Рішення № 80812405, 21.03.2019, Харківський районний суд Харківської області

Справа № 635/4751/18

Провадження № 2/635/466/2019

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 березня 2019 року

смт. Покотилівка Харківського району Харківської області

Харківський районний суд Харківської області в складі:

головуючого судді - Токарєвої Н.М.,

секретар судового засідання - Косогор С.Ф.,

учасники справи:

позивач: Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк»,

представник позивача: ОСОБА_1,

відповідач: ОСОБА_2,

представник відповідача: адвокат ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

11 липня 2018 року позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором № 833/33-27/33/7-089 від 06.06.2007 в сумі 87044,05 доларів США, судового збору в розмірі 34109,36грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідно до укладеного договору кредиту № 833/33-27/33/7-089 від 06.06.2007, відповідач отримав кредит у розмірі 42400,00 доларів США зі сплатою за користування кредитом 12,85 % річних на умовах забезпеченості, строковості, платності та цільового характеру. Відповідач повинна була погашати заборгованість за кредитом разом з відсотками за його користування відповідно до графіку, встановленому у п. 1.1.1 кредитного договору. У порушення зазначених вимог відповідач зобов’язання за вказаним договором належним чином не виконала. Станом на 23.04.2018 відповідач має заборгованість у розмірі 87044,05 доларів США, яка складається з наступного: 38149,72 долара США – заборгованість за кредитом; 48894,33 долара США – заборгованість за відсотками. Вимоги позивача про погашення заборгованості за кредитом відповідачем не виконані, тож він вимушений звернутися до суду з цим позовом. До позовної заяви подано клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача. Також подано заяву про забезпечення позову шляхом заборони відчуження нежитлового приміщення, яке знаходиться за адресою: смт. Пісочин, вул. Квартальна, б. 14, Харківського району Харківської області.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 13 вересня 2018 року в задоволенні заяви позивача про забезпечення позову відмовлено.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 11 жовтня 2018 року провадження по справі відкрито в порядку загального позовного провадження, призначено судове засідання на 05 грудня 2018 року о 11 год. 00 хв.

Враховуючи подане представником позивача ОСОБА_1 до суду клопотання про слухання справи за їхньої відсутності, справа розглядається без участі позивача та його представника.

Відповідач ОСОБА_2 та її представник в судове засідання не з’явилися, надали до суду заяву про слухання справи за їхньої відсутності та відзив на позов, в якому проти задоволення позовних вимог заперечували. Зазначили, що 06.06.2007 був укладений кредитний договір № 833/33-27/33/7-089, за яким відповідач отримала у тимчасове користування на поточні потреби грошові кошти в сумі 43398,41 доларів США зі сплатою процентів у розмірі 12,85 % річних, а з 17.07.2009 повинна була сплачувати відсотки у розмірі 15,64 доларів США з щомісячним погашенням основної суми боргу у розмірі 242,29 доларів США та кінцевим терміном погашення заборгованості до 05.01.2022. У якості забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором в іпотеку було передано квартиру № 16 по вул. Квартальна, б. 5/3 в смт. Пісочин Харківського району Харківської області, 06.06.2007 укладено іпотечний договір № 833/34-27/33/7-128. Заочним рішенням Харківського районного суду від 10.07.2015 у справі № 635/2509/14-ц було звернено стягнення на предмет іпотеки для погашення заборгованості за кредитним договором, на даний час вказане рішення суду знаходиться на примусовому виконанні. Вважає, що оскільки позивач звернув стягнення на предмет іпотеки з метою дострокового погашення усієї заборгованості по кредитному договору, тож він вже задовольнив свої вимоги. Крім того, за виконавчим написом нотаріуса з відповідача стягнуто усю заборгованість по кредитному договору. Отже позивач просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог за тих підстав, що банком втретє вже стягується з неї заборгованість по кредиту.

За загальним правилом частини першої статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

В зв'язку з неявкою в судове засідання учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи та надані докази, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що у відповідності до укладеного договору кредиту № 833/33-27/33/7-089 від 06.06.2007 відповідач отримала у тимчасове користування на поточні потреби грошові кошти в сумі 42400,00 доларів США зі сплатою процентів у розмірі 12,85 % річних, а з 17.07.2009 повинна була сплачувати відсотки за користування кредитними грошима у розмірі 15,64 доларів США з щомісячним погашенням основної суми боргу у розмірі 242,29 доларів США згідно з графіком погашення заборгованості, установленому у п. 1.1.1 кредитного договору та кінцевим терміном погашення заборгованості до 05.01.2022.

У якості забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором 06.06.2007 між сторонами було укладено іпотечний договір № 833/34-27/33/7-128, предметом якого була квартира № 16 по вул. Квартальна, б. 5/3 в смт. Пісочин Харківського району Харківської області.

Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованість за наданим кредитом станом на 23.04.2018 складає 87044,05 доларів США, яка складається з наступного: 38149,72 долара США – заборгованість за кредитом; 48894,33 долара США – заборгованість за відсотками.

Заочним рішенням Харківського районного суду від 10.07.2015 у справі № 635/2509/14-ц було задоволено позов Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки - звернуто стягнення за іпотечним договором № 833/34-27/33/7-128 від 06.06.2007, посвідченим ОСОБА_4, приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу, зареєстровано в реєстрі за № 328 на нерухоме майно - квартиру №16, що знаходиться за адресою: Харківська область Харківський район, смт. Пісочин вул. Квартальна, б. 5/3, та належить ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 18.12.2003; визначено спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом застосування процедури продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження та надано право ПАТ «Укрсоцбанк» за рахунок продажу предмету іпотеки задовольнити свої вимоги за кредитом у розмірі 531015,89грн. (п’ятсот тридцять одна тисяча п’ятнадцять гривень вісімдесят дев’ять копійок).

Відповідачем також оскаржено до Червонозаводського районного суду м. Харкова виконавчий напис приватного нотаріуса КМНО ОСОБА_5, стороною по справі № 646/1857/18 є ПАТ «Укрсоцбанк», яка до цього часу не розглянута.

Частиною 1 ст. 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до вимог частини другої статті 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати відсотків.

Пред’явлення вимоги кредитором про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, сплату відсотків за користування кредитом та пені, відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України змінює строк виконання основного зобов'язання та зумовлює перебіг позовної давності.

Такого висновку дійшов Верховний Суд України в постанові від 09 листопада 2016 року по справі № 6-2251цс16.

Згідно ст. ст. 11, 12, 15, 20 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд. Нездійснення особою своїх цивільних прав не є підставою для їх припинення, крім випадків, встановлених законом. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Право на захист особа здійснює на свій розсуд. Нездійснення особою права на захист не є підставою для припинення цивільного права, що порушене, крім випадків, встановлених законом.

За змістом ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов’язку в натурі; зміна правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст. 509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов’язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 525, ст. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ст. 610 ЦК України вбачається, що порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 611 ЦК України кредитор має право вимагати від позичальника дострокового повернення всієї наданої йому суми кредиту та плати за кредит, змінивши при цьому терміни повернення кредиту.

Отже, після направлення відповідачу письмового повідомлення з вимогою про дострокове погашення всієї заборгованості кредитний договір припинив свою дію, а позивач втратив можливість нарахування та стягнення з відповідача відсотків за кредитним договором.

Стаття 61 Конституції України передбачає однозначний принцип «ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення».

Відповідно до приписів ст. 575 ЦК України та ст. 1 Закону України від 05 червня 2003 року N 898-IV «Про іпотеку» іпотека - це окремий вид застави, вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Змістом ч. ч. 1, 2 ст. 590 ЦК України визначено порядок дій заставодержателя (іпотекодержателя) щодо захисту свого права у разі, коли основне зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін). У такому разі заставодержатель набуває право звернення до суду з позовною заявою про звернення стягнення на предмет застави.

Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.ст. 598, 599 ЦК України).

Положеннями ч. 1 ст. 39 Закону України від 05 червня 2003 року N 898-IV «Про іпотеку» передбачено, що в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої ст. 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Суть іпотеки як засобу забезпечення виконання цивільно-правових зобов'язань полягає у тому, що кредитор (іпотекодержатель) набуває право в разі невиконання боржником зобов'язання, забезпеченого іпотекою, одержати задоволення з вартості іпотечного майна переважно перед іншими кредиторами іпотекодавця. Це право відповідно до Закону України від 05 червня 2003 року N 898-IV «Про іпотеку» підлягає підтвердженню з боку суду.

Таким чином, позивач, пред’явивши позов про звернення стягнення на предмет іпотеки з метою задоволення своїх вимог за кредитним договором та достроковим поверненням усієї суми кредиту та сплати відсотків, змінив термін дії кредитного договору.

Позивачем не спростовано доводів відповідача про те, що ним було задоволено свої вимоги за кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки та за виконавчим написом нотаріуса. Тому, на думку суду, кредитний договір припинив свою дію з моменту набрання рішенням суду законної сили про задоволення вимог кредитора шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про необхідність відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки заявлене позивачем дострокове повернення суми кредиту разом з відсотками за його користування здійснено за рахунок предмета іпотеки і основне зобов’язання, забезпечене іпотекою вважається виконаним за рахунок іпотечного майна, а тому кредитний договір припинив свою дію.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує на підставі ст. 141 ЦПК України, а саме судовий збір у зв’язку з відмовою у задоволенні заявлених вимог суд залишає за рахунок позивача.

Керуючись ст. ст. 12, 78, 80, 81, 141, 263-265 ЦПК України, -

УХВАЛ ИВ:

У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

Судовий збір залишити за рахунок Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк».

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі знаходиться за посиланням: inbox@hr.hr.court.gov.ua.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення відповідно до Перехідних положень ЦПК України в редакції Закону України 2147-VIII 03.10.2017, може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Харківський районний суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги особою, яка її оскаржує, протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення.

Позивач – Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк», код ЄДРПОУ 00039019, місцезнаходження – м. Київ, вул. Ковпака, б. 29.

Відповідач – ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт громадянина України серії ММ № 072074, виданий Пісочинським ВМ Харківського РВ УМВС України в Харківській області від 18.11.1998, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, місце реєстрації за адресою: Харківська область, Харківський район, смт. Пісочин, вул. Петровського, б. 3.

Повний текст рішення складений 29 березня 2019 року.

Суддя Н.М. Токарєва