Вирок № 80800816, 20.03.2019, Генічеський районний суд Херсонської області

Справа № 653/1369/18

Провадження № 1-кп/653/28/19

ВИРОК

іменем України

20 березня 2019 року м. Генічеськ

Генічеський районний суд Херсонської області у складі:

головуючого судді Крапівіна О.П.

при секретарі Пшенична В.М.

за участю прокурора Грубник А.М.

обвинувачений ОСОБА_1

захисник обвинуваченого ОСОБА_2.

розглянувши у судовому засіданні кримінальне провадження № 42017230270000184 від 31.10.2017 року за обвинуваченням:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, громадянина України, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, військовослужбовець, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше не судимого

у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.28, ч. 3 ст. 411 КК України,

В С Т А Н О В И В:

09.10.2018 року, в період часу з 20.21 год під час несення чергування на ППС «Шторм», військової частини А0989, солдат ОСОБА_1, та сержант ОСОБА_3, після вживання алкогольних напоїв, з метою розважитись, вирішили перевірити міцність закріпленого за ОСОБА_3 військового майна, а саме бронежилета «Корсар М3с-1-4» та кевларового шолому. Реалізуючи свої наміри, діючи за попередньою змовою групою осіб, як співвиконавці, сержант ОСОБА_3 Розмістив бронежилет «Корсар М3с-1-4» на шафі, а кевларовий шолом на поличці біля шафи у будинку № 35 на ППС «Шторм», що розташований в с. Веснянка, Генічеського району, Херсонської області. В подальшому ОСОБА_1 разом із ОСОБА_3О.Ю, як співвиконавці, здійснив близько 20 пострілів набоями калібру 5,45 мм із закріпленого за ним автомата АК-74 № 1604517 по військовому майну, які належить військовій частині А0989, а саме бронежилету «Корсар М3с-1-4» та кевларового шолому. Внаслідок таких дій, вищевказане майно було фактично знищено.

Цими діями ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.28, ч. 3 ст. 411 КК України, а саме умисне знищення іншого військового майна, вчинене за попередньою змовою групою осіб, в умовах особливого періоду, крім воєнного стану.

21.11.2018 року між прокурором військової прокуратури Херсонського гарнізону Південного регіону України ОСОБА_4, якому на підставі ст. 37 КПК України надані повноваження прокурора у кримінальному провадженні з першого боку та ОСОБА_1 і його захисником ОСОБА_2 з другого боку укладено угоду про визнання винуватості, в якій сторонами узгоджене покарання за ч.3 ст. 411 КК України, із застосуванням ст.69 КК України з призначенням покарання нижче від найнижчої межі встановленої в санкції ч.4 ст.411 КК України у вигляді 2 (двох) років позбавлення волі, оскільки обвинувачений судимостей не має, позитивно характеризується по місцю служби, щиро розкаявся в скоєному. Крім того, сторони враховуючи обставини справи та особу винного, його бажання проходити військову службу, захищати незалежність і територіальну цілісність України, погодились про можливість на підставі ст58 КК України, замінити покарання у виді позбавлення волі строком 2 (два) роки на покарання у вигляді службового обмеження для військовослужбовців, на той самий строк, з відрахуванням в дохід держави 10 відсотків із суми грошового забезпечення ОСОБА_1

Розглядаючи питання про затвердження угоди про визнання винуватості, суд виходить з наступного.

Відповідно до п.2 ст.468 КПК України, у кримінальному провадженні може бути укладена угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим.

На підставі ч.4 ст.469 КПК України, угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, в наслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам.

Судом встановлено в судовому засіданні, що ОСОБА_1 обґрунтовано обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.411 України, яке згідно ст.12 КК України, є злочином тяжким.

При цьому судом з'ясовано, що обвинувачений цілком розуміє права, визначені ч.4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даних угод, передбачені ст. 472 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угод судом.

Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або внаслідок обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. Також судом встановлено, що умови даної угоди відповідають вимогам Кримінального процесуального Кодексу України та Кримінального Кодексу України.

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про визнання винуватості і призначення обвинуваченому узгодженої сторонами міри покарання та ухвалити вирок на підставі такої угоди відповідно до положення ст. 475 КПК України з наступних мотивів.

Матеріали кримінального провадження, надані стороною обвинувачення, свідчать про наявність подій злочинів, у вчиненні яких обвинувачуються ОСОБА_1 і що в його діях є склад злочинів, передбачених ч.2 ст.28, ч. 3 ст. 411 КК України. Кваліфікація дій ОСОБА_1. стороною обвинувачення визначена правильно.

Згідно ст.. 69 КК України, за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційний злочин, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за цей злочин. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині цього Кодексу. За вчинення злочину, за який передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, суд з підстав, передбачених цією частиною, може призначити основне покарання у виді штрафу, розмір якого не більше ніж на чверть нижчий від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу. На підставах, передбачених у частині першій цієї статті, суд може не призначати додаткового покарання, що передбачене в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу як обов'язкове, за винятком випадків призначення покарання за вчинення злочину, за який передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Суд вважає за можливе застосувати узгоджене сторонами покарання за ч.3 ст. 411 КК України, із застосуванням ст.69 КК України з призначенням покарання нижче від найнижчої межі встановленої в санкції ч.3 ст.411 КК України у вигляді 2 (двох) років позбавлення волі, оскільки обвинувачений судимостей не має, позитивно характеризується по місцю служби, щиро розкаявся в скоєному.

Відповідно до ст. 58 КК України, покарання у виді службового обмеження застосовується до засуджених військовослужбовців, крім військовослужбовців строкової служби, на строк від шести місяців до двох років у випадках, передбачених цим Кодексом, а також у випадках, коли суд, враховуючи обставини справи та особу засудженого, вважатиме за можливе замість обмеження волі чи позбавлення волі на строк не більше двох років призначити службове обмеження на той самий строк. Із суми грошового забезпечення засудженого до службового обмеження провадиться відрахування в доход держави у розмірі, встановленому вироком суду, в межах від десяти до двадцяти відсотків. Під час відбування цього покарання засуджений не може бути підвищений за посадою, у військовому званні, а строк покарання не зараховується йому в строк вислуги років для присвоєння чергового військового звання.

Крім того, враховуючи обставини справи та особу винного, його бажання проходити військову службу, захищати незалежність і територіальну цілісність України, погодились про можливість на підставі ст58 КК України, суд вважає за можливе замінити покарання у виді позбавлення волі строком 2 (два) роки на покарання у вигляді службового обмеження для військовослужбовців, на той самий строк, з відрахуванням в дохід держави 10 відсотків із суми грошового забезпечення ОСОБА_1

Також, суд вважає за необхідне стягнути з обвинуваченого вартість проведення товарознавчої експертизи на підставі ст.124 КПК України.

Крім того, угода про визнання винуватості укладена добровільно і відсутні підстави, передбачені ч. 7 ст. 474 КПК України, які б суд міг використати для відмови в затвердженні такої угоди.

Долю речових доказів вирішити в порядку ст..100 КПК України

Керуючись ст. ст. 369-371, 373-376, 474, 475 КПК України, суд –

З А С У Д И В:

Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 21 листопада 2018 року між прокурором Грубник Антоном Миколайовичем, з однієї сторони, та обвинуваченим ОСОБА_1 і його захисником ОСОБА_2, з другої сторони.

Визнати ОСОБА_5 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28, ч. 3 ст. 411 КК України, та призначити покарання, із застосуванням ст..69 КК України, у вигляді 2 (двох) років позбавлення волі.

На підставі ст..58 КК України, замінити покарання у виді позбавлення волі строком 2 (два) роки на покарання у вигляді службового обмеження для військовослужбовців, на строк 2 (два роки), з відрахуванням в дохід держави 10 відсотків із суми грошового забезпечення ОСОБА_5 вгена Миколайовича.

Витрати на проведення товарознавчої експертизи в розмірі 2860 грн (дві тисячі вісімсот шістдесят гривень) стягнути з ОСОБА_1.

Речові докази - бронежилет «Корсар М3с-1-4» та кевлароий шолом – вважати повернутими до військової частини А0989.

На вирок протягом тридцяти днів з дня його проголошення може бути подана апеляція в апеляційний суд Херсонської області через Генічеський районний суд.

Копію вироку негайно вручити прокурору та засудженому.

Суддя Генічеського районного суду ОСОБА_6