Рішення № 80830277, 18.03.2019, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/2301/19

Провадження № 2-о/161/93/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 березня 2019 року м. Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі :

головуючого судді Ковтуненка В.В.

за участі секретаря судового засідання Камінського Ю.В.,

заявника ОСОБА_1,

представника заявника ОСОБА_2,

заінтересованих осіб ОСОБА_3.

ОСОБА_4,

представників заінтересованих осіб ОСОБА_5.

ОСОБА_6.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 10 в м. Луцьку цивільну справу 161/2301/19 за заявою ОСОБА_1, заінтересовані особи ОСОБА_3, ОСОБА_4, виконавчий комітет Луцької міської ради, Луцький ВП ГУНП у Волинській області про видачу обмежувального припису,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про видачу обмежувального припису. Просить суд видати обмежувальний припис стосовно громадянина України ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт серії АС 066585, зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 з визначенням кількох заходів тимчасового обмеження його прав на строк 6 місяців, а саме:

- заборонити ОСОБА_3 перебувати в місці спільного з заявником проживання в квартирі за адресою АДРЕСА_1;

- заборонити ОСОБА_3 наближатися на відстань меншу ніж 50 метрів до місця її проживання за адресою ІНФОРМАЦІЯ_2 та до неї особисто та стягнути з ОСОБА_3 на її користь понесені судові витрати та витрати на отримання консультацій з підстав, викладених в заяві.

Заявник в судовому засіданні підтримала заяву з підстав у ній викладених. Суду пояснила, що ОСОБА_3 є її сином та на постійній основі вчиняє щодо неї насильство фізичного та психологічного характеру, погрожує фізичною розправою.

Представник заявника – ОСОБА_2 судовому засіданні надав пояснення, ідентичні поясненням заявника. Також пояснив, що наявні підстави для застосування зазначених в заяві заходів тимчасового обмеження.

Заінтересована особа ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснив, що обставини, зазначені в заяві не відповідають дійсності. В подальшому визнав, що в нього з ОСОБА_1 виникають сварки, та визнав факт притягнення його до адміністративної відповідальності за статтею 173-2 КУпАП.

Заінтересована особа ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснив, що ОСОБА_1 є його матір’ю, а брат ОСОБА_3 регулярно вчиняє відносно неї насильство психологічного характеру, веде себе зухвало, робить неможливим їх спільне проживання в одній квартирі.

Представник заінтересованої особи Луцького ВП ГУНП у Волинській області в судовому засіданні пояснив, що вона часто ходить до цієї родини, оскільки в них часто виникають сварки. Підтвердила, що ОСОБА_3 в тому числі в її присутності чинив відносно ОСОБА_1 насильство психологічного характеру.

Представник заінтересованої особи виконавчого комітету Луцької міської ради в судовому засіданні щодо застосування обмежувального припису поклався на розсуд суду.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у розгляді справи, дослідивши письмові матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується заява, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи у їх сукупності і вирішення справи по суті, суд приходить до висновку, що заява підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 статті 350-1 ЦПК України заява про видачу обмежувального припису подається до суду за місцем проживання (перебування) особи, яка постраждала від домашнього насильства або насильства за ознакою статі, а якщо зазначена особа перебуває у закладі, що належить до загальних чи спеціалізованих служб підтримки постраждалих осіб, - за місцезнаходженням цього закладу.

Відповідно до статті 350-5 ЦПК України справа про видачу обмежувального припису розглядається судом за участю заявника та заінтересованих осіб. У разі якщо участь заявника становить загрозу подальшої дискримінації чи насильства для нього, справа може розглядатися без його участі. Неявка належним чином повідомлених заінтересованих осіб не перешкоджає розгляду справи про видачу обмежувального припису.

Відповідно до статті 350-6 ЦПК України розглянувши заяву про видачу обмежувального припису, суд ухвалює рішення про задоволення заяви або про відмову в її задоволенні.

У разі задоволення заяви суд видає обмежувальний припис у вигляді одного чи декількох заходів тимчасового обмеження прав особи, яка вчинила домашнє насильство чи насильство за ознакою статі, передбачених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» або Законом України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків», на строк від одного до шести місяців.

Судом при розгляді справи встановлено наступні фактичні обставини та зміст виниклих правовідносин.

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, яка є заявником у справі, у встановленому законом порядку зареєстрована та постійно проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 28-29).

З 2015 року спільно з заявником за адресою АДРЕСА_2 проживає її син – ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 28-29).

ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є особами, на яких у відповідності до ч. 2 статті 3 положень Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» поширюється дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству

Крім того, за адресою АДРЕСА_2 без реєстрації місця проживання мешкають ОСОБА_7, яка являється співмешканкою ОСОБА_3 та її дочка.

Квартира № 5 в житловому будинку № 44 по проспекту Молоді в місті Луцьку, Волинської області на праві приватної власності належить ОСОБА_4.

Починаючи з жовтня 2018 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 склалися стійкі неприязні стосунки внаслідок систематичних протиправних діянь ОСОБА_3, які мають вираз в різних формах домашнього насильства.

Постановою суду від 08 лютого 2019 року ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 статті 173-2 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 170,00 гривень. Відповідно до змісту вказаної постанови, 30 січня 2019 року ОСОБА_3 вчинив насильство психологічного характеру відносно матері ОСОБА_1, а саме – ображав останню нецензурною лайкою та висловлював в її сторону погрози різного характеру.

Постановою суду від 08 лютого 2019 року ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 статті 173-2 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у вигляді громадських робіт строком 30 годин. Відповідно до змісту вказаної постанови, 02 лютого 2019 року ОСОБА_3 вчинив насильство психологічного характеру відносно матері ОСОБА_1, а саме – ображав останню нецензурною лайкою. Встановлено, що ОСОБА_3 свідомо вчиняє систематичні дії, в ході яких ображає матір похилого віку.

Відповідно до положень Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім’ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім’єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь;

кривдник - особа, яка вчинила домашнє насильство у будь-якій формі;

особа, яка постраждала від домашнього насильства (далі - постраждала особа), - особа, яка зазнала домашнього насильства у будь-якій формі.

Відповідно до статті 24 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належать:

1) терміновий заборонний припис стосовно кривдника;

2) обмежувальний припис стосовно кривдника;

3) взяття на профілактичний облік кривдника та проведення з ним профілактичної роботи;

4) направлення кривдника на проходження програми для кривдників.

Відповідно до ч. 2 статті 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов’язків:

1) заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою;

2) усунення перешкод у користуванні майном, що є об’єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи;

3) обмеження спілкування з постраждалою дитиною;

4) заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою;

5) заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею;

6) заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв’язку особисто і через третіх осіб.

З аналізу положень Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»судом достовірно встановлено, що ОСОБА_3 систематично вчиняє домашнє насильство у відношенні своєї матері – ОСОБА_1 Діяння ОСОБА_3 за своїм характером є умисними.

Суд приймає до уваги систематичність протиправних діянь ОСОБА_3 у вигляді домашнього насильства відносно ОСОБА_1, характер та глибину неприязних стосунків, які склалися між особами, починаючи з жовтня 2018 року, похилий вік заявника та стан її здоров’я, ступінь негативного впливу протиправних діянь з боку ОСОБА_3 на фізичне та психологічне здоров’я ОСОБА_1 А також її повну незахищеність від діянь кривдника.

Крім того, суд приймає до уваги, що ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 є повнолітньою особою.

Таким чином, суд приходить до висновку про існування обґрунтованих ризиків щодо повторення в майбутньому протиправних дій ОСОБА_3 у відношенні своєї матері – ОСОБА_1 у вигляді домашнього насильства. Оскільки ОСОБА_3 своєї вини у вчиненні адміністративних правопорушень не визнавав, до виниклої ситуації ставиться зухвало, не розуміє та не бажає розуміти сутності проблем, які виникли між ним та ОСОБА_1, неодноразово висловлював погрози застосування фізичного насильства на її адресу.

А тому за таких обставин, суд визначає пріоритетним право ОСОБА_1 на дієвий, ефективний та невідкладний захист у виниклих випадках домашнього насильства, недопущення повторних випадків домашнього насильства та оцінивши існуючі ризики, приходить до висновку про видачу обмежувального припису та застосування у відношенні ОСОБА_3 таких заходів тимчасового обмеження прав, як:

- заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою, а саме - заборонити ОСОБА_3 перебувати в місці спільного проживання з ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_3, та заборонити йому наближатися на відстань 20 метрів до вказаного місця проживання;

- заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею, а саме - заборонити ОСОБА_3 наближатися на відстань 20 метрів особисто до ОСОБА_1. При цьому, визначаючи відстань саме 20 метрів, суд виходить із засад розумності та вважає, що такий захід достатньою мірою забезпечить безпеку та спокій постраждалої особи.

Приймаючи до уваги систематичність протиправних діянь ОСОБА_3, їх умисний характер, усвідомлення ОСОБА_3 повної незахищеності ОСОБА_1 від його протиправних посягань у вигляді домашнього насильства, невжиття ОСОБА_3 жодних заходів, спрямованих на його виправлення після вчинення адміністративних правопорушень, суд приходить до висновку про застосування у відношенні ОСОБА_3 заходів тимчасового обмеження прав на максимальний строк, а саме – 6 (шість) місяців.

При цьому, не підлягає до задоволення вимога про стягнення з ОСОБА_3 понесених судових витрат та витрат на отримання консультацій. Оскільки у відповідності до положень ч. 7 статті 294 ЦПК України та положень Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», при ухваленні судом рішення в порядку окремого провадження судові витрати за рахунок заінтересованої особи не відшкодовуються.

Керуючись ст. 350-6 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Заяву ОСОБА_1, заінтересовані особи ОСОБА_3, ОСОБА_4, виконавчий комітет Луцької міської ради, Луцький ВП ГУНП у Волинській області про видачу обмежувального припису – задовольнити частково.

Видати обмежувальний припис у відношенні ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_6, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого ІНФОРМАЦІЯ_7, у вигляді заборони ОСОБА_3 перебувати в місці спільного проживання з ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_3, та заборони наближатися на відстань 20 метрів до місця проживання та особисто до ОСОБА_1 на строк 6 місяців.

Рішення суду підлягає до негайного виконання, а його оскарження не зупиняє його виконання.

В задоволенні решти заяви відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Волинського апеляційного суду через Луцький міськрайонний суд Волинської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення в повному об’ємі складено

01 квітня 2019 року.

Суддя: В.В. Ковтуненко