Ухвала суду № 80829569, 29.03.2019, Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

Справа № 442/6293/17

Провадження № 6/442/29/2019

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2019 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючої – судді Павлів З.С.

з участю секретаря судового засідання – Михавко І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дрогобичі заяву приватного виконавця виконавчого округу Львівської області ОСОБА_1 про затвердження мирової угоди і процесі виконання, -

встановив:

20.02.2019 приватний виконавець приватного виконавця виконавчого округу Львівської області ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою, в якій просить затвердити мирову угоду від 04.02.2019 між ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, укладену в процесі виконавчого провадження №57571667 від 01.11.2018 з примусового виконання виконавчого листа №442/6263/17 від 29.10.2018 про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 заборгованості в розмірі 205991,60 грн.

Розгляд заяви призначено на 28.02.2019.

Приватний виконавець подав до суду клопотання про проведення судового засідання без його участі.

Сторони мирової угоди в судове засідання не з’явилися, хоча були належним чином повідомлені про час та місце розгляду заяви, не повідомили суду причини неявки. Розгляд заяви відкладено на 11.03.2019.

11.03.2019, 29.03.2019 сторони в судове засідання вчергове не з’явились.

29.03.2019 ОСОБА_2 подав до суду клопотання про відкладення розгляду заяви.

Як вбачається зі змісту до ч.2 ст.434 ЦПК України питання про затвердження мирової угоди у процесі виконання рішення, задоволення заяви про відмову стягувача від примусового виконання рішення вирішується судом протягом 10 днів з дня надходження до суду відповідної заяви.

Судом вжито всіх заходів для надання можливості сторонам скористатися своїми процесуальними правами, зокрема сторони були неодноразово повідомлені про час та місце розгляду заяви. А тому, беручи до уваги заяву виконавця про розгляд заяви у його відсутності та з метою дотримання процесуальних строків при розгляді даної справи, суд ухвалив провести розгляд заяви у відсутності сторін.

Дослідивши матеріали заяви, суд приходить до наступних висновків.

Згідно ч.3 ст.12 Закону України «Про виконавче провадження» сторони мають право укласти мирову угоду про закінчення виконавчого провадження, яка визнається судом.

Згідно ч.1, 3 ст.434 ЦПК України мирова угода, укладена між сторонами, або заява про відмову стягувача від примусового виконання в процесі виконання рішення подається в письмовій формі державному або приватному виконавцеві, який не пізніше триденного строку передає її для затвердження до суду, який видав виконавчий документ. Суд має право відмовити у затвердженні мирової угоди у процесі виконання рішення з підстав, визначених ст.207 цього Кодексу, а у задоволенні заяви про відмову від примусового виконання рішення з підстав, визначених статтею 206 цього Кодексу.

У ч.ч.1, 2 ст.207 ЦПК України передбачено, що мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок і має стосуватися лише прав та обов’язків сторін. У мировій угоді сторони можуть вийти за межі предмета спору за умови, що мирова угода не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб. Сторони можуть укласти мирову угоду і повідомити про це суд, зробивши спільну письмову заяву, на будь-якій стадії судового процесу.

Частиною 5 ст.207 ЦПК України передбачено, що суд постановляє ухвалу про відмову у затвердженні мирової угоди і продовжує судовий розгляд, якщо: умови мирової угоди суперечать закону чи порушують права чи охоронювані законом інтереси інших осіб, є невиконуваними; або одну із сторін мирової угоди представляє її законний представник, дії якого суперечать інтересам особи, яку він представляє.

Судом встановлено, що в провадженні Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області знаходилась цивільна справа №442/6293/17 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості.

Рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 08.08.2018 позов задоволено, ухвалено стягнути солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_5 в користь ОСОБА_2 203952,08 гривні заборгованості за договором позики та 2039,52 гривень судових витрат, а всього:205991,60 гривню.

Ухвалою Дрогобицького міськрайоного суду Львівської області від 09.10.2018 виправлено описку в рішенні Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 08.08.2018 (справа №442/6293/18), а саме: викласти абзац 2 резолютивної частини в наступній редакції: «Стягнути солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_5, та ОСОБА_4 в користь ОСОБА_2 203952,08 гривні заборгованості за договором позики та 2039,52 гривень судових витрат, а всього: 205991,60 гривню».

На виконання вищевказаного рішення суду видано виконавчий лист.

01.11.2018 приватним виконавцем приватного виконавчого округу Львівської області ОСОБА_1 відкрито виконавче провадження з виконання вказаного виконавчого листа, про що винесено відповідну постанову ВП №57571669.

В ході виконавчого провадження сторонами представлено виконавцю мирову угоду.

Зі змісту мирової угоди вбачається, що ОСОБА_4, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 домовились про укладення мирової угоди на стадії виконання та закінчення виконавчого провадження на наступних умовах: ОСОБА_2 відмовляється щодо солідарного стягнення з ОСОБА_3, ОСОБА_4 коштів в сумі 203952,08 грн. з кожного у зв’язку з чим сторони погодили: визнати за ОСОБА_2 право власності на нежитлові приміщення, які знаходяться за адресою: м.Львів вул.Гнатюка 15, загальною площею: 188 кв.м., провівши їх реєстрацію; визнати за ОСОБА_2 право власності на приміщення, комора в підвалі, нежитлове приміщення, яке знаходиться за адресою: м.Львів вул.Гнатюка 15, загальною площею 170,1 кв.м., провівши його реєстрацію; визнати за ОСОБА_2 право власності на квартиру №1 (магазин салон), які знаходяться за адресою: м.Львів вул.Костюшка 16, загальною площею:114 кв.м., провівши їх реєстрацію; визнати за ОСОБА_2 право власності на приміщення, комора в підвалі, нежитлове приміщення, яке знаходиться за адресою: м.Львів вул.Костюшка 16, загальною площею 56,8 кв.м., провівши його реєстрацію.

Відповідно до частини першої ст..207 ЦПК України мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на основі взаємних поступок і може стосуватися лише прав та обов'язків сторін та предмета спору. У мировій угоді сторони можуть вийти за межі предмета спору за умови, що мирова угода не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб.

Специфіка цієї мирової угоди пов'язана із тим, що на відміну від частини першої ст..207 ЦПК України, в якій сформульовано поняття мирової угоди на стадії до вирішення спору судом, мирова угода в процесі виконання не може укладатись з метою врегулювання спору.

Передбачається, що спір вже врегульований певним судовим рішенням, яке набрало законної сили, за цим рішенням видано виконавчий документ, що надійшов для примусового виконання державному виконавцю.

Мирова угода в процесі виконання не може стосуватись питань про визначення фактичних обставин та відповідних правовідносин, основною метою такої угоди є встановлення (зміна) способу та порядку виконання ухваленого судового рішення, що може ґрунтуватись на взаємних поступках і стосуватись лише прав та обов'язків сторін й предмета спору.

Така мирова угода не може виходити за межі спірних правовідносин, стосуватися прав та обов'язків осіб, які не є сторонами у спорі, створювати права та обов'язки для них тощо.

Мирова угода між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 та ОСОБА_3 укладена на виконання рішення суду про стягнення боргу, тобто предметом спору були грошові кошти, а не нерухоме майно, відносно якого укладено мирову угоду.

Враховуючи вищенаведене, зокрема те, що нерухоме майно не було предметом позову, то у затвердженні мирової угоди слід відмовити.

Керуючись ст.434 ЦПК України, суд -

постановив:

В задоволенні заяви приватного виконавця виконавчого округу Львівської області ОСОБА_1 про затвердження мирової угоди і процесі виконання – відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду через Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області протягом п’ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її проголошення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п’ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Павлів З.С.