Постанова № 80821601, 29.03.2019, Овідіопольський районний суд Одеської області

Справа № 509/1532/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2019 року Овідіопольський районний суд Одеської області у складі :

слідчого судді Гандзій Д.М.

при секретарі Задеряка Г.М.

прокурора Суботіна Д.В.

слідчого Бондарь Ж.М.

захисника Варфоломєєвої Н.В.

перекладача Баламцарашвілі Г.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Овідіополь клопотання слідчого СВ Овідіопольського ВП ГУНП в Одеській області Мельничука О.М., погодженого з процесуальним керівником - прокурором Іллічівської місцевої прокуратури Одеської області Суботіним Д.В. про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Зугдіді, Грузія, грузина, громадянина Грузії, з середньою освітою, непрацюючого, одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , тимчасово проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого : 06.06.2017 р. Київським районним судом в м. Одесі, за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186, 70 КК України до 4 р. п/в із застосуванням ст. 75,76 КК України з іспитовим строком 2 р., підозрюваного у скоєні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України,-

ВСТАНОВИВ :

Слідчим відділом Овідіопольського ВП ГУНП в Одеській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12019160380000598 від 27.03.2019 року, внесеному до ЄРДР за ч. 2 ст. 185 КК України, під час якого встановлено, що 27.03.2019 року, приблизно о 17:00 год., ОСОБА_5, з метою повторного таємного викрадення чужого майна, на автомобілі марки «Ford Mondeo» чорного кольору д/з «НОМЕР_1» приїхав на автомобільну дорогу «Р-70 Одеса - Білгород-Дністровський», де зупинився на узбіччі між кругом промринку «7км» та АЗС «Petromol» в с. Прилиманське, Овідіопольського району, Одеської області, побачивши припаркований автомобіль марки «Opel Zafira» д/з «НОМЕР_2».

Зупинившись неподалік вказаного автомобілю, а саме на відстані близько 20 метрів, ОСОБА_5 побачив водія автомобілю марки «Opel Zafira» д/з «НОМЕР_2» потерпілого ОСОБА_2 , який бортував ліве переднє колесо, після чого вийшов з автомобілю та направився до вищезазначеного автомобіля.

Підійшовши до автомобіля марки «Opel Zafira» д/з «НОМЕР_2», ОСОБА_5 побачив на задньому пасажирському сидінні чорну шкіряну сумку яка належить ОСОБА_2 , обравши останню предметом свого злочинного посягання.

Користуючись тим, що ОСОБА_2 перебував біля свого автомобілю, шляхом вільного доступу через незачинені задні пасажирські дверцята проник до середини вищезазначеного автомобіля, звідки таємно, повторно викрав чорну шкіряну сумку вартістю 2000 грн., в якій знаходилися грошові кошти в сумі 1500 грн., паспорт громадянина України та водійське посвідчення на ім`я ОСОБА_2 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу марки «Opel Zafira» д/з «НОМЕР_2», футляр від окулярів коричневого кольору, заподіявши тим самим ОСОБА_2 матеріальну шкоду на суму 3500 грн.

Після чого ОСОБА_5, з місця скоєння кримінального правопорушення зник та розпорядився викраденим майном на власний розсуд.

27.03.2019 р. о 21:20 год. - ОСОБА_5 затриманий в порядку ст. 208 КПК України.

28.03.2019 р. о 15:15 год. - ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України.

Злочинні дії ОСОБА_5 доведені зібраними доказами :

1) протоколом огляду місця події від 27.03.2019 року за адресою: автомобільна дорога «Р-70 Одеса- Білгород-Дністровський», узбіччя між кругом пром. ринку «7км» та АЗС «Petromol» в с. Прилиманське, Овідіопольського району, Одеської області, автомобілю «Опель Зафіра» д/з «НОМЕР_2»;

2) протоколом допиту потерпілого ОСОБА_2 ;

3) протоколами допитів свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4

Прокурор та слідчий клопотання підтримали, просили його задовольнити.

Підозрюваний та захисник проти задоволення клопотання слідчого заперечували, вважаючи, що слідчим та прокурором не доведені суду ризики, передбачені ст. 177 КПК України, а сама підозра необґрунтована, у зв`язку з чим вважали необхідним відмовити у задоволенні клопотання слідчого.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши додані до клопотання докази, суд вважає, що клопотання слідчого підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Згідно з ч. 5 ст. 9 КПК України - кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Так, положеннями ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практикою Європейського суду з прав людини, передбачено, що обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Згідно із ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суд застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), як джерело права.

Відповідно до п. 219 рішення у справі «Нечипорук та Йонкало проти України» («NechiporukandYonkalo v. Ukraine») від 21 квітня 2011 року, заява № 42310/04 суд повторює, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.

Згідно з практикою ЄСПЛ, зокрема п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» №35615/06 від 13.11.07 року - Європейський Суд з прав людини зазначив «Для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов`язана мати докази, достатні для пред`явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов`язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред`явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою - є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».

Крім того, судом враховується правова позиція ЄСПЛ, викладена у рішенні «Ферарі-Браво проти Італії», відповідно до якої затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.

Згідно з позицією Європейського суду з прав людини, викладеною в п. 84 рішення ЄСПЛ від 10.02.2011 року в справі "Харченко проти України", п. 4 ст. 5 Конвенції передбачає право заарештованих або затриманих осіб на судовий контроль щодо матеріально-правових і процесуальних підстав позбавлення їх волі, що, з погляду Конвенції, є найважливішими умовами забезпечення «законності». Це означає, що суд відповідної юрисдикції має перевірити не тільки питання дотримання процесуальних вимог національного законодавства, але й обґрунтованість підозри, яка послужила підставою для затримання, і законність мети, з якою застосовувались затримання та подальше тримання під вартою (див. справу «Буткевічус проти Литви» (Butkeviciusv. Lithuania) № 48297/99, п. 43, ЄКПЛ 2002-ІІ).

Як неодноразово наголошував ЄСПЛ у своїх рішеннях, пункт 3 статті 5 Конвенції вимагає, що обґрунтування будь-якого строку тримання під вартою, незалежно від того, наскільки коротким він є, має бути переконливо продемонстроване владою. Аргументи «за» і «проти» звільнення, включаючи ризик того, що обвинувачений може перешкоджати належному провадженню у справі, не повинні оцінюватись абстрактно (in abstracto), але мають підтверджуватися фактичними даними. Ризик того, що обвинувачений може переховуватися, не може оцінюватися виключно на підставі ступеня тяжкості можливого покарання. Він має оцінюватися з урахуванням ряду інших відповідних факторів, які можуть або підтвердити існування можливості переховування обвинуваченим, або доведуть, що така можливість є настільки невеликою, що вона не може обґрунтовувати досудове ув`язнення (див. рішення від 4 жовтня 2005 року у справі «Бекчєв проти Молдови» (Becciev v. Moldova), заява № 9190/03, пункти 56 і 59, з подальшими посиланнями).

ОСОБА_5 підозрюється у скоєнні кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 185 КК України, яке відноситься до злочину середньої тяжкості, за яке законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком до п`яти років.

У відповідності з вимогами ч. 1 ст. 177 КПК України під час досудового розслідування встановлена наявність ризиків, які дають підстави вважати про необхідність застосування до підозрюваного ОСОБА_5 саме запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та унеможливлюють застосування до нього більш м`якого запобіжного заходу під час досудового розслідування, враховуючи, що останній раніше був судимий за скоєння умисних корисних середньої тяжкості та тяжкого злочинів, на сьогодні підозрюється у скоєнні повторного умисного корисного злочину середньої тяжкості, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 5-ти років, є громадянином Грузії, не зареєстрований на території України, непрацевлаштований, у нього відсутні засоби існування, заробітку, постійного чи тимчасового джерела доходів, та постійне місце проживання, а тому, будучи обізнаним про ступінь тяжкості інкримінованого йому злочину та покарання, яке загрожує йому в разі визнання його винуватим, може здійснити спроби переховуватись від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності за інкримінований йому злочин, в будь-який момент покинути межі і перетнути державний кордон України, може вчинити інше умисне корисне кримінальне правопорушення чи продовжити займатися злочинною діяльністю, а також з метою забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, та у зв`язку з тим, що на даний час триває досудове розслідування, підозрюваний може незаконно впливати на потерпілого або свідків, може залякувати або у будь-який незаконний спосіб впливати на потерпілого або свідків, тим самим перешкоджати кримінальному провадженню.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 КПК України.

Крім того, враховуючи обставини вчиненого кримінального правопорушення, суд вважає доведеним ризик того, що підозрюваний може вчинити тиск на потерпілого та свідків з метою спонукання їх до надання неправдивих показань та уникнення таким чином кримінальної відповідальності.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку про необхідність обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному, що відповідає вимогам кримінального процесуального закону, ґрунтується на матеріалах справи, а дані про особу підозрюваного і сама підозра у вчиненні ним кримінального правопорушення (злочину) середньої тяжкості, дають достатні підстави вважати, що на даний час дійсно існують зазначені вище ризики, які виправдовують тримання підозрюваного під вартою, а застосування до підозрюваного більш м`якого запобіжного заходу неможливе, оскільки він не здатний запобігти наявним у кримінальному провадженні ризикам і забезпечити належну поведінку підозрюваного та виконання ним своїх процесуальних обов`язків, незважаючи на існування у нього дружини, що на думку суду само по собі не свідчить про міцність соціальних зв`язків ОСОБА_5.

При цьому, з урахуванням вищевикладених обставин, зокрема, оцінюючи в сукупності обставини тяжкості злочину, особи підозрюваного, його матеріального стану, суми матеріальної шкоди, відсутності постійного місця роботи, засобів існування, доходів, проживання та реєстрації на території України, громадянства іноземної держави - Грузії, і як слід, реальної і об`єктивної можливості в будь-який час покинути межі України, тим самим запобігти кримінальному переслідуванню за скоєний в Україні злочин і переховуватися від правоохоронних органів , попередню судимість за умисні корисні тяжкі злочини і скоєння даного злочину підозрюваним ОСОБА_5 в період іспитового строку за попереднім вироком Київського районного суду м. Одеси від 06.06.2017 р., і як слід - ризику продовження або повторення протиправної поведінки підозрюваним (скоєння нових умисних корисних злочинів) та ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, суд вважає можливим в даному конкретному випадку не визначати розмір застави підозрюваному, адже на думку суду, будь-який розмір застави передбачений п. 1 ч. 5 ст. 182 КПК України - не зможе слугувати достатнім стримуючим фактором, в повній мірі здатним запобігти зазначеним вище ризикам з боку підозрюваного, так як скоєння злочину в період іспитового строку, громадянство Грузії і відсутність у підозрюваного ОСОБА_5 офіційного працевлаштування, відсутність відомостей про джерела його заробітку об`єктивно свідчить про те, що у кримінальному провадженні наявні ризики подальшого вчинення ним кримінальних правопорушень.

Керуючись ст.ст. 183,193,194,197 КПК України,-

УХВАЛИВ :

Клопотання задовольнити.

Застосувати у відношенні підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - міру запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в Одеському Слідчому Ізоляторі № 21 УДПС України в Одеській області строком до 21 години 20 хвилин 25.05.2019 року.

Строк дії ухвали слідчого судді становить 60 днів і обчислюється з моменту затримання з 21:20 год. 27.03.2019 року до 21:20 год. 25.05.2019 року.

Ухвала слідчого судді про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою припиняє свою дію 25.05.2019 року о 21:20 год.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду на протязі п`яти днів з дня її проголошення, а іншими особами з дня її отримання.

Слідчий суддя Д.М. Гандзій