Рішення № 80816134, 26.03.2019, Оболонський районний суд міста Києва

26.03.2019 Справа № 756/14804/17

Справа пр. №2/756/2846/19

ун. №756/14804/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 березня 2019 року Оболонський районний суд міста Києва в складі:

головуючого - судді Андрейчука Т.В.,

за участю секретаря судового засідання - Лісовенка О.О.,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в м. Києві цивільну справу за позовом акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и в :

У листопаді 2017 року позивач публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк"), яке було перейменовано в акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк"), звернулося до суду в порядку цивільного судочинства з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що 29 червня 2016 року між АТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір б/н, відповідно до умов якого позивачем емітовано та видано відповідачеві кредитну картку, відкрито картковий рахунок та надано кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку. Процентна ставка за користування кредитом становила 3,6% річних на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим строком повернення,що відповідає строку дії картки. Повернення кредиту повинно було здійснюватись шляхом сплати щомісячних платежів у розмірі та в порядку, визначеному договором. Сторони визначили, що договір складається з заяви позичальника, Умов та Правил надання банківських послуг, правил користування платіжною карткою, тарифів обслуговування кредитних карт "Універсальна".

Проте позичальник не дотримується умов кредитного договору, не сплачує кредит, проценти за користування ним у розмірі та порядку, визначеному договором.

Станом на 21 вересня 2017 року загальна сума заборгованості ОСОБА_1 становила 15448,54 грн, у тому числі заборгованість зі сплати кредиту (основного боргу) у сумі 6665,46 грн, заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом у сумі 513,99 грн, пеня за прострочення позичальником термінів виконання своїх зобов'язань за кредитним договором у сумі 7057,25 грн, штраф за прострочення позичальником термінів виконання своїх зобов'язань за кредитним договором у сумі 1211,84 грн.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, позивач про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, представник позивача подав до суду заяву, в якій просив суд розглянути справу за його відсутності, позовні вимоги АТ КБ "ПриватБанк" - задовольнити.

28 грудня 2018 року відповідач пред'явив зустрічний позов про визнання недійсним кредитного договору від 29 червня 2016 року б/н.

Ухвалою Оболонського районного суду від 12 лютого 2019 року зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано позивачеві строк на усунення недоліків тривалістю п'ять днів з дня вручення цієї ухвали. 14 лютого 2019 року представник ОСОБА_1 отримав копію ухвали про залишення без руху зустрічної позовної заяви його довірителя. Проте у строк, визначений ухвалою від 12 лютого 2019 року, ОСОБА_1 не усунув недоліки зустрічної позовної заяви, а тому ухвалою від 26 березня 2019 року зустрічна позовна заява ОСОБА_1 була повернута.

28 грудня 2018 року ОСОБА_1 подав відзив на позовну заяву АТ КБ "ПриватБанк", в якому зазначив, що кредитний договір від 29 червня 2016 року б/н він не укладав, кредит не отримував. З цих підстав відповідач просив суд відмовити АТ КБ "ПриватБанк" у задоволенні його позову. Також ОСОБА_1 просив застосувати до вимог банку про стягнення неустойки позовну давність.

Відповідач та його представник у судові засідання, призначені на 15 год 15 хв 12 лютого 2019 року та 15 год 00 хв 26 березня 2019 року не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи належним чином повідомлені, про причини неявки в судові засідання суд не повідомили.

Зважаючи на наведені обставини, суд ухвалив розглянути справу за відсутності представника позивача, відповідача та його представника.

Дослідивши матеріали справи, зібрані у справі докази, суд приходить до такого висновку.

Ч. 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ст. 6, ч. 1 ст. 627 та ч. 1 ст. 628 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією зі сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

За приписами ч. 1, ч. 2 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Судом встановлено, що 29 червня 2016 року ОСОБА_1 підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, в якій указано, що вона разом з пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також тарифами складає між банком та ним договір про надання банківських послуг.

Підписавши вказану анкету-заяву, позивач був повідомлений про зміст Умов та Правил надання банківських послуг та про розміщення їх тексту на офіційному сайті АТ КБ "ПриватБанк" (www.privatbank.ua), а також про тарифи банку, які були надані йому для ознайомлення у письмовому вигляді, про що зазначено у самій анкеті-заяві (а. с. 7).

Матеріали справи містять наданий АТ КБ "ПриватБанк" витяг з Умов та Правил надання банківських послуг (а. с. 9-23).

Аналізуючи вказані вище положення законодавства України, а також враховуючи фактичні обставини справи, суд дійшов висновку про те, що ОСОБА_1, підписавши анкету-заяву, погодився з тим, що ця заява разом із Умовами та Правилами надання банківських послуг складає договір приєднання, згідно копії анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, що свідчить про дотримання форми договору, визначеної законом (така правова позиція суду узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеного у постанові від 19 березня 2018 року у справі №263/13449/16-ц).

За умовами укладеного між АТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 кредитного договору від 29 червня 2016 року б/н банком емітовано та видано відповідачеві кредитну картку, відкрито картковий рахунок НОМЕР_2. Також банк зобов'язався надати відповідачеві кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку. Процентна ставка за користування кредитом становила 3,6% річних на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим строком повернення, що відповідає строку дії картки. Повернення кредиту повинно було здійснюватись шляхом сплати щомісячних платежів у розмірі та в порядку, визначеному договором (а. с. 7, 8, 9-23, 131, 132, 133).

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України кредитодавець зобов'язується за кредитним договором надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитні кошти в обсязі, визначеному договором, були надані АТ КБ "ПриватБанк" відповідачеві ОСОБА_1, які він використав у повному обсязі (а. с. 134-135).

Жодного доказу на підтвердження того, що відповідач не укладав кредитний договір від 29 червня 2016 року б/н, не отримував кредитні кошти, ним не надано.

П. 2.1.1.5.5 Умов та Правил надання банківських послуг передбачено обов'язок позичальника погашати заборгованість із сплати кредиту, відсотків за користування ним, за перевитрати платіжного ліміту, комісії за користування кредитом.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

За змістом ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Початок перебігу позовної давності визначається ст. 261 ЦК України. Так, за загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України). А за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 5 цієї статті).

Поняття "строк договору", "строк виконання зобов'язання" та "термін виконання зобов'язання" згідно з приписами ЦК України мають різний зміст.

Відповідно до частини першої ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. А згідно з частиною другою цієї статті терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами, а термін - календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (ст. 252 ЦК України).

Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору (ч. 1 ст. 631 ЦК України). Цей строк починає спливати з моменту укладення договору (ч. 2 вказаної статті), хоча сторони можуть встановити, що його умови застосовуються до відносин між ними, які виникли до укладення цього договору (ч. 3 цієї статті). Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (ч. 4 ст. 631 ЦК України).

Відтак, закінчення строку договору, який був належно виконаний лише однією стороною, не звільняє другу сторону від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання нею її обов'язків під час дії договору.

Поняття "строк виконання зобов'язання" та "термін виконання зобов'язання" охарактеризовані у ст. 530 ЦК України. Згідно з приписами її частини першої, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З огляду на викладене строк (термін) виконання зобов'язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього, зокрема коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов'язання за договором і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання вказаного зобов'язання.

Відповідно до Умов та Правил надання банківських послуг сплата кредиту та процентів за користування ним здійснюється позичальником щомісячно до 25 числа кожного місяця наступного за звітним.

Тобто, сторони погодили порядок і строки виконання зобов'язання.

Строк погашення кредиту у повному обсязі визначено останнім днем місяця, вказаного на картці (поле month).

Строк дії картки, емітованої АТ КБ "ПриватБанк", - січень 2020 року (а. с. 131). Отже, строк повернення кредиту та сплати процентів за користування ним - до 31 січня 2020 року.

Оскільки кредитний договір від 29 червня 2016 року б/н встановлює окремі зобов'язання, які деталізують обов'язок позичальника повернути борг частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то незалежно від визначення у договорі строку кредитування право позивача вважається порушеним з моменту порушення відповідачем терміну внесення чергового платежу. А відтак, перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) відповідачем обов'язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу.

Матеріалами справи засвідчується, що ОСОБА_1 систематично не виконував взяті на себе за кредитним договором зобов'язання щодо своєчасного та у повному обсязі погашення кредиту, відсотків за його користування, допустив заборгованість зі сплати кредиту (основного боргу) у розмірі 6665,46 грн, зі сплати процентів за користування кредитом у розмірі 513,99 грн.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За приписами ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У разі порушення позичальником терміну внесення чергового платежу, передбаченого договором (прострочення боржника), відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України кредитодавець до спливу визначеного договором строку кредитування вправі заявити вимоги про дострокове повернення тієї частини кредиту, що залишилася, і нарахованих згідно зі ст. 1048 ЦК України, але не сплачених до моменту звернення кредитодавця до суду, процентів, а також попередніх невнесених до такого моменту щомісячних платежів у межах позовної давності щодо кожного із цих платежів. Невнесені до моменту звернення кредитора до суду щомісячні платежі підлягають стягненню у межах позовної давності, перебіг якої визначається за кожним з платежів окремо залежно від настання терміну сплати кожного з цих платежів.

Такий висновок відповідає правовій позиції, сформульованій Верховним Судом України у постанові від 06 листопада 2013 року у справі №6-116цс13. Аналогічні висновки були сформульовані Верховним Судом України, зокрема, у постановах від 19 березня 2014 року у справі №6-20цс14, від 12 листопада 2014 року у справі №6-167цс14, від 03 червня 2015 року у справі №6-31цс15, від 30 вересня 2015 року у справі №6-154цс15, від 29 червня 2016 року у справі № 6-272цс16, від 23 листопада 2016 року у справі №6-2104цс16 і від 14 грудня 2016 року у справі №6-2462цс16.

З аналізу норми ч. 2 ст. 1050 ЦК України вбачається, що пред'явленням вимоги до позичальника є як направлення йому вимоги про дострокове погашення заборгованості за кредитним договором, так і пред'явлення до нього позову.

П. п. 2.1.1.4.2., 2.1.1.4.6. Умов та Правил надання банківських послуг банку надано право вимагати дострокового виконання боргових зобов'язань в разі невиконання боржником своїх боргових та інших обов'язків за кредитним договором.

Оскільки позичальник ОСОБА_1 прострочив сплату частини кредиту, процентів за користування ним, у кредитодавця виникло право вимагати у позичальника дострокового повернення кредиту, процентів за користування ним та інших платежів.

Позивач реалізував своє право на дострокове стягнення усієї заборгованості за кредитним договором від 29 червня 2016 б/н шляхом звернення до суду з позовом до позичальника, що відповідає нормі ст. 1050 ЦК України.

Ураховуючи те, що АТ КБ "ПриватБанк" пред'явлено позов про дострокове стягнення заборгованості 02 листопада 2017 року, строк позовної давності не пропущено

За положеннями з ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

За змістом ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення.

Ч. 1 ст. 550 ЦК України визначено, що право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Згідно з п. 2.1.1.12.6.1. Умов та правил надання банківських послуг у разі виникнення прострочених зобов'язань за борговими зобов'язаннями на суму від 100,00 грн позичальник сплачує кредитодавцю пеню відповідно до встановлених тарифів. Пеня нараховується в день нарахування процентів по кредиту.

Пеня за прострочення позичальником термінів виконання своїх зобов'язань за кредитним договором, нарахована позивачем, складає 7057,25 грн.

Нормою п. 1 ч. 2 ст. 257 ЦК України передбачено, що до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується спеціальна позовна давність в один рік.

За правилами ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

У ході розгляду справи відповідачем ОСОБА_1 заявлено про застосування позовної давності до вимог про стягнення неустойки (а. с. 112-113).

Пеня за прострочення позичальником термінів виконання своїх зобов'язань за кредитним договором, розрахована у межах строку позовної давності, становить 6757,25 грн (7057,25 грн - 100,00 грн - 100,00 грн - 100,00 грн = 6757,25 грн).

У разі, якщо розмір неустойки перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення, суд може його зменшити (ч. 3 ст. 551 ЦК України).

Істотними обставинами в розумінні ч. 3 ст. 551 ЦК України можна вважати, зокрема, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (наприклад, відсутність негативних наслідків для позивача через прострочення виконання зобов'язання).

Ураховуючи розмір заборгованості позивача, виходячи з засад справедливості, добросовісності та розумності, суд дійшов висновку про необхідність зменшити розмір пені до 500,00 грн.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч. 2 ст. 549 ЦК України).

Відповідно до п. 2.1.1.7.6. Умов та Правил надання банківських послуг у разі порушення позичальником строків платежів по кожному з грошових зобов'язань, передбачених цим договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов'язаний сплатити кредитодавцю штраф у розмірі, встановленому тарифами договору.

Тарифами обслуговування кредитних карт "Універсальна Gold" встановлено, що штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов'язань становить 500,00 грн та 5% від суми заборгованості за кредитним лімітом з урахуванням нарахованих та прострочених процентів і комісій.

Згідно з положеннями ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Враховуючи вищевикладене та положення ст. 549 ЦК України, штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - порушення строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором, свідчить про недотримання положень, закріплених у ст. 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення (такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 21 жовтня 2015 року у справі №6-2003цс15 та постановах Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №369/844/16-ц, від 06 вересня 2018 року №206/3056/16-ц).

Зважаючи на те, що пеня та штраф за кредитним договором від 29 червня 2016 року б/н застосовані за одне і те саме порушення - порушення строків виконання грошових зобов'язань за договором, більш того, штраф нарахований банком у тому числі і на суму пені, суд вважає недопустимим їх одночасне застосування.

Таким чином, штраф за прострочення виконання зобов'язань за договором стягненню з відповідача ОСОБА_1 не підлягає.

Повно та всебічно дослідивши обставини справи, оцінивши зібрані докази у сукупності, суд вважає, що позов слід задовольнити частково, стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором від 29 червня 2016 року б/н у сумі 7679,45 грн, в тому числі заборгованість зі сплати кредиту (основного боргу) у сумі 6665,46 грн, заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом у сумі 513,99 грн, пеню за прострочення позичальником термінів виконання своїх зобов'язань за кредитним договором у сумі 500,00 грн.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України суд присуджує з відповідача на користь позивача судовий збір у сумі 1600,00 грн.

З огляду на вищенаведене, відповідно до ст. ст. 15, 16, 526, 530, 533, 536, 549, 550, 610, 612, 625, 626-628, 634, 639, 1049, 1050, 1054, 1055 Цивільного кодексу України, та, керуючись ст. ст. 5, 12, 13, 81, 141, 259, 263, 264, 265 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

в и р і ш и в:

Позов акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" (місцезнаходження: м. Київ, вул. Грушевського, 1-Д; ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором від 29 червня 2016 року б/н у сумі 7649 (сім тисяч шістсот сорок дев'ять) гривень 45 (сорок п'ять) копійок, що складається з заборгованості зі сплати кредиту (основного боргу) у сумі 6665 (шість тисяч шістсот шістдесят п'ять) гривень 46 (сорок шість) копійок, заборгованості зі сплати процентів за користування кредитом у сумі 513 (п'ятсот тринадцять) гривень 99 (дев'яносто дев'ять) копійок, пені за прострочення позичальником термінів виконання своїх зобов'язань за кредитним договором у сумі 500 (п'ятсот) гривень 00 (нуль) копійок.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" (місцезнаходження: м. Київ, вул. Грушевського, 1-Д; ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 14360570) судовий збір у сумі 1600 (тисяча шістсот) гривень 00 (нуль) копійок.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подання в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення суду апеляційної скарги.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Т.В. Андрейчук