Рішення № 80829575, 26.03.2019, Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

Справа №442/484/19

Провадження №2/442/495/2019

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 березня 2019 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючого - судді Павлів З.С.

з участю секретаря судових засідань - Михавко І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Дрогобич цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Дрогобицької міської ради Львівської області про визнання права власності на самочинно збудоване нежитлову будівлю, -

представника позивача: ОСОБА_3,

представника відповідача: Романкевич І.І.,

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому просить визнати за ним право власності на нежитлову будівлю з цільовим призначенням - будівля транспорту та засобів - диспетчерську на АДРЕСА_1 площею 32,5 кв.м., позначену в технічному паспорті літ. «Н-1».

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що він являється землекористувачем земельної ділянки площею 234 кв.м. несільськогосподарського призначення - землі транспорту і, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, на підставі Договору від 20.05.2013, додаткової угоди від 22.09.2015 та Витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 24.09.2015 №44471285. На дану земельну ділянку було виготовлено кадастровий план, план відведення земельної ділянки, з яких чітко вбачається її межі та місце розташування. На вказаній земельні ділянці ним було зведено нежитлову будівлю з цільовим призначенням - будівля транспорту та засобів зв'язку - диспетчерську площею 32,50 кв.м., позначену в технічному паспорті літ. «Н-1». Дане будівництво проведено ним самовільно. Таке будівництво жодним чином не порушує права інших осіб, експертом було проведено технічне обстеження нежитлової будівлі, складено звіт та встановлено можливість його надійної та безпечної експлуатації.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, з підстав, викладених у позовній заяві, просить позов задоволити.

Представник відповідача в судовому засіданні з приводу задоволення позову поклалася на думку суду. Підтвердила факт звернення позивача до Дрогобицької міської ради та органу державного архітектурно-будівельного контролю виконавчого комітету Дрогобицької міської ради щодо позасудового врегулювання спору та відмову в такому, а отже і факт існування спору про право в даному випадку.

З'ясувавши обставини справи, дослідивши надані сторонами докази, суд вважає, що позов є підставним та підлягає до задоволення, виходячи з наступних міркувань.

Матеріалами справи встановлено, що на підставі Договору оренди землі від 20.05.2013 ОСОБА_2 орендує у Дрогобицької міської ради земельну ділянку площею 234 кв.м., кадастровий номер НОМЕР_1, цільове призначення: землі транспорту. Строк дії договору 3 роки. (а.с.4-7)

22.09.2015 між ОСОБА_2 та Дрогобицькою міською радою укладено Додаткову угоду, визначили термін дії договору на 10 років.(а.с.16)

На вищевказаній земельній ділянці ОСОБА_2 збудував нежитлову будівлю (будівля транспорту та зв'язку - диспечерська) літ.Н-1 площею 32,50 кв.м., на АДРЕСА_1.

Згідно Звіту про проведення технічного обстеження, затв. ФОП ОСОБА_5 за результатами проведеного технічного обстеження вищевказаного об'єкта нерухомості встановлено можливість його надійної та безпечної експлуатації

З метою врегулювання спору в досудовому порядку, ОСОБА_2 звертався до органу державного архітектурно-будівельного контролю виконавчого комітету Дрогобицької міської ради із заявою про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом вищевказаного об'єкту. Однак, отримав відмову обґрунтовану тим, що виконання будівельних робіт без відповідного документа, передбаченого цією статтею, вважається самочинним будівництвом і тягне за собою відповідальність згідно із законом. (а.с.32)

Відповідно до ч.1 ст.376 ЦК житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Цією нормою передбачено загальне правило про те, що особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього (ч.2 ст.376 ЦК).

Особи, які вважають, що вимоги про визнання права власності на самочинне будівництво порушують їхні права, мають право заперечувати проти таких вимог, якщо вони доведуть наявність порушеного права (стаття 391 ЦК України), а також власник (користувач) земельної ділянки, якщо він заперечує проти визнання за особою, яка здійснила самочинне будівництво на його земельній ділянці, права власності на самочинно збудоване нерухоме майно (частина четверта статті 376 та стаття 391 цього Кодексу).

Із контексту норм частин третьої та четвертої статті 376 ЦК України випливає, що частина третя цієї статті застосовується не лише до випадків порушення вимог законодавства щодо цільового призначення земель, а й до випадків, коли такого порушення немає, але особа здійснює будівництво на земельній ділянці, яка їй не належить.

Аналіз норми частини третьої статті 376 ЦК України дає підстави для висновку про те, що право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки такій особі власником та користувачем, якщо такий є і не являється забудовником. Це єдина умова для визнання права власності на об'єкт нерухомості за такою особою (постанова від 19.09.2018 у справі № 2-962/2009).

Відповідно до вимог ст.ст.15, 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Пунктом 1 ч.1 ст.16 ЦК України встановлено спосіб захисту цивільного права шляхом його визнання.

Згідно роз'яснень у абзаці 2 п.9 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами статті 376 ЦК України (про правовий режим самочинного будівництва)» від 30.03.2012 №6 за загальним правилом кожна особа має право на захист свого цивільного права лише в разі його порушення, невизнання або оспорювання. У зв'язку із цим звернення до суду з позовом про визнання права власності на самочинне будівництво має здійснюватися за наявності даних про те, що порушене питання було предметом розгляду компетентного державного органу, рішення якого чи його відсутність дають підстави вважати про наявність спору про право.

Згідно зі ст.328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Враховуючи наведене, та беручи до уваги наявність спору про право (відмову Органу державного архітектурно-будівельного контролю виконавчого комітету Дрогобицької міської ради), той факт, що самочинне будівництво спірного нерухомого майна позивачем здійснено без порушення будівельних норм і правил, та не порушує прав інших осіб, що стверджується вказаним вище Звітом про проведення технічного обстеження будівельних конструкцій та інженерних мереж об'єкта затв.експертом ОСОБА_5, суд приходить до переконання, що таке будівництво не суперечить суспільним інтересам, та не порушує прав інших осіб. При таких обставинах суд вважає, що позов підлягає до задоволення.

Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 264, 430 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позов задоволити.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на нежитлову будівлю з цільовим призначенням - будівлю транспорту та засобів зв'язку - диспетчерську по АДРЕСА_1, площею 32,5 кв.м., позначену в технічному паспорті літ. «Н-1».

До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи на рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного суду через Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено в день його проголошення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 01.04.2019.

Суддя Павлів З.С.