Рішення № 80834125, 01.04.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/6501/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2019 року м. Одеса

У залі судових засідань №6

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Судді Харченко Ю.В.

При секретарі Савулій В.О.

Розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України в Одеській області, третьої особи Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним рішення від 04.12.2018року щодо відмови у направленні подання про призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, зобов’язання направити подання про призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”,–

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просить суд визнати протиправним рішення Управління Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України в Одеській області від 04.12.2018року про відмову у направленні до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області подання щодо призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”; зобов’язати Управління Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України в Одеській області направити до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області подання про призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що ОСОБА_1 має відповідний страховий стаж, а саме 25 років 4 місяці, який складається з: - у період з 31 липня 1989року по 30 червня 1994року навчання в Українській ОСОБА_2 зв’язку; у період з 02.10.1995року по 31.12.1996року праця у відділенні урядового зв’язку Управління СБ України в Одеській області; - у період з 02.01.1997року по 31.12.2015року проходження військової служби в Службі безпеки України та служби за контрактом осіб начальницького складу в ОСОБА_2 службі спеціального зв’язку та захисту інформації України; - 07.12.2015року наказом Управління Держспеззв’язку ОСОБА_1 звільнено у зв’язку із скороченням штатів; - у період з 01.02.2016року по 10.01.2017року перебував на обліку в Центрі зайнятості Суворовського району м.Одеси. У зв’язку з чим, на думку позивача, він набув право на пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Крім того, позивач зазначає, що він припинив проходження військової служби не за власним бажанням, а з причин, які від ОСОБА_1 не залежали. Також, з урахуванням того, що період отримання ОСОБА_1 допомоги по безробіттю занесено до трудової книжки позивача, за останнім зберігається безперервний трудовий стаж. До того, положеннями чинного законодавства не ставиться в залежність набуття права на пенсію за вислугою років від наявності відповідної кількості виключно календарної вислуги та не встановлено, що вислугу років у пільговому обрахуванні не можливо зараховувати до вислуги років для призначення особі відповідної пенсії.

Відповідач – Управління Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України в Одеській області з позовними вимогами не погоджується, та вважає їх необґрунтованими з підстав, викладених у письмовому відзиві на позовну заяву (від 17.01.2019р. вхід.№1700/19), наголошуючи, зокрема, що від 28 вересня 2015року з ОСОБА_1 в присутності прямого начальника проведено бесіду, під час якої ОСОБА_1 доведено, що з 01.01.2016року в Управлінні проводиться переатестація осіб рядового і начальницького складу Держспецзв’язку на посади військовослужбовців, відповідно до Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про ОСОБА_2 службу спеціального зв'язку та захисту інформації України». Також, під час бесіди позивачу доведено, що з 01.01.2016р. посади осіб начальницького складу скорочуються та вводяться відповідні посади військовослужбовців, у зв’язку з чим позивачу запропоновано військову службу за контрактом, та призначення на відповідну посаду військовослужбовцем. Однак, 29.10.2015р. позивачем подано рапорт про відмову від укладення контракту про проходження військової служби в Держспецзв’язку з проханням звільнити його в запас Збройних Сил України. Також, відповідач зазначає, що на момент звільнення в позивача була вислуга лише 21 рік 4 місяці 15 днів, а саме: у календарному обчисленні - 18 років 11 місяців 29 днів (проходив військову службу в Службі безпеки України та службу за контрактом осіб начальницького складу в ОСОБА_2 службі спеціального зв'язку та захисту інформації України в період з 02.01.1997р. по 31.12.2015р.); навчання у вищому навчальному закладі - 2 роки 5 місяців 15 днів (у період з 31 липня 1989року по 30 червня 1994року). Згідно записів та документів, наявних у матеріалах особової справи ОСОБА_1, позивача звільнено зі служби у віці 43роки.

Третьою особою – Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області до суду надано письмові пояснення (від 22.01.2019р. вхід.№2480/19), у яких зазначено, що для вирішення питання щодо призначення пенсії чи відмови у її призначенні до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від уповноваженого органу повинні надійти необхідні документи. Водночас, від Управління Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України в Одеській області до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області подання про призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, не надходило.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 18.12.2019р. прийнято позовну заяву до розгляду, та відкрито загальне позовне провадження у справі №420/6501/18 за позовом ОСОБА_1 до Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України Управління в Одеській області, третьої особи Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним рішення від 04.12.2018року щодо відмови у направленні подання про призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, зобов’язання направити подання про призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”.

Ухвалою суду від 14.02.2019р. з урахуванням приписів п.3 ч.2 ст.183 КАС України, закрито підготовче провадження, та призначено справу до судового розгляду по суті.

Враховуючи наявність передбачених приписами ч.9 ст.205 КАС України підстав, та зважаючи на відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, судом 25.03.2019р. ухвалено рішення щодо розгляду даної адміністративної справи в порядку письмового провадження.

Дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в сукупності, та системно проаналізувавши приписи чинного законодавства, суд встановив наступне.

Як встановлено судом, та вбачається з наявних у матеріалах справи документів, ОСОБА_1 звернувся до Управління Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України в Одеській області із заявою від 26.11.2018р. щодо направлення до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області подання про призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугою років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

За результатами розгляду вищеозначеної заяви від 26.11.2018р., Управлінням Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України в Одеській області на ім’я ОСОБА_1 надіслано Лист від 04.12.2018р. №40/08-1135, за підписом начальника Управління ОСОБА_3, у якому зазначено, що Управління Держспецзв’язку в Одеській області не вповноважене надсилати заяву про призначення/перерахунок пенсії до Головного управління Пенсійного фонду в Одеській області, оскільки відповідно до пункту «б» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах «б» - «д» статті 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» за наявності 2 (двох) критеріїв: у разі досягнення на день звільнення зі служби 45-річного віку, крім осіб, зазначених у частині 3 статті 5 цього Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»; за наявності страхового стажу 25 років і більше, з яких не менше ніж 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ, Національної поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, ОСОБА_2 службі спеціального зв’язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції чи ОСОБА_2 кримінально-виконавчій службі України. Згідно записів та документів, долучених до особової справи, ОСОБА_1 було звільнено зі служби в Держспецзв’язку 31.12.2015р. у віці 43років, у зв’язку з чим досягнення сорока п’яти річного віку 21.03.2017р. під час перебування у запасі Збройних сил України не дає права отримувати довічну пенсію за вислугу років відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Не погодившись з рішенням Управління Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України в Одеській області, викладеним в Листі від 04.12.2018року щодо відмови у направленні до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області подання щодо призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, позивач – ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з даною позовною заявою.

Так, на думку суду, позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправним рішення Управління Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України в Одеській області від 04.12.2018року про відмову у направленні до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області подання щодо призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”; зобов’язання Управління Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України в Одеській області направити до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області подання про призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, підлягають задоволенню, з урахуванням наступного.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зокрема, як встановлено судом, та вбачається з наявних у матеріалах справи документів, у період з 31 липня 1989року по 30 червня 1994року ОСОБА_1 навчався в Українській ОСОБА_2 зв’язку, що підтверджується наявними у матеріалах справи належним чином засвідченими копіями Диплому серії КГ №005147 від 20.06.1994р., та Виписки з заліково-екзаменаційної відомості від 20.06.1994р. №617.

Також, судом з’ясовано, що у період з 02.10.1995року по 31.12.1996року ОСОБА_1 працював у відділенні урядового зв’язку Управління СБ України в Одеській області, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією трудової книжки серії АХ №828401 від 29.12.2015р.

Відповідно до наявної у матеріалах справи належним чином засвідченої копії Військового квитка серії ВЩ №007518 від 27.09.1994р., ОСОБА_1 у період з 02.01.1997р. по 31.12.2015р. проходив військову службу в органах СБ України та службу за контрактом осіб начальницького складу в ДССЗ та ЗІ України.

07.12.2015р. Управлінням Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України в Одеській області винесено Наказ №29-ос «Про особовий склад», яким відповідно до Положення про проходження служби в Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації особами рядового і начальницького складу, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2006р. №1828, підполковника Держспецзв’язку ОСОБА_1 – начальника сектору експлуатації засобів радіозв’язку, мобільних вузлів зв’язку 1 відділу, 31.12.2015р. звільнено зі служби за підпунктом 4 пункту 92 (у зв’язку із скороченням штатів) у запас Збройних Сил України з правом носіння форменого одягу, виключивши його зі списків особового складу з урахуванням часу на здачу справ і посади.

У вказаному Наказі Управління Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України в Одеській області від 07.12.2015р. №29-ос «Про особовий склад» зазначено, що вислуга років станом на 31.12.2015р. складає: календарна 18 років 11 місяців 29 днів, навчання у ВНЗ 2 роки 5 місяців 15 днів, перебування на посадах, час роботи на яких зараховується до вислуги років для призначення пенсії 1 рік 2 місяці 29 днів, всього – 22 роки 8 місяців 13 днів.

Судом також з»ясовано, та вбачається з наявної у матеріалах справи копії трудової книжки серії АХ №828401 від 29.12.2015р., ОСОБА_1 у період з 01.02.2016р. по 10.01.2017р. перебував на обліку в Центрі зайнятості Суворовського району м.Одеси.

Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, осіб начальницького і рядового складу Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, державній пожежній охороні, ОСОБА_2 службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи ОСОБА_2 кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом визначено Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", відповідно до пункту "г" статті 1-2 якого право на пенсійне забезпечення на умовах цього Закону мають звільнені зі служби (крім випадків призначення пенсії в разі втрати годувальника дружині (чоловіку) з урахуванням вимог частини п’ятої статті 30 цього Закону, яка призначається незалежно від звільнення зі служби): особи начальницького і рядового складу державної пожежної охорони, особи начальницького і рядового складу Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України.

Умови призначення пенсій за вислугу років передбачено статтею 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", відповідно до п.«б» якої пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д" статті 1-2 цього Закону, в разі досягнення ними на день звільнення зі служби 45-річного віку, крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону, за наявності у них страхового стажу 25 років і більше, з яких не менше ніж 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, ОСОБА_2 службі спеціального зв’язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи ОСОБА_2 кримінально-виконавчій службі України.

До набрання чинності Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», питання обчислення стажу роботи визначалось ст.56 Закону України «Про пенсійне забезпечення», відповідно до п.«д» якої до стажу роботи зараховується час навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Згідно зі статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Відповідно до ч.1 ст.24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно з абз.3 ч.1 ст.24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» період, протягом якого особа, яка підлягала загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття, отримувала допомогу по безробіттю (крім одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності) та матеріальну допомогу у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації, включається до страхового стажу.

Пунктом 8 частини 1 статті 1 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» передбачено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає соціальному страхуванню відповідно до видів соціального страхування.

Таким чином, беручи до уваги вищевикладене, а також те, що тривалість страхового стажу громадян, положеннями пенсійного законодавства, пов’язана зі сплатою ними (або за них) страхових внесків до Пенсійного фонду, суд дійшов висновку, що період, протягом якого особа отримувала допомогу по безробіттю включається до страхового стажу.

Відтак, враховуючи наведене, а також те, що приймаючи спірне рішення, викладене в Листі від 04.12.2018року №40/08-1135, щодо відмови у направленні до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області подання щодо призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, Управлінням Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України в Одеській області вищеокреслені обставини до уваги не приймались, суд дійшов висновку щодо наявності законодавчо передбачених підстав для задоволення позовної вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправним рішення Управління Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України в Одеській області від 04.12.2018року про відмову у направленні до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області подання щодо призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”.

Питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" врегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженим Постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007р.№3-1, відповідно до п.1 якого заяви про призначення пенсії за вислугу років та по інвалідності особам, звільненим зі служби, які мають право на пенсію згідно із Законом, та особам, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до міжнародних договорів у галузі пенсійного забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, подаються цими особами до головних управлінь Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі через уповноважені структурні підрозділи Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства надзвичайних ситуацій України, Міністерства інфраструктури України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Державної прикордонної служби України, Державної податкової служби України, Державної пенітенціарної служби України, Державної інспекції техногенної безпеки України.

Згідно з п.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007р.№3-1 для призначення пенсії за вислугу років і по інвалідності подаються такі документи: заява про призначення пенсії; грошовий атестат, або довідка про розмір грошового забезпечення, і довідка про додаткові види грошового забезпечення, які заявник отримував протягом останніх 24 місяців підряд перед місяцем звільнення з військової служби; військово-медичні документи про стан здоров'я звільненої особи (за винятком осіб, які не проходили військово-лікарську комісію); документи про страховий стаж (при призначенні пенсії згідно з пунктом "б" статті 12 Закону; довідка МСЕК про визнання особи інвалідом; копія документа про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті); довідка ВАТ "Ощадбанк" або інший документ, що підтверджує відкриття рахунку, назву та номер відділення ВАТ "Ощадбанк"; копія паспорта.

Відповідно до п.12 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007р.№3-1 Уповноважений структурний підрозділ у 10-денний термін з дня одержання заяви про призначення пенсії оформляє всі необхідні документи і своє подання про призначення пенсії, ознайомлює з ним особу, якій оформлюється пенсія, і направляє до органу, що призначає пенсії за місцем проживання особи.

Уповноважений структурний підрозділ надає допомогу особі в одержанні відсутніх на момент подання заяви документів для призначення пенсії.

У разі, якщо підготовлені не всі необхідні для призначення пенсії документи, подаються наявні документи, а документи, яких не вистачає, подаються додатково в строки, визначені пунктом 6 цього Порядку.

Таким чином, із системного аналізу вищенаведених законодавчих приписів вбачається, що у разі звернення особи до уповноваженого структурного підрозділу Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України із заявою про призначення (перерахунок) пенсії, останній зобов'язаний вчинити дії котрі передбачено п.12 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007р.№3-1.

Водночас, судом встановлено, що Управлінням Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України в Одеській області не вчинено дій, необхідність вчинення котрих передбачено п.12 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007р.№3-1.

Таким чином, з урахуванням наведеного, суд дійшов висновку щодо правомірності, та обґрунтованості позовної вимоги ОСОБА_1 щодо зобов’язання Управління Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України в Одеській області направити до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області подання про призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”.

Вищевикладене спростовує твердження відповідача, наведені у письмовому відзиві на адміністративний позов.

Згідно з ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтю 73 КАС України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до статей 74-76 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб’єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно зі ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відтак, беручи до уваги вищевикладене, та оцінюючи наявні в матеріалах справи письмові докази в сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 правомірні, документально підтверджені, обґрунтовані, базуються на положеннях чинного законодавства, отже підлягають задоволенню повністю.

Між тим, судом не встановлено законодавчо передбачених підстав для задоволення вимоги ОСОБА_1 щодо стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Управління Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України в Одеській області витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6000грн., зважаючи на наступне.

Частиною 1 статті 132 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно з п.1 ч.3 ст.132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує як розподілити між сторонами судові витрати.

Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначено Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» відповідно до статті 1 якого адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту; договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об’єднання) зобов’язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов’язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору; клієнт - фізична або юридична особа, держава, орган державної влади, орган місцевого самоврядування, в інтересах яких здійснюється адвокатська діяльність.

Згідно зі статтею 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Із системного аналізу положень статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов'язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

При цьому, розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Тобто, питання розподілу судових витрат пов'язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).

Згідно з ч.9 ст.139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Поняття «витрати на правову допомогу» у даному контексті – це витрати, пов'язані з розглядом справи, тобто кількість годин, проведених у судових засіданнях та інші витрати, пов'язані з розглядом справи в суді.

Отже, з урахуванням вищевикладеного, судом встановлено, що компенсація судових витрат здійснюється саме за участь особи, яка надавала правову допомогу, та є фахівцем у галузі права, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій, поза судовим засіданням, та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді.

В свою чергу, документами, які підтверджують витрати, можуть бути: договір про надання правової допомоги, в якому повинно бути обов'язково зазначено, в якій справі здійснюється представництво прав та інтересів, розмір гонорару, та порядок його оплати. Копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю. Довіреність (ордер). Документ, що свідчить про оплату послуг (платіжне доручення, банківська виписка, видатковий касовий ордер). Факт здійснення оплати підтверджує призначення платежу, щоб можливо було визначити, що дані витрати відносяться саме до конкретного договору та справи, а не до будь-якої іншої.

Зокрема, як встановлено судом, та вбачається з наявних у матеріалах справи документів, 22.11.2018р. ОСОБА_1 уповноважено ОСОБА_4 представляти його інтереси в усіх судах, передбачених законами України, у тому числі, адміністративному суді.

Так, судом з’ясовано, що між ОСОБА_1 (Довіритель) та ТОВ «Юридична компанія-Лєгал» (Повірений) укладено Договір доручення від 22.11.2018р., за умовами якого Довіритель доручає, а Повірений приймає на себе зобов'язання від імені і за рахунок Довірителя здійснити комплекс юридичних дій, пов’язаних із представництвом інтересів у судовій інстанції щодо захисту оспорюваних та/чи непризнаних прав та інтересів довірителя щодо призначення пенсії. Довіритель зобов'язується сплатити Повіреному грошову суму із розрахунку: комплексне ведення цивільної справи у суді першої інстанції щодо призначення пенсії - 6000грн.; усні та письмові консультації щодо норм чинного законодавства; підготовка та написання процесуальних документів, що стосуються розгляду справи (позов, заяви, клопотання, адвокатські запити, тощо); участь у судових засіданнях, подача від імені Довірителя всіх необхідних процесуальних документів.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 на користь ТОВ «Юридична компанія-Лєгал» сплачено грошові кошти в сумі 6000грн., про що свідчить наявна в матеріалах справи копія Квитанції до прибуткового касового ордера від 22.11.2018р.

Водночас, судом з’ясовано, що з вищеозначеної Квитанції до прибуткового касового ордера від 22.11.2018р. неможливо встановити, що ОСОБА_1 розрахувався з ОСОБА_4 за правову допомогу, яка надавалась позивачу.

До того ж, судом встановлено, що відповідно до Договору доручення від 22.11.2018р. ОСОБА_1 зобов’язався сплатити на користь ТОВ «Юридична компанія-Лєгал» грошові кошти у сумі 6000грн. за комплексне ведення цивільної справи у суді першої інстанції щодо призначення пенсії. Водночас, в межах спірних правовідносин Одеським окружним адміністративним судом розглядається адміністративна справа.

Таким чином, беручи до уваги вищевикладене, а також те, що наданими до суду документами обґрунтованість та фактичний обсяг витрат на правничу допомогу у конкретній адміністративній справі належними та допустимими доказами не підтверджено, суд дійшов висновку щодо відсутності законодавчо передбачених підстав для компенсації витрат позивача на правову допомогу.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у Постанові від 31 жовтня 2018року у справі №636/2485/16-а.

Частиною 2 статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Законом України «Про судоустрій і статус суддів» встановлено, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «East/West Alliance Limited» проти України»», оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, суд виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy), № 34884/97).

Суд також зазначив, що підприємство-заявник уклало договір з юридичною фірмою щодо її гонорару, який можна порівняти з угодою про умовний адвокатський гонорар. Така угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (рішення у справі «Ятрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), № 31107/96).

Керуючись ст.ст.72-77, 139, ч.9 ст.205, ст.ст.241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Управління Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України в Одеській області (65045, м.Одеса, вул.Єврейська,43, код ЄДРПОУ 34800034), третьої особи Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65107, м.Одеса, вул.Канатна,83, код ЄДРПОУ 20987385) про визнання протиправним рішення від 04.12.2018року щодо відмови у направленні подання про призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, зобов’язання направити подання про призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, задовольнити.

2. Визнати протиправним рішення Управління Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України в Одеській області від 04.12.2018року про відмову у направленні до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області подання щодо призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”.

3. Зобов’язати Управління Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України в Одеській області направити до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області подання про призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України в Одеській області (65045, м.Одеса, вул.Єврейська,43, код ЄДРПОУ 34800034) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судові витрати по сплаті судового збору у сумі 704(сімсот чотири)грн. 80коп.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст.ст.293,295 КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст.255 КАС України.

Суддя Харченко Ю.В.

.