Ухвала суду № 80834987, 01.04.2019, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про повернення позовної заяви

01 квітня 2019 р. Справа № 480/826/19

Cуддя Сумського окружного адміністративного суду Кравченко Є.Д., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Недригайлівської районної державної адміністрації в Сумській області про скасування наказів та розпоряджень,-

В С Т А Н О В И В:

До Сумського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Недригайлівської районної державної адміністрації в Сумській області, в якому просить:

- скасувати наказ Регіонального відділення Фонду державного майна України по Сумській області від 06.05.1996 № 640;

- скасувати наказ Регіонального відділення Фонду державного майна України по Сумській області від 31.12.1996 № 2170;

- скасувати розпорядження Недригайлівської районної державної адміністрації Сумської області від 14.05.1996 про державну реєстрацію ВАТ "Тернівський цукровий завод";

- скасувати розпорядження Недригайлівської районної державної адміністрації Сумської області від 31.12.1996 № 531.

Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 07.03.2019 позовну заяву ОСОБА_1 було залишено без руху у зв’язку з поданням позову після закінчення строків, установлених законом, при цьому підстави, вказані позивачем у заяві про поновлення строку звернення до суду, визнані судом неповажними, витребувано від позивача інформацію про дати ознайомлення із наказами Регіонального відділення Фонду державного майна України по Сумській області від 06.05.1996 № 640 та від 31.12.1996 № 2170, розпорядженнями Недригайлівської районної державної адміністрації Сумської області від 14.05.1996 про державну реєстрацію ВАТ "Тернівський цукровий завод" та від 31.12.1996 № 531.

Також, підставою залишення позовної заяви без руху стала її невідповідність вимогам ст.ст. 160, 161 КАС України, а саме відсутність власного письмового підтвердження про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, та несплата судового збору.

На виконання вказаної ухвали 21.03.2019 ОСОБА_1 подав до суду письмове пояснення, в якому зазначив, що ним заявлений один позов.

Разом з письмовим поясненням 21.03.2019 позивач подав до суду заяву про звільнення від сплати судового збору, мотивовану наявністю тяжкого майнового стану, на підтвердження чого надав довідки Тернівської селищної ради Недригайлівського району Сумської області від 19.07.2018 № 1240-02-30 та Роменської ОДПІ ГУ ДФС у Сумській області про відсутність доходів.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 Кодексу адміністративного судочинства України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Дана норма закону кореспондується з положеннями ст. 8 Закону України “Про судовий збір”.

Враховуючи викладене, суд вважає обґрунтованою заяву ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору, однак звертає увагу на те, що відсутність доказів сплати судового збору була не єдиною підставою для залишення позовної заяви без руху.

Так, в ухвалі від 07.03.2019 зазначено про пропуск позивачем строку звернення до суду та неповажність причин, на підставі яких позивач просив його поновити.

У письмовому поясненні, поданому до суду 21.03.2019, ОСОБА_1 повторно зазначив, що строк звернення до суду був пропущений ним у зв’язку з тим, що він збирав докази по Тернівському цукрокомбінату і по Тернівському бурякорадгоспу з 1998 по 2018 рік.

Вимогу ухвали суду від 07.03.2019 стосовно надання інформації про дати ознайомлення із оскаржуваними наказами та розпорядженнями позивач не виконав.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Як встановлено зі змісту позовних вимог, позивач оскаржує накази Регіонального відділення Фонду державного майна України по Сумській області від 06.05.1996 та від 31.12.1996, розпорядження Недригайлівської районної державної адміністрації Сумської області від 14.05.1996 та від 31.12.1996, при цьому позовна заява подана до суду 05.03.2019, тобто після спливу більш ніж двадцяти років з моменту прийняття оскаржуваних наказів та розпоряджень.

Як зазначає позивач, з 1998 року він розпочав збір доказів з метою подання даного позову, отже в 1998 році позивачу було відомо про можливі порушення своїх прав, свобод чи інтересів, проте до суду він звернувся лише у 2019 році.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У пункті 45 рішення Європейського суду з прав людини "Перез де Рада Каванілес проти Іспанії" від 28.10.1998, зазначено про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання; правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані.

У пункті 44 рішення Європейського суду з прав людини "Осман проти Сполученого королівства" від 28.10.1998 та пункті 54 рішення "Круз проти Польщі" від 19.06.2001 зазначено, що реалізуючі пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами N 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").

З огляду на вказане, дотримання строків розгляду адміністративних справ одна з обов'язкових передумов ефективності адміністративних проваджень, оскільки результат правозастосовчої діяльності безпосередньо залежить від часових меж їх реалізації. Будь-який вид адміністративного провадження базується на процесуальних принципах, серед яких оперативність і швидкість, що забезпечується чітко регламентованими строками, закріпленими в законах та підзаконних актах.

Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.

У справі "Gradescolo S.R.L. проти Молдови" Суд послався на прецедентне право щодо дотримання вимог стосовно допустимості застосування процесуального закону, як важливого аспекту права на справедливий судовий розгляд. Роль позовної давності має велике значення під час інтерпритації преамбули конвенції, відповідна частини якої проголошує верховенство закону, що є обов'язком для країн, які підписали Конвенцію. Дотримання строку звернення є однією з умов реалізації права на позов і тісно пов'язано з реалізацією права на справедливий суд. Наявність такої умови запобігає зловживанням і погрозам звернення до суду. Її відсутність призводила б до постійного збереження стану невизначеності у правовідносинах.

Як зазначив Верховний Суд в ухвалі від 15.02.2018 по справі №800/499/17, строки мають суттєве значення в правовому регулюванні суспільних відносин. З ними пов'язані початок і закінчення дії правової норми матеріального права, вони вказують на своєчасне здійснення прав і обов'язків, визначають момент настання чи припинення виконання будь-якої процесуальної дії. Можливість захисту прав та інтересів у багатьох випадках залежить від дотримання строків, встановлених законом для звернення за захистом прав та інтересів, розглядом і вирішенням адміністративних справ, оскарженням і переглядом постанов, інших актів у адміністративних справах. Зазначені строки дисциплінують суб'єктів адміністративного судочинства, роблять процес динамічним і прогнозованим. Без наявності строків на ту чи іншу процесуальну дію або без їх дотримання в адміністративному судочинстві виникнуть порушення прав сторін - учасників адміністративного процесу. Недотримання встановлених законом строків тягне чітко визначені юридичні наслідки.

Відтак, беручи до уваги наведене вище, суд дійшов висновку, що позивачем не наведено суду обґрунтованих доводів в підтвердження поважності пропущення строку звернення до суду з адміністративним позовом.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Згідно із ч. 2 ст. 123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов до висновку, що позивач звернувся до суду із порушенням встановленого законом строку звернення до суду, підстави, викладені ним заяві про поновлення строку звернення до суду, визнаються судом неповажними, а тому позовна заява підлягає поверненню позивачу.

Керуючись ст.ст. 122, 123 Кодексу адміністративного судочинства України, - У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду - відмовити.

Позовну заяву ОСОБА_1 до Недригайлівської районної державної адміністрації в Сумській області про скасування наказів та розпоряджень - повернути позивачу.

Роз’яснити, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати особі, яка подала позовну заяву, разом із позовною заявою та усіма доданими до неї документами.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Другого апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом п’ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.

Суддя Є.Д. Кравченко