Ухвала суду № 80818051, 28.03.2019, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/11896/18

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 березня 2019 року м. Ужгород

Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Іванов А.П., при секретарі Боті О.І., з участю прокурора – Машкаринець І.І., слідчого – Скреклі І.В., підозрюваного – ОСОБА_1, захисника – ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, клопотання старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП в Закарпатській області майор поліції ОСОБА_3, погоджене прокурором Машкаринець І.І., про обрання відносно:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, громадянина України, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, мешканця ІНФОРМАЦІЯ_3, с. Оноківці, вул. Джамбула 78/79, не одруженого, ІНФОРМАЦІЯ_4, безробітного, підозрюваного у вчиненні , кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.186 КК України,

- запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, -

встановив:

З клопотання та доданих до нього матеріалів встановлено, що слідчим управлінням проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні за об’єднаним № 12017070170001169 від 27.09.2018, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.289, ч.3 ст.186 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що даному кримінальному провадженні, по епізоду відкритого викрадення майна ОСОБА_4, відомості про які внесені до ЄРДР за № 12019070030000291 від 29.01.2019 за ч.2 ст.186 КК України, та відкритого викрадення майна ОСОБА_5, відомості про які внесені до ЄРДР за № 12019070030000601 від 21.02.2019 за ч.2 ст.186 КК України, що об’єднані із кримінальним провадженням № 12017070170001169 від 27.09.2018, досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_1, будучи раніше судимим 14.05.2014 року Ужгородським міським судом за ч.4 ст.296 КК України до позбавлення волі на строк 4 роки та на підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 3 роки, 03.07.2017 року Ужгородським міським судом за ч.1 ст.185, ст.71 КК України позбавлення волі на строк 4 роки 10 днів, 16.11.2017 року Ужгородським міським судом за ч.2 ст.186, ч.2 ст.185, ст.70 КК України до 5 років позбавлення волі, будучи звільненим за ухвалою Дрогобичського міського суду від 11.05.2018 з місць позбавлення волі із заміною покарання на виправні роботи 2 роки, з невідбутим строком 2 роки 6 місяців 1 день, діючи умисно, повторно, за попередньою змовою із невстановленими розслідуванням особами, групою осіб, з корисливих мотивів та з метою збагачення за рахунок чужого майна, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, тобто діючи з прямим умислом, близько 13.10 години 28 січня 2019 року, проходячи біля будинку № 32 по вулиці Фучика в м.Ужгороді, підійшов впритул до припаркованого на узбіччі біля огорожі вказаного дворогосподарства, належного ОСОБА_6, автомобіля «Фольксваген Поло», білого кольору, державний номерний знак НОМЕР_1, у салоні якого через вікно побачив сумку сірого кольору марки «Wallaby» із речами. Після того, ОСОБА_1, діючи умисно, за попередньою змовою із невстановленими розслідуванням особами, з метою подальшого викрадення чужого майна із автомобіля, відійшов від нього та пройшов в сторону Бородіна, після чого, повернувшись о 13.14 годині та підійшовши впритул до правої сторони вказаного автомобіля «Фольксваген Поло», державний номерний знак НОМЕР_1, за допомогою невстановленого предмету розбив заднє праве бокове скло, просунув руку до салону, звідки викрав належну ОСОБА_6 сумку сірого кольору марки «Wallaby» вартістю 800 гривень, разом із махровим рушником сірого кольору вартістю 250 гривень, жіночим купальником чорного кольору вартістю 450 гривень та жіночими шльопанцями «Каліпсо» вартістю 300 гривень. Після того, як ОСОБА_1 вийняв через розбите вікно зазначені речі ОСОБА_6 із автомобіля «Фольксваген Поло», державний номерний знак НОМЕР_1, такі його злочинні дії були помічені ОСОБА_7, мешканцем сусідньо розташованого будинку № 23 по вул.Фучика в м.Ужгороді, який вийшов на подвір’я свого будинку та з метою припинення злочинних дій став кричати ОСОБА_1, який, умисно, з корисливих мотивів, відкрито, незважаючи на викриття своїх злочинних дій, будучи помічений сторонніми особами, із викраденим майном ОСОБА_6 пробіг по вулиці Фучика повз будинок № 23 і ОСОБА_7 та зник у невідомому напрямку, розподіливши викрадене майно, чим завдали ОСОБА_6 матеріальної шкоди на загальну суму 1800 (одна тисяча вісімсот) гривень.

Крім того, ОСОБА_1, діючи умисно, повторно, повторно, за попередньою змовою із невстановленими розслідуванням особами, групою осіб, з корисливих мотивів та з метою збагачення за рахунок чужого майна, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, тобто діючи з прямим умислом, в період часу приблизько з 16.20 по 16.50 години 21 лютого 2019 року знаходячись на перехресті вулиць Руська та Робоча в м.Ужгороді та спостерігаючи за автомобілями і громадянами, які знаходились на вказаному перехресті вулиць, що могли залишити свої речі у автомобілі без нагляду, побачили автомобіль ВАЗ-2104, державний номерний знак НОМЕР_2, що був припаркований біля будинку № 1а по вул.Робочій в м.Ужгороді, після чого, з метою викрадення чужого майна, ОСОБА_1 підійшов до вказаного автомобіля та невстановленим предметом розбив переднє ліве бокове скло, після чого із салону вказаного автомобіля викрав належні ОСОБА_5 чоловічу шкіряну сумку-барсетку чорного кольору, вартістю 1000 гривень, у якій знаходились шкіряний гаманець коричневого кольору вартістю 500 гривень, грошові кошти в сумі 500 гривень та 10 доларів США, що станом на 21.02.2019 року відповідно до курсу НБУ становило 270 гривень 87 коп., брелок вмикання сигналізації "AJAK" варітістю 700 гривень, а також посвідчення водія. Після того як ОСОБА_1 вийняв із салону автомобіля ВАЗ-2104, державний номерний знак НОМЕР_2, вказані належні ОСОБА_5 сумку-барсетку із грошовими коштами, майном та документами, будучи помічений у вчиненні таких злочинних дій сторонніми особами, зокрема ОСОБА_8, яка знаходилась у будівлі № 1а по вул.Робочій в м.Ужгороді та з метою прешкоджання і припинення викраденню майна вибігла на вулицю, стала кричати та наздоганяти ОСОБА_1, останній незважаючи на викриття своїх злочинних дій, будучи помічений сторонніми особами, із викраденим майном ОСОБА_5 пробіг по вулиці Робочій в сторону вулиці Мукачівської та зник у невідомому напрямку, розподіливши викрадене майно, чим завдали ОСОБА_5 матеріальної шкоди на загальну суму 2970 (дві тисячі дев'ятсот сімдесят) гривень 87 копійок.

Такими своїми умисними діями ОСОБА_1 вчинив кримінальні правопорушення, передбачені ч.2 ст.186 КК України, а саме відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинений повторно, групою осіб.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.186 КК України, підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, зокрема протоколом прийняття заяви ОСОБА_6 від 28.01.2019, протоколом огляду місця події від 28.01.2019, протоколами допиту потерпілої ОСОБА_6 та свідка ОСОБА_7, протоколами впізнанням осіб за фотознімками із свідком ОСОБА_7, який впізнав ОСОБА_1, протоколом огляду відеозаписів камери спостереження на яких зафіксовано подію злочину, протоколом прийняття заяви про злочин ОСОБА_5 від 21.02.2019, протоколом огляду місця події від 21.02.2019, протоколами допиту потерпілого ОСОБА_5 та свідка ОСОБА_8, у яких зокрема зафіксовано фактичні обставини відкритого викрадення майна, протоколами впізнанням осіб за фотознімками із свідком ОСОБА_8, яка впізнала ОСОБА_1

28.03.2019 ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.186 КК України, кваліфікуючими ознаками яких є відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинені повторно, за попередньою змовою групою осіб.

Клопотання мотивоване тим, що зважаючи на встановлені під час досудового розслідування обставини та обставини вчинення кримінального правопорушення, відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України під час досудового розслідування встановлені та підтверджені ризики, передбачені п.п. 1, 2, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, якими обґрунтовується необхідність у застосуванні щодо ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а саме: з метою запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду, зважаючи на те, що ОСОБА_1 вчинив неодноразово тяжкі злочини, передбачені ч.2 ст.186 КК України, у відкритий спосіб, групою осіб, санкція статті якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк до 6 років; з метою запобігання спробам ОСОБА_1 незаконно впливати на потерпілих та свідків, які проживають в межах міста Ужгорода та анкетні дані яких стали відомі підозрюваному в силу користування процесуальними правами, а злочини вчинені ним у відкритий спосіб; з метою запобігання спробам знищити, сховати або спотворити речі, які мають істотне значення для встановлення всіх обставин вчиненого злочину, зважаючи на те, що викрадені речі були збуті стороннім особам, їх місцезнаходження на даний час не встановлено, а у органу досудового розслідування наявні відомості про осіб, які можуть бути обізнані про їх місцезнаходження, а також зважаючи на відомості про можливу причетність його до інших аналогічних злочинів у групі осіб, які можуть за сприяння ОСОБА_1 вжити заходів до знищення речових та інших доказів; а також з метою запобігання спробам ОСОБА_1 іншим способом перешкоджати кримінальному провадженню, зважаючи на те, що на даному етапі досудового розслідування є необхідність у проведенні інших слідчих та розшукових заходів, спрямованих на встановлення всіх осіб, які обізнані про обставини вчинених ОСОБА_1 злочинів у групі осіб, встановлення засобів використаних при вчиненні злочину, а також з метою запобігання спробам вчинити інше кримінальне правопорушення, зважаючи на те, що останній притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення ряду аналогічних корисливих злочинів, однак належних висновків для себе не зробив, продовжує вчиняти корисливі злочини у відкритий спосіб, офіційно ніде не працює та не має постійного джерела доходу, вчинив корисливі злочини проти власності у відкритий спосіб групою осіб, що характеризується підвищеною суспільною небезпекою, а тому жоден із більш м’яких запобіжних заходів не зможе запобігти вищезазначеним ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

У судовому засіданні слідчий та прокурор клопотання підтримали, просили його задовольнити.

Підозрюваний ОСОБА_1 та його захисник ОСОБА_2 у судовому засіданні заперечували проти задоволення клопотання, просили обрати запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою, просили обрати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Заслухавши пояснення сторін кримінального провадження, дослідивши подане клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що Головним управлінням Національної поліції в Закарпатській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні за об’єднаним № 12017070170001169 від 27.09.2018, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.289, ч.3 ст.186 КК України. (а.с.5-8)

28.03.2019 ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.186 КК України. (а.с.39-40)

Згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов’язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Згідно з ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов’язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м’яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, відображену у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, N 182), те що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).

При дослідженні доданих до клопотання доказів, не вирішуючи питання про доведеність вини та правильність кваліфікації дій, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованої підозри про причетність ОСОБА_1 до вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 186 КК України. Обґрунтованість підозри стверджується наявними в долучених на обґрунтування клопотання документах даними, які на даній стадії процесу є достатніми для висновку про обґрунтованість підозри, а саме: протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення ОСОБА_5 від 21.02.2019 року (а.с.9-10), протоколами допиту потерпілого ОСОБА_5 від 26.03.2019 року (а.с.11-12) та від 22.02.2019 року (а.с.13-15), протоколом огляду від 21.02.2019 року (а.с.16-18), протоколом допиту свідка ОСОБА_8 від 14.03.2019 року (а.с.19-22), протоколом пред’явлення особи до впізнання за фотознімками від 14.03.2019 (а.с.23-25), протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення ОСОБА_6 від 28.01.2019 року (а.с.26), протоколом огляду від 28.01.2019 року (а.с.27-28), протоколом допиту потерпілого ОСОБА_6 від 07.02.2019 року (а.с.29-30), протоколом допиту свідка ОСОБА_7 від 21.02.2019 рок (а.с.31-32), протоколом пред’явлення особи до впізнання за фотознімками від 21.02.2019 року (а.с.33-34)

Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 186 КК України за ступенем тяжкості є тяжким злочином. Санкція статті передбачає покарання у вигляді позбавленням волі на строк від чотирьох до шести років.

Згідно з ч. 1 ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, враховуються в сукупності всі обставини, в тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Слідчий суддя враховує, що запобіжні заходи у кримінальному провадженні обмежують права особи на свободу та особисту недоторканність, гарантовані ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, а тому можуть бути застосовані тільки за наявності законної мети та підстав, визначених КПК, з урахуванням відповідної практики Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ).

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Лабіта проти Італії» від 06.04.2000 року, тримання під вартою є виправданим у певному випадку, лише якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, що переважає попри презумпцію невинуватості, над повагою до особистої свободи. Національні судові органи повинні розглядати всі обставини, що дають підстави ствердити наявність публічного інтересу, який би виправдав виняток із загальної норми про повагу до свободи людини.

Під час розгляду клопотання слідчим суддею встановлено, що підозрюваний ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 186 КК України, які відноситься до категорії тяжких злочинів, що передбачає покарання у вигляді позбавленням волі на строк від чотирьох до шести років. ОСОБА_1 з метою ухилення від кримінальної відповідальності може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконного впливати на потерпілих та свідків у даному провадженні, знищити, сховати або спотворити речі, які мають істотне значення для встановлення всіх обставин вчиненого злочину, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином чи вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки останній притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення ряду аналогічних корисливих злочинів, однак належних висновків для себе не зробив та продовжив вчиняти корисливі злочини, таким чином наявні достатні підстави вважати, що існують ризики, передбачені ст.177 КПК України, а тому застосування більш м’яких запобіжних заходів таких як особисте зобов’язання, особиста порука, домашній арешт, будуть не достатньо ефективними запобіжними заходами для запобігання ризикам порівняно із взяттям під варту, тому вважаю, що клопотання є підставним і підлягає до задоволення.

Згідно з ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов’язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов’язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов’язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

З огляду на те, що обставин, передбачених ч. 4 ст. 183 КПК України у даному кримінальному провадженні не має, слідчий суддя приходить до висновку про можливість визначення застави підозрюваному ОСОБА_1

Відповідно до рішень ЄСПЛ у справі «В. проти Швейцарії» (W. V. Switzerland), 14379/88, 26 січня 1993 року, у справі «Мангурас проти Іспанії» (Mangouras v. Spain), 12050/04, 8 січня 2009 року розмір застави повинен бути належною гарантією того, що заявник вирішить не зникати через побоювання втратити цю заставу, при визначенні розміру застави виправданим є врахування серйозності обставин справи.

Отже, задовольняючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя вважає за необхідне визначити підозрюваному розмір застави, а також покласти на підозрюваного обов’язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України, необхідність покладення яких випливає з наведеного в обґрунтування даного клопотання.

З урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, наявності на утриманні в підозрюваного трьох неповнолітніх дітей, інших даних про його особу, наявність ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, а також те, що ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 186 КК України, слідчий суддя приходить до переконання, що розмір застави достатньої для забезпечення виконання підозрюваним своїх обов’язків, передбачених КПК України, слід встановити в розмірі п’ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить – 96050,00 (дев’яносто шість тисяч п’ятдесят грн. 00 коп.) грн.

Слідчий суддя вважає за необхідне роз’яснити, що у разі невиконання обов’язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомлений, не з’явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов’язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Згідно з ст. 198 КПК України, висловлені в ухвалі слідчого судді, суду за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, обвинувачення, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінального проваджень.

Керуючись ст. ст. 177, 178, 183, 186, 193, 194, 196, 197, 205, 309 КПК України, слідчий суддя, -

ухвалив:

Обрати відносно ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.186 КК України – запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком на 60 днів.

Строк дії ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно ОСОБА_9 закінчується 26 травня 2019 року о 16 год. 00 хв.

Визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_1 обов’язків, передбачених цим Кодексом в розмірі 50 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 96050,00 (дев’яносто шість тисяч п’ятдесят грн. 00 коп.) грн.

Роз’яснити, що підозрюваний ОСОБА_1 або заставодавець мають право в будь – який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

У разі внесення застави на ОСОБА_1 покласти наступні обов’язки:

- прибувати до слідчого, прокурора або суду на їх першу вимогу;

- не відлучаться із населеного пункту, в якому він фактично проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання;

- здати на зберігання до Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області (паспорти, якщо їх декілька) для виїзду за кордон, інші документи, що надають право на виїзд із України та в’їзд в Україну;

Роз’яснити ОСОБА_1, що в разі невиконання вище перерахованих обов’язків до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення.

Строк дії покладених на підозрюваного обов’язків два місяці, тобто 26 травня 2019 року о 16 год. 00 хв.

Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п’яти днів з дня її проголошення.

Повний текст ухвали складено і проголошено 28 березня 2019 року о 16 годині 40 хвилин.

Слідчий суддя Ужгородського

міськрайонного суду: ОСОБА_10