП „Термохолод” до ВАТ „Київський завод „Радар” про визнання права повного господарського відання на 1000 м2 виробничого корпусу № 17м. по вул. Предславинська, 35. Вказане рішення залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.11.2009 р. у справі № 51/40.

          Так, у вищевказаній постанові вказано, що згідно акту визначення вартості майна, що підлягає приватизації, затвердженого рішенням комісії з корпоратизації від 11.02.2003 р. № 4, акту оцінки вартості майна ДП „Київський завод „Радар” під час приватизації (корпоратизації), затвердженого Державним секретарем Міністерства промислової політики України від 25.03.2003 р. виробничий корпус № 17 перебував у ДП „Київський завод „Радар” та в результаті корпоратизації майно в повному обсязі ввійшло до його статутного фонду.

           Отже, факт встановлений у вищевказаній Постанові про те, що перехід виробничого корпусу ВАТ „Київський завод „Радар” підтверджується переліком нерухомого майна переданого до статутного фонду підприємства, актом оцінки вартості майна є суттєвим.

Крім того, в зазначені Постанові зазначено, що згідно інвентарної картки обліку основних засобів, адміністративно-складський корпус № 17 з 1972 р. перебуває на балансі ВАТ „Київський завод „Радар” (колишній завод «Комуніст») та має технічний паспорт на виробничу будівлю.

          Колегія суддів також звертає увагу на те, що ВАТ „Київський завод „Радар” здійснює амортизаційні відрахування, капітальні ремонти адміністративно-складського корпусу № 17, а також відрахування земельного податку за ділянку, на якій він розташований.

          В силу ст.ст. 33, 34 ГПК України позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що уповноваженими органами управління приймалось рішень щодо вилучення корпусу № 17 (чи його частини) з відання ВАТ „Київський завод „Радар” та передачі його у відання СКТБ „Дніпро”.

          Рішення Господарського суду м.Києва від 19.12.2008 р. у справі № 51/40, залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.11.2009 р. у справі № 51/40, а отже є таким, що вступило в законну силу. Оскільки, цим рішенням відмовлено у задоволенні зустрічного позову – ДНВП „Термохолод” до ВАТ „Київський завод „Радар” про визнання права повного господарського відання на 1000 м2 виробничого корпусу № 17 по вул. Предславинська, 35, то відповідно з дати набуття рішенням у справі № 51/40 законної сили, тобто з 29.12.2008 р. та до даного часу, в тому числі і на момент звернення з позовом про визнання недійсним наказу Міністерства промислової політики України від 25 березня 2003 року № 116 в частині передачі 1000 м2 виробничих приміщень корпусу № 17 до статутного фонду ВАТ „Київський завод „Радар”, ДНВП „Термохолод” жодного відношення до цих приміщень не має, а отже, оскаржуваним Наказом жодним чином не можуть бути порушені його права та охоронювані законом інтереси.

Таким чином і у даній справі і під час розгляду справи № 51/40 сторони фактично одні і ті ж, а мова йде про один і той же об’єкт нерухомості – а саме: нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Предславинська, 35, виробничий корпус № 17. При цьому сторони в обґрунтування своїх вимог та заперечень подають одні і ті ж документи та посилаються на одні і ті ж обставини.

           Згідно із ч. 2 ст. 35 ГПК України, факти встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Зважаючи на вищенаведені обставини, на думку колегії суддів невірним є висновок місцевого господарського суду про те, що Наказ Міністерства промислової політики України від 25.03.2003 р. № 116 в частині передачі 1000 м2 суперечить ст. 2 Декрету КМУ від 15.12.1992 р. № 8-92 „Про управління майном, що є у загальнодержавній власності”, оскільки корпус № 17 площею 1000 м2 по вул. Предславинській, 35 в м. Києві на момент винесення цього Наказу перебував у сфері управління Міністерства промислової політики України, що фактично встановлено вищезазначеним рішенням, яке вступило в законну силу.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів дійшла до висновку про те, що при винесенні оскаржуваного рішення не було в повній мірі встановлено усі фактичні обставини справи, які мають істотне значення для правильного вирішення даного спору по суті, їм була надана невірна правова оцінка в їх сукупності, при винесенні рішення місцевим господарським судом було допущено порушення норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявні чи відсутні обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказів, які б спростовували вище встановлені та зазначені судом обставини, позивачем не надано.

Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги Міністерства промислової політики Українита Відкритого акціонерного товариства „Київський завод „Радар” підлягають задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - скасуванню; в позові Державного науково-виробничого підприємства „Термохолод” слід відмовити.

Відповідно до вимог ст.49 ГПК України судові витрати слід покласти на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 99, 103, 104, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд –

ПОСТАНОВИВ:

1.          Апеляційні скарги Міністерства промислової політики Українита Відкритого акціонерного товариства „Київський завод „Радар” на рішення Господарського суду м. Києва від 14.10.2009 року задовольнити.

2.          Рішення Господарського суду м. Києва від 14.10.2009 року у справі №6/245 скасувати.

3.          В позові Державного науково-виробничого підприємства „Термохолод” відмовити.

4.          Стягнути з Державного науково-виробничого підприємства „Термохолод” (03067, м. Київ, вул. Виборзька, 86, код 13691187) на користь Міністерства промислової політики України (03035, м. Київ, вул. Сурікова, 3, код 00013942) державне мито за подачу апеляційної скарги у сумі 42,50 грн..

5.          Стягнути з Державного науково-виробничого підприємства „Термохолод” (03067, м. Київ, вул. Виборзька, 86, код 13691187) на користь Відкритого акціонерного товариства „Київський завод „Радар” (03150, м.Київ, вул. Предславинська, 35, код 14307274) державне мито за подачу апеляційної скарги у сумі 42,50 грн..

6.          Доручити Господарському суду м. Києва видати наказ.

7.          Матеріали справи №6/245 повернути до Господарського суду м. Києва.

Постанова набуває чинності з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом одного місяця з дня її прийняття.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

12.02.10 (відправлено)