Рішення № 8081256, 30.11.2009, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"30" листопада 2009 р.Справа № 34-4/160-08-4278 За позовом Чорноморського транспортного прокурора в особі Міністерства транспорту та зв'язку України; Державного підприємства "Одеський морський торговельний порт"

до відповідача Фірми "МАРІНКОМ ОДЕСА" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю

про стягнення 321425,52грн.

Суддя Фаєр Ю.Г.

В судовому засіданні приймали участь представники

від Чорноморського транспортного прокурора: Соломко О.Б., діюча на підставі посвідчення №171 від 07.05.01р.;

від Міністерства транспорту та зв'язку України: Кульшик К.В., діюча на підставі довіреності №3155/15/14-09 від 21.05.09р.;

від ДП "Одеський морський торговельний порт": Кульшик К.В., діюча на підставі довіреності №020/7-602 від 18.09.09р.;

від відповідача: не з'явився;

СУТЬ СПОРУ: Ухвалою господарського суду Одеської області від 10.10.2008р. порушено провадження у справі №4/160-08-4278 за позовом Чорноморського транспортного прокурора в інтересах держави в особі Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного підприємства "Одеський морський торговельний порт" до фірми "МАРІНКОМ ОДЕСА" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю про зобов’язання виконати умови п.2 мирової угоди від 14.12.07р. та перерахувати заборгованість у сумі 135000грн.

У зв’язку з надходженням до господарського суду Одеської області касаційної скарги фірми "МАРІНКОМ ОДЕСА" на ухвалу господарського суду Одеської області від 10.10.2008р. про порушення провадження у справі №4/160-08-4278, провадження у справі було зупинено на підставі ч.1 ст.79 ГПК України.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 08.12.08р. відмовлено у прийнятті касаційної скарги ТОВ фірма "МАРІНКОМ ОДЕСА".

Ухвалою Верховного суду України від 12.02.09р. відмовлено у порушенні касаційного провадження з перегляду ухвали Вищого господарського суду України від 08.12.08р. у справі №4/160-08-4278.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 17.03.09р. провадження по справі поновлено.

03.04.09р. Чорноморський транспортний прокурор звернувся до суду з заявою (вх.8041) про збільшення позовних вимог, оскільки невиконанням відповідачем своїх зобов'язань, визначених умовами мирової угоди №2 від 14.12.07р. в частині дотримання строків здійснення розрахунку призвело до виникнення простроченої заборгованості останнього перед ДП “Одеський морський торговельний порт” у загальній сумі 321425,52грн., згідно листа ДП “ОМТП” № 03/1497 від 13.02.09р.

Рішенням господарського суду Одеської області від 24.04.2008р. по справі №4/160-08-4278 позов задоволено повністю; зобов’язано ТОВ фірма “Марінком Одеса” виконати умови мирової угоди №2 від 14.12.07р. шляхом перерахування ДП "Одеський морський торговельний порт" боргу у сумі 321425,52 грн.; стягнуто з ТОВ фірма “Марінком Одеса” до державного бюджету України витрати по сплаті держмита у сумі 3214,25грн. та ІТЗ судового процесу у розмірі 118грн.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 09.06.2009р. апеляційну скаргу Фірми "МАРІНКОМ ОДЕСА" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю задоволено частково, рішення господарського суду Одеської області від 24.04.2009р. по справі №4/160-08-4278 скасовано і стягнення за ним припинено; провадження у справі припинено.

Постановою Вищого господарського суду України від 29.09.2009р. касаційну скаргу Державного підприємства "Одеський морський торговельний порт" задоволено; постанову Одеського апеляційного господарського суду від 09.09.2009р. та рішення господарського суду Одеської області від 24.04.2009р. у справі №4/160-08-4278 скасовано з передачею справи на новий розгляд до цього ж господарського суду, розгляд якої доручено судді Фаєр Ю.Г.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 16.10.09р. справу прийнято до провадження судді Фаєр Ю.Г. з присвоєнням №34-4/160-08-4278.

У судовому засіданні 30.11.09р. представник Чорноморського транспортного прокурора подав уточнення позовних вимог від 26.11.09р., згідно яких просить суд стягнути з відповідача на користь Державного підприємства "Одеський морський торговельний порт" заборгованість у сумі 321425,52грн.

Представник Міністерства транспорту та зв'язку України подав у судовому засіданні 30.11.09р. письмові пояснення по справі, згідно яких вважає позовні вимоги Чорноморського транспортного прокурора обґрунтованими та такими, що відповідають приписам чинного законодавства України та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Представник Державного підприємства "Одеський морський торговельний порт" подав у судовому засіданні 30.11.09р. письмові пояснення по справі, згідно яких вважає позовні вимоги Чорноморського транспортного прокурора обґрунтованими та такими, що відповідають приписам чинного законодавства України та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідач про місце та час судових засідань, згідно повідомлень про вручення поштового відправлення, повідомлявся вчасно та належним чином. В судові засідання не з’являвся, відзив на позов та витребувані судом документи не надав. 11.11.09р. подав до канцелярії суду клопотання про відкладення розгляду справи, яке судом було задоволено. Разом з тим, в судове засідання призначене на 30.11.09р. також не з’явився, про причини неявки суд не повідомив. Такі дії відповідача суд оцінює як такі, що спрямовані на затягування судового процесу і є порушенням приписів ст.22 Господарського процесуального кодексу України, зокрема положень щодо обов’язку сторін добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони та свідчить про зловживання відповідачем своїми процесуальними правами.

Враховуючи вищевикладене та приймаючи до уваги, що уточнення позовних вимог Чорноморського транспортного прокурора від 26.11.09р. не містять додаткових, змінених чи нових вимог до відповідача та збігаються з вимогами, викладеними в заяві про збільшення позовних вимог від 03.04.09р. (вх.8041 від 17.04.09р.), суд вважає за можливе розглянути справу і вирішити спір по суті без участі відповідача за наявними у справі матеріалами на підставі ст.75 Господарського процесуального кодексу України

Розглянувши матеріали справи суд, встановив.

Рішенням Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті України від 30.03.2007р. по справі МАК №14у/2006 задоволено позов ДП "Одеський судноремонтний завод Україна" до ТОВ "МАРІНКОМ ОДЕСА" про стягнення 363334,80грн. основного боргу за контрактом №11669-04.11.2003 від 04.11.03р. на ремонт теплоходу «Актіон»та 18090,72грн. витрат по оплаті арбітражного збору.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 12.09.2007р. у справі №25/247-07-6383 визнано ДП "Одеський морський торговельний порт", як правонаступника ДП "Одеський судноремонтний завод Україна", стягувачем за рішенням Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті України від 30.03.2007р. по справі МАК №14у/2006, визнано обов'язковим для виконання зазначене рішення та видано наказ на його примусове виконання.

21.12.2007р. ДП "Одеський морський торговельний порт" та ТОВ "МАРІНКОМ ОДЕСА" подали до господарського суду Одеської області спільну заяву про затвердження мирової угоди №2 від 14.12.2007р., укладеної на стадії виконавчого провадження з примусового виконання наказу господарського суду від 12.09.2007р. по справі №25/247-07-6383.

Відповідно до умов цієї мирової угоди боржник визнає заборгованість в сумі 381425,52грн. та зобов'язується погасити її до кінця 2008 року з моменту затвердження даної мирової угоди господарським судом в наступному порядку: IV квартал 2007р. –15 000грн.;

I квартал 2008р. –90 000грн.; II квартал 2008р. –90 000грн.; III квартал 2008р. - 90 000грн.; IV квартал 2008 року –96 425,52грн. Боржник погашає заборгованість шляхом безготівкового перерахунку коштів на поточний рахунок стягувача; стягувач заявляє, що з моменту підписання цієї мирової угоди та у випадку належного її виконання не матиме жодних майнових претензій до боржника з приводу заборгованості, погашення якої є предметом цієї мирової угоди; у випадку неналежного виконання або невиконання боржником зобов’язань за даною мировою угодою стягувач має право звернутися за захистом порушених майнових прав і інтересів до господарського суду; дана мирова угода між стягувачем та боржником є чинною з моменту її затвердження господарським судом; дана мирова угода складена українською мовою у трьох примірниках, які мають однакову юридичну силу; боржник і стягувач заявляють, що ні в процесі укладення цієї мирової угоди, ні в процесі виконання її умов не будуть порушені права будь –яких третіх осіб, в тому числі й держави.          

Ухвалою господарського суду Одеської області від 17.01.2008р., прийнятою відповідно до ст.121 Господарського процесуального кодексу України, затверджено мирову угоду №2 від 14.12.2007р., укладену сторонами, в резолютивній частині ухвали викладено умови мирової угоди щодо сум та строків сплати заборгованості боржником.

В порушення умов цієї Мирової угоди, на розрахунковий рахунок Одеського порту за період IV квартал 2007р. - II квартал 2008р. надійшла сума у розмірі 60000грн., замість 195000грн. На момент розгляду справи інших платежів за цією угодою здійснено не було.

Невиконання відповідачем умов мирової угоди, затвердженої судом, щодо погашення у зазначені в ній строки заборгованості перед позивачем, стало підставою для звернення Чорноморського транспортного прокурора до господарського суду з даним позовом та заявами про уточнення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь ДП „Одеський морський торговельний порт” боргу у сумі 321425,52грн.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши присутніх представників сторін суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю з огляду на наступне.

Відповідно до п.5 Мирової угоди №2 від 14.12.2007р., затвердженої ухвалою господарського суду Одеської області від 17.01.08р. по справі №25/246-07-6383 у випадку неналежного виконання або невиконання Фірмою "МАРІНКОМ ОДЕСА" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю зобов'язань за даною мировою угодою, ДП “Одеський морський торговельний порт” має право звернутись за захистом порушених майнових прав і інтересів до господарського суду.

Пунктом 5 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" та внесеними Законом України від 18.11.2003р. №1255-V змінами до Закону України "Про виконавче провадження" мирову угоду виключено з переліку виконавчих документів, передбачених ст.3 Закону України "Про виконавче провадження".

Виходячи зі змісту поняття "виконавчий документ", примусовому виконанню органами виконавчої служби підлягають лише ті документи, які містять у своєму змісті вимоги про вчинення певних виконавчих дій. Ухвала про затвердження мирової угоди за своєю суттю вказує лише на затвердження мирової угоди на певних умовах, а також про припинення провадження у справі. Такі вказівки ухвали не є тими вимогами, які в силу Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з п.3.9.6. Роз'яснення Вищого арбітражного суду України №02-5/289 від 18.09.1997р. "Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України" наказ господарського суду про примусове виконання мирової угоди не може бути видано, оскільки провадження зі справи припинено. У разі ж ухилення однієї зі сторін від виконання мирової угоди, інша сторона у справі не позбавлена права звернутися з позовом про спонукання до виконання мирової угоди.

Згідно ст.509 Цивільного кодексу України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, а саме: цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.

У відповідності до ст.204 Цивільного кодексу України договори укладені між сторонами по справі, як цивільно-правові правочини є правомірними на час розгляду справи, оскільки їх недійсність прямо не встановлено законом, та вони не визнані судом недійсними, тому зобов’язання за цими договорами мають виконуватися належним чином.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Порушенням зобов’язання, відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, вказана мирова угода за своєю правовою природою є договором, укладеним сторонами з метою припинення спору на умовах, погоджених сторонами. Приписами ст. ст.6, 627 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору та визначенні його умов. Згідно з п.1 ч.1 ст.208 та ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України, сторони у письмовій формі погоджують умови договору. Мирова угода №2 від 14.12.07р. підписана її сторонами, а тому її умови є обов'язковими для виконання.

При цьому, суд враховує п.5 ст.121 Конституції України відповідно до якого на прокуратуру України покладається представництво інтересів громадян або держави в суді у випадках, встановлених законом.

Відповідно до ст.20 Закону України "Про прокуратуру" при виявленні порушень закону прокурор або його заступник у межах своєї компетенції мають право звертатися до суду із заявою про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб.

Статтею 361 Закону України "Про прокуратуру" визначено, що підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів, внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або державою.

Згідно ст.2 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, у чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Згідно з рішенням Конституційного Суду від 08.04.1999р. у справі N3-рп/99 (далі - Рішення Конституційного Суду) положення абзацу четвертого частини першої статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України в контексті пункту 2 статті 121 Конституції України треба розуміти так, що прокурори та їх заступники подають до арбітражного суду позови саме в інтересах держави, а не в інтересах підприємств, установ і організацій незалежно від їх підпорядкування і форм власності.

Прокурор або його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави, і ця заява, за статтею 2 Арбітражного процесуального кодексу України, є підставою для порушення справи в арбітражному суді.

Під поняттям "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах", зазначеним у частині другій статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України, потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Під представництвом прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді за змістом пункту 2 статті 121 Конституції України та статей 2 і 29 Арбітражного процесуального кодексу України треба розуміти правовідносини, в яких прокурор, реалізуючи визначені Конституцією України та законами України повноваження, вчиняє в суді процесуальні дії з метою захисту інтересів держави.

Ці дії включають подання прокурором до арбітражного суду позовної заяви, його участь у розгляді справи за позовною заявою, а також у розгляді судом будь-якої іншої справи за ініціативою прокурора чи за визначенням суду, якщо це необхідно для захисту інтересів держави.

Також Конституційний Суд вказав, що інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарюючих товариств з частиною державної власності у статутному фонді. Разом з тим, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й у діяльності приватних підприємств, товариств.

У відповідності до Рішення Конституційного Суду, в кожному конкретному випадку прокурор чи його заступник самостійно визначає, з посиланням на законодавство, підстави подання позову, вказує в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує необхідність їх захисту та зазначає орган уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. Цей орган фактично є позивачем у справі, порушеній за заявою прокурора.

Так, Чорноморський транспортний прокурор звернувся до суду в інтересах держави в особі Міністерства транспорту та зв'язку України та Державного підприємства „Одеський морський торговельний порт", оскільки відповідно до Указу Президента України від 15.12.1999р. №1573/99 Міністерство транспорту та зв'язку входить в структуру центральних органів виконавчої влади в Україні.

Відповідно до ст.4 Закону України „Про транспорт" державне управління в галузі транспорту здійснює Міністерство транспорту та зв'язку України відповідно до його компетенції.

Зазначене Міністерство на підставі ст.9 Закону України „Про транспорт" управляє державним майном, здійснює контроль за ефективністю використання і схоронністю довіреного підприємствам державного майна, до яких відноситься й Державне підприємство „Одеський морський торговельний порт".

Міністерство транспорту та зв'язку України відповідно до „Положення про Міністерство транспорту та зв’язку України”, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 06.06.2006р. №789, є головним (провідним) органом у системі центральних органів з питань реалізації державної політики в галузі морського і річкового транспорту (п.1 Положення) і забезпечує ефективне використання державного майна підприємствами, установами та організаціями, що належать до сфери його управління та виконує відповідно до законодавства України функції з управління об'єктами державної власності, що належать до сфери його управління (п.п.12,29 п.4 Положення).

Державне підприємство „Одеський морський торговельний порт" за наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 07.12.2005р. N858 (із змінами та доп.) віднесено до сфери управління Міністерства та у відповідності до Статуту є унітарним держаним підприємством.

При цьому, згідно статуту Державного підприємства „Одеський морський торговельний порт", затвердженого наказом Міністра транспорту та зв'язку №810 від 03.07.2008р., Порт є державним унітарним транспортним підприємством, що засноване на державній власності, та входить до сфери управління Міністерства транспорту та зв'язку України (уповноважений орган управління).

Згідно ч.2, 3 ст.73 Господарського кодексу України, орган державної влади, до сфери управління якого входить державне унітарне підприємство, є представником власника і виконує його функції у межах, визначених цим Кодексом та іншими законодавчими актами. Майно державного унітарного підприємства перебуває у державній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання чи праві оперативного управління.

Статутом ДП „ОМТП” передбачено, що Підприємство створено з метою організації і здійснення перевалки вантажів з одного виду транспорту на інший, обслуговування суден, пасажирів і вантажів на відведених порту території та акваторії, перевезення вантажів і пасажирів на суднах, що належать порту, а також для забезпечення безпеки судноплавства в порту, здійснення державного нагляду за безпекою мореплавства та отримання прибутку.

Також згідно п.4.2. ст.4 Статуту ДП „ОМТП” майно порту є державною власністю і належить йому на праві господарського відання. Здійснюючи право господарського відання, порт володіє, користується і розпоряджається закріпленим за ним майном на свій розсуд, вчиняючи щодо нього будь-які дії, які не суперечать чинному законодавству, актом уповноваженого органу управління та статуту порту.

При вказаних обставинах, суд вважає, що Чорноморський транспортний прокурор правомірно звернувся до суду в інтересах держави в особі Міністерства транспорту та зв'язку України та Державного підприємства „Одеський морський торговельний порт", позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу покладаються на відповідача згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Фірми "МАРІНКОМ ОДЕСА" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю (65000, м. Одеса, провул. Маяковського, 4, кв.3; код 24770553;р/р 260029091 в АКБ “Одеса банк”, МФО 328102) на користь Державного підприємства "Одеський морський торговельний порт" (65026, м. Одеса, Митна пл., 1; код 01125666; р/р № 26004124091 в ВАТ "МТБ" м. Одеси, МФО 328168) заборгованість за мировою угодою №2 від 14.12.07р. в сумі 321425(триста двадцять одна тисяча чотириста двадцять п’ять)грн.52коп.

3. Стягнути з Фірми "МАРІНКОМ ОДЕСА" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю (65000, м. Одеса, провул. Маяковського, 4, кв.3; код 24770553;р/р 260029091 в АКБ “Одеса банк”, МФО 328102) на користь Державного бюджету України (код бюджетної класифікації 22090200, символ звітності 095, р/р31114095700008, Банк одержувача –ГУДКУ в Одеській області, МФО –828011, одержувач –ГУДКУ в Одеській області, код ЄДРПОУ 23213460) витрати по сплаті держмита на суму 3214(три тисячі двісті чотирнадцять)грн. 25коп.

4. Стягнути з Фірми "МАРІНКОМ ОДЕСА" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю (65000, м. Одеса, провул. Маяковського, 4, кв.3; код 24770553;р/р 260029091 в АКБ “Одеса банк”, МФО 328102) на користь бюджету (р/р 31217259700008, одержувач –ГУДКУ в Одеській області код ЄДРПОУ 23213460 банк-ГУДКУ в Одеській області МФО 828011, код платежу 22050000) витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на суму 236(двісті тридцять шість)грн.

Рішення господарського суду Одеської області набирає чинності у порядку ст.85 ГПК України.

Накази видати у порядку ст.116 ГПК України.

Суддя