Постанова № 8083632, 28.01.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.01.2010                                                                                           № 11/429

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Отрюха Б.В.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача - Галя Є.С. - юрист

від відповідача - Ткаченко А.Т. - юрист

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ "ДІАМЕТ"

на рішення Господарського суду м.Києва від 26.10.2009

у справі № 11/429 (суддя

за позовом                               ТОВ "ДІАМЕТ"

до                                                   Київська міська рада

третя особа позивача           

третя особа відповідача           

про                                                   визнання частини договору недійсною

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду м.Києва від 26.10.2009 року у справі № 11/429 в задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погодившись з прийнятим рішенням позивач звернувся з апеляційною скаргою, просить рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким визнати п.4.3. договору оренди земельної ділянки, укладеного 09.10.2006р., недійсним з моменту його укладення, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач посилається на те, що п.4.3 договору оренди земельної ділянки передбачає відповідальність позивача за прострочення строку непідписання договору, яка фактично за своєю правовою природою та суттю є штрафною санкцією, встановленою сторонами у цьому договорі.

Апелянт зазначає, що п.4.3. договору оренди не може встановлювати зобов»язання вичинити певні дії до укладення цього договору, а також не може передбачати відповідні санкції за невиконання цих договірних зобов»язань, які не можуть існувати до моменту фактичного виникнення зобов»язань (моменту набрання чинності договором). Крім того, зазначений пункт договору не спрямований на реальне настання правових наслідків, оскільки містить зобов»язання сторони, яке неможливо виконати внаслідок того, що подія, стосовно якої встановлено зобов»язання, вже відбулась.

Апелянт звертає увагу суд на те, що укладення договору оренди із затримкою строків відбулось саме з вини відповідача, що підтверджується листом відповідача від 26.10.2006р. № 05-358/30678, із змісту якого вбачається, що проект договору оренди для підписання був наданий позивачу лише 06.10.2006р.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, колегія встановила наступне.

09.10.2006р. між позивачем та відповідачем укладено договір оренди земельної ділянки, який 21.11.2006р. зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів під номером 63-6-00381.

Відповідно до вказаного договору оренди земельної ділянки відповідач як орендодавець на підставі рішення Київської міської ради від 02.02.2006р. №32/3123 за актом приймання-передачі від 21.11.2006р. передав, а позивач як орендар прийняв в оренду земельну ділянку площею 2,2349 га, розташовану по вул.Здолбунівська, 7-Г у Дарницькому районі м.Києва для експлуатації та обслугновування виробничої бази.

Пунктом 4.3 договору передбачено, що у випадку, якщо цей договір не підписаний орендарем в установленому законодавством порядку протягом п’яти місяців з моменту набуття чинності рішення Київської міської ради від 02.02.2006р. за № 32/3123, розмір орендної плати на період, аналогічний терміну прострочення укладання договору оренди землі, встановлюється у п’ятикратному розмірі, але не більше десяти відсотків на місяць від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Таким чином, оспорюваним пунктом договору передбачена відповідальність позивача за прострочення строку непідписання договору, яка за своєю правовою природою фактично є штрафною санкцією.

Разом з тим з матеріалів справи вбачаєтсья, що договір був підписаний сторонами з пропуском визначеного п»ятимісячного строку, однак затримка його підписання відбулась не з вини орендаря, а з вини орендодавця, оскільки позивач звертався листом від 12.09.2006р. № 167-09 до відповідача з клопотання про продовження терміну оформлення договору оренди земельної ділянки, в якому повідомляв останнього про те, що з його сторонни виконані всі дії щодо підписання договору оренди земельної ділянки, але до цього часу він не підписаний з незалежних від ТОВ «Діамет» причин.

Також із змісту листа від 26.10.2006р. № 05-358/30678, який надійшов на адресу позивача від Головного управління земельних ресурсів КМДА вбачається, що проект договору оренди для підписання був наданий позивачу лише 06.10.2006р.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 631 ЦК України договір набирає чинності з моменту його укладення.

Аналізуючи вищенаведені норми, колегія вважає, що в укладеному договорі не може бути встановлено зобов’язання вчинити певні дії до укладення цього договору та відповідні санкції за невиконання цих зобов’язань. Тобто, сторони не можуть встановлювати в договорі штрафні санкції за невиконання умов договору за період, до якого цей договір не був укладений.

З цих же підстав колегія суддів вважає помилковими висновки суду першої інстанції про те, що сторони конкретизували умови типового договору і визначили їх у відповідності з ст. 28 п.7 рішення Київської міської ради від 15.07.2004 №457/1867 „Про врегулювання процедури передачі в користування земельних ділянок в м. Києві”, згідно якого, якщо договір оренди землі не підписаний зацікавленою особою в установленому законодавством порядку протягом п’яти місяців з моменту набуття чинності рішенням Київської міської ради про передачу відповідної земельної ділянки в оренду, розмір орендної плати на період, аналогічний терміну прострочення укладання договору оренди землі, встановлюється у п’ятикратному розмірі, але не більше десяти відсотків від грошової оцінки земельної ділянки.

Частиною першою статті 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1, ч. 5 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Враховуючи наведене, колегія приходить до висновку, що оспорюваний п. 4.3 договору оренди земельної ділянки не спрямований на реальне настання правових наслідків, оскільки містить зобов’язання сторони, яке неможливо виконати внаслідок того, що подія, стосовно якої встановлено зобов’язання, вже відбулась.

Зважаючи на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що позов про визнання недійсним пункту 4.3 договору оренди земельної ділянки, укладеного 02.02.2006р. між Товариства з обмеженою відповідальністю «Діамет» та Київською міською радою є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення місцевого суду скасуванню, у зв’язку з чим на підставі ст.49 ГПК України слід здійснити перерозподіл судових витрат між сторонами пропорційно до задоволених позовних вимог, а саме відшкодувати за рахунок відповідача витрати позивача по сплаті державного мита за подання позову.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105 ГПК України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Діамет” задовольнити.

Рішення Господарського суду міста Києва від 26.10.2009 у справі №11/429 скасувати.

Позов задовольнити.

Визнати пункт 4.3 договору оренди земельної ділянки, укладений 09.10.2006 між Товариством з обмеженою відповідальністю „Діамет” та Київською міською радою недійсним.

Стягнути з Київської міської ради (01044, м.Київ, вул. Хрещатик, 36, код22883141) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діамет»( 04080, м.Київ, вул.Кримського, 27, код 30348026) 85,00 грн. витрат по сплаті державного мита за подання позову, 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 42,50 грн. витрат по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги.

Видати наказ.

Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

Матеріали справи № 11/429 повернути до Господарського суду міста Києва

Головуючий суддя                                                                      

Судді