Рішення № 80830389, 26.03.2019, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

26 березня 2019 р. Справа № 120/4085/18-а

ОСОБА_1 окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Жданкіної Наталії Володимирівни,

за участю:

секретаря судового засідання: Перевертака В.В.,

позивача: ОСОБА_2,

представника позивача: ОСОБА_3,

представника відповідача: ОСОБА_4,

представника третьої особи: ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Міністерства оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, на стороні відповідача ОСОБА_1 обласний військовий комісаріат про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов'язання вчинити дії,

в с т а н о в и в :

До ОСОБА_1 окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_2 з адміністративним позовом до Міністерство оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, на стороні відповідача ОСОБА_1 обласний військовий комісаріат про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов'язання вчинити дії.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що він звернувся до ОСОБА_1 обласного військового комісаріату із заявою про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з отриманням ІІІ групи інвалідності пов'язаної з проходженням військової служби.

Однак, листом № 12/2960 від 29 жовтня 2018 року ОСОБА_1 обласний військовий комісаріат повідомив, що згідно з протоколом №102 від 12 жовтня 2018 року комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, прийняте рішення про відмову в призначенні ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги. в зв'язку з відсутністю документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії травми або каліцтва).

Відтак, на думку позивача відповідачем було безпідставно повернуто документи на доопрацювання.

Ухвалою ОСОБА_1 окружного адміністративного суду від 16.11.2018 за вказаним позовом відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами загального позовного провадження.

В судових засіданнях 17.12.2018, 31.01.2019 та 18.02.2019 оголошено перерву до 05.03.2019.

Ухвалою від 05.03.2019 відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача про витребування додаткових доказів. Також, ухвалою від 05.03.2019, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, із занесенням до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 13.03.2019.

В судовому засіданні 13.03.2019, з підстав повідомлення стороною відповідача під час проведення судових дебатів нових обставин справи, судом поновлено розгляд справи по суті, та, з метою надання стороні позивача часу для надання додаткових пояснень з даного приводу, оголошено перерву до 21.03.2019.

Ухвалою від 21.03.2019, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, із занесенням до протоколу судового засідання, за клопотанням представника позивача відкладено розгляд справи до 26.03.2019.

В судовому засіданні 26.03.2019 позивач та його представник позовні вимоги підтримали та, посилаючись на обставини викладені у позовній заяві, відповіді на відзив (вх. №58010 від 17.12.2018) та пояснення надані під час розгляду справи, просили адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив, просив в задоволенні позовних вимог відмовити з підстав викладених у відзиві на позовну заяву (вх. №57339 від 12.12.2018). Зокрема представник Міністерства оборони України зазначив, що позивачем не додано документ, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), а саме, про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження. Також зазначив, що інвалідність позивачу встановлена більше ніж через три місяці після звільнення зі служби, а тому позивач не має права на виплату одноразової грошової допомоги. Також, представник відповідача наголошував на тому , що позивач звільнений з військової служби до набуття чинності Закону України від 4 квітня 2006 року № 3597- IV «Про внесення змін до Закону України «Про загальний військовий обов'язок і військову службу», яким запроваджено виплату одноразової грошової допомоги, а інвалідність встановлена до набуття чинності нової редакції статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а тому взагалі немає права на отримання одноразової грошової допомоги.

Представник третьої особи в судовому засіданні також заперечив проти позову, просив в задоволенні позовних вимог відмовити з підстав викладених у письмових поясненнях на позовну заяву (вх. №56340 від 06 грудня 2018 року), зміст яких за своєю суттю є ідентичним позиції відповідача викладеній у відзиві на позовну заяву.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що позивач в період з ОСОБА_2 проходив військову службу в Збройних Силах Радянського Союзу в період з 31 жовтня 1981 року по 24 листопада 1983 року, що підтверджується військовим квитком серії НК №4620256 від 28.10.1983 (а.с. 9-14).

Відповідно до витягу з протоколу засідання №205 від 21.01.2016 Центральної військо-лікарської комісії Міністерства оборони України по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв, поранення позивача пов'язане з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії (а.с. 16).

31.03.2016 ОСОБА_1 обласним центром медико-соціальної експертизи апелянту встановлено третю групу інвалідності з 31.03.2016, яка настала внаслідок поранення пов’язаного з виконанням обов’язків військової служби під час бойових дій (довідка №328254 від 31.03.2016) (а.с. 17).

Позивачем, з урахуванням постанови ОСОБА_1 апеляційного адміністративного суду від 03.07.2018 по справ 802/2492/17-а (а.с. 24-27), повторно подано заяву до ОСОБА_1 обласного військового комісаріату з доданими до неї документами про виплату одноразової грошової допомоги в розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності (а.с. 28-30).

Згідно витягу з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум № 102 від 12.10.2018 позивачу було відмовлено в призначені одноразової грошової допомоги з посилання на те, що ОСОБА_2 не подано документ, що свідчить про причини та обставини поранення, який передбачено пунктом 11 Порядку умов призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі ( смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року №499. Також зазначено, що наданий позивачем висновок спеціаліста в галузі судово-медичної експертизи від 15.01.2016 за №85/Ж, як і висновок ЦВЛК Міністерства оборони України від 21.01.2016, не є документами, що свідчать про обставини поранення.

Не погодившись із вказаним рішенням відповідача позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом, в якому просив суд:

Визнати протиправною відмову Міністерства оборони України у призначенні ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги, у зв’язку встановленою інвалідністю, що пов’язана з виконанням військових обов’язків.

Скасувати рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_2, оформлене пунктом 1 протоколу №102 від 12.10.2018.

Зобов'язати Міністерство оборони України прийняти рішення про призначення ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей» у відповідності з Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженим Постановою Кабінету міністрів України № 975 від 25.12.2013, у зв'язку з встановленням йому III групи інвалідності в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, та надіслати вказане рішення ОСОБА_1 обласному військовому комісаріату для видання наказу про виплату такої допомоги ОСОБА_2.

Визначаючись щодо позовних вимог, суд керується та виходить з наступного.

Спірні правовідносин регулюються законом України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» № 2011-XII від 20.12.1991р. (надалі - Закон № 2011-XII) та постановою Кабінету Міністрів України №975 від 25 грудня 2013 року «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві».

Закон України № 2011-XII відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Згідно підпункту 2 пункту 1 статті 3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XI, в редакції, чинній на час встановлення позивачу інвалідності) дія цього Закону поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (у редакції, чинній на час встановлення позивачу ІІІ групи інвалідності) одноразова грошова допомога призначається та виплачується у разі встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Як зазначив Верховний Суд України в постанові від 10.03.2015 (справа №21-563а14), право на отримання допомоги виникає у військовослужбовця з моменту настання інвалідності, а не з моменту звільнення з військової служби. Крім того, визначено, що одноразова грошова допомога є компенсаційним механізмом соціального захисту військовослужбовців, які спрямовані на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Крім того, суд звертає увагу, що в своїй постанові від 27.02.2018 у справі №816/978/16 (провадження №К/9901/11637/18) колегія суддів Касаційного адміністративного суду Верховного Суду дійшла висновку, що право на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку з інвалідністю, що настала після звільнення з військової служби внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням, починається саме з моменту настання підстав для отримання цієї допомоги, саме з моменту настання інвалідності у позивача, а не з моменту звільнення з військової служби.

Згідно з частиною шостою статті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.

На час звернення позивача із заявою про призначення одноразової грошової допомоги, механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, визначено Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 (далі – Порядок №975).

Відповідно до пункту 3 Порядку № 975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є, у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності, дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Пунктом 11 Порядку № 975 передбачено, що військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати працездатності.

До заяви додаються копії: постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).

Згідно п. 12 Порядку № 975 - призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (далі - розпорядник бюджетних коштів).

Згідно п. 13 Порядку № 975 передбачено, що керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку.

Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.

Обставини, за наявності яких призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, містить стаття 16-4 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», приписами якої встановлено, що призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність або часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста є наслідком: а) вчинення ним злочину або адміністративного правопорушення; б) вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння; в) навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров'ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом); г) подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги.

Також, за приписами пункту 19 Порядку № 975, призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність чи часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов'язаного чи резервіста є наслідком: вчинення ним злочину або адміністративного правопорушення; вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння; навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи іншої шкоди своєму здоров'ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом); подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги.

Відповідно до пункту 21.21 глави 21 розділу ІІ Положення про військово-лікарську експертизу у збройних силах України, затвердженого Наказом Міністерства оборони України №402 від 14.08.2008 (далі - Положення №402), за наявності тілесних ушкоджень (відсутність кінцівки, дефекти кісток черепа, рубці після поранень, наявність чужорідних тіл) у колишніх військовослужбовців - учасників бойових дій у роки Великої Вітчизняної війни, в інші періоди ведення бойових дій, у тому числі при проходженні військової служби в країнах, де велися бойові дії, а також у колишніх військовополонених у разі відсутності даних про їх медичний огляд ВЛК з цього приводу в період військової служби ці особи, незалежно від причини звільнення із Збройних Сил і ступеня придатності до військової служби у даний час, для встановлення характеру і давності тілесних ушкоджень за направленням військового комісара підлягають огляду судово-медичним експертом (за необхідності після обстеження у лікувально-профілактичному закладі). Результати медичного обстеження судово-медичним експертом заносяться в акт судово-медичного дослідження (висновок експерта) за наслідками поранення та разом з довідкою про проходження військової служби і перебування у частинах діючої армії, з посиланням на Перелік країн, посвідченням учасника бойових дій, військово-обліковими і медичними документами направляються до штатних ВЛК для встановлення причинного зв'язку поранення (каліцтва).

Також відповідно до пункту 21.5 глави 21 розділу ІІ Положення №402, постанови ВЛК про причинний зв'язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв приймаються в таких формулюваннях: в) «Поранення (травма, контузія, каліцтво), одержане в результаті нещасного випадку, пов'язане з проходженням військової служби» - якщо воно одержане за обставин, не пов'язаних з виконанням обов'язків, або одержане внаслідок правопорушення; г) «Захворювання, поранення (травма, контузія, каліцтво), пов'язане з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії» - якщо захворювання виникло, поранення (контузія, травма, каліцтво) одержане в період перебування в країнах, де велись бойові дії (Перелік країн затверджено Постановою Кабінету Міністрів України №63 від 08.02.1994 «Про організаційні заходи щодо застосування Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (із змінами), і військовослужбовець визнаний учасником бойових дій.

Відповідно до п.21.7 Положення №402 постанова ВЛК про причинний зв'язок поранення (травми, контузії, каліцтва) приймається відповідно до висновку, зазначеного в довідці про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), або засвідченої копії Акта про нещасний випадок (додаток 1 до Інструкції про розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України №36 від 06.02.2001, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 23.02.2001 за №169/5360 (зі змінами)), у яких зазначаються обставини отримання поранення (контузії, травми, каліцтва).

При медичному огляді військовослужбовців, колишніх військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на збори, які одержали поранення (травму, контузію, каліцтво) до введення в дію Положення про військово-лікарську експертизу та медичний огляд у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України №2 від 04.01.1994, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.07.1994 за №177/386, і не мають довідки, виданої військовою частиною, ВЛК можуть бути прийняті до уваги достовірні документи про причини і обставини одержання військовослужбовцем поранення (контузії, травми, каліцтва) (записи про первинне звернення по медичну допомогу із зазначенням обставин одержання поранення (травми), витяг із історії хвороби, матеріали службового розслідування, дізнання, досудового слідства за фактом поранення (травми) та інші медичні або військово-облікові документи) (пункт 21.8 Положення №402).

Таким чином, при наданні висновку про причинний зв'язок поранення позивача, Центральною військово-лікарською комісією встановлювались обставини отримання поранення та зроблено висновок, що захворювання пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

Так, в матеріалах справи міститься витяг із протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтва колишнього військовослужбовця на підставі протоколу №205 від 21.01.2016, що здійснювалось для визначення причинного зв'язку отриманих травм, контузій під час військової служби у країнах, де велись бойові дії. Як вбачається з даного витягу, у позивача було виявлено поранення голови, спини (контузія головного мозку 1982 р.).

З огляду на зазначене, при наданні висновку про причинний зв'язок поранення позивача, встановлювались обставини отримання поранення та зроблено висновок, що захворювання пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

На підставі вищезазначеного, суд дійшов висновку, що рішення Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв Міністерства оборони України, яким встановлено, що отримані позивачем поранення, травма, контузія, захворювання, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії засвідчує в діях позивача відсутність протиправного діяння на момент отримання поранення (контузії) і є належними документами, що свідчать про причини та обставини поранення, травми, контузії та захворювання.

При цьому, у вказаному протоколі не зафіксовано, що поранення пов'язане із вчиненням правопорушення чи є наслідком вчинення дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.

Суд також вважає, що документом, який свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема, про те, що воно не пов'язане з вчиненням особою злочину чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння або навмисного заподіяння собі тілесного ушкодження, можуть бути будь-які відомості, які свідчать про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва).

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що вказаний витяг з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв свідчить, що в діях позивача були відсутні протиправні діяння на момент отримання поранення (контузії) і є належним документом, що свідчить про причини та обставини поранення, травми, контузії та захворювання.

Доводи відповідача щодо відсутності у поданих позивачем матеріалах документу, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), не є обґрунтованими, оскільки форма такого документу законодавчо не визначена, а тому за приписами діючого законодавства такими документами можуть бути будь-які відомості, які свідчать про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва).

Враховуючи наведене вище, суд приходить до висновку, що право позивача на отримання одноразової грошової допомоги як інваліду ІІІ групи виникло з моменту встановлення йому цієї інвалідності, у зв'язку з чим, позивач має право на призначення та виплату одноразової грошової допомоги як інвалід ІІІ групи, інвалідність якого пов'язана з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії, та підтверджується відповідними документами.

Отже, позивач має право на призначення та виплату одноразової грошової допомоги як інвалід ІІІ групи, інвалідність якого пов'язана з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії.

Водночас, визначаючись щодо розміру одноразової грошової допомоги у зв'язку з інвалідністю, що настала після звільнення з військової служби внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням, суд враховує, що згідно висновків Касаційного адміністративного суду Верховного Суду, зроблених в постанові від 27.02.2018 у справі №816/978/16 (провадження №К/9901/11637/18), право на отримання відповідної одноразової грошової допомоги у позивача виникло саме з моменту настання інвалідності, тобто 31.03.2016 (Довідка ОСОБА_1 обласного центру МСЕК серії 12ААА №328254 від 31.03.2016).

Станом на дату встановлення позивачу інвалідності діяв Порядок №975 в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 за № 975, яка була чинна до 24.05.2017, та передбачала призначення та виплату військовослужбовцю, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов’язків військової служби або внаслідок захворювання, пов’язаного з виконанням ним обов’язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин, одноразової грошової допомоги в розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, у разі встановлення інвалідності III групи.

Крім того, суд враховує, що в поданій до ОСОБА_1 обласного військового комісаріату заяві про виплату одноразової грошової допомоги, позивач самостійно вказує на наявність в нього права на отримання відповідної грошової допомоги саме в розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб.

З огляду на викладене, позовні вимоги в частині зобов'язання Міністерство оборони України прийняти рішення про призначення ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги, у зв'язку з встановленням III групи інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії підлягають частковому задоволенню із зазначенням розміру одноразової грошової допомоги, який був визначений Постановою №975 для даної категорії осіб, в редакції чинній на дату встановлення позивачу інвалідності.

Частиною першою статті 9 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною третьою статті 2 КАС України передбачено, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідачем було необґрунтовано та безпідставно прийнято рішення про відмову у виплаті ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги у зв'язку із настанням інвалідності ІІІ групи в розмірі в розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, у зв'язку з чим наявні підстави для зобов'язання відповідача призначити відповідну грошову допомогу.

Згідно з частини 1 статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Позивач звільнений від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях, на підставі пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір". Оскільки позивачем судовий збір не сплачувався, необхідності в вирішенні питання щодо розподілу судових витрат не має.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

в и р і ш и в :

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Міністерства оборони України у призначенні ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги, у зв’язку встановленою інвалідністю, що пов’язана з виконанням військових обов’язків.

Скасувати рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_2, оформлене пунктом 1 протоколу №102 від 12.10.2018.

Зобов'язати Міністерство оборони України прийняти рішення про призначення ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги, у зв'язку з встановленням III групи інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії в розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності у відповідності до "Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві", затвердженого Постановою КМУ від 25.12.2013 за №975.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1) понесені витрати на правову допомогу в сумі 5000,00 грн. (п'ять тисячі гривень 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства оборони України.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

ОСОБА_2 (місце проживання: 21050, м. Вінниця, вул. Нагірна, 108, РНОКПП НОМЕР_1)

Міністерство оборони України (пров. Повітрофлотський, 6, м. Київ, 03168, код ЄДРПОУ 00034022)

ОСОБА_1 обласний військовий комісаріат (місце знаходження: 03168, м. Київ, проспект Повітрофлотський, 6, код ЄДРПОУ 08362793)

Повний текст рішення виготовлено та підписано: 01.04.2019

Суддя Жданкіна Наталія Володимирівна