Рішення № 8083321, 03.02.2010, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03.02.2010 Справа № 4/1-10

Господарський суд Херсонської області у складі судді Ємленінової З.І. при секретарі Сокуренко Л.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом прокурора Суворовського району м.Херсона в інтересах держави в особі державної екологічної інспекції в Херсонській області м. Херсон

до комунального підприємства “Дніпро” м.Херсон

про стягнення 8.505грн.00коп.

за участю прокурора відділу представництв облпрокуратури Мяло Н.В.

та представників сторін:

від позивача - юрист Грек С.І., державний інспектор Шатайлова М.М.

від відповідача - не з’явився

                                         в с т а н о в и в:

          Прокурор Суворовського району м.Херсона звернувся з позовом в інтересах держави в особі державної екологічної інспекції в Херсонській області (позивач по справі), яким, з урахуванням заяви від 18.01.2010року №3/23 вих-10, просить стягнути з комунального підприємства “Дніпро” (відповідач) збитки спричинені з його вини у зв'язку з порушенням водного законодавства при здійсненні спецводокористування в сумі 8.505грн., в тому числі: за період з 01.04.2006року по 31.12.2006року –1.338грн.12коп.; за період з 01.01.2007року по 31.12.2007року –3.404грн.27коп.; за період з 01.01.2008року по 01.12.2008року –2950грн.67коп. та за період з 01.01.2009року по 01.04.2009року –811 грн.94коп.

          Прокурор та позивач в засіданні суд позовні вимоги підтримали в повному розмірі.

Справа розглядалася з перервою, яка відповідно до ст. 77 ГПК України оголошувалася в засіданні 02.02.2010року.

Відповідач своїм правом на судовий захист не скористався, в засідання суду в в черговий раз не з'явився, відзив на позов і витребувані судом документи не надав, незважаючи на те, що був повідомлений про час розгляду справи .

          Ухвали про відкладення розгляду справи від 12.01.2010року та від 19.01.2010року направлені відповідачу у встановленому порядку відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002року №75 (з подальшими змінами). Доказів які б свідчили про їх неотримання до господарського суду не надходило, отже відповідача було належним чином повідомлено про час і місце розгляду справи.

Будь-яких письмових заяв і клопотань на день розгляду справи від відповідача щодо відкладення розгляду справи до суду не надійшло. Подальше ж відкладення розгляду справи призведе до затягування судового процесу і є порушенням приписів статті 22 ГПК України, зокрема, стосовно обов’язку сторін добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони.

За таких підстав, відповідно до статті 75 ГПК України справа розглядається без участі представника відповідача, за наявними в ній доказами, яких достатньо для вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані до справи докази, заслухавши прокурора та представників позивача, суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з урахуванням наступного.

Згідно з вимогами пунктів 1, 9 ст. 44, ст. 49 Водного Кодексу України водокористувачі зобов'язані економно використовувати водні ресурси, дбати про їх відновлення, поліпшення якості та здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу на спецводокористування, який оформляється державними органами охорони навколишнього природного середовища.

          Видача дозволу на спецводокористування здійснюється за клопотанням водокористувача з обґрунтуванням потреби у воді, погодженим з відповідними органами. У дозволі визначаються ліміти забору води та скидання забруднюючих речовин.

Відповідно до Положення про державну екологічну інспекцію в областях, містах Києва та Севастополі, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України 19.12.2006року №548, державна екологічна інспекція в Херсонській області здійснює реалізацію державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, відтворення та охорони природних ресурсів.

Статтею 20 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища”, позивачу, як спеціально уповноваженому органу з питань екології та природних ресурсів, надано право здійснювати контроль за використанням та охороною земель, надр, поверхневих і підземних вод, атмосферного повітря, лісів та іншої рослинності, тваринного світу, морського середовища та природних ресурсів територіальних вод, дотриманням норм екологічної безпеки, а також подання позовів про відшкодування збитків заподіяних в результаті порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

В межах своєї компетенції визначеної законом, позивачем здійснено державний контроль за дотриманням вимог природоохоронного законодавства за 2008рік та 1 квартал 2009року, про що складено акти від 11.06.2008року та від 8.07.2009року, які надані прокурором до матеріалів справи при зверненні з позовом. Зазначені акти складені спеціалістами позивача в присутності представників відповідача.

          Актами перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 11.06.2008року та від 8.07.2009року встановлено, що дозволу на спецводокористування в період з 01.01.2008року по 31.12.2008року та з 01.01.2009року по 01.04.2009року відповідач не мав.

          За результатами перевірки від 11.06.2008 року державною екологічною інспекцією 12.06.2008року складено також протокол №1747 про адміністративне правопорушення, а постановою від 12.06.2008року, притягнено до адміністративної відповідальності керівника відповідача Шинковського О.М. Позивачем також видано відповідачу припис на усунення недоліків, які були встановлені при здійсненні перевірки.

          Крім того, в засідання суду 03.02.2010року позивачем надано акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства №05-12/20 від 11.06.2007року яким підтверджується, що відповідач також без дозволу на спецводокористування видобував підземну воду в період з 01.01.2007року по 01.04.2007року.

          Довідками про забір води в 1 кварталі 2007року, за 2008 рік та за 1 квартал 2009року, наданими органами статистики та відповідачем (за 1 квартал 2007року) підтверджується, що в 1 кварталі 2007року відповідачем було спожито із підземних джерел (артсвердловини) 24100кубм. Підземної води, в 2008році –130100куб. м. та в 1 кварталі 2009року 35800куб.м.

Дозвіл на спецводокористування відповідачем не надано і станом на день судового засідання. Не надано ним і будь-яких заперечень проти позову та доказів, які б свідчили про причини неоформлення встановленого законом дозволу на спецводокористування.

Згідно з наданим позивачем розрахунком, виконаним на підставі Методики розрахунку розміру відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України 18.05.1995р. №37 яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 01.06.1995р. за №162/698 із змінами, внесеними Мінекоресурсів України від 31.01.2002року №48 та зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 18.02.2002року за № 155/6443, відповідачем за 1кв.2007року, за 2008 рік та за 1 квартал 2009року заподіяно державі збитки на загальну суму 3.817грн.27коп.

Відповідно до вимог статей 110, 111 Водного Кодексу України водокористувачі зобов'язані відшкодувати збитки, завдані внаслідок порушення вимог водного законодавства щодо спеціального водокористування.

Оскільки в засідання суду відповідач не надав доказів існування дозволу на спецводокористування, або перерахування суми позову, позовні вимоги підлягають задоволенню частково в сумі 3.817грн.27коп.

Розглядаючи позовні вимоги в решті суми позову, щодо стягнення збитків нарахованих за період з 01.01.2006року по 31.12.2006року та з 01.04.2007року по 31.12.2007року суд не знаходить підстав для їх стягнення з урахуванням наступного.

Відносини в галузі охорони навколишнього природного середовища в Україні регулюються Конституцією України, Цивільним Кодексом України, Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища», а також земельним, водним, лісовим законодавством, законодавством про надра, про охорону атмосферного повітря та іншим спеціальним законодавством.

Підставою позовних вимог прокурор та позивач зазначають як загальні норми (ст. 1166 ЦК України, ст.ст.68, 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», так і норми водного законодавства –ст.ст. 110, 111 Водного Кодексу України.

Відповідно до статті 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» шкода, заподіяна внаслідок порушення природоохоронного законодавства, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі, без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів.

Шкода за порушення природоохоронного законодавства повинна відшкодовуватися в розмірах, які визначаються на підставі затверджених у встановленому порядку такс і методик обрахування розмірів шкоди, що діють на час здійснення порушення, або, у разі неможливості встановлення часу здійснення порушення – на час його виявлення.

Відповідно до пункту 1.3 роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України №02-5/744 від 27.06.2001року, розглядаючи справи про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок порушення природоохоронного законодавства, господарські суди повинні обов'язково враховувати наявність таких умов відповідальності як безпосередній причинний зв'язок між відповідними діями (бездіяльністю) і шкодою та вину відповідача.

          Статтею 22 ЦК України встановлено загальну норму щодо захисту цивільних прав і інтересів по відшкодуванню збитків та майнової шкоди. Відповідно до зазначеної норми особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Також відповідно до приписів статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

За змістом вищезазначених норм права юридичним фактом, з яким закон пов’язує виникнення даного зобов’язання, є факт заподіяння шкоди, як самостійної підстави виникнення цивільних прав і обов’язків, передбачених статтею 11 ЦК України. Підставою для застосування позадоговірної відповідальності є наявність складу правопорушення, який включає в себе протиправну поведінку (дії чи бездіяльності) особи; шкідливий результат такої поведінки (шкоду); причинний зв’язок між протиправною поведінкою і шкодою та вину особи, яка заподіяла шкоду.

          Вказане положення відповідає також роз’ясненням Президії Вищого арбітражного суду України від 27.06.2001 № 02-5/744 в редакції змін внесених Президією Вищого господарського суду України від 31.05.2002 № 04-5/609 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища».

Посилаючись на спричинення відповідачем збитків, прокурор та позивач всупереч вимогам статей 32, 33 ГПК України не надали документального підтвердження того, що в період з 01.01.2006року по 31.12.2006року та в період з 01.04.2007року по 31.12.2007року саме з вини відповідача спричинені збитки. При цьому сам лише розрахунок та довідка про фактичне споживання відповідачем води в цей період не свідчать про порушення водного законодавства саме відповідачем, оскільки вони не свідчать про наявність складу правопорушення з його боку. Актів перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства за цей період, які здійсненні за участю представників позивача та відповідача також суду не надано.

З урахуванням того, що прокурором та позивачем не доведено належними доказами безпосереднього причинного зв'язку між діями відповідача і наданим до позову розрахунком суми збитків в період з 01.01.2006року по 31.12.2006року та в період з 01.04.2007року по 31.12.2007року, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Державне мито та витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст.49 ГПК України відносяться на відповідача з вини якого спір доведено до суду.

В засіданні за згодою прокурора та представника позивача оголошувалася вступна і резолютивна частина рішення.

На підставі ст. 110, 111 Водного Кодексу України, ст.69 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” та керуючись ст.ст. 44, 49, 77, 82-85 ГПК України суд,

          В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

          2. Стягнути з комунального підприємства “Дніпро” м.Херсон смт.Наддніпрянське р/р 26008161021101 в ХУ АКІБ “Укрсіббанк” МФО 351005 код 30329113:

          а) на користь Державної екологічної інспекції в Херсонській області м.Херсон провулок Козацький № 10 та перерахувати до державного фонду охорони навколишнього природного середовища на р/р № 31511921700008 Наддніпрянської селищної ради код ККД 24062100 МФО 852010 ВДК код ЄДРПОУ 24104230 - 3.817грн.27коп. збитків;                    

          б) в доход державного бюджету –одержувач управління Державного казначейства у м.Херсоні р/р № 31119095700002 в Головному управлінні Державного Казначейства по Херсонській області МФО 852010 код 24104230, код призначення платежу 22090200 символ звітності банку 095 –102грн.00коп. витрат по сплаті державного мита.

Наказ надіслати ДПІ у м.Херсоні;           

в) в доход державного бюджету на рахунок р/р 31212259700002 банк ГУ ДКУ в Херсонській області МФО 852010 код ЄДРПОУ 24104230 отримувач платежу УДК м.Херсона, призначення платежу код 22090200 символ звітності банку 259 –236грн.00коп. на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          Накази видати після набрання рішенням законної сили.

          3. В решті суми позову відмовити.

Суддя З.І. Ємленінова

                                                                                Рішення оформлено відповідно до

                                                                      ст. 84 ГПК України і підписано 05.02.2010року.