Ухвала суду № 80818035, 28.03.2019, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/11896/18

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 березня 2019 року м. Ужгород

Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Іванов А.П., при секретарі Боті О.І., з участю прокурора – Машкаринець І.І., слідчого – Скреклі І.В., підозрюваного – ОСОБА_1, захисника – ОСОБА_2В, розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, клопотання старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП в Закарпатській області майор поліції ОСОБА_3, погоджене прокурором Машкаринець І.І., про обрання відносно:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, громадянина України, уродженця та мешканця ІНФОРМАЦІЯ_2, не одруженого, з освітою 9 класів, тимчасово непрацюючого, раніше судимого, підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст.186, ч. 2 ст. 289 КК України,

- запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, -

встановив:

З клопотання та доданих до нього матеріалів встановлено, що слідчим управлінням проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні за об’єднаним № 12017070170001169 від 27.09.2018, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.289, ч.3 ст.186 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що у даному кримінальному провадженні, по епізоду відкритого викрадення майна ОСОБА_4, відомості про які внесені до ЄРДР за № 12019070030000827 від 11.03.2019 за ч.3 ст.186 КК України, та яке об’єднано із кримінальним провадженням № 12017070170001169 від 27.09.2018, досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_1, діючи умисно, з корисливих мотивів та з метою збагачення за рахунок чужого майна, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, тобто діючи з прямим умислом, за попередньою змовою із ОСОБА_5 та ОСОБА_6, групою осіб, підготувавши наперед як засіб переміщення групи та перевезення викраденого майна автомобіль ВАЗ-21099, державний номерний знак НОМЕР_1, який перебував у користуванні ОСОБА_5, близько 04.00 години 11 березня 2019 року, під'їхали до будинковолодіння по вул.Дендеші, 10 в м.Ужгороді, на огородженій території якого знаходився автомобіль "Форд Транзит", державний номерний знак НОМЕР_2, та де не було будь-яких осіб у дворогосподарстві. Після того, ОСОБА_5, діючи у змові із ОСОБА_1 та ОСОБА_6, умисно, з метою заволодіння чужим майном, зупинив на узбіччі вулиці Дендеші свій автомобіль ВАЗ-21099, державний номерний знак НОМЕР_1, після чого, з метою викрадення чужого майна із автомобіля "Форд Транзит", державний номерний знак НОМЕР_2, ОСОБА_6, ОСОБА_1 та ОСОБА_5, умисно, за попередньою змовою, перескочивши паркан проникли на подвір'я будинковолодіння № 10 по вул Дендеші, підійшли на подвір’ї до автомобіля "Форд Транзит", державний номерний знак НОМЕР_2, до якого шляхом відчинення дверей проникли, пошкодивши лампи освітлення в салоні, та із якого вийняли належні ОСОБА_4 бензопилу "Taiga PRO", зеленого кольору, вартістю 2000 гривень, бензопилу "URAL" помаранчевого кольору, вартістю 2000 гривень, кутову шліфувальну електромашинку "Makita" зеленого кольору, вартістю 4000 гривень, кутову шліфувальну електромашинку "Дніпро-М" чорно-помаранчевого кольору, вартістю 800 гривень, які стали складати у сумки, однак такі їхні злочинні дії були помічені і викриті ОСОБА_4, який знаходився на першому поверсі у будинку за вказаною адресою, побачивши викрадення речей із свого автомобіля, вийшов на подвіря та з метою припинення викрадення свого майна став кричати на них, щоб вони залишили його автомобіль та майно. Після того, будучи поміченими, незважаючи на своє викриття, ОСОБА_6 та ОСОБА_5, взявши в руки викрадене майно, перескочивши через паркан дворогосподарства покинули його, а через декілька секунд за ними послідував ОСОБА_1, побачивши що ОСОБА_4 наблизився до свого автомобіля "Форд Транзит". Після того ОСОБА_5, зважаючи на викриття злочинних дій групи, побіг до свого автомобіля ВАЗ-21099, державний номерний знак НОМЕР_1, що був на узбіччі вулиці Дендеші, куди поставив викрадені дві кутові шліфувальні машинки, а сам сів за кермо, завів двигун та став очікувати на ОСОБА_1 і ОСОБА_6, які залишилися біля паркану, щоб забрати дві бензопили.

Після того, ОСОБА_1 і ОСОБА_6, продовжуючи свої злочинні дії, взявши з-під огорожі будинковолодіння № 10 дві викрадені бензопили стали швидкою ходою прямувати до автомобіля ВАЗ-21099, державний номерний знак НОМЕР_1, та були помічені ОСОБА_7, який також, вийшовши із будинку на крики ОСОБА_4, з метою припинення викрадення майна, став бігти за ними. Підбігши до автомобіля ВАЗ-21099, державний номерний знак НОМЕР_1, двигун якого був уже запущений та за кермом якого перебував ОСОБА_5, ОСОБА_1 разом із двома викраденими бензопилами сів на заднє сидіння, після чого ОСОБА_7 з метою перешкоджання викраденню майна, закриття видимості водію, вискочив на капот автомобіля ВАЗ-21099, державний номерний знак НОМЕР_1 та вчепився за кришку капота. Тим часом ОСОБА_6, побачивши вказане, підбіг до ОСОБА_8, та з метою подолання опору останнього, тримаючи у правій руці предмет, схожий на ніж, а в лівій руці балончик із сльозогінним газом, випустив газ в обличчя ОСОБА_7 і правою рукою наніс йому один удар в область обличчя, а ОСОБА_5, для скидання ОСОБА_7 з автомобіля здав назад.

Внаслідок роздратування очей сльозогінним газом та дій ОСОБА_5, тобто застосування насильства, що не є небезпечним для життя і здоров'я, ОСОБА_7 відпустив кришку капота автомобіля ВАЗ-21099, державний номерний знак НОМЕР_1, на якому ОСОБА_5, ОСОБА_1 та ОСОБА_6 зникли у невідомому напрямку. Такими своїми умисними діями ОСОБА_6, ОСОБА_5 та ОСОБА_1 завдали ОСОБА_4 матеріальної шкоди на загальну суму 8800 (вісім тисяч вісімсот) гривень, а ОСОБА_6 спричинив короткочасну фізичну шкоду здоров'ю ОСОБА_7

Такими діями ОСОБА_6, ОСОБА_1 та ОСОБА_5 вчинили кримінальне правопорушення, передбачене ч.3 ст.186 КК України.

Вина ОСОБА_1 та інших підозрюваних у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.186 КК України, підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, зокрема протоколом прийняття заяви ОСОБА_4 від 11.03.2019, протоколом огляду місця події від 11.03.2019, протоколами допиту потерпілого ОСОБА_4 та свідка ОСОБА_7, протоколами впізнанням осіб за фотознімками із потерпілим ОСОБА_4 та свідком ОСОБА_7, які впізнали ОСОБА_1, ОСОБА_6 та ОСОБА_5, заявою про залучення як потерпілого ОСОБА_7, у яких зокрема зафіксовано фактичні обставини відкритого викрадення майна, обставинами застосування насильства щодо ОСОБА_7 вищевказаними особами, які причетні до вчинення злочину.

28.03.2019 ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.186 КК України, кваліфікуючими ознаками якого є відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинений за попередньою змовою групою осіб, поєднаний із насильством, що не є небезпечним для життя і здоров'я, із проникненням у житло чи інше приміщення особи.

Клопотання мотивоване тим, що зважаючи на встановлені під час досудового розслідування обставини та обставини вчинення кримінального правопорушення, відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України під час досудового розслідування встановлені та підтверджені ризики, передбачені п.п. 1, 2, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, якими обґрунтовується необхідність у застосуванні щодо ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а саме: з метою запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду, зважаючи на те, що ОСОБА_1 вчинив тяжкий злочин, передбачений ч.3 ст.186 КК України, у відкритий спосіб, санкція статті якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк до 8 років; з метою запобігання спробам ОСОБА_1 незаконно впливати на потерпілих, так як злочини вчинені ним характеризуються застосуванням насильства та погрозою застосування такого у групі осіб; з метою запобігання спробам знищити, сховати або спотворити речі, які мають істотне значення для встановлення всіх обставин вчиненого злочину, зважаючи на те, що викрадені речі були збуті стороннім особам, їх місцезнаходження на даний час не встановлено, а у органу досудового розслідування наявні відомості про осіб, які можуть бути обізнані про їх місцезнаходження, а також зважаючи на відомості про можливу причетність його до інших аналогічних злочинів у групі осіб, які можуть за сприяння ОСОБА_1 вжити заходів до знищення речових та інших доказів; а також з метою запобігання спробам ОСОБА_1 іншим способом перешкоджати кримінальному провадженню, зважаючи на те, що на даному етапі досудового розслідування є необхідність у проведенні інших слідчих та розшукових заходів, спрямованих на встановлення всіх осіб, які обізнані про обставини вчиненого ОСОБА_1 злочину у групі осіб, встановлення засобів використаних при вчиненні злочину, а також з метою запобігання спробам вчинити інше кримінальне правопорушення, зважаючи на те, що останній притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення злочинів, передбачених ст.185 КК України, офіційно ніде не працює та не має постійного джерела доходу, вчинив корисливі злочини проти власності у відкритий спосіб групою осіб із застосуванням насильства, що характеризується підвищеною суспільною небезпекою, а тому жоден із більш м’яких запобіжних заходів не зможе запобігти вищезазначеним ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

У судовому засіданні слідчий та прокурор клопотання підтримали, просили його задовольнити.

Підозрюваний ОСОБА_1 та його захисник ОСОБА_2 у судовому засіданні заперечували проти задоволення клопотання, просили обрати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в нічний час.

Заслухавши пояснення сторін кримінального провадження, дослідивши подане клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що Головним управлінням Національної поліції в Закарпатській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні за об’єднаним № 12017070170001169 від 27.09.2018, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.289, ч.3 ст.186 КК України. (а.с.5-8)

28.03.2019 ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.186 КК України. (а.с.32-33)

Згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов’язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Згідно з ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов’язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м’яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, відображену у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, N 182), те що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).

При дослідженні доданих до клопотання доказів, не вирішуючи питання про доведеність вини та правильність кваліфікації дій, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованої підозри про причетність ОСОБА_1 до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 186 КК України. Обґрунтованість підозри стверджується наявними в долучених на обґрунтування клопотання документах даними, які на даній стадії процесу є достатніми для висновку про обґрунтованість підозри, а саме: протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення ОСОБА_4 від 11.03.2019 року (а.с.9-10), протоколом огляду від 11.03.2019 року (а.с.11-12), протоколом допиту потерпілого ОСОБА_4 від 13.03.2019 року (а.с.13-14), протоколом допиту свідка ОСОБА_7 від 13.03.2019 року (а.с.15-17), протоколами пред’явлення особи до впізнання за фотознімками від 14.03.2019 (а.с.18-23), заявою про залучення до провадження як потерпілого ОСОБА_7 від 26.03.2019 року (а.с.24), протоколом допиту потерпілого ОСОБА_7 від 26.03.2019 року (а.с.25-26).

Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 1186 КК України за ступенем тяжкості є тяжким злочином. Санкція статті передбачає покарання у вигляді позбавленням волі на строк від чотирьох до восьми років.

Згідно з ч. 1 ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, враховуються в сукупності всі обставини, в тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Слідчий суддя враховує, що запобіжні заходи у кримінальному провадженні обмежують права особи на свободу та особисту недоторканність, гарантовані ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, а тому можуть бути застосовані тільки за наявності законної мети та підстав, визначених КПК, з урахуванням відповідної практики Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ).

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Лабіта проти Італії» від 06.04.2000 року, тримання під вартою є виправданим у певному випадку, лише якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, що переважає попри презумпцію невинуватості, над повагою до особистої свободи. Національні судові органи повинні розглядати всі обставини, що дають підстави ствердити наявність публічного інтересу, який би виправдав виняток із загальної норми про повагу до свободи людини.

Під час розгляду клопотання слідчим суддею встановлено, що підозрюваний ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 186 КК України, який відноситься до категорії тяжких злочинів, що передбачає покарання у вигляді позбавленням волі на строк від чотирьох до восьми років. ОСОБА_1 з метою ухилення від кримінальної відповідальності може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконного впливати на потерпілих у даному провадженні, знищити, сховати або спотворити речі, які мають істотне значення для встановлення всіх обставин вчиненого злочину, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином чи вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки ОСОБА_1 вже притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення злочинів, передбачених ст. 185 КК України, однак на шлях виправлення не став, таким чином наявні достатні підстави вважати, що існують ризики, передбачені ст.177 КПК України, а тому застосування більш м’яких запобіжних заходів таких як особисте зобов’язання, особиста порука, домашній арешт, будуть не достатньо ефективними запобіжними заходами для запобігання ризикам порівняно із взяттям під варту, тому вважаю, що клопотання є підставним і підлягає до задоволення.

Згідно з ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов’язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов’язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов’язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

З огляду на те, що обставин, передбачених ч. 4 ст. 183 КПК України у даному кримінальному провадженні не має, слідчий суддя приходить до висновку про можливість визначення застави підозрюваному ОСОБА_1

Відповідно до рішень ЄСПЛ у справі «В. проти Швейцарії» (W. V. Switzerland), 14379/88, 26 січня 1993 року, у справі «Мангурас проти Іспанії» (Mangouras v. Spain), 12050/04, 8 січня 2009 року розмір застави повинен бути належною гарантією того, що заявник вирішить не зникати через побоювання втратити цю заставу, при визначенні розміру застави виправданим є врахування серйозності обставин справи.

Отже, задовольняючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя вважає за необхідне визначити підозрюваному розмір застави, а також покласти на підозрюваного обов’язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України, необхідність покладення яких випливає з наведеного в обґрунтування даного клопотання.

З урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу, наявність ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, а також те, що ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 186 КК України, слідчий суддя приходить до переконання, що розмір застави достатньої для забезпечення виконання підозрюваним своїх обов’язків, передбачених КПК України, слід встановити в розмірі вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить – 153680 (сто п’ятдесят три тисячі шістсот вісімдесят грн. 00 коп.) грн.

Слідчий суддя вважає за необхідне роз’яснити, що у разі невиконання обов’язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомлений, не з’явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов’язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Згідно з ст. 198 КПК України, висловлені в ухвалі слідчого судді, суду за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, обвинувачення, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінального проваджень.

Керуючись ст. ст. 177, 178, 183, 186, 193, 194, 196, 197, 205, 309 КПК України, слідчий суддя, -

ухвалив:

Обрати відносно ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.186 КК України – запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком на 60 днів.

Строк дії ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно ОСОБА_1 закінчується 26 травня 2019 року о 14 год. 10 хв.

Визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_1 обов’язків, передбачених цим Кодексом в розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 153680 (сто п’ятдесят три тисячі шістсот вісімдесят грн. 00 коп.) грн.

Роз’яснити, що підозрюваний ОСОБА_1 або заставодавець мають право в будь – який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

У разі внесення застави на ОСОБА_1 покласти наступні обов’язки:

- прибувати до слідчого, прокурора або суду на їх першу вимогу;

- не відлучаться із населеного пункту, в якому він фактично проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання;

- здати на зберігання до Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області (паспорти, якщо їх декілька) для виїзду за кордон, інші документи, що надають право на виїзд із України та в’їзд в Україну;

Роз’яснити ОСОБА_1, що в разі невиконання вище перерахованих обов’язків до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення.

Строк дії покладених на підозрюваного обов’язків два місяці, тобто 26 травня 2019 року о 14 год. 10 хв.

Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п’яти днів з дня її проголошення.

Повний текст ухвали складено і проголошено 28 березня 2019 року о 16 годині 55 хвилин.

Слідчий суддя Ужгородського

міськрайонного суду: ОСОБА_9