Рішення № 80834118, 01.04.2019, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2019 року справа № 580/312/19

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд одноособово у складі головуючого судді Бабич А.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Укртрансбезпеки у Черкаській області, Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправним та скасування рішення,

УСТАНОВИВ:

28.01.2019 у Черкаський окружний адміністративний суд надійшов позов ОСОБА_1 (19101, Черкаська обл., Монастирищенський р-н, с.Нове Місто, вул.Піонерська, буд.7) (далі-позивач) про визнання протиправною та скасування постанови управління Укртрансбезпеки у Черкаській області (18007, м. Черкаси, вул. Хрещатик, буд.223) (далі – відповідач 1) від 08.01.2019 серії СА №040901 про застосування до нього штрафу, передбаченого ст.60 Закону України “Про автомобільний транспорт”, та закриття справи.

Позов мотивовано тим, що відповідач прийняв оскаржуване рішення за відсутності підстав. Позивач акцентує, що не був перевізником вантажу автомобілем, щодо якого відповідач зафіксував порушення, та не займається діяльністю з перевезення вантажів. Наголошував, що автомобіль, стосовно якого прийняте оскаржуване рішення, наданий ним в оренду третій особі. Тому просив задовольнити позов.

Ухвалою суду від 30.01.2019 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи здійснювати на виконання ст.12 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними матеріалами. Встановлено відповідачу строк тривалістю п’ятнадцять днів з дня отримання копії ухвали для надання відзиву на позовну заяву.

Згідно з даними розписки та рекомендованого повідомлення вказану ухвалу відповідач 1 отримав 04.02.2019, а позивач – 05.02.2019.

Ухвалою від 12.03.2019 суд залучив до участі у справі другим відповідачем ОСОБА_2 службу України з безпеки на транспорті (далі – відповідач 2).

01.03.2019 від відповідача 2 надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить суд у задоволенні позову відмовити з огляду на те, під час перевірки, за наслідками якої прийняте оскаржуване рішення, виявлено відсутність протоколу про перевірку та адаптацію тахографа. Тому просив відмовити у задоволенні позову.

Оскільки жоден із учасників не заявив клопотання про розгляд справи за його участю, справу вирішено розглянути без повідомлення учасників у письмовому провадженні.

Оцінивши доводи сторін, дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Суд встановив, що 20.12.2018 на 210 км. + 450 м. автомобільної дороги Київ – Одеса службові особи відповідача 1 виявили надання водієм ОСОБА_3, який керував транспортним засобом МАЗ д.н.з. НОМЕР_1, послуг з перевезення вантажу без оформлення протоколу перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу. Тому вони дійшли висновку про порушено вимог ст.48 Закону України від 05.04.2001 №2344-ІІІ “Про автомобільний транспорт” (далі-Закон №2344-ІІІ).

За наслідками розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт та управління відповідач 1 прийняв оскаржувану постанову від 08.01.2019 №040901 про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу в сумі 1700,00 грн.

Для вирішення спору суд врахував, що спірні відносини регулюються Порядком здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 №879 (далі - Порядок №879), Порядком взаємодії Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті, Міністерства внутрішніх справ України, Державного агентства автомобільних доріг України під час організації та проведення робіт із зважування та здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на автомобільних дорогах загального користування, затвердженим наказом Міністерства інфраструктури України, Міністерства внутрішніх справ України від 10.12.2013 №1007/1207 (далі – Порядок №1007/1207), а також іншими нормативно-правовими актами.

Надаючи оцінку спірному рішенню суд врахував, що ч.1 ст.48 Закону №2344-ІІІ передбачено обов'язок автомобільних перевізників, водіїв мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Відповідно до абз.2 ч.2 ст.48 Закону №2344-ІІІ документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів для автомобільного перевізника є документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством.

Згідно з п. 6.1 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 07.06.2010 № 340 (діючий з 06.02.2012) (далі – Положення №340), автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.

Відповідно до п 6.3 Положення №340 водій, що керує ТЗ, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія.

Отже, вищезгаданий автомобіль НОМЕР_2 під час здійснення перевезення вантажу має бути обладнаний діючим та повіреним тахографом.

На підставі п3.6. розділу 3 Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 24.06.2010 №385 (далі – Інструкція №385), перевізники забезпечують належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами та згідно з вимогами ЄУТР здійснюють періодичні інспекції, які включають перевірку:

правильності роботи тахографа та відповідності його типу згідно із законодавством (обов'язковість установлення тахографа певного типу - аналоговий або цифровий, позначка затвердження типу згідно з ЄУТР);

наявності та цілісності таблички тахографа та його пломб, а також маркування таблички та пломб тахографа знаком ПСТ, внесеним до Переліку;

дотримання вимог щодо періодичності проведення перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, а також перевірки тахографа;

дотримання вимог щодо періодів роботи та відпочинку водіїв та їх відповідність параметрам руху, зареєстрованим тахографом;

наявності у водіїв транспортних засобів тахокарт у кількості, визначеній пунктом 3.3 цього розділу, або наявності та чинності картки для цифрового тахографа;

строків зберігання відповідної інформації, отриманої за допомогою тахографа, протоколів перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу та повірки тахографа.

З аналізу наведених норм суд дійшов висновку про обов’язок автомобільного перевізника забезпечити автомобіль, який він використовує, тахографом, а також належну його експлуатацію.

Суд звернув увагу, що фінансові санкції були застосовані до позивача, як фізичної особи-підприємця, що здійснювала перевезення вантажу вищевказаним автомобілем без оформлення протоколу перевірки та адаптації тахографа, хоча він є суб'єктом підприємницької діяльності, а його автомобіль переданий в оренду ФГ “Лани України” на підставі договору оренди транспортного засобу від 25.04.2016.

Крім того, згідно з даними ТТН від 19.12.2018 №17 автоперевізником вантажу вищезгаданим автомобілем було ФГ “Лани України”. Отже саме це підприємство вважається перевізником, а позивача спірним рішенням притягнуто до відповідальності за проступок, вчинений іншою особою.

Абз.18 ч.1 ст.1 Закону № 2344-III визначено, що автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Відповідно до абз.5 п.1.4. розділу 1 Інструкції №385 перевізники - суб'єкти господарювання, які провадять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільним транспортом.

Під час вирішення спору суд врахував, що згідно з даними ЄДРПОУ позивач не зареєстрований фізичною особою-підприємцем та не здійснює діяльності з надання послуг перевезення вантажів. Отже, не може бути суб'єктом відповідальності за вказане вище порушення.

Ч.1 ст.60 Закону № 2344-III передбачено, що адміністративно-господарські штрафи застосовуються за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників. Відповідно до абз.3 ч.1 ст. 60 Закону №2344-ІІІ надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, карається штрафом у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Оскільки відповідач не довів факту порушення позивачем надання послуг з перевезення вантажу вищевказаних вимог закону, а надані докази підтверджують, що цю діяльність виконувало ФГ “Лани України”, суд дійшов висновку, що спірне рішення є протиправним і підлягає скасуванн. Отже, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Оскільки відповідач 1 не є юридичною особою, а входить до структури відповідача 2, сплачений судовий збір за подання позову згідно зі ст.139 КАС України підлягає поверненню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань з відповідача 2.

Керуючись ст.ст. 6, 9, 14, 241-246, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 – задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову управління Укртрансбезпеки у Черкаській області від 08.01.2019 №040901.

2. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті (01135, м. Київ, пр-т. Перемоги, буд.14; код ЄДРПОУ 39821750) на користь ОСОБА_1 (19101, Черкаська обл., Монастирищенський р-н, с.Нове Місто, вул. Піонерська, буд.7; РНОКПП НОМЕР_3) судовий збір за подання позову в сумі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень 40 коп.).

3. Копію рішення направити учасникам справи.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом 30 днів з складення повного тексту судового рішення.

Суддя А.М. Бабич

Рішення складене у повному обсязі 01.04.2019.