Рішення № 80799756, 27.03.2019, Конотопський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 577/3295/18

Провадження № 2/577/62/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 березня 2019 року Конотопський міськрайонний суд Сумської області

в складі:

головуючого-судді Гетьмана В.В.,

при секретарі Лиховоз Л.І.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Конотопа цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3 до комунального підприємства “Конотопське трамвайне управління”, третя особа ОСОБА_4 про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення і стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_3, уточнивши вимоги позову, просить визнати незаконним та скасувати наказ в.о. директора КП “Конотопське трамвайне управління” ОСОБА_4 №24-Д від 01.08.2018 р. “Про звільнення водія трамвая дільниці руху ОСОБА_3А.” та стягнути з КП “Конотопське трамвайне управління” на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу. Вимоги обгрунтовує тим, що 03.10.2014 р. була прийнята на роботу в дільницю руху водієм трамваю ІІІ класу по строковому трудовому договору з 03.10.2014 р. по 03.10.2015 р. в КП “Конотопське трамвайне управління”. 26.01.2016 р. переведена на постійне місце в штат водіїв. 01.08.2018 р. наказом №24-Д в.о. директора КП “Конотопське трамвайне управління” ОСОБА_4 її звільнено з займаної посади за прогул без поважних причин. Вважає звільнення незаконним, оскільки 20.07.2018 р. в зв’язку з погіршенням стану здоров’я звернулася до медичного працівника КП “Конотопське трамвайне управління” ОСОБА_5, яка встановила неможливість керування транспортним засобом та запропонувала їй звернутися до лікарні. Після чого направилася до дому та повернулася на роботу 23.07.2018 р. 20.07.2018 р. ОСОБА_5 склала доповідну записку щодо її стану здоров’я і цього ж дня ознайомила в.о. директора КП “Конотопське трамвайне управління” ОСОБА_4 Однак, 01.08.2018 р. було видано оскаржуваний наказ про її звільнення, що і змусило звернутися з позовом до суду.

Позивач, її представник ОСОБА_1 позовні вимоги підтримують в повному обсязі та пояснили, що дійсно 20.07.2018 р. позивач у зв’язку з поганим самопочуттям не змогла приступити до роботи. Після звернення до фельдшера ОСОБА_5, до 13 год. лежала на дивані у службовому приміщенні КП «КТУ». Керівництва управління на робочому місці не було. Після чого звернулася до поліклініки, де лікар її оглянув і надав медичну допомогу. Однак, працювати не могла, тому пішла до дому відпочивати.

Представник відповідача КП “Конотопське трамвайне управління” ОСОБА_2 позовні вимоги визнала в повному обсязі.

Третя особа ОСОБА_4 в судове засідання не з’явився, надав письмові пояснення і заяву про розгляд справи за його відсутності, задоволенню позовних вимог заперечує.

Суд, заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню за наступних підстав.

Встановлено судом, що 03.10.2014 р. ОСОБА_3 наказом №203-К прийнята на роботу в дільницю руху водієм трамваю ІІІ класу по строковому трудовому договору з 03.10.2014 р. по 03.10.2015 р. в КП “Конотопське трамвайне управління”. 26.01.2016 р. переведена на постійне місце в штат водіїв КП “Конотопське трамвайне управління” (а.с. 5-8). 01.08.2018 р. наказом №24-Д в.о. директора КП “Конотопське трамвайне управління” ОСОБА_4 позивача звільнено за прогули без поважних причин за п. 4 ст. 40 КЗпП України (а.с. 9-11, 17). Наказом №199-К від 28.09.2018 р. директора КП «Конотопське трамвайне управління» ОСОБА_3 прийнято на роботу водієм трамваю в дільницю руху (а.с. 39).

Свідок ОСОБА_5 пояснила, що працює у КП “Конотопське трамвайне управління” фельдшером. 20.07.2019 р. на початку 09 год. звернулася за медичною допомогою ОСОБА_3 зі скаргами на головну біль, нудоту та блювоту. Перевірила тиск, який був 150/100, температуру — 37 градусів. Надала відповідну допомогу та написала доповідну на ім’я директора управління, яку віддала секретарю. Позивач відмовилась від виклику швидкої допомоги. ОСОБА_4 на роботі не було, іншого керівництва також. Працює до 10.30 год. Після закінчення роботи перевірила ОСОБА_3, у якої блювота та нудота продовжувалися.

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 51 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи.

Відповідно до п. 4 ст. 40 КзпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Як роз’яснив Пленум ВСУ в п.24 постанови від 06.11.1992 р. № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», при розгляді позовів про поновлення на роботі осіб,

звільнених за п. 4 ст. 40 КЗпП, суди повинні виходити з

того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається

відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня,

так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого

дня без поважних причин (наприклад, у зв'язку з поміщенням до

медвитверезника, самовільне використання без погодження з

власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової

відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового

договору чи строку, який працівник зобов'язаний пропрацювати за

призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального

учбового закладу).

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

На переконання суду 20.07.2018 р. ОСОБА_3 була відсутня на робочому місці більше трьох годин протягом робочого дня з поважних причин, а саме внаслідок хворобливого стану здоров’я, що підтверджується доповідною запискою фельдшера підприємства ОСОБА_5 (а.с. 11), якою встановлено непридатність водія до керування т/з, поясненнями останньої наданими у судовому засіданні та поясненнями позивача (а.с. 10).

Суд не бере до уваги як доказ акт відсутності на роботі водія трамваю КП «КТУ» ОСОБА_3 складений 27.07.2018 р. о 10 год працівниками управління з наступних причин. Даний акт складений 27.07.2018 р., тобто через 7 днів з моменту події. При його складанні не враховано вищевказані доповідну записку та пояснення позивача, а також не надано їм оцінки. Крім того, вказаний акт спростовується табелем обліку робочого часу, згідно якого 20.07.2018 р. позивач знаходилася на робочому місці (а.с. 44-45).

Згідно ст. 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, крім випадків, коли розірвання трудового договору із зазначених підстав здійснюється з прокурором, поліцейським і працівником Національної поліції, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань України, Національного антикорупційного бюро України чи органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства.

Рішенням первинної профспілкової організації КП “Конотопське трамвайне управління” від 01.02.2019 р. відмовлено у наданні згоди на звільнення ОСОБА_3 за п. 4 ст. 40 КЗпП України, тому що 20.07.2018 р. позивачка знаходилась на робочому місці, про що свідчить табель обліку часу за липень 2018 р., згідно якого була проведена оплата праці за цей день та працівники, які були в цей день на роботі (а.с.41-45, 66).

У цьому випадку відповідач при застосуванні такого крайнього заходу, як звільнення, не надав вірної оцінки доповідній записці ОСОБА_5 та поясненням ОСОБА_3, не врахував положення ч. 3 ст. 149 КзпП України, згідно з яким при обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

Таким чином, суд приходить до переконання, що позивач у судовому засіданні довів незаконність дій відповідача щодо її звільнення, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більше як за один рік.

Згідно довідки КП “Конотопське трамвайне управління” середня заробітна плата позивачки за період з 02.08.2018 р. по 28.09.2018 р. склала б 11434,0 грн. (а.с.40). Відповідачем іншого не доведено.

Таким чином, з відповідача на користь позивача слід стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 11434,0 грн.

На підставі ст. 141 ЦПК України стягнути з КП “Конотопське трамвайне управління” на користь держави 1762 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 40 п. 4, 147-1-149 КЗпП України, ст.ст. 1, 3, 5, 7, 9-13, 81, 89, 141, 263-265, 273, 354-355 ЦПК України,-

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_3 задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати наказ в.о. директора комунального підприємства “Конотопське трамвайне управління” ОСОБА_4 за №24-Д від 01 серпня 2018 року “Про звільнення водія трамвая дільниці руху ОСОБА_3”.

Стягнути з комунального підприємства “Конотопське трамвайне управління” на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 02 серпня 2018 року по 28 вересня 2018 року в розмірі 11434 (одинадцять тисяч чотириста тридцять чотири) грн. 90 коп.

Стягнути з комунального підприємства “Конотопське трамвайне управління” на користь держави 1762 (одну тисячу сімсот шістдесят дві) грн. судового збору.

Рішення суду в частині стягнення заробітної плати за один місяць допустити до негайного виконання.

Рішення може бути оскаржено протягом 30 днів з дня його проголошення безпосередньо до Сумського Апеляційного суду або до дня функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи через Конотопський міськрайонний суд Сумської області.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги на рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканка м. Конотоп вул. Ціолковського, 47, і/н: НОМЕР_1.

Представник позивача ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, юридична адреса м. Конотоп вул. Садова, 3/36.

Відповідач КП “Конотопське трамвайне управління”, юридична адреса м. Конотоп вул. Усп. Троїцька, 120, код ЄДРПОУ 03328557.

Третя особа ОСОБА_4, мешканець м. Конотоп вул. Гн.Тхора, 61/63.

Повне рішення суду складено 29 березня 2019 року.

Суддя Гетьман В. В.