Постанова № 80813199, 27.03.2019, Апеляційний суд Черкаської області

Апеляційний Суд

Черкаської області

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2019 року

м. Черкаси

Справа 703/3654/17 провадження № 22-ц/793/445/19 Категорія: 304030000

Апеляційний суд Черкаської області в складі колегії суддів:

головуючого: Василенко Л.І.

суддів: Бородійчука В.Г., Нерушак Л.В.

секретаря: Анкудінова О.І.

учасники справи:

позивач - перший заступник керівника Смілянської місцевої прокуратури Черкаської області, який діє в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області;

відповідач - ОСОБА_1;

представник Прокуратури Черкаської області - Кожушко Наталія Володимирівна;

представник ОСОБА_1 - адвокат Терещенко Сергій Іванович.

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Прокуратури Черкаської області на рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 11 грудня 2018 року (ухваленого під головуванням судді Опалинської О.П.) у справі за позовом першого заступника керівника Смілянської місцевої прокуратури Черкаської області, який діє в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області до ОСОБА_1 про дострокове розірвання договору оренди земельної ділянки та повернення її державі,

в с т а н о в и в :

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

28 грудня 2017 року перший заступник керівника Смілянської місцевої прокуратури Черкаської області, який діє в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 про дострокове розірвання договору оренди земельної ділянки та повернення її державі.

Позовна заява мотивована тим, що пунктом 1 розпорядження Смілянської районної державної адміністрації від 5 грудня 2012 року №143 затверджено проект із землеустрою та надано в оренду земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_1 загальною площею 28, 9420 га в адміністративних межах Балаклеївської сільської ради для ведення фермерського господарства ОСОБА_1

На підставі вищевказаного розпорядження між ОСОБА_4 та Смілянською районною державною адміністрацією укладено договір оренди землі, яким надано в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення (сіножаті) площею 28,942 га для ведення фермерського господарства, нормативно-грошова оцінка якої становить 182 753,27 грн.

Згідно з п.п. 15-16 Договору оренди цільове призначення земельної ділянки - для ведення фермерського господарства.

Відповідно до п. 41 Договору, він набирає чинності після підписання сторонами та державної реєстрації права оренди. Право оренди зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 22 серпня 2013 року.

Згідно акту обстеження земельної ділянки від 11 травня 2017 року Головним управлінням Держгеокадастру у Черкаській області, при проведенні обстеження земельної ділянки площею 28,9420 га з кадастровим номером НОМЕР_1 встановлено, що на вказаній земельній ділянці проведені посівочні роботи та засіяна сільськогосподарська культура, крім того, на земельній ділянці знаходяться залишки сільськогосподарської культури, яка посіяна у попередньому році.

Державним інспектором в сфері контролю за використанням та охороною земель ГУ Держгеокадастру у Черкаській області складено акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства, відповідно до якого виявлено порушення земельного законодавства, що полягає у відхиленні від затвердженого у встановленому порядку проекту землеустрою, а саме, земельна ділянка сільськогосподарського призначення площею 28,9420 га (кадастровий номер НОМЕР_1) в адміністративних межах Балаклеївської сільської ради Смілянського району за межами населеного пункту, що надана ОСОБА_1 для сінокосіння використовується для вирощування зернової сільськогосподарської культури.

На підставі вищезазначеного акту перевірки ГУ Держгеокадастру у Черкаській області винесено припис від 30 жовтня 2017 року та зобов'язано ОСОБА_1 в 30-ти денний термін усунути порушення земельного законодавства.

Разом з тим, відносно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення та винесено постанову про накладення адміністративного стягнення.

Погоджуючись з викладеним у вищевказаній постанові порушеннями законодавства, ОСОБА_1 сплатив накладене на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу, що підтверджується відповідною квитанцією про сплату від 30 жовтня 2017 року № 1033-4994-3708-6024.

Вважає, що неналежне виконання відповідачем обов'язків, встановлених договором оренди землі і порушенням вимог чинного законодавства, що регулює дані правовідносини, а саме використання орендованої земельної ділянки не за передбаченим договором видом цільового використання, є підставою для дострокового розірвання договору оренди землі від 22 серпня 2013 року та повернення земельної ділянки у розпорядження держави.

Підстава представництва інтересів держави у вказаному випадку полягає у неухильному дотриманні законності при використанні землі, як основного національного багатства, яке перебуває під особливою охороною держави, за цільовим призначенням, забезпечення раціонального використання та охорони земель.

Подання Смілянською місцевою прокуратурою позовної заяви обумовлено необхідності відновлення та захисту порушених інтересів держави, які полягають у неухильному дотриманні принципу законності при використанні земель державної власності за цільовим призначенням.

Зазначав, що у центрального органу виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі не передбачено повноважень щодо звернення в суд з позовами про незаконність (недійсність) рішень органів державної влади та місцевого самоврядування щодо розпорядження землею, визнання недійсними правочинів щодо відчуження чи передачі в користування земельних ділянок державної чи комунальної власності, а також їх повернення з чужого незаконного володіння.

Відсутність органу державної влади, уповноваженого реагувати на порушення закону у сфері розпорядження земельними ділянками державної форми власності у відповідності до ст. 131-1 Конституції України покладає на органи прокуратури обов'язок представництва держави у спірних правовідносинах шляхом пред'явлення та підтримання у суді відповідного позову.

Прокуратура просила суд розірвати достроково договір оренди землі від 22 серпня 2013 року укладений між Смілянською районною державною адміністрацією та ОСОБА_1, зобов'язати останнього повернути земельну ділянку площею 28,942 га з кадастровим номером НОМЕР_1, яка знаходиться за межами населеного пункту на території Балаклеївської сільської ради у розпорядження держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області та стягнути з відповідача сплачений судовий збір.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 11 грудня 2018 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що прокурором не доведено наявності факту істотного порушення умов договору оренди, а також незаконного розорювання сіножатей так як і не надано доказів вчинення відповідачем дій, які призвели до погіршення якості ґрунтів та виснаження земель, або завдали значної шкоди земельним ресурсам держави.

В рішенні зазначено, що прокурором не доведено в чому полягають порушені права Головного управління Держгеокадастру в Черкаській області за захистом яких він звернувся. В даному випадку прокурором не доведено в чому саме виражається порушення інтересів держави оспорюваним договором, не подано належних та допустимих доказів, які б у своїй сукупності давали підстави вважати, що таке порушення існує або ж є реальна загроза його виникнення.

Крім того, прокурором не виконано вимог ч. 4 ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру» та не обґрунтовано наявності підстав для представництва, що виключає можливість звернення його до суду за захистом інтересів держави.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі, поданій 25 січня 2019 року, прокуратура Черкаської області посилаючись на те, що суд не повністю з'ясувавши обставини справи, дійшов висновків, які їм не відповідають, як наслідок, рішення ухвалено з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, просить скасувати рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 11 грудня 2018 року, задовольнити у повному обсязі позов та стягнути з відповідачів на користь прокуратури Черкаської області судові витрати.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_1 своїми діями самостійно змінив вид цільового використання земельної ділянки в межах категорії земель сільськогосподарського призначення, в той час, коли відповідно до ст. 20 ЗК України питання про визначення виду використання земельної ділянки належить до компетенції органів виконавчої влади та місцевого самоврядування.

Зазначає, що прокуратурою було надано додаткові докази на підтвердження доводів позову, зокрема, проведення ГУ Держгеокадастру у Черкаській області повторної перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 27.07.2018 за № 308-ДК/616/АП/09/01-18, протокол про адміністративне правопорушення від 31.07.2018 за № 308ДК/0398П/07/01/-18, припис від 31.07.2018 за № 308-ДК/0410Пр/03/01/-18, що підтверджують системне використання земельної ділянки для вирощування зернової сільськогосподарської культури.

Не погоджується Прокуратура також із висновком суду про недоведеність прокурором порушених прав ГУ Держгеокадастру у Черкаській області та порушень інтересів держави оспорюваним договором.

Подання Смілянською місцевою прокуратурою даної позовної заяви обумовлено необхідністю захисту порушених інтересів держави, які полягають у неухильному дотриманні принципу законності при використанні земель державної власності за цільовим призначенням та спрямовано на відновлення порушеного права правомірного використання землі сільськогосподарського призначення державної власності, суспільної рівноваги та забезпечення конституційного права кожному громадянину користуватися нею у встановлений законом спосіб. Це, на думку скаржника, безумовно вказує на наявність у спірних правовідносинах виключних підстав, коли прокурор зобов'язаний звернутись до суду за захистом державних інтересів.

Позивач у справі є складовою адміністративної вертикалі центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин.

Крім того, невжиття ГУ Держгеокадастру у Черкаській області самостійних заходів до розірвання спірного договору оренди землі в судовому порядку, свідчить про його бездіяльність, що є самостійною підставою для звернення Смілянської місцевої прокуратури з відповідним позовом.

21 березня 2019 року від ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області на користь ФГ «Нива» 2000 грн. витрат за надання правничої допомоги.

Вважає, що викладені в апеляційній скарзі доводи є безпідставними, такими, що не ґрунтуються на обставинах справи і нормах матеріального та процесуального права, виходячи з наступного.

Спірна земельна ділянка була передана йому, ОСОБА_1 для заснування в 2013 році і ведення фермерського господарства «ШАРПІНО». В березні 2015 року він вийшов із складу засновників та членів ФГ «ШАРПІНО». Вказана обставина підтверджується протоколом загальних зборів господарства №1 від 10 березня 2015 року та випискою з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб.

На даний момент вказана земельна ділянка перебуває у володінні ФГ«ШАРПІНО» і обліковується за господарством.

Наказом ФГ «ШАРПІНО» №4 від 21 березня 2015 року головою господарства призначено ОСОБА_5

З того часу ніякого відношення до користування і обробітку спірної земельної ділянки він не має, тому проведення перевірки щодо використання ним земельної ділянки є, на думку ОСОБА_1, незаконним, обумовленим виключно виконанням інспектором планів щодо збору штрафів з юридичних та фізичних осіб.

Зазначає, що рілля - це сільськогосподарські угіддя, які систематично обробляються і використовуються під посіви сільськогосподарських культур. ФГ «ШАРПІНО» не використовує систематично орендовану земельну ділянку під посіви, а виконує агротехнічні заходи по поліпшенню спірної земельної ділянки.

Крім того, вважає, що у прокурора відсутнє право на звернення до суду, оскільки Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру відповідно до покладених на неї завдань організовує та здійснює державний нагляд за дотриманням земельного законодавства, яка самостійно або через територіальні органи має право звертатися до суду, в тому числі з питань, які зазначені у поданій прокурором позовній заяві.

Вважає, що прокурором не доведено підстав для представництва передбачених ч.3 ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру».

27 березня 2019 року від Смілянської місцевої прокуратури надійшла відповідь на відзив на апеляційну скаргу, де зазначено, що сукупність наявних у справі доказів свідчить про самовільну зміну відповідачем виду використання спірної земельної ділянки із сіножатей на ріллю та використання її всупереч вимогам чинного законодавства і Договору, чому суд першої інстанції, на її думку, не надано належної оцінки.

Матеріали справи не містять жодного доказу того, що систематичне вирощування на сіножатях сільськогосподарських культур є докорінним поліпшенням кормових угідь, а прокурором навпаки надано докази, що такі дії кваліфікуються виключно як нецільове використання земельної ділянки.

Вказує на те, що відсутність у ГУ Держгеокадастру у Черкаській області повноважень щодо звернення до суду з позовом та невжиття вказаним органом самостійних заходів до розірвання спірного договору оренди свідчить про обґрунтованість звернення прокурора в суд з позовом.

На момент відкриття провадження у справі ОСОБА_1 не був ні засновником, ні учасником фермерського господарства, тому справа підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Просила суд скасувати рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 11 грудня 2018 року та задоволити у повному обсязі позов прокуратури.

Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції

Ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 20 лютого 2019 року апеляційну скаргу Прокуратури Черкаської області залишено без руху.

Ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 11 березня 2019 року, у зв'язку із усуненням недоліків апеляційної скарги, відкрито апеляційне провадження у даній справі.

Ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 13 березня 2019 року розгляд апеляційної скарги призначено на 27 березня 2019 року на 14:30 год.

Фактичні обставини справи

5 грудня 2012 року головою Смілянської районної державної адміністрації видано розпорядження № 493 про надання земельної ділянки в оренду ОСОБА_1, яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 28,9420 га громадянину ОСОБА_1 та надано в оренду строком на 15 років земельну ділянку за кадастровим номером НОМЕР_1 за рахунок земель державної власності для ведення фермерського господарства в адміністративних межах Балаклеївської сільської ради (а.с. 15).

22 серпня 2013 року між Смілянською районною державною адміністрацією в особі першого заступника голови адміністрації ОСОБА_6 та громадянином ОСОБА_4 укладено Договір оренди земельної ділянки площею 28,942 га з кадастровим номером НОМЕР_1, строком на 15 років, в тому числі 28,9420 га сіножаті, форма власності державна (а.с. 11).

Згідно з п. 15 та п. 16 Договору оренди цільовим призначенням земельної ділянки є ведення фермерського господарства з умовою застосування заходів по підвищенню родючості грантів та їх захисту від ерозії, дотримання вимог протиерозійної організації території та додержання екологічних норм.

Пунктом 25 Договору оренди визначено, що на земельній ділянці площею 28,942 га з кадастровим номером НОМЕР_1, обмежень (обтяжень) не встановлено, а в п. 31 зазначено, що орендар земельної ділянки зобов'язаний, зокрема, виконувати встановлені щодо об'єкта оренди обтяження в обсязі, передбаченому законом або договором.

Відповідно до п. 28 Договору оренди орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно договору оренди землі.

Згідно з п. 36 Договору оренди, дія договору припиняється шляхом його розірвання за: взаємною згодою сторін; умови неефективного використання земельної ділянки; заборгованості по орендній платі до бюджетів всіх рівнів; рішенням суду на вимогу однієї із сторін внаслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

Пунктом 37 Договору оренди передбачено розірвання такого в односторонньому порядку лише у разі несплати орендної плати більш ніж за три місяці.

Згідно з актом приймання-передачі об'єкта оренди (без зазначення дати його складання), громадянину ОСОБА_1 передали в оренду строком на 15 років земельну ділянку площею 28,942 га з кадастровим номером НОМЕР_1 (а.с. 14).

Відповідно до витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки на земельну ділянку площею 28,942 га кадастровий номер НОМЕР_1 визначена нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь 182753 гривні 27 копійок (а.с. 22).

Згідно з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єктів нерухомого майна на земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_1 площею 28,942 га зареєстровано 24 липня 2013 року право оренди на строк дії 15 років (а.с. 23).

Відповідно до акту обстеження земельної ділянки від 11 травня 2017 року, складеного державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель виявлено, що на земельній ділянці з кадастровим номером НОМЕР_1 проведені посівочні роботи з насадження сільськогосподарських культур. Також на земельній ділянці виявлені залишки сільськогосподарської культури, яка була посіяна у попередньому році (а.с. 16).

Згідно з актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об'єктом - земельної ділянки від 30 жовтня 2017 року №268-ДК/268/АП/09/01/-1 та припису від 30 жовтня 2017 року №268-ДК/0102Пр/03/01/-17 виявлено порушення ОСОБА_4 земельного законодавства, що полягає у відхиленні від затвердженого у встановленому порядку проекту землеустрою, а саме земельна ділянка сільськогосподарського призначення площею 28,942 га з кадастровим номером НОМЕР_1 в адміністративних межах Балакліївської сільської ради Смілянського району за межами населеного пункту, що надана ОСОБА_1 для сінокосіння використовується для вирощування зернової сільськогосподарської культури. Вказаним приписом пред'явлена вимога про усунення вищевказаного порушення в 30- ти денний термін (а.с. 17).

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення №268-ДК/0088П/07/01/ від 30 жовтня 2017 року складеного відносно ОСОБА_1 та постанови №268-ДК/0085По08/01/-17 від 30 жовтня 2017 року про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення та накладено на нього стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 гривень (а.с. 19-20).

Вищевказана постанова ОСОБА_4 не оскаржувалась, а з квитанції № 0.0.882267240.1 вбачається, що штраф в сумі 340 гривень сплачений ОСОБА_4 30 жовтня 2017 року (а.с. 21).

Доказів усунення виявлених порушень матеріали справи не містять.

2. Мотивувальна частина

Позиція Апеляційного суду Черкаської області

Відповідно до п. 8 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Частиною 3 ст. 3 ЦПК України визначено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Перевіривши доводи апеляційної скарги, Апеляційний суд Черкаської області в складі колегії суддів цивільної палати дійшов висновку, що апеляційна скарга Прокуратури Черкаської області підлягає до часткового задоволення.

Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права

Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог ч. ч. 1 - 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно з ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення суду не повністю відповідає.

За Конституцією України, ст. 4 ЦПК України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожній особі, як фізичній так і юридичній, а також державі гарантовано судовий захист їх інтересів.

Відповідно до вимог ст. 3 ЦПК України (в редакції чинній на час звернення з позовом) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на судовий захист.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їхнього порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

При цьому, ст. 12 ЦК України передбачає, що особа вільно, на власний розсуд, обирає способи захисту цивільного права.

Відповідно до положень ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частина 2 наведеної статті містить перелік способів захисту цивільних прав та інтересів судом, серед яких припинення правовідношення, причому суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини сторонами цивільного розгляду є позивач і відповідач, які мають рівні права, включаючи право на юридичну допомогу. Підтримка прокуратурою однієї зі сторін може бути виправдана за певних умов, наприклад, з метою захисту вразливих осіб, які вважаються не здатними захистити свої інтереси самостійно, або в разі, якщо правопорушення зачіпає велику кількість людей, або якщо вимагають захисту реальні державні інтереси або майно (KOROLEV v. RUSSIA (no. 2), 5447/03 § 33, ЄСПЛ, від 01 квітня 2010 року; MENCHINSKAYA v. RUSSIA, № 42454/02§ 35, ЄСПЛ, від 15 січня 2009 року).

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Європейський суд з прав людини звужує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).

Тлумачення п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, свідчить, що прокурор може представляти інтереси держави в суді тільки у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України).

У п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України міститься відсилання до окремого закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким є Закон України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VI «Про прокуратуру».

У ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті. Тлумачення ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» дозволяє зробити висновок, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише в двох випадках: (а) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; (б) у разі відсутності такого органу.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишалися незахищеними прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підстави для звернення прокурора до суду.

Згідно з ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб'єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.

Аналіз наведених законодавчих приписів дає підстави для висновку, що прокурор має право звернутися до суду з позовом в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або в інтересах держави з позовом, в якому зазначено про відсутність органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або з позовом в інтересах держави, зазначивши про відсутність у відповідного органу повноважень щодо звернення до суду. При цьому у будь-якому разі наявність підстав для представництва інтересів держави має бути обґрунтована прокурором у позовній заяві відповідно до приписів наведених норм.

28 грудня 2017 року звертаючись до суду з позовом про дострокове розірвання договору оренди земельної ділянки та повернення земельної ділянки державі, Смілянська місцева прокуратура, як на підставу звернення до суду, послалася на відсутність органу державної влади, уповноваженого реагувати на порушення закону у сфері розпорядження земельними ділянками державної форми власності, що у відповідності до вимог ст. 131-1 Конституції України покладає на органи прокуратури обов'язок представництва держави у спірних правовідносинах шляхом пред'явлення та підтримання у суді відповідного позову.

Зазначене, на думку Прокуратури, є підставою для здійснення органами прокуратури захисту в суді інтересів держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області.

В підтвердження виконання вимог ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру», позивачем було додано до позовної заяви лист адресований ГУ Держгеокадастру в Черкаській області від 29 листопада 2017 року № 170-5144 вих/17, в якому зазначено, що Смілянською місцевою прокуратурою виявлено порушення вимог законодавства в частині недотримання умов використання земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності та з метою усунення виявлених порушень закону та захисту інтересів держави підготовлено позовну заяву в інтересах держави в особі ГУ Держгеокадастру в Черкаській області до ОСОБА_1 про дострокове розірвання договору оренди земельної ділянки у власність держави (а.с. 24).

В апеляційній скарзі прокурором вже зазначається, що невжиття ГУ Держгеокадастру у Черкаській області самостійних заходів до розірвання спірного договору оренди землі в судовому порядку, свідчить про його бездіяльність, що є самостійною підставою для звернення Смілянської місцевої прокуратури з відповідним позовом.

Частиною 6 ст. 367 ЦПК України визначено, що в суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Згідно з ч. 4 ст. 122 ЗК України в редакції, чинній з 01.01.2013, центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною 8 цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Відповідно до пп. 31 п. 4 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 №15, Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями сільськогосподарського призначення державної форми власності безпосередньо або через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Таким чином як на час пред'явлення позову (у грудні 2017 року), так і на даний час ГУ Держгеокадастру у Черкаській області є органом, уповноваженим державою вирішувати питання щодо розпорядження земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності.

Апеляційний суд враховує, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №806/1000/17, від 20.09.2018 у справі №924/1237/17 та від 23.10.2018 по справі №906/240/18).

Прокуратура звертаючись до ГУ Держгеокадастру у Черкаській області в листі від 28 грудня 2017 року лише повідомила про факт подачі позову до суду і не отримавши відповіді на нього передчасно звернулась 28 грудня 2017 року до суду із даним позовом.

Крім того, ГУ Держгеокадастру у Черкаській області, як встановлено апеляційним судом, навіть після подачі даного позову, здійснювались дії щодо усунення ОСОБА_4 виявлених порушень земельного законодавства.

Зокрема, в процесі розгляду справи прокуратурою суду були надані: акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 27 липня 2018 року № 308-ДК/616/АП/09/01/-18, припис від 31 липня 2018 року № 308/ДК/0410Пр/03/01/-18, протокол про адміністративне правопорушення від 31 липня 2018 року № 308/ДК/0398/07/01/-18, повідомлення про розгляд справи про адміністративне правопорушення від 31 липня 2018 року №308-ДК/0085/04/01/-18 (а.с. 45-48).

В акті перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об'єктом - земельні ділянки від 27 липня 2018 року № 308-ДК/616/АП/09/01/-18 зазначено, що інспекторами Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області встановлено порушення вимог земельного законодавства ст.ст. 25, 35 ЗУ «Про охорону земель», що полягає у відхиленні від затвердженого в установленому порядку проекту землеустрою, а саме земельна ділянка сільськогосподарського призначення призначення площею 28,942 га з кадастровим номером НОМЕР_1 в адміністративних межах Балакліївської сільської ради Смілянського району за межами населеного пункту, що надана ОСОБА_1 для сінокосіння використовується для вирощування зернової сільськогосподарської культури (а.с. 45).

На усунення вказаних в акті порушень земельного законодавства, у приписі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 31 липня 2018 року № 308/ДК/0410Пр/03/01/-18 надано строк до 30 серпня 2018 року.

Таким чином, суд першої інстанції вірно прийшов до висновку про те, що прокуратурою не виконано вимоги ч. 4 ст. 23 ЗУ ЗУ «Про прокуратуру» та не обґрунтовано наявності підстав для представництва.

Разом з тим, суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про недоведеність прокурором порушень прав Головного управління Держгеокадасту у Черкаській області за захистом яких він звернувся, виходячи з наступного.

Частиною 9 ст. 93 ЗК України передбачено, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (ст. 13 Закону України «Про оренду землі»).

Згідно із положеннями ст. 15 ЗУ «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки.

Відповідно до п. «а» ч. 1 ст. 96 ЗК України землекористувачі зобов'язані забезпечувати використання землі за цільовим призначенням та за свій рахунок приводити її у попередній стан у разі незаконної зміни її рельєфу, за винятком випадків незаконної зміни рельєфу не власником такої земельної ділянки.

Статтею 35 ЗУ «Про охорону земель» передбачено, що власники і землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності зобов'язані: дотримуватися вимог земельного та природоохоронного законодавства України; забезпечувати використання земельних ділянок за цільовим призначенням та дотримуватися встановлених обмежень (обтяжень) на земельну ділянку.

Відповідно до ч. ч. 1 - 3 ст. 37 цього ж закону власники та землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок зобов'язані здійснювати заходи щодо охорони родючості ґрунтів, передбачені цим Законом та іншими нормативно-правовими актами України.

Використання земельних ділянок способами, що призводять до погіршення їх якості, забороняється.

На землях сільськогосподарського призначення може бути обмежена діяльність щодо: вирощування певних сільськогосподарських культур, застосування окремих технологій їх вирощування або проведення окремих агротехнічних операцій; розорювання сіножатей, пасовищ.

В силу ч. 1 ст. 24 Закону України «Про оренду землі» орендодавець має право вимагати від орендаря використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди, що кореспондує п. 28 спірного договору.

Орендар земельної ділянки має право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі (ч. 1 ст. 25 Закону України «Про оренду землі»).

Відповідно до ч. 2 ст. 25 Закону України «Про оренду землі» орендар земельної ділянки зобов'язаний виконувати встановлені щодо об'єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором оренди землі.

Згідно із ст. 1 Закону України «Про землеустрій» цільове призначення земельної ділянки - це використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 18 ЗК України до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об'єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим.

Землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення (ст. 19 ЗК України).

Відповідно до п. п. 1.2, 1.4 Класифікації видів цільового призначення земель, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23 липня 2010 р. № 548, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01 листопада 2010 р. за № 1011/18306 (далі - Класифікація), код та цільове призначення земель застосовуються для забезпечення обліку земельних ділянок за видами цільового призначення у державному земельному кадастрі. КВЦПЗ визначає поділ земель на окремі види цільового призначення земель, які характеризуються власним правовим режимом, екосистемними функціями, видом господарської діяльності, типами забудови, типами особливо цінних об'єктів.

Частиною 5 ст. 20 ЗК України передбачено, що види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.

Земельні ділянки сільськогосподарського призначення використовуються їх власниками або користувачами виключно в межах вимог щодо користування землями певного виду використання, встановлених статтями 31, 33-37 цього Кодексу.

Відповідно до ч. ч. 1 - 2 ст. 22 ЗК України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

До земель сільськогосподарського призначення належать: а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель інших категорій, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

В додатку 4 до Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 р. N 1051 міститься перелік угідь згідно з Класифікацією видів земельних угідь (КВЗУ), де, зокрема, міститься групи рілля та сіножаті. Група ріллі включає сільськогосподарські угіддя, які систематично обробляються і використовуються під посіви сільськогосподарських культур, включаючи посіви багаторічних трав, а також чисті пари (ГОСТ 26640-85) та парники, оранжереї і теплиці.

До ділянок ріллі не належать сіножаті і пасовища, що розорані з метою їх докорінного поліпшення і використовуються постійно під трав'яними кормовими культурами для сінокосіння та випасання худоби, а також міжряддя садів, які використовуються під посіви.

При цьому сіножаті визначені окремою групою угідь, що включає сільськогосподарські угіддя, які систематично використовуються для сінокосіння (ГОСТ 26640-85), до яких потрібно включати рівномірно вкриті деревинною та чагарниковою рослинністю площею до 20 відсотків ділянки.

Як визначено ст. 34 ЗК України, громадяни можуть орендувати земельні ділянки для сінокосіння і випасання худоби. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування можуть створювати на землях, що перебувають у власності держави чи територіальної громади, громадські сіножаті і пасовища.

Системний аналіз положень вищевказаних норм дозволяє дійти висновку, що земельні ділянки, віднесені до однієї і тієї ж категорії, можуть використовуватися за різними видами цільового призначення, які характеризуються власним правовим режимом, екосистемними функціями, видом господарської діяльності тощо, та визначені у Класифікації.

Як вбачається з матеріалів справи, спірна земельна ділянка за кадастровим номером: НОМЕР_1, загальною площею 28,9420 га, належить до державної форми власності, знаходиться в адміністративних межах Балакліївської сільської ради Смілянського району Черкаської області, та відноситься до категорії земель сільськогосподарського призначення, за видом використання сіножаті, цільове призначення для ведення фермерського господарства (а.с. 11-13).

Таким чином, відповідач отримав в користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення для сіножаті.

Так, за приписами ч. 5 ст. 20, ст. 34 ЗК України земельна ділянка для сінокосіння і випасання худоби може використовуватися лише у межах вказаного виду використання, тобто відповідач зобов'язаний був використовувати земельну ділянку виключно як сінокіс, тобто в межах виду користування, передбаченого умовами договору.

Натомість, як встановлено судом, спірна земельна ділянка використовувалася відповідачем як рілля (засівання земельної ділянки сільськогосподарськими культурами), що підтверджено відповідними актами, приписами та протоколами, та відповідно, визнано відповідачем, який сплатив штраф та не оспорював його накладення, що визначено протоколом про адміністративне правопорушення, тобто без зміни категорії цільового призначення земельної ділянки, однак, з порушенням (зміною) виду її цільового використання в межах однієї категорії.

За таких обставин, відповідачем порушено умови Договору, якими обумовлено використання земельної ділянки орендарем виключно як сіножаті для вирощування багаторічних трав, випасання худоби та встановлено пряму заборону на її розорювання для вирощування зернових сільськогосподарських культур, які кореспондується з приписами ст. 25 Закону України «Про оренду землі» та закріплює обов'язок орендаря земельної ділянки виконувати встановлені щодо об'єкта оренди обмеження в обсязі, передбаченому законом та договором.

Відповідно до ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно з п. «ґ» ч. 1 ст. 141, ст. 143 Земельного кодексу України підставою припинення права користування земельною ділянкою є використання земельної ділянки не за цільовим призначенням. Примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку у разі використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.

Частинами 3 та 4 ст. 31 Закону України «Про оренду землі» визначено, що договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Як передбачено ч. 1 ст. 32 Закону України «Про оренду землі», на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Таким чином, відповідачем порушено умови Договору оренди (п. 2, 13-15, 28 Договору) щодо виду цільового використання земельної ділянки (сінокосіння), яким передбачено обмеження використання відповідачем спірної земельної ділянки - не допускати розорювання цієї земельної ділянки для вирощування сільськогосподарських культур.

Враховуючи положення умов п. 36 Договору оренди землі, в яких сторони узгодили, що підставою припинення договору шляхом його розірвання є, зокрема, рішенням суду на вимогу однієї із сторін внаслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом, апеляційний суд прийшов до висновку про наявність підстав для його розірвання, що не було враховано судом першої інстанції та вірно зазначено в апеляційній скарзі.

Разом з тим, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про недоведеність прокурором наявності підстав для представництва, а доводи наведені в апеляційній скарзі в цій частині висновків суду першої інстанції не спростовують.

Щодо наведення в апеляційній скарзі нової підстави для звернення, а саме невжиття ГУ Держгеокадастру у Черкаській області самостійних заходів до розірвання спірного договору оренди землі в судовому порядку, у відповідності до ч. 6 ст. 367 ЦПК України, не приймаються і не розглядаються апеляційним судом.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 376 ЦПК України суд апеляційної інстанції скасовує повністю або частково та ухвалює у відповідній частині нове рішення або змінює рішення у разі неповного з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.

На підставі викладеного, апеляційний суд дійшов висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає зміні шляхом викладення його мотивувальної частини в редакції цієї постанови.

В решті судове рішення підлягає залишенню без змін, як таке, що ухвалене з дотриманням норм процесуального права та правильним застосуванням норм матеріального права.

Судові витрати залишити за сторонами.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Прокуратури Черкаської області задовольнити частково.

Рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 11 грудня 2018 року у справі за позовом першого заступника керівника Смілянської місцевої прокуратури Черкаської області, який діє в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області до ОСОБА_1 про дострокове розірвання договору оренди земельної ділянки та повернення її державі, змінити, виклавши мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

В решті рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 11 грудня 2018 року залишити без змін.

Судові витрати залишити за сторонами.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України.

Повний текст постанови складено 29 березня 2019 року.

Головуючий Л.І. Василенко

Судді: В.Г. Бородійчук

Л.В. Нерушак