Вирок № 80802337, 29.03.2019, Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 191/2013/16-к

Провадження № 1-кп/191/27/17

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2019 року м. Синельникове

Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Гречко Ю.В.

за участю секретаря - Борисовій О.В.

розглянувши у відкритому судовому засідання в залі суду м.Синельникове Дніпропетровської області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12015040390001365 від 18 липня 2015 року за обвинуваченням:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився у м.Харкові, українця, громадянина України, освіта повна загальна середня, одруженого, працюючого ФОП «ОСОБА_1», зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України,

за участю прокурора - Горбатенко Д.М.

потерпілого - ОСОБА_2

представника потерпілого - Мантули О.С.

захисника - Бакалкіна О.В.

обвинуваченого - ОСОБА_1

В С Т А Н О В И В:

18 липня 2015 року об 11-00 годині ОСОБА_1, керуючи технічно справним автомобілем «TOYOTA AURIS», державний реєстраційний номер: НОМЕР_2, на законних підставах, рухаючись по проїзній частині автошляху М-26 Харків-Сімферополь з боку м.Харкова в напрямку м.Запоріжжя. Під час руху в районі 225 км + 100 метрів даного автошляху, на перехресті з автошляхом, який веде у напрямку селища Славгород Синельниківського району Дніпропетровської області, волій ОСОБА_1, грубо порушуючи правила безпеки дорожнього руху, проявляючи крайню неуважність до дорожньої обстановки та її змінам, наближаючись до автомобіля «ЗАЗ Таврія», державний реєстраційний номер: НОМЕР_3, під керуванням водія ОСОБА_2, який вже знаходився в стадії маневру повороту ліворуч до селища Славгород Синельниківіського району Дніпропетровської області, мір до зменшення швидкості руху аж до самої зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди не прийняв, внаслідок чого виконав не виправданий маневр ліворуч, виїхав при цьому на смугу зустрічного руху, де відбулося зіткнення з вказаним автомобілем.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди водій автомобіля «ЗАЗ Таврія», державний реєстраційний номер: НОМЕР_3, ОСОБА_2, згідно висновку судово-медичної експертизи №345 від 25 грудня 2015 року, отримав тілесні ушкодження у вигляді: закритого перелому лівої ключиці зі зміщенням, які відповідають категорії тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров'я строком понад 3 тижні (більш як 21 день).

Згідно з висновком судової автотехнічної експертизи №70/27-13 від 03 грудня 2015 року водій автомобіля «TOYOTA AURIS», державний реєстраційний номер: НОМЕР_2, ОСОБА_1 повинен був діяти відповідно до вимог п.14.6 ч. а) Правил дорожнього руху України, в якому вказано, що обгін на перехресті заборонено. В даній дорожній обстановці дії водія автомобіля «TOYOTA AURIS», державний реєстраційний номер: НОМЕР_2, ОСОБА_1 зазначеним вимогам не відповідали і така невідповідність дій водія ОСОБА_1 з технічної точки зору знаходилась в причинному зв'язку з настанням дорожньо-транспортної пригоди.

Своїми діями ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.286 КК України, тобто порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Потерпілим ОСОБА_2 заявлено цивільний позов про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_1 матеріальну шкоду, завдану злочином в загальному розмірі 55174,53 грн., яка складається з витрат на лікування потерпілого в розмірі 14500,00 грн., ринкової вартості транспортного засобу згідно висновку експертно-товарознавчого дослідження на день проведення оцінки в розмірі 40674,53 грн., моральної шкоди в розмірі 60000,00 грн., яка полягає у тому, що вині дії обвинуваченого ОСОБА_1 призвели до хвилювання потерпілого, втратою здоров'я, працездатності, позбавило потерпілого нормальних життєвих зв'язків, порушилися стосунки з оточуючими людьми, своїм зневажливим ставленням обвинувачений лише поглиблює душевні страждання потерпілого.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, не визнав і пояснив, що 18 липня 2015 року він разом з дружиною і двома дітьми їхав на автомобілі Тойота в напрямку Запоріжжя. Рухався він зі швидкістю приблизно 90 км-год. на відстані приблизно 1 - 1,5 м. від правого краю проїзної частини. Оглядовість дороги була добра. Приблизно за 100-150 м. він побачив автомобіль синього кольору, який знаходився на узбіччі дороги задньою частиною до нього і жодних сигналів не подавав, у зв'язку з чим обвинувачений навіть не зрозумів чи стояв автомобіль на узбіччі, чи рухався. Узбіччя було рівним, покрите щебенем. Не доїжджаючи приблизно 20-25 м. до автомобіля, останній з узбіччя раптово почав виконувати маневр повороту ліворуч і перегородив обвинуваченому шлях, внаслідок чого сталося зіткнення передньою правою частиною його автомобіля з передньою лівою частиною автомобіля потерпілого ОСОБА_2 Уникнути дорожньо-транспортної пригоди йому не вдалося, оскільки була велика, але допустима швидкість руху. Екстрене гальмування він також не застосував, оскільки психологічно не встиг відреагувати із-за великої швидкості руху. Перед початком повороту на автомобілі потерпілого сигналу лівого повороту не було увімкнено, тому він не міг передбачити вказаного маневру зі сторони потерпілого. Після дорожньо-транспортної пригоди дружина потерпілого показала працівникам міліції, що сигнал лівого повороту в їх транспортному засобі у робочому стані. З моменту повороту автомобіля під керуванням потерпілого і до моменту зіткнення транспортних засобів пройшло приблизно 1 - 1,5 секунди. Швидкість руху автомобіля під керуванням потерпілого під час повороту була приблизно 20-25 км/год. Траса була пуста, жодних перепон для руху на момент зіткнення не було. На дорозі була суцільна смуга і по одній смузі для руху в кожному напрямку, розворот на неї заборонений. З протоколом огляду дорожньо-транспортної пригоди він цілком згоден, оскільки у ньому все вірно зазначено. Цивільний позов не визнає.

Винуватість ОСОБА_1 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 України, підтверджується наступними доказами:

- показаннями потерпілого ОСОБА_2, який у судовому засіданні пояснив, що влітку 2015 року приблизно о 11-00 годин він їхав разом з дружиною і пасинком до тещі. їхали на автомобілі Таврія в с.Первомайське Синельниківського району Дніпропетровської області до її матері у напряму м.Запоріжжя. По дорозі заїхали на заправну станцію, потім виїхали наліво і притримувалися правої смуги руху ближче до розділової смуги. З правої сторони на узбіччі їхав трактор з причепом в попутному напрямку в сторону м.Запоріжжя зі швидкістю приблизно 20-30 км/год. Він був за кермом автомобіля, дружина на пасажирському сидінні, а пасинок позаду. Оглядовість дороги була добра. На дорозі була суцільна лінія розмітки і по одній смузі для руху в кожному напрямку. Рухався зі швидкістю приблизно 20 км/год. з ввімкненим сигналом лівого повороту, оскільки мав намір повернути ліворуч до с.Славгород. До повороту дорога має суцільну розмітку, а на повороті переривчаста, що дозволяє здійснення повороту ліворуч. Стан узбіччя незадовільний, мав бугри. Коли вони під'їхали до повороту, у зустрічному їм напрямку по посередині своєї смузі руху їхала газель зі швидкістю приблизно 80-90 км/год. Він зупинився на перехресті, пропустив газель, подивився у дзеркало заднього виду, у дзеркало бокового виду, включив передачу і почав маневр повороту ліворуч, однак приблизно через 3-4 секунди після початку руху відчув удар в передню ліву частину автомобіля, від чого вони перевернулися в кювет і зупинилися на даху автомобіля на відстані приблизно 12-20 м. від дороги. Перед дорожньо-транспортною пригодою позаду їдучих транспортних засобів він не бачив, але коли їхав від заправної станції до повороту, то бачив на гору в попутному напрямку виїжджає автомобіль. Як потім з'ясувалося з ними зіткнувся автомобіль Тойота під керуванням ОСОБА_1, який після дорожньо-транспортної пригоди жодної допомоги їм не надав, а навпаки був розлючений і кричав, що визнає свою вину в тому, що на цієї ділянці дороги обгін заборонений, однак посилався на відсутність включеного сигналу лівого повороту на автомобілі Таврія, тоді як це не відповідає дійсності. Чи працював поворот після дорожньо-транспортної пригоди він не дивився, оскільки йому було погано, боліла голова і була зламана ключиця. Після приїзду швидкої допомоги його увезли до лікарні. Слідчий мав намір його допитати на місці пригоди, однак лікарі заборонили. Водій трактора бачив обставини дорожньо-транспортної пригоди, однак допомоги не надав, повернув в сторону с.Славгород і проїхав мимо них. Він казав дружині, щоб вона знайшла тракториста з метою його допиту в якості свідка. Цивільний позов підтримує у повному обсязі і просить його задовольнити. Також зазначив, що жодної ні матеріальної ні моральної допомоги обвинувачений ОСОБА_1 йому не надав;

- показаннями свідка ОСОБА_5, яка у судовому засіданні пояснила, що 18 липня 2015 року вона разом з чоловіком ОСОБА_2 і сином ОСОБА_6 їхали на автомобілі Таврія в с.Первомайське Синельниківського району Дніпропетровської області до її матері у напряму м.Запоріжжя. По дорозі заїхали на заправну станцію, потім виїхали наліво і притримувалися своєї смуги руху. Чоловік був за кермом автомобіля, вона на пасажирському сидінні, а син позаду. Оглядовість дороги була добра. На дорозі була суцільна лінія розмітки і по одній смузі для руху в кожному напрямку. На узбіччі дороги з правої сторони рухався трактор з причепом з невеликою швидкістю і вони його обігнали. Рухалися від заправної станції приблизно 20 км/год. Проїхавши приблизно через 200-300 м. від заправної станції чоловік повинен був повернути ліворуч у напрямку с.Славгород, при цьому він завчасно увімкнув сигнал лівого повороту. Коли вони під'їхали до повороту, у зустрічному їм напрямку по посередині своєї смузі руху їхала газель зі швидкістю приблизно 50-60 км/год., за нею траса була вільна. Чоловік зупинився на перехресті, пропустив газель і відразу почав виконувати поворот ліворуч, однак стався удар і вони перевернулися в кювет і зі слів працівників міліції проїхали на даху автомобіля приблизно 34 м. Перед дорожньо-транспортною пригодою позаду їдучих транспортних засобів вона не бачила. Як потім з'ясувалося з ними зіткнувся автомобіль Тойота під керуванням ОСОБА_1, який після дорожньо-транспортної пригоди жодної допомоги їм не надав, а навпаки був розлючений, кричав, що на Таврії не було включено сигналу повороту. Вона розповідала і показувала працівникам міліції, що навіть після дорожньо-транспортної пригоди сигнал лівого повороту в їх автомобілі був включений, однак цієї обставини в протоколі не було зазначено. На місці дорожньо-транспортної пригоди були свідки. ОСОБА_7 знаходився приблизно на відстані 200 м. від місця дорожньо-транспортної пригоди, він є фермером. Свідком дорожньо-транспортної пригоди був також водій трактора, однак він на той час з трактора не вийшов, а поїхав по своїм справам. Чому в протоколі її допиту слідчим не зазначений трактор їй невідомо, однак вона про це розповідала. Уважно протокол допиту вона не читала, оскільки перебувала в шоковому стані і після цих подій лікувалася у психіатра у зв'язку з сильними головними болями. На місце дорожньо-транспортної пригоди приїхала швидка допомога, чотири працівника поліції. Останні здійснювали певні заміри з рулеткою, але вона участі у цьому не приймала;

- показаннями свідка ОСОБА_6, який у судовому засіданні пояснив, що 18 липня 2015 року він разом з вітчимом ОСОБА_2 і матір'ю ОСОБА_5 їхали на автомобілі Таврія в с.Первомайське Синельниківського району Дніпропетровської області до бабусі у напряму м.Запоріжжя. По дорозі заїхали на заправну станцію, потім виїхали наліво, з правої сторони їхав трактор з причепом і вони поїхали у попутному йому напрямку, притримуючись своєї смуги руху. Вітчим був за кермом автомобіля, мати на пасажирському сидінні, а він позаду. Оглядовість дороги була добра. На дорозі була суцільна лінія розмітки і по одній смузі для руху в кожному напрямку. Рухалися від заправної станції зі швидкістю приблизно 40 км/год. Проїхавши приблизно 200 м. від заправної станції вітчим повинен був повернути ліворуч у напрямку с.Славгород, при цьому він завчасно увімкнув сигнал лівого повороту. Коли вони під'їхали до повороту, у зустрічному їм напрямку по посередині своєї смузі руху їхала газель зі швидкістю приблизно 70-80 км/год., за нею траса була вільна. Вітчим зупинився на перехресті, пропустив газель і приблизно через 3 секунди почав виконувати поворот ліворуч, однак стався удар і вони перевернулися в кювет, автомобіль декілька разів перевернувся і приблизно 10 м. ще сковзав від траси. Перед дорожньо-транспортною пригодою позаду їдучих транспортних засобів вона не бачив. Як потім з'ясувалося з ними зіткнувся автомобіль Тойота під керуванням ОСОБА_1, який після дорожньо-транспортної пригоди жодної допомоги їм не надав, а навпаки був розлючений. Мати розповідала працівникам міліції, що навіть після дорожньо-транспортної пригоди сигнал лівого повороту в їх автомобілі був включений. На місце дорожньо-транспортної пригоди приїхала швидка допомога, працівники поліції. Останні здійснювали певні заміри якимись засобами, але він участі у цьому не приймав;

- показаннями свідка ОСОБА_8, який у судовому засіданні пояснив, що влітку 2015 року він їхав на тракторі з причепом в сторону м.Запоріжжя на узбіччі дороги з правої сторони зі швидкістю приблизно 15-20 км/год. Оглядовість дороги була приблизно 100-150 м., погода була ясною. Він бачив, що із заправної станції приблизно на відстані 100 м. від нього виїхав автомобіль Таврія, яка поїхала у попутному напрямку до повороту на с.Славгород їхала приблизно 4-5 хвилин. Відстань від заправної станції до повороту складає приблизно 300-400 м. Швидкість Таврії була не більше 30 км/год. В момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди він знаходився від місця пригоди приблизно в 150 м. Сигнал лівого повороту на Таврії був включений ще з самої заправної станції. Доїхавши до повороту на с.Славгород Таврія зупинилася, оскільки назустріч їхав автомобіль Газель зі швидкістю приблизно 80 км/год. Стояла Таврія з моменту зупинки і до початку руху після проїзду Газелі біля 10 секунд. Приблизно через 4-5 секунд після проїзду Газелі автомобіль Таврія почала рух ліворуч в напрямку с.Славгород. Коли Газель проїхала трактор і була вже позаду він побачив, що на відстані приблизно 150 м. від трактора до повороту на с.Славгород на зустрічній смузі руху на великій швидкості приблизно 100-150 км/год. проїхав автомобіль Тойота і на цієї ж зустрічній смузі руху відбулося зіткнення вказаного автомобіля з автомобілем Таврія. Удар відбувся в передню ліву частину автомобіля Таврія, внаслідок чого останній виїхав у кювет. Через незадовільний стан дороги він на тракторі майже зупинився, тому як під час проїзду автомобіля Тойота, так і в момент дорожньо-трнаспортної пригоди відстань між трактором і місцем дорожньо-транспортної пригоди майже не змінювалася і складала приблизно 150 м. Вважає, що автомобіль Тойота виїхав на зустрічну смугу руху внаслідок великої швидкості і незадовільного стану дороги на його смузі руху. Він не виходив з трактора і поїхав на роботу, оскільки не хотів зайвих проблем зі слідством. Пізніше йому умовила дати показання дружина потерпілого ОСОБА_5, оскільки знала, що він бачив обставини дорожньо-транспортної пригоди. Відвіз його до слідчого знайомий ОСОБА_5 на автомобілі, де він дав показання. Також з його участю проводився слідчий експеримент, куди його відвіз ОСОБА_7, у якого він неофіційно працює механізатором;

- показаннями свідка ОСОБА_9, який у судовому засіданні пояснив, що влітку 2015 року йому зателефонувала знайома ОСОБА_10 і повідомила, що вона разом з чоловіком і сином потрапила в дорожньо-транспортну пригоду. Він приїхав з м.Запоріжжя до повороту с.Славгород, де сталося ДТП. На місці дорожньо-транспортної пригоди були люди, працівники поліції, скільки не пам'ятає. Він знаходився на місці дорожньо-транспортної пригоди приблизно біля години, в цей час він оглядав місцезнаходження транспортних засобів, місце дорожньо-транспортної пригоди, проходив до заправної станції, хотів зрозуміти причини ДТП. Відбулося зіткнення автомобіля Тойота і автомобіля Таврія. Якщо їхати в напрямку м.Запоріжжя, то права частина проїзної частини перебуває в поганому стані, має бугри, ями, ліва частина дороги також має нерівності, але менше, середина дороги має кращий стан. На його думку автомобіль Таврія не мав можливості їхати на узбіччі дороги, яка перебувала на той час у поганому стані, мала ями, бугри. На даний час узбіччя перебуває у кращому стані. Відеозапис місця дорожньо-транспортної пригоди він не здійснював. Надані йому для огляду фотокартки місця дорожньо-транспортної пригоди він вважає фотошопом, оскільки особисто проїжджав цю дорогу і стан дороги на фото не відповідає дійсному стану дороги;

- витягом з кримінального провадження №12015040390001365, згідно якого 18 липня 2015 року до ЄРДР була внесена інформація за фактом дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 18 липня 2015 року приблизно о 11-00 годин на автодорозі Харків-Сімферополь за участю автомобіля «TOYOTA AURIS», державний реєстраційний номер: НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля «Таврія», державний реєстраційний номер: НОМЕР_3, під керуванням ОСОБА_2, внаслідок якої є постраждалі, яким спричинено тілесні ушкодження (т.2 а.с.1);

- протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 18 липня 2015 року з фото таблицею та схемою до огляду місця події, де зазначені виявлені пошкодження транспортних засобів. Зокрема, автомобіль «TOYOTA AURIS» знаходився в кюветі, капот відкритий, передня частина автомобіля має пошкодження у вигляді значної вм'ятини з правої сторони, праве колесо спущене та погнуте, з лівої сторони бампер автомобіля частково відірваний від кріплення, на правих пасажирських дверях маються три подряпини довжиною по 40 см. Автомобіль «Таврія» знаходиться в перевернутому положенні, відсутнє праве колесо, деформована та погнута права сторона автомобіля, відсутні усі вікна, крім заднього та лівого пасажирського дзеркала, дзеркала бокові заднього огляду відламані, капот автомобіля відкритий (т.2 а.с.3-12);

- довідкою Синельниківської ЦРЛ від 18 липня 2015 року,згідно якої до лікарні 18 липня 2015 року був доставлений ОСОБА_2 з закритим переломом лівої ключиці, ушибом лівого передпліччя (т.2 а.с.17);

- протоколом проведення слідчого експерименту зі схемою від 02 жовтня 2015 року за участю потерпілого ОСОБА_2, згідно якого потерпілий пояснив та показав на місці дорожньо-транспортної пригоди яким чином відбулася дана пригода. Так, згідно даного протоколу, потерпілий ОСОБА_2 показав, що він рухався на автомобілі ЗАЗ на автошляху Харків-Сімферополь у напрямку м.Запоріжжя, а позаду в попутному напрямку в межах смуги руху позаду рухався автомобіль Тойота, однак де саме позаду сказати не може. В подальшому йому необхідно було здійснити поворот ліворуч в с.Славгород. В процесі маневрування повороту ліворуч з його автомобілем ЗАЗ зіткнувся автомобіль Тойота (т.2 а.с.36-38);

- висновком судової автотехнічної експертизи №70/27-13 від 03 грудня 2015 року, згідно якого в даній дорожній обстановці водій автомобіля «ЗАЗ Таврія» ОСОБА_2 повинен був діяти відповідно до вимог п.10.1 Правил дорожнього руху. У даній дорожній обстановці в діях зазначеного водія не вбачається невідповідностей вимогам п.10.1 Правил дорожнього руху. В даній дорожній обстановці водій автомобіля «TOYOTA AURIS» ОСОБА_1 повинен був діяти відповідно до вимог п.14.6 ч. а) Правил дорожнього руху. У даній дорожній обстановці дії водія ОСОБА_1 вказаним вимогам Правил дорожнього руху не відповідали (т.2 а.с.55-56);

- висновком судово-медичної експертизи №345 від 25 грудня 2015 року, згідно якого виявлені у потерпілого ОСОБА_2 тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому лівої ключиці зі зміщенням, закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку заподіяні дією твердих предметів (предмету) або при ударах о них (нього) і могли утворитися у водія автомобілю при зіткненні його із рухаючимся автомобілем у строк і при обставинах, вказаних у представленій медичній документації та у постанові, тобто 18 липня 2015 року в умовах ДТП. Тілесне ушкодження у вигляді закритого перелому лівої ключиці зі зміщенням відповідає категорії тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості (т.2 а.с.58-59).

Свідок ОСОБА_7 у судовому засіданні пояснив, що обставин дорожньо-транспортної пригоди влітку 2015 року він не пам'ятає. Він перебував на полі приблизно у 200 м. від перехрестя на с.Славгород Синельниківського району Дніпропетровської області, оскільки є фермером і на полі працювали його трактора. Сидів за кермом стоячого автомобіля обличчям до траси і бачив зіткнення транспортних засобів, внаслідок якого один автомобіль пішов у кювет, а інший перевернувся. Він пішки підійшов до місця дорожньо-транспортної пригоди, приїхали працівники міліції, його опитали і він уїхав. Більше нічого не пам'ятає. ОСОБА_8 неофіційно працює у нього трактористом. На трасі є суцільна лінія розмітки.

Допитаний у судовому засіданні експерт ОСОБА_11 пояснив, що у даному кримінальному провадженні він здійснював дві судові експертизи механізму та обставин дорожньо-транспортної пригоди на підставі постанови слідчого на підставі вихідних даних, наданих йому слідчим і матеріалів кримінального провадження. Правильність експертизи залежить від вихідних даних, вказаних в постанові про механізм дорожньо-транспортної пригоди, як має значення і правильність вихідних даних щодо місця такої пригоди. Він брав участь у слідчих експериментах як за участю потерпілого, так і за участю обвинуваченого. Вихідні дані для проведення експертизи під час слідчого експерименту за участю обвинуваченого бралися на підставі пояснень обвинуваченого. Протокол огляду місця дорожньо-транспортної пригоди має необхідні об'єктивні дані для проведення експертизи. Місце зіткнення транспортних засобів встановлюється експертом на підставі ознак, які наявні в матеріалах кримінального провадження і такими ознаками можуть бути наприклад сліди, скло, місце розташування транспортних засобів тощо. У даному випадку у схемі до протоколу огляду дорожньо-транспортної пригоди місце зіткнення транспортних засобів визначено умовно, це лише матеріальна точка, яка не є об'єктивним джерелом, оскільки на місці пригоди наявних ознак не було. Однак наданих йому матеріалів для проведення експертизи на підставі протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди було достатньо і місце зіткнення транспортних засобів у даному випадку було об'єктивно встановлено слідчим на підставі пояснень учасників пригоди та свідків. Також зазначив, що місце зіткнення транспортних засобів у схемі до протоколу огляду дорожньо-транспортної пригоди визначається на підставі пояснень учасників події та свідків, тоді як місце зіткнення у схемі до протоколу слідчого експерименту визначається лише на підставі пояснень водія.

Таким чином, суд вважає доведеним склад злочину, який інкримінується обвинуваченому ОСОБА_1 за ч.1 ст.286 КК України, тобто порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Вина обвинуваченого ОСОБА_1 доводиться показаннями потерпілого ОСОБА_2, показаннями допитаних у судовому засіданні свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які безпосередньо перебували в автомобілі Таврія під керуванням потерпілого і особисто сприймали обставини дорожньо-транспортної пригоди.

Також в обґрунтування доведеності вини ОСОБА_1 приймає в якості доказу показання свідка ОСОБА_8, який не є заінтересованою особою у даному кримінальному провадженні, не є родичем учасників процесу, не має підстав для дачі завідомо неправдивих показань суду і який безпосередньо був очевидцем обставин дорожньо-транспортної пригоди і підтвердив факт її скоєння з вини саме ОСОБА_1

Так, в суді знайшло своє підтвердження і не оспорювало ся стороною захисту факт того, що ділянка дороги, на якій сталася дорожньо-транспортна пригода, мала суцільну лінію розмітки.

Згідно п.п.а) п.4.6 Правил дорожнього руху обгін заборонено на перехресті.

Як зазначено у висновку судової автотехнічної експертизи №70/27-13 від 03 грудня 2015 року саме невиконання ОСОБА_1 вказаних вимог Правил дорожнього руху і внаслідок спроби здійснення обгону в забороненому місці призвело до зіткнення транспортних засобів.

В діях потерпілого ОСОБА_2 порушень Правил дорожнього руху і їх причинного зв'язку з дорожньо-транспортною пригодою не встановлено, оскільки він не мав технічної можливості уникнути дорожньо-транспортної пригоди в той момент, коли потерпілий вже знаходився в стадії маневру повороту ліворуч.

Відповідно до п.п.1.3, 1.4, 1.5 Правил дорожнього руху учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила. Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків.

Отже, учасники дорожньо-транспортної пригоди знали про наявність суцільної розмітки на вказаній ділянці дороги і відповідно про наявну заборону здійснення обгону транспортних засобів, у зв'язку з чим потерпілий ОСОБА_2 мав право розраховувати на те, що інші учасники дорожнього руху будуть виконувати вказані вимоги Правил дорожнього руху і дорожньо-транспортної пригоди в такому випадку не настане.

Показання обвинуваченого ОСОБА_1 з приводу того, що дорожньо-транспортна пригода сталася з вини потерпілого ОСОБА_2, який раптово почав виконувати маневр повороту ліворуч з узбіччя і перегородив обвинуваченому шлях, внаслідок чого сталося зіткнення, суд вважає недостовірними і розцінює як спосіб захисту обвинуваченого від пред'явленого обвинувачення.

Так, як потерпілий, так і усі наявні у кримінальному провадженні свідки дорожньо-транспортної пригоди пояснюють обставини подій таким чином, як викладено в обвинувальному акті, а свідки сторони захисту по справі відсутні.

Крім того, на підставі клопотання сторони захисту слідчим по справі була призначена судова автотехнічна експертиза №5/10.1-176 від 24 березня 2016 року. Вихідними даними зазначеної експертизи були показання ОСОБА_1, надані під час проведення за його участю слідчого експерименту 18 березня 2016 року, які співпадають з показаннями, наданими ним у суді.

Згідно висновку зазначеної експертизи в даній дорожній обстановці водій автомобіля «ЗАЗ Таврія» ОСОБА_2 повинен був діяти відповідно до вимог п.10.1 Правил дорожнього руху. У даній дорожній обстановці дії водія ОСОБА_2 вказаним вимогам Правил дорожнього руху не відповідали. Що стосується ОСОБА_1, то він в даній дорожній обстановці повинен був діяти відповідно до вимог п.12.3 Правил дорожнього руху і в його діях не вбачається невідповідностей цим вимогам.

Однак первісний висновок судової автотехнічної експертизи №70/27-13 від 03 грудня 2015 року був побудований на наданих експерту матеріалах кримінального провадження, тобто не лише на обставинах, вказаних потерпілим ОСОБА_2 під час проведення за його участю слідчого експерименту, але і на обставинах, зазначених в протоколі огляду місця дорожньо-транспортної пригоди та інших матеріалів кримінального провадження.

Висновок же призначеної за клопотанням сторони захисту судової автотехнічної експертизи №5/10.1-176 від 24 березня 2016 року будується лише на показаннях обвинуваченого і обставинах, вказаних ним під час проведення за його участю слідчого експерименту.

Як зазначив у судовому засіданні експерт, який здійснював обидві судові автотехнічні експертизи у даному кримінальному провадженні, наданих йому матеріалів для проведення експертизи від 03 грудня 2015 року на підставі протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди було достатньо і місце зіткнення транспортних засобів у даному випадку було об'єктивно встановлено слідчим на підставі пояснень учасників пригоди та свідків. Також зазначив, що місце зіткнення транспортних засобів у схемі до протоколу огляду дорожньо-транспортної пригоди визначається на підставі пояснень учасників події та свідків, тоді як місце зіткнення у схемі до протоколу слідчого експерименту визначається лише на підставі пояснень водія, що свідчить про переваги саме тієї експертизи як доказу у кримінальному провадженні, яка ґрунтується не лише на одних поясненнях конкретного учасника дорожньо-транспортної пригоди, але і на обставинах, встановлених більшістю учасників і свідків зазначеної пригоди.

Оскільки версія обвинуваченого ОСОБА_1 щодо обставин дорожньо-транспортної пригоди не підтвердилася під час судового розгляду кримінального провадження, суд вважає висновок судової автотехнічної експертизи №5/10.1-176 від 24 березня 2016 року неналежним доказом у кримінальному провадженні.

Посилання сторони захисту на наявність розбіжностей між показаннями допитаних у судовому засіданні потерпілого і свідків з приводу різних відстаней, то показання в цій частині є оціночними, не точними, можуть мати відхилення від дійсності, оскільки ні потерпілий ні свідки не мали технічних можливостей оцінити і чітко визначити такі відстані під час руху транспортних засобів, у зв'язку з чим вважати показання вказаних учасників справи неправдивими лише з цих підстав не можна.

Що стосується посилань сторони захисту на неправдивість показань свідка ОСОБА_8 вказаних ним величин щодо швидкості руху транспортних засобів, суд повторює, що вказані показання є оціночними і не можуть свідчити про недостовірність показань в цілому внаслідок можливої допустимої помилки свідків з цього приводу.

Щодо достовірності показань свідка ОСОБА_8 в частині показань щодо його обгону потерпілим під час руху, то як вказаний свідок, так і потерпілий, інші свідки обставин дорожньо-транспортної пригоди чітко вказували, що перед виїздом із заправної станції вони побачили, що з правої сторони їхав трактор з причепом і вони повернули вліво і поїхали у попутному йому напрямку, у зв'язку з чим суд не знаходить підстав для визнання показань свідка недостовірними.

Посилання на той факт, що показання вказаного свідка, надані під час судового розгляду справи, різняться з показаннями, наданими свідком під час досудового розслідування кримінального провадження, є необґрунтованими, оскільки згідно ч.4 ст.95 КПК України суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового розгляду, і суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

Щодо посилань сторони захисту на те, що свідка ОСОБА_8 привозили для участі у слідчому експерименті з метою показати як все відбувалося по версії потерпілого ОСОБА_2 є лише припущенням сторони захисту.

Стосовно того, що свідок ОСОБА_8 давав слідчому показання на прохання дружини потерпілого ОСОБА_5, а також сприяння свідку в забезпеченні транспортним засобом для поїздки на слідчі дії, то суд вважає це не є впливом на свідка, оскільки у судовому засіданні не доведено і жодним учасником не вказано про те, що до ОСОБА_8 застосовувалися якісь заборонені заходи чи методи впливу з метою змусити його до дачі неправдивих показань. Дружина потерпілого ОСОБА_2, дійсно була заінтересована в дачі показань свідком ОСОБА_8, оскільки це єдиний свідок, який був безпосереднім очевидцем обставин дорожньо-транспортної пригоди і не мав жодних родинних відносин з потерпілим чи обвинуваченим, не мав заінтересованості в дачі неправдивих показань, однак внаслідок власних особистих спонукань спочатку не бажав бути свідком, ухилявся від дачі показань, поїхав з місця дорожньо-транспортної пригоди, щоб не бути задіяним у кримінальному провадженні. Тобто у даному випадку поведінку дружини потерпілого ОСОБА_5 суд розцінює не як незаконний вплив на свідка з метою його примушування до давання показань, а лише її прохання, спрямоване на встановлення дійсних обставин дорожньо-транспортної пригоди, тим більше, що обвинувачений ОСОБА_1 із самого початку давав неправдиві свідчення з цих питань. Крім того, свідок ОСОБА_8 у судовому засіданні зазначив, що пожалів ОСОБА_5 і погодився бути свідком, тому, не дивлячись на прохання останньої, ОСОБА_8 мав право вибору бути свідком чи ні і погодився бути ним добровільно без застосування будь-якого насильства чи погроз.

Показання свідка ОСОБА_7 суд не вважає достовірним доказом і не бере їх до уваги при ухваленні вироку, оскільки зазначені показання дійсно не містять жодної інформації з приводу обставин дорожньо-транспортної пригоди.

Посилання сторони захисту на неправдивість показань потерпілого ОСОБА_2 щодо обставин дорожньо-транспортної пригоди суд вважає необґрунтованим, оскільки у судовому засіданні свідок пояснив, що коли Газель проїхала трактор і була вже позаду він побачив, що на відстані приблизно 150 м. від трактора до повороту на с.Славгород на зустрічній смузі руху на великій швидкості приблизно 100-150 км/год. проїхав автомобіль Тойота і на цієї ж зустрічній смузі руху відбулося зіткнення вказаного автомобіля з автомобілем Таврія. Зазначені показання узгоджуються з показаннями інших свідків дорожньо-транспортної пригоди.

Щодо питання з приводу стану узбіччя і дороги, то суд вважає, що за декілька років з моменту дорожньо-транспортної пригоди зазначений стан дорожнього покриття міг піддатися змін, насамперед внаслідок здійснення певних, навіть незначних, ремонтних робіт, тому достовірно оцінити такий стан на момент дорожньо-транспортної пригоди неможливо.

Отже, при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_1, суд враховує ступінь тяжкості скоєного злочину, який відповідно до ст.12 КК України відносяться до категорії злочинів невеликої тяжкості, особу обвинуваченого, який позитивно характеризується по справі, раніше не судимий, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, маючого на утриманні малолітніх дітей.

Пом'якшуючих і обтяжуючих покарання обставин судом не встановлено.

Таким чином, враховуючи тяжкість вчиненого злочину, особу обвинуваченого, відсутність пом'якшуючих і обтяжуючих покарання обставин, суд вважає, що з метою виправлення обвинуваченого і попередження вчиненню ним іншого злочину, йому необхідно призначити покарання у вигляді обмеження волі на строк, передбачений санкцією ч.1 ст.286 КК України.

Також враховуючи, що ОСОБА_1 вперше притягається до кримінальної відповідальності за вчинення необережного злочину, характеризується позитивно, має на утриманні малолітніх дітей, суд вважає за необхідне звільнити його від відбування покарання з випробуванням.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_2 до обвинуваченого ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої злочином, підлягає задоволенню.

Так, відповідно до ч.2 ст.127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

У ч.1 ст.22 ЦК України зазначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно наданих суду письмових доказів, спричинена потерпілому матеріальна шкода за знищений автомобіль складає 40674,53 грн., витрати на лікування склали 14500,00 грн., і зазначена шкода підлягає стягненню з обвинуваченого ОСОБА_1 на користь потерпілого ОСОБА_2

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_2 до обвинуваченого ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди, завданої злочином, підлягає частковому задоволенню.

Так, відповідно до ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

При визначенні розміру завданої потерпілому ОСОБА_2 моральної шкоди суд враховує, що завдання фізичного болю та страждань йому було спричинено внаслідок необережної поведінки обвинуваченого, умислу на завдання тілесних ушкоджень потерпілому у обвинуваченого ОСОБА_1 не було, завдані потерпілому тілесні ушкодження відносяться до категорії тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості, внаслідок отриманих ушкоджень потерпілий змушений був лікуватися.

Також необережними діями обвинуваченого потерпілому спричинена моральна шкода, що виразилася в знищенні належного йому транспортного засобу, завдало певних незручностей внаслідок втрати засобу пересування, що звичайно певним чином вплинуло на звичний спосіб життя потерпілого, матеріальної допомоги потерпілому надано не було.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що розмір завданої потерпілому моральної шкоди, який підлягає стягненню з обвинуваченого, повинен становити 10000,00 грн.

Речові докази по справі відсутні.

Підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_1 на користь держави витрати, понесені на проведення судових авто технічних експертиз.

До набрання вироком законної сили запобіжний захід ОСОБА_1 суд вважає за необхідне не обирати.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.368-371, 373, 374 КПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Визнати винуватим ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, та призначити йому покарання у вигляді 2 (двох) років обмеження волі.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробуванням, якщо він протягом визначеного судом іспитового строку 1 (один) рік не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.

На підставі ст.76 КК України суд покладає на ОСОБА_1 обов'язок періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Цивільний позов ОСОБА_13 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої злочином, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився у м.Харкові, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1, на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, який народився у м.Дніпропетровську, матеріальну шкоду, завдану злочином, в розмірі 55174 (п'ятдесят п'ять тисяч сто сімдесят чотири) грн. 53 коп.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився у м.Харкові, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1, на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, який народився у м.Дніпропетровську, моральну шкоду, завдану злочином, в розмірі 10000 (десять тисяч) грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився у м.Харкові, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1, на користь держави в особі УДКСУ у Синельниківському районі Дніпропетровської області, р/р: 31113115700281, МФО: 805012, код ЄДРПОУ: 37916515, Банк: ГУДКСУ у Дніпропетровській області, процесуальні витрати на проведення судової автотехнічної експертизи №70/27-13 від 03 грудня 2015 року в розмірі 491 (чотириста дев'яносто одна) грн. 04 коп.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився у м.Харкові, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1, на користь держави в особі УДКСУ у Синельниківському районі Дніпропетровської області, р/р: 31113115700281, МФО: 805012, код ЄДРПОУ: 37916515, Банк: ГУДКСУ у Дніпропетровській області, процесуальні витрати на проведення судової автотехнічної експертизи №5/10.1-176 від 24 березня 2016 року в розмірі 703 (сімсот три) грн. 68 коп.

До набрання вироком законної сили запобіжний захід ОСОБА_1 не обирати.

Вирок суду може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду через Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області на протязі тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає чинності після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Обвинуваченому і прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення.

Суддя: Ю. В. Гречко