Ухвала суду № 80814408, 22.03.2019, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 2604/28026/12

У Х В А Л А

"22" березня 2019 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Катющенко В.П.

при секретарі - Головатюк І.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва, справу за заявою Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» в особі представника Смілик Тетяни Миколаївни про поновлення строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання, -

В С Т А Н О В И В:

Заявник, звернувся до Дніпровського районного суду м. Києва із заявою, в якій просить суд: визнати поважною причину пропуску строку, який надається для пред'явлення виконавчого документа до виконання; поновити пропущений строк для пред'явлення до виконання виконавчого листа від 20 січня 2014 року у цивільній справі за позовом АТ «Родовід Банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В судове засідання сторони не з'явилися.

Згідно ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, вивчивши доводи поданої заяви, дослідивши матеріали цивільної справи № 2604/28026/12 за позовом Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» до ОСОБА_4, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, приходить до наступного.

В провадженні Дніпровського районного суду м. Києва перебувала цивільна справа за позовом Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» до ОСОБА_4, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Заочним рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 21 січня 2013 року позов Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» до ОСОБА_4, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором було задоволено. Стягнуто солідарно зі ОСОБА_4, ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» заборгованість за кредитним договором в сумі 27 641 (двадцять сім тисяч шістсот сорок одна гривня 03 копійки), судовий збір в сумі 276 (двісті сімдесят шість гривень 41 копійка).

24 січня 2014 року уповноважений представник позивача отримав у вказаній справі копію рішення.

15 листопада 2018 року до суду надійшла заява Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Шевченко А.М. про видачу рішення суду та виконавчих документів у вказаній справі.

04 грудня 2018 року Дніпровським районним судом м. Києва на адресу заявника були направлені копія рішення суду від 21 січня 2013 року та два оригінали виконавчих листів у даній справі.

У відповідності до ч. 1 ст. 433 Цивільного процесуального кодексу України, у разі пропуску строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання заявник посилається на те, що ПАТ «Родовід Банк» знаходиться на стадії ліквідації та Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб проводиться інвентаризація майна, рахунків та справ банку. З 20 грудня 2017 року було розпочато масове проведення інвентаризації активів. В процесі проведення інвентаризації справ було виявлено в матеріалах цивільної справи за позовом АТ «Родовід Банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 37.3/МІ-010.06.1 від 22 листопада 2006 року ухвалу про відкриття цивільного провадження від 11 грудня 2012 року, при цьому решта документів, які свідчили про кінцевий результат вирішення даної справи відсутній.

Стаття 6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує право на справедливий судовий розгляд та закріплює принцип верховенства права, на якому будується демократичне суспільство, і найважливішу роль судової системи в здійсненні правосуддя. Проте, право на справедливий суд було б позбавлено сенсу, якщо б допускало невиконання остаточних судових рішень, які набрали законної сили.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини невід'ємною частиною «права на суд» та фундаментальним аспектом верховенства права є принцип правової визначеності (певності), який включає дотримання принципу остаточності судового рішення.

У розумінні практики Європейського суду частина 1 статті 6 Конвенції передбачає не лише доступ до правосуддя і встановлення порядку судового розгляду, а й гарантує виконання судових рішень з метою запобігання заподіяння шкоди одній із сторін.

У справі «Півень проти України» ЄСПЛ констатував порушення ст. 6 Конвенції та зазначив, що невиконання судового рішення не може буде виправдано недоліками законодавства, які унеможливлюють його виконання. У цій справі Європейський суд дійшов висновку про відсутність у законодавстві України нормативної бази щодо завдань, покладених на органи виконавчої влади, і констатував порушення п. 1 ст. 6 Конвенції.

За змістом пункту 1 статті 6, статті 13 Конвенції, статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожен має право на розгляд його справи упродовж розумного строку судом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб правового захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

У Законі України «Про виконавче провадження» поняття «виконавче провадження» розуміється як завершальна стадія судового провадження (стаття 1). Наведене узгоджується з практикою ЄСПЛ щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка гарантує право на справедливий суд. Так, у рішенні від 19 березня 1997 року у справі «Горнсбі проти Греції, заява №183571/91» (Caseof Hornsbyv. Greece) ЄСПЛ зазначив, що для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду. Право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалось невиконаним на шкоду одній зі сторін…».

19 листопада 2010 року Консультативною радою європейських суддів (КРЄС) прийнято Висновок №13 (2010), який зокрема встановлює, що у державі, яка керується верховенством права, державні органи передусім зобов'язані поважати судові рішення і виконувати їх швидко exofilicio. Сама ідея державного органу, який відмовляється підкоритися рішенню суду, підриває концепцію примату закону (п. 31).

В рішеннях Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28 жовтня 1998 року та «Креуз проти Польщі» від 19 червня 2001 року. зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Виконавчий документ є документом строковим, тобто має виконавчу силу тільки протягом строку, встановленого законом. Строк пред'явлення виконавчого документа до виконання (виконавча давність) - це встановлений законом строк, протягом якого виконавчий документ може бути пред'явлений до виконання і стати підставою для відкриття виконавчого провадження та проведення виконавчих дій, спрямованих на реалізацію припису юрисдикційного акта.

Причина пропуску строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання є поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; ця причина виникла протягом строку, який пропущено; ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування; тобто, якщо свідчить про відсутність у заінтересованої особи об'єктивної можливості подати виконавчій документ до виконання у встановлені строки.

В той же час, процедура ліквідації ПАТ «Родовід Банк», вивільнення працівників юридичного управління банку в лютому 2016 року, тобто після спливу майже трьох років з часу набранням рішенням законної сили, віднесення АТ «Родовід Банк» в лютому 2016 року до категорії неплатеспроможних, початок процедури ліквідації банку в грудні 2017 року, не є поважними причини пропуску строку пред'явлення виконавчого документу до виконання протягом майже шести років з часу набрання рішенням законної сили.

Аналізуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Шевченко Андрія Миколайовича про поновлення строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. ст. 247, 260, 354, 433 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» в особі в особі представника Смілик Тетяни Миколаївни про поновлення строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання- відмовити.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.

У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручені у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а саме Дніпровський районний суд м. Києва.

Суддя: