Рішення № 80812211, 21.03.2019, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Справа № 645/5199/18

Провадження № 2/645/340/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2019 року місто Харків

Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого – судді Горпинич О.В.,

секретар судових засідань – ОСОБА_1,

за участю позивача – ОСОБА_2,

представника відповідача – ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Харкова в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про встановлення батьківства, стягнення аліментів за минулий час та стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернулась до суду із позовом, в якому просила суд визнати ОСОБА_4 батьком дитини ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1; стягнути з ОСОБА_4 на свою користь аліменти на утримання дитини ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, за попередні три роки, в розмірі прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку з 01.09.2015 року до 31.08.2018 року в розмірі 47640,00 грн.; стягнути з ОСОБА_4 аліменти на утримання дитини ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, з 01.09.2018 року до досягнення дитиною повноліття у розмірі фіксованої суми 4550,00 грн. щомісячно з урахуванням інфляції.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що сторони зустрічались без укладення шлюбу з осени 2003 року до грудня 2005 року. В грудні 2005 року позивач народила дитину ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, відповідач визнав, що є батьком народженої дитини, проте оскільки на той час перебував в зареєстрованому шлюбі з іншою жінкою відмовився подати до органів РАЦСу заяву про реєстрацію батьківства, мотивуючи, що на момент народження дитини, шлюб з іншою жінкою він не розірвав. Після виписки позивача з пологового будинку, відповідач зник на чотири місяця, будь-якої моральної чи матеріальної допомоги позивачу не надавав, на телефонні дзвінки не відповідав. Згодом відповідач знову з'явився, проте на прохання позивача надати матеріальну допомогу спільній дитині відмовся, мотивуючи це відсутністю коштів. За останні три роки від відповідача на банківську картку позивача надійшло 8855,00 грн. на утримання дитини, що є сумою меншою ніж необхідна на утримання дитини на один місяць. Позивач вказує, що вона з дитиною мешкають вдвох, всі витрати на утримання дитини вона несе одноособово, матеріальне становище відповідача дозволяє йому надати матеріальну допомогу на утримання спільної дитини, у зв'язку із чим просить суд стягнути з відповідача на свою користь аліменти на утримання дитини ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, за попередні три роки, в розмірі прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку з 01.09.2015 року до 31.08.2018 року в розмірі 47640,00 грн., а також стягнути з ОСОБА_4 аліменти на утримання дитини ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, з 01.09.2018 року до досягнення дитиною повноліття у розмірі фіксованої суми 4550,00 грн. щомісячно з урахуванням інфляції.

Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 09.10.2018 року позовну заяву ОСОБА_2 залишено без руху та надано строк на усунення недоліків.

22.11.2018 року на виконання ухвали суду від 09.10.2018 року до матеріалів справи надійшли доповнення до позовної заяви.

11.12.2018 року до матеріалів справи надійшов відзив ОСОБА_4 на позовну заяву, відповідно до якого, останній вказав, що не має заперечень проти визнання його батьком дитини ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1. Позовні вимоги про стягнення з нього аліменти за попередні три роки з 01.09.2015 року по 31.08.2018 року в розмірі 58205,00 грн. не визнав в повному обсязі. Позовної вимоги про стягнення з нього аліментів на утримання дитини ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, визнав частково, та вказав, що стягненню підлягають аліменти на користь позивача на утримання дитини в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Також, надав до матеріалів справи довідку КПНЗ "Харківський міський комплексний центр клубів за місцем проживання" № 386 від 05.12.2018 року, відповідно до якої ОСОБА_4 працює в навчальному закладі на посаді керівника гуртка з 19.11.2018 року згідно наказу директора № 340-к від 19.11.2018 року по теперішній час. Його заробітна плата буде складати 3723,00 грн.

27.12.2018 року та 09.01.2019 року від ОСОБА_2 надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої, позивач вважає, що визнання батьківства відповідачем не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб. Стосовно позиції відповідача щодо решти позовних вимог, відповідач вказала, що не погоджується зі стягненням з відповідача аліментів на утримання дитини в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку та наполягає на стягненні з відповідача аліментів у твердій грошовій сумі в розмірі 4550,00 грн. На підтвердження своєї позиції надала до матеріалів справи чеки на харчування та одяг дитини, квитанції про нарахування комунальних платежів, роздруківки з батьківського чату у "Viber" щодо витрат на благодійні внески до шкільного фонду ліцею № 161, де навчається дитина, а також вказала, що надані докази не відображають в повній мірі всі витрати на утримання дитини. Також зазначила, що окрім перелічених витрат, ще є витрати на лікування, на екскурсії, харчування в школі, витрати на додаткові заняття з англійської мови та математики, кошти на підручники, спортивну секцію та інше. Також, позивач просила суд стягнути аліменти на утримання дитини за останні три роки в розмірі прожиткового мінімуму на дитину від 6 до 18 років, починаючи з 01.09.2015 року по 31.08.2018 року, що складає з урахуванням сплачених відповідачем коштів 47640,00 грн., мотивуючи це тим, що відповідач не надав належної допомоги на утримання дитини. Також, позивач вказувала, що надана відповідачем довідка про доходи не містить інформації про його реальні доходи, а лише вказує розмір заробітної плати яка не складає, а буде складати - 3723,00 грн. Позивач вказала, що дійсні доходи відповідача інші ніж він вказує у своєму відзиві, у зв'язку із чим просила задовольнити заявлені нею позовні вимоги, а також зазначила, що на утриманні відповідача не має малолітніх дітей або батьків похилого віку.

Ухвалою Фрунзенського районного суду від 04.02.2019 року задоволено клопотання позивача про витребування доказів, необхідних для розгляду справи, закрито провадження по справі та призначено її до розгляду у відкритому судовому засіданні.

20.02.2019 року до матеріалів справи з Харківського обласного центру зайнятості надійшла витребувана ухвалою суду від 04.02.2019 року інформація.

22.02.2019 року до матеріалів справи з ГУ ДМС України в Харківській області надійшла відповідь на ухвалу суду від 04.02.2019 року.

28.02.2219 року до матеріалів справи з ГУ ДФС у Харківській області надійшла витребувана ухвалою суду від 04.02.2019 року інформація.

06.03.2019 року до матеріалів справи з АТ КБ "ПриватБанк" надійшла витребувана ухвалою суду від 04.02.2019 року інформація.

В судовому засіданні ОСОБА_2 підтримала заявлені позовні вимоги в повному обсязі, просила суд їх задовольнити з відстав викладених у позовній заяві та відповіді на відзив.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_3 позовні вимоги визнала частково, а саме, в частині визнання відповідача батьком дитини ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1. В частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача аліментів за попередні три роки з 01.09.2015 року по 31.08.2018 року в розмірі 47640,00 грн. просила відмовити в повному обсязі. Стосовно стягнення з відповідача аліментів на утримання дитини з 31.08.2018 року в розмірі 4550,00 грн. просила суд відмовити в задоволенні позову в такому розмірі, та стягнути з відповідача аліменти в передбаченому законом розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу) відповідача.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, вислухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог з наступних підстав.

Згідно з вимогами ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Судовим розглядом встановлено, що згідно зі Свідоцтва про народження серії І-ВЛ № 026175, виданого Відділом реєстрації актів цивільного стану Фрунзенського районного управління юстиції міста Харкова 11.01.2006 року, матір'ю дитини ОСОБА_5, 30.12.2005 року, є позивач ОСОБА_2, батьком дитини зазначений ОСОБА_6 /а.с. 7/.

Згідно пояснень позивача, викладених у позовні заяві, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень проводився за її прізвищем, а батько дитини був записаний за її вказівкою, проте належних та допустимих доказів вказаної обставини, відповідного Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження суду не надано.

Як вбачається із відзиву відповідача ОСОБА_4, останній не заперечує проти визнання його батьком дитини ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Частиною першою ст. 126 СК України визначено, що походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою.

Відповідно до ч.1 ст. 128 СК України за відсутності заяви, право на подання якої встановлено ст. 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визначене за рішенням суду.

Як визначено ч.2 та 3 ст.128 СК України, підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України. Позов про визнання батьківства може бути пред'явлений особою, яка вважає себе батьком дитини.

Пунктом 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» визначено, що рішення щодо визнання батьківства має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них, а його резолютивна частина - містити всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства (материнства) в органах РАЦС.

Європейський суд з прав людини зауважив, що на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства (рішення ЄСПЛ у справі "Калачова проти Російської Федерації" від 07 травня 2009 року N 3451/05, § 34, "Kalacheva V. Russian Federation").

Підставою для категоричного висновку для визнання батьківства в судовому порядку може бути результат судово-генетичної експертизи.

Сторонам роз'яснювалось право на заявлення клопотання про проведення судово-генетичної експертизи для встановлення батьківства, проте сторони даним правом не скористались та таке клопотання заявлене не було.

Питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі будь-яких доказів про це.

Висновки експертизи, у тому числі судово-генетичної, необхідно оцінювати з урахуванням положень ст. 212 ЦПК, згідно з якою жоден доказ не має для суду наперед установленого значення, він оцінює докази в їх сукупності, а результати оцінки відображає в рішенні з наведенням мотивів їх прийняття чи відхилення.

Отже, сімейне законодавство України не визначає будь-яких особливостей щодо предмета доказування у даній категорії справ. Доказами у такій справі можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, а також інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності. Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі ст. 129 СК України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів ( відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи.

Доказування є єдиним шляхом судового встановлення фактичних обставин справи і передує акту застосування в судовому рішенні норм матеріального права, висновку суду про наявність прав і обов'язків у сторін.

В матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази про походження дитини ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, від відповідача ОСОБА_4

Предмет позову є недоведеним.

Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України уразі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Визнання відповідачем ОСОБА_4 позову суперечить закону, а саме нормам СК України, оскільки матеріалами справи не підтверджено наявності біологічного споріднення відповідача та дитини ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Так, згідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Як закріплено в ч. 2 ст. 76 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ст. 81 ЦПК України).

Згідно ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

В свою чергу, згідно із ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (ст. 263 ЦПК України).

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі "Бочаров проти України" (остаточне рішення від 17 червня 2011 року) суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростовних презумпцій щодо фактів.

Враховуючи наведене, позивачем не надано будь-яких доказів на підтвердження своїх вимог про встановлення батьківства, у зв'язку з чим суд відмовляє у їх задоволенні.

Вимоги позивача про стягнення аліментів на утримання дитини ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, за попередні три роки, в розмірі прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку з 01.09.2015 року до 31.08.2018 року в розмірі 47640,00 грн., а також стягнення з ОСОБА_4 аліментів на утримання дитини ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, з 01.09.2018 року до досягнення дитиною повноліття у розмірі фіксованої суми 4550,00 грн. щомісячно, є похідними від вимоги про встановлення батьківства, у зв'язку із чим також не підлягають задоволенню.

Питання щодо розподілу судових витрат судом вирішуються відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, а саме судові витрати, понесені позивачем, якому відмовлено в позові, покладаються на нього.

На підставі викладеного, керуючись ст. 126-128, 134 СК України, ст. ст. 12, 13, 76, 77, 81, 83, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

В задоволенні позовних вимог – відмовити в повному обсязі.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Фрунзенський районний суд м. Харкова.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач – ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, реєстраційний номер облікової карти платника податків - НОМЕР_1, місце проживання (перебування): м. Харків, Салтівське шосе, 262-А, кв. 67.

Відповідач – ОСОБА_4, дата народження – не відома, серія та номер паспорта МТ 008852, реєстраційний номер облікової картки платника податків – не відомий, місце проживання (перебування): АДРЕСА_1.

Повний текст рішення складено 29.03.2019 року.

Суддя О.В. Горпинич