Рішення № 8082129, 11.12.2009, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"11" грудня 2009 р.Справа № 10-28/86-09-2298 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Таматпласт»

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Алексфуд»

про стягнення 286047,56 грн.

Суддя Смелянець Г.Є.

за участю представників сторін

від позивача: Якушкіна З.С. за довіреністю від 27.04.2009р.

від відповідача: не з’явився

Суть спору: ТОВ «Таматпласт»звернулося до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з ТОВ «Алексфуд»286047,56 грн., з яких, 189192,96 грн. –основний борг за товар, що поставлений позивачем на виконання умов укладеного з відповідачем договору поставки від 23.04.2007р. №1/04; 33905,05 грн. –пеня, що нарахована відповідачу за порушення строків оплати товару; 55854,82 грн. –індекс інфляції та 7094,73 грн. – 3% річних, що також нараховані відповідачу за порушення строків оплати товару.

Під час розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги, про що надав до суду відповідну заяву від 09.11.2009р. за вх.№28761, згідно з якою, просить суд стягнути з відповідача 222747,70 грн., з яких, 189192,96 грн. –основний борг, 24033,63 грн. –пеня, 2899,36 грн. –індекс інфляції та 6621,75 грн. –3% річних. Також заяву про зміни до позовної заяви позивач надав до суду 26.11.2009р. за вх.№30669, згідно з якою, позивач просить суд стягнути з відповідача 236799,01 грн., з яких, 189192,96 грн. –основний борг за товар, що поставлений позивачем на виконання умов укладеного з відповідачем договору поставки від 23.04.2007р. №1/04; 22436,41 грн. – пеня, що нарахована відповідачу за порушення строків оплати товару; 20637,50 грн. –індекс інфляції та 4532,14 грн. –3% річних, що також нараховані відповідачу за порушення строків оплати товару.

Відповідач у судові засідання 28.10.2009р., 11.11.2009р., 27.11.2009р., 11.12.2009р. не з’явився, але надав до суду Статутні та реєстраційні документи, згідно з якими, місцезнаходженням відповідача є м. Одеса, вул. Терешкової, буд.15 та відзив на позов від 06.07.2009р. за вх.№16743 і додаток до відзиву на позов від 14.09.2009р. за вх.№23277, згідно з якими, відповідач просить суд відмовити у задоволені позову, з посиланням при цьому на те, що договір поставки від 23.04.2007р. №1/04 не виконувався сторонами, оскільки, по-перше, відповідач не надав позивачу жодної заявки на товар, як це передбачено умовами п.3.1. договору поставки. По-друге, між сторонами не підписано жодного акту приймання-передачі товару, як це передбачено умовами п.1.4. договору поставки. По-третє не було сформовано жодної партії товару, як це передбачено умовами п.2.3. договору поставки. По-четверте, накладні, які надані позивачем до позову та в силу вимог ст.9 закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність»являються первинними документами, що підтверджують здійснення господарської операції, не містять посилання на договір поставки. По-п’яте, позивач не надав відповідачу санітарно-гігієнічний висновок на товар, як це передбачено умовами п.1.4. договору поставки. По-шосте, відповідно до умов п.3.1. договору перша партія товару має поставлятися протягом 30 днів з моменту підписання договору, тобто з 23.04.2007р., а перша накладна на товар оформлена 11.01.2008р. По-сьоме, у договорі поставки не зазначається строк його дії, а відповідно до ст.267 ГК України якщо в договорі строк його дії не визначений, він вважається укладеним на один рік. Оскільки сторони не вчиняли будь-яких дій щодо продовження строку дії договору, строк дії такого договору закінчився 23.04.2008р., а накладні на поставку товару оформлені у 2008 році, й починаючи з накладної №4 від 30.04.2008р. після закінчення строку дії договору. Водночас відповідач посилається на те, що наявні у справі накладні свідчать про те, що між сторонами досягнуто згоди щодо купівлі-продажу товару, але строк виконання відповідачем свого зобов’язання щодо оплати за поставлений позивачем товар сторонами не визначений, а всупереч вимог ч.2 ст.530 ЦК України позивач не надав відповідачу вимогу про сплату боргу.

Ухвалою в.о. голови суду від 11.11.2009р. строк розгляду справи продовжений до 11.12.2009р.

Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні за згодою представника позивача оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

23.04.2007р. між ТОВ «Таматпласт»(продавець, позивач) і ТОВ «Алексфуд»(покупець, відповідач) укладений договір поставки №1/04, згідно з яким, позивач зобов’язується передати у власність відповідача товар, а відповідач зобов’язується прийняти і оплатити його на умовах даного договору.

У п.1.2. цього договору встановлено найменування товару і його кількість, а саме: поліпропіленові банки з кришкою ємністю 180 мл згідно креслень, що додаються –в кількості не менше 50000 шт. в місяць та поліпропіленові банки з кришкою ємністю 300 мл згідно креслень, що додаються –в кількості не менше 10000 шт. в місць.

У п.1.3. договору встановлено, що позивач повинен імпортувати товар із Стамбула в Одесу згідно поданої заявки відповідачем, а відповідач прийняти і оплатити товар згідно умов даного договору, а відповідно до умов п.1.4. договору, приймання –передача товару оформлюється актом, який підписується уповноваженими представниками сторін.

Згідно з розділом 3 договору, в якому встановлені умови щодо ціни і порядку розрахунків, ціна за товар по даному договору визначається відповідно до витратних накладних на кожну партію (п.2.1.). Відповідач здійснює оплату на протязі 21 календарного дня з моменту одержання товару (п.2.2.). Партія товару, що підлягає оплаті згідно п.2.2. визначається кількістю в 20000 штук (п.2.3.). Оплата товару відповідачем здійснюється в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача (п.2.4.).

Згідно з розділом 4 договору, в якому встановлені умови щодо зобов’язань сторін, позивач зобов’язується на протязі 30 календарних днів з моменту укладення договору передати відповідачу першу партію товару, вказану в п.1.2. даного договору та разом із партією твору передати відповідачу повний пакет документів (накладну, податкову накладну, санітарно-гігієнічний висновок) (п.п.3.1.,3.2.), а відповідач зобов’язується оплатити товар на умовах, вказаних в п.2.2. даного договору (п.3.3.).

Відповідно до умов п.4.4. договору відповідач несе повну відповідальність за несвоєчасну оплату шляхом сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від не перерахованої суми за кожний день прострочення платежу і не звільняється від виконання зобов’язання.

У п.5.1. договору встановлено, що даний договір вступає в силу з моменту його підписання обома сторонами і діє до виконання сторонами своїх зобов’язань по договору, а відповідно до умов п.5.2. договору, даний договір може бути розірваний тільки за погодженням сторін.

Разом з тим судом встановлено, що на виконання умов вищевказаного договору поставки позивач здійснював поставку товару відповідачу, а відповідач в свою чергу здійснював оплату поставленого позивачем товару, що підтверджується витягом з банківського рахунку позивача, який свідчить, що з 27.08.2007р. по 28.12.2007р. відповідач сплатив позивачу грошові кошти в сумі 67360 грн. в якості оплати згідно договору №1/04 від 23.04.2007р.

Також судом встановлено, що з 11.01.2008р. по 27.02.2009р. позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 374742,96 грн., що підтверджується наявними у справі накладними, які підписані відповідачем і засвідчені печаткою останнього, а саме: накладна №1 від 11.01.2008р., згідно з якою, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 57589,90 грн. у кількості 65400 штук; накладна №2 від 28.02.2008р., згідно з якою, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 52053,76 грн. у кількості 61240 штук; накладна №3 від 31.03.2008р., згідно з якою, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 25499,88 грн. у кількості 30000 штук; накладна №4 від 30.04.2008р., згідно з якою, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 16999,92 грн. у кількості 20000 штук; накладна №6 від 30.05.2008р., згідно з якою, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 68000 грн. у кількості 80000 штук; накладна №7 від 30.06.2008р., згідно з якою, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 68000 грн. у кількості 80000 штук; накладна №8 від 30.07.2008р., згідно з якою, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 3000,48 грн. у кількості 3533 штуки; накладна №9 від 31.08.2008р., згідно з якою, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 18000,36 грн. у кількості 21177 штук; накладна №10 від 30.09.2008р., згідно з якою, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 10000,20 грн. у кількості 11765 штук; накладна №10 від 30.10.2008р., згідно з якою, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 4998 грн. у кількості 5088 штук; накладна №11 від 30.12.2008р., згідно з якою, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 3000,50 грн. у кількості 3530 штук; накладна №1 від 30.01.2009р., згідно з якою, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 23799,98 грн. у кількості 28000 штук; накладна №2 від 27.02.2009р., згідно з якою, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 23799,98 грн. у кількості 28000 штук, а також відповідними податковими накладними.

При цьому вищевказаний товар переданий позивачем і прийнятий відповідачем лише за вищевказаними накладними, а заявки на товар і акт прийму-передачі товару, як це передбачено умовами п.1.4. договору поставки сторонами не складалися і не підписувалися.

В свою чергу відповідач за поставлений позивачем товар розрахувався частково в сумі 185550 грн., що підтверджується витягом з банківського рахунку позивача, згідно з яким, в якості підстав оплати позивачу вищевказаних грошових коштів відповідачем визначений як договір №1/04 від 23.04.2007р., так і відповідні накладні, за якими позивач поставляв, а відповідач приймав вищевказаний товар.

Оскільки залишок боргу в сумі 189192,96 грн. відповідач позивачу не сплатив, останній звернувся до суду з позовом, в якому, із врахуванням заяви про уточнення позовних вимог, окрім стягнення з відповідача основного боргу в сумі 189192,96 грн. також просить суд стягнути з відповідача пеню в сумі 22436,41 грн., індекс інфляції в сумі 20637,50 грн. та 3% річних в сумі 4532,14 грн.

          Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про задоволення позову, виходячи з наступного:

Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 ЦК України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов’язків є договір, а в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність,зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницької діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Водночас вимогами ч.2 ст.712 ЦК України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін, а в силу вимог ч.1 ст.692 ЦК України, покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як вище встановлено господарським судом, між сторонами у справі укладено договір поставки, згідно з яким, позивач зобов’язався передати у власність відповідача товар, а відповідач зобов’язався прийняти і оплатити його на умовах даного договору, а саме на протязі 21 календарного дня з моменту одержання партії товару, яка становить не менш, ніж 20000 штук.

Також господарським судом встановлено, що позивач належним чином виконав свої зобов’язання, які передбачені укладеним між сторонами договором, а саме, з 11.01.2008р. по 27.02.2009р. передав у власність відповідача товар на загальну суму 374742,96 грн., що підтверджується відповідними накладними, які підписані відповідачем та засвічені печаткою останнього, та які в силу вимог ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність»є первинними документами, що фіксують факт здійснення господарської операції щодо поставки товару. При цьому вказані накладні також свідчать, що партія товару, який поставлений позивачем відповідачу за накладними №8 від 30.07.2008р., №10 від 30.09.2008р., №11 від 30.12.2008р. не перевищує 20000 штук. і вартість цього товару становить 10998,98 грн.

Отже, виходячи із вимог ч.1 ст.692 ЦК України, згідно з якою, покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару, а також умов укладеного між сторонами договору щодо стоків розрахунку відповідача за поставлений позивачем товар, господарський суд вважає, що товар, який поставлений позивачем за накладними №1 від 11.01.2008р., №2 від 28.02.2008р., №3 від 31.03.2008р., №4 від 30.04.2008р., №6 від 30.05.2008р., №7 від 30.06.2008р., №9 від 31.08.2008р., №1 від 30.01.2009р., №2 від 27.02.2009р. на загальну суму 363743,98 грн. відповідач зобов’язаний оплатити на протязі 21 календарного дня з моменту одержання партії товару, а товар, який поставлений позивачем за накладними №8 від 30.07.2008р., №10 від 30.09.2008р., №11 від 30.12.2008р. на загальну суму 10998,98 грн. відповідач зобов’язаний оплатити після прийняття цього товару.

Між тим, матеріалами справи встановлено, що за поставлений позивачем товар відповідач розрахувався частково в сумі 185550 грн. та з порушенням строків розрахунку, які встановлені умовами укладеного між сторонами договору.

Відповідно до вимог ч.1 ст.526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов’язань містяться і у ч.ч.1,7 ст.193 ГК України.

Водночас відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов’язання. Вимогами п.3 ч.1 ст.611 ЦК України також передбачено, що одним із наслідків порушення зобов’язання є сплата неустойки, зокрема, пені, а відповідно до вимог ч.2 ст.551 ЦК України, якщо предметом неустойки (пені) є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

Як вище встановлено господарським судом, сплата відповідачем неустойки (пені) у випадку несвоєчасної оплати товару передбачена умовами п.4.4. укладеного між сторонами договору в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожний день пророчення платежу.

Згідно з розрахунком пені, який здійснений позивачем на вимогу суду, із врахуванням при цьому вимог ч.6 ст.232 ГК України, часткової оплати товару відповідачем, а також за виключенням вартості товару, який поставлений позивачем у меншій партії, ніж передбачено умовами договору, сума нарахованої відповідачу пені становить 22436,41 грн.

Разом з тим, в силу вимог ч.1 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. При цьому вимогами ч.1 ст.625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Згідно з розрахунком індексу інфляції та 3% річних, який також здійснений позивачем на вимогу суду, сума інфляційних становить 20637,50 грн., а сума 3% річних –4532,14 грн. Вказані розрахунки позивача перевірені господарським судом та встановлено їх відповідність вимогам чинного законодавства та умовам укладеного між сторонами договору.

Таким чином вищевстановлені обставини справи свідчать, що позовні вимоги є обґрунтованими і правомірними, а тому задовольняються господарським судом в повному обсязі.

Посилання відповідача на те, що відповідач не надав позивачу жодної заявки на товар, як це передбачено умовами п.3.1. договору поставки та між сторонами не підписано жодного акту приймання-передачі товару, як це передбачено умовами п.1.4. договору поставки господарський суд до уваги не приймає, з огляду на наявні у справі накладні, які підписані відповідачем та засвічені печаткою останнього, та які в силу вимог ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність»є первинними документами, що фіксують факт здійснення господарської операції щодо поставки товару. Тим більш, що сам факт поставки товару відповідачем не заперечується, як і не заперечується кількість і вартість товару, який поставлений позивачем і прийнятий відповідачем за вищевказаними накладними.

Доводи відповідача про те, що вказані накладні не містять посилання на договір поставки, що в свою чергу свідчить лише про досягнення згоди між сторонами щодо купівлі-продажу товару, в якому строк розрахунку відповідача за поставлений позивачем товар не встановлений, господарський суд також до уваги не приймає, з огляду на те, що під час здійснення між сторонами господарської операції щодо поставки товару з 23.04.2007р. вступив в силу укладений між сторонами договір поставки, який відповідно до умов п.5.1. договору діє до повного виконання сторонами своїх зобов’язань по договору, а також з огляду на вимоги ч.1 ст.208 ЦК України, згідно з якою, правочин між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі. у письмовій формі. Тим більш, що витяг з банківського рахунку позивача свідчить, що сам відповідач зазначив вказаний договір поставки в якості підстав оплати товару, що поставлений позивачем за вищевказаними накладними.

Посилання відповідача на те, що позивач не надав відповідачу санітарно-гігієнічний висновок на товар, як це передбачено умовами п.1.4. договору поставки, не приймаються до уваги господарським судом, оскільки відповідач не надав до суду доказів звернення до позивача з вимогою передання такого висновку на товар та встановлення строків цього передання, а відповідно до ч.1 ст.666 ЦК України, якщо продавець не передає покупцеві приналежності твору та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання. Тим більш, що після одержання товару відповідач не звертався із заявами щодо недоліків поставленого товару, як до відповідача, так і до суду.

На підставі ст.44,49 ГПК України судові витрати позивача на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача у справі, а витрати по сплаті державного мита покладаються на відповідача із врахуванням заяви позивача про уточнення позовних вимог, згідно з якою, зменшення позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені, індексу інфляції та 3% річних пов’язано з їх правильним нарахуванням позивачем на виконання вимог суду.

Керуючись ст.ст. 44, 49, ст.ст. 82–85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Таматпласт» задовольнити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Алексфуд» (65078, м. Одеса, вул. В. Терешкової,15, код ЄДРПОУ 33080732, р/р 26003310981701 в АБ «Південний»в м. Одеса, МФО 328209) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Таматпласт» (м. Одеса, вул. Торгова,1Б, кв.8, код ЄДРПОУ 334801787, р/рахунок 26001311322101 в АБ «Південний»в м. Одеса, МФО 328209) основний борг в сумі 189192 (сто вісімдесят дев’ять тисяч сто дев’яносто дві) грн. 96 коп., пеню в сумі 22436 (двадцять дві тисячі чотириста тридцять шість) грн. 41 коп., інфляційні втрати в сумі 20637 (двадцять тисяч шістсот тридцять сім) грн. 50 коп., 3% річних в сумі 4532 (чотири тисячі п’ятсот тридцять дві) грн. 14 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 2367 (дві тисячі триста шістдесят сім) грн. 99 коп., витрати на ІТЗ судового процесу в сумі 312 (триста дванадцять) грн. 50 коп.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскаржено у встановленому законом порядку.

Рішення підписане 11 грудня 2009 року.

Суддя