Рішення № 8083056, 08.02.2010, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

08.02.10           Справа № 18/221-09. За позовом: Приватного підприємства «Хімагромаркетинг 2000», м. Київ

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Агробізнес ТСК», с. Сакуниха, Недригайлівський район, Сумська область

Про стягнення 82 679 грн. 11 коп.           

Суддя С.В. ЗАЄЦЬ

При секретарі судового засідання Ж.М. Гордієнко

За участі представників сторін:

Від позивача – Волкова О.О., довіреність № 4/25 від 02.01.2010р.

Від відповідача – не з`явився

Суть спору: Позивач просить суд стягнути з відповідача на вою користь суму заборгованості за поставлений товар відповідно до договору поставки № Х2-03-0020 від 01.04.2008р. та додаткової угоди до нього № Х2-03-0020ДС1 від 19.05.2008р. в розмірі 82 679 грн. 11 коп., з яких: 18206 грн. 05 коп. – інфляційні витрати, 10953 грн. 60 коп. – 15% річних від простроченої суми, 17525 грн. 16 коп. – пеня за несвоєчасне виконання грошового обов`язання, 35994 грн. 30 коп. – штраф, а також стягнути державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Представник позивача подав суду довідку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АГ № 904645 про місцезнаходження відповідача.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, письмового відзиву на позовну заяву не подав, про місце та час слухання справи був повідомлений належним чином. Ухвала господарського суду Сумської області про порушення провадження по справі від 28.12.2009р. повернулась до суду з відміткою пошти «за зазначеною адресою не знаходиться». Ухвала господарського суду Сумської області про відкладення розгляду справи від 18.01.2010р. до суду не повернулась. Вищезазначені ухвали направлялись відповідачу за адресою, вказаною в позовній заяві, договорі та поданій позивачем довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців про місцезнаходження відповідача, а саме: 42142, Сумська область, Недригайлівський район, с. Сакуниха, вул. Рябова, 105.

Суд зазначає, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місця знаходження юридичних осіб або місце проживання фізичних осіб – учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Враховуючи, що ухвали суду були направлені відповідачу за адресою, зазначеною в матеріалах справи, суд вважає можливим розгляд справи за відсутності відповідача за наявними в матеріалах справи доказами. Таким чином справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, оцінивши надані докази, суд встановив:

Між позивачем та відповідачем був укладений договір поставки № Х2-03-0020 від 01.04.2008р., відповідно до п. 1.1 якого Продавець (позивач) зобов`язується передати у власність Покупцеві (відповідачу), а Покупець (відповідач) зобов`язується прийняти і оплатити засоби захисту рослин.

Крім того, між сторонами була укладена додаткова угода до вищезазначеного договору № Х2-03-0020ДС1 від 19.05.2008р., відповідно до якої сторони доповнили договір додатковим переліком засобів захисту рослин та уточнили строки здійснення оплати за поставлений товар.

Як вбачається з матеріалав справи сторонами були виконані зобов`язання по вищезазначеному договору та додатковій угоді до нього повністю. При цьому відповідачем зобов`язання були виконані несвоєчасно, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача пені, штрафу, 15% річних та інфляційних витрат.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушення зобов‘язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов‘язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання на лежним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутно сті конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбаченим цим Кодексом.

Аналогічна норма щодо виконання зобов`язань міститься в статті 526 Цивільного кодексу України.

У відповідності до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідач порушив вимоги вищевказаних норм та умови укладеного між сторонами договору поставки № Х2-03-0020 від 01.04.2008р. та додаткової угоди до нього № Х2-03-0020ДС1 від 19.05.2008р., а саме допустив прострочення виконання грошового зобов’язання.

За несвоєчасне виконання грошових зобов’язань по договору поставки № Х2-03-0020 від 01.04.2008р. та додатковій угоді до нього № Х2-03-0020ДС1 від 19.05.2008р., позивач просить стягнути з відповідача 10 953 грн. 60 коп. 15% річних та 18 206 грн. 05 коп. інфляційних збитків.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимоги кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором, або законом.

Відповідно до п. 5.5 договору поставки № Х2-03-0020 від 01.04.2008р., сторони прийшли до згоди щодо зміни розміру процентної ставки, передбаченої ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, і встановлюється у розмірі п`ятнадцяти відсотків. З дня закінчення строків сплати, передбачених п. 2.1 даного договору, вважається, що позивачем пред`явлена вимога щодо сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та відсотків річних

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги стосовно стягнення 15% річних та інфляційних збитків є обґрунтованими та підлягають задоволенню на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України.

Також позивачем заявлені вимоги по стягненню з відповідача пені у розмірі 17525 грн. 16 коп та штрафу у розмірі 35994 грн. 30 коп. Судом було здійснено перерахунок пені відповідно до Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», у зв`язку з чим було встановлено, що позивачем надмірно нараховано розмір пені і сума, необхідна до стягнення, становить 17 489 грн. 25 коп.

Відповідальність відповідача за несвоєчасну оплату або несплату за поставлений товар у вигляді стягнення пені та штрафу передбачена п.п. 5.2-5.4 договору поставки № Х2-03-0020 від 01.04.2008р., за якими відповідач відповідає за несвоєчасну оплату товару відповідно до діючого законодавства Україний, сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день простроченого платежу. При розрахунку пені застосовується ставка НБУ, що діє в період нарахування пені. Начислення пені здійснюються з дня прострочення, але позивач має право застосовувати штрафну санкцію лише у випадку прострочення оплати відповідачем понад 30 днів. Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання припиняється через три роки від дня, коли це зобов`язання повинне бути виконане. У випадку прострочення виконання зобов`язання більше ніж 30 днів, відповідач додатково сплачує позивачу штраф у розмірі п`ятнадцяти відсотків від ціни договору. Оскільки, права позивача щодо стягнення з відповідача пені в сумі 17 489 грн. 25 коп. та штрафу в розмірі 35994 грн. 30 коп., передбачені умовами договору, пеня та штраф нараховані в межах строку позовної давності, з урахуванням вимог Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, тому позовні вимоги в зазначеній частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню на підставі ст. ст. 549-552 Цивільного кодексу України. У задоволенні позовних вимог в частині стягнення надмірно нарахованої пені в розмірі 35 грн. 91 коп. суд відмовляє.

Ч. 1 п. 3 ст. 83 ГПК України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання.

Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Аналогічна норма закріплена ст. 551 Цивільного кодексу України.

Таким чином, враховуючи те, що з відповідача на користь позивача судом стягнуто інфляційні збитки в сумі 18 206 грн. 05 коп., 15% річних в сумі 10 953 грн. 60 коп., 35994 грн. 30 коп. штрафу, враховуючи тяжке фінансвое становище відповідача та те, що рішення суду по даній справі в подальшому може призвести до ще більшого ускладнення фінансового стану ТОВ «Агробізнес ТСК», подальшої невиплати до бюджетних фондів, а також враховуючи принципи добросовісності, розумності та справедливості, закріплені в ст. 3 Цивільного Кодексу України та, керуючись ст. 233 Господарського Кодексу України і ст. 551 Цивільного Кодексу України, суд зменшує розмір заявленої позивачем до стягнення та перерахованого судом розміру пені на 50%.

Відповідач не надав суду доказів сплати 8 744 грн. 62 коп. пені за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання по договору поставки № Х2-03-0020 від 01.04.2008р та додатковій угоді до нього № Х2-03-0020ДС1 від 19.05.2008р., 35994 грн. 30 коп. штрафу, 18206 грн. 05 коп. інфляційних збитків та 10953 грн. 60 коп. 15% річних, а також аргументованих заперечень вимогам позивача щодо стягнення штрафних санкцій, у зв’язку з чим вимоги позивача в зазначеній частині визнаються судом правомірними, обґрунтованими та підлягають задоволенню. У задоволенні позовних вимог в частині стягнення 35 грн. 91 коп. відмовити.

Згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процессу, понесені позивачем, покладаються на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст. ст. 44, 47-1, 49, 80, 82, 85, Господарського процесуального кодексу України, суд, -

          В И Р І Ш И В :

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агробізнес ТСК» (42142, Сумська область, Недригайлівський район, с. Сакуниха, вул. Рябова, 105, код 32807457) на користь Приватного підприємства «Хімагромаркетинг 2000» (02160, м. Київ, пр-т Возз`єднання, 15, код 30369454) 8 744 грн. 62 коп. пені, 35994 грн. 30 коп. штрафу, 18206 грн. 05 коп. інфляційних збитків, 10953 грн. 60 коп. 15% річних, 826 грн. 43 коп. державного мита, 235 грн. 89 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          У задоволенні позовних вимог в частині стягнення 35 грн. 91 коп. пені – відмовити.

4.          Наказ видати після набранням рішення законної сили.

СУДДЯ С.В. ЗАЄЦЬ

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення

Повний текст рішення підписаний 11.02.2010р.

Суддя