Рішення № 80798685, 06.03.2019, Пустомитівський районний суд Львівської області

Справа № 450/1184/15-ц Провадження № 2/450/329/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" березня 2019 р. Пустомитівський районний суд Львівської області у складі:

головуючого – судді Данилів Є.О.

при секретарі Ориняк Н.М.

з участю: представників позивача ОСОБА_1- ОСОБА_2, ОСОБА_3, представник відповідача ОСОБА_4 – ОСОБА_5

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Пустомити цивільну справу за позовом:

ОСОБА_1 до ОСОБА_4,

про (предмет позову): визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) право власності на: 27 / 50 частин житлового будинку № 68 по вул. Січових Стрільців, с. Сокільники, Пустомитівського району, Львівської області; земельну ділянку площею 0, 0623 га, яка є частиною земельної ділянки загальною площею 0, 6235 га, призначена для обслуговування житлового будинку і господарських будівель та ведення особистого підсобного господарства, розташована на території с. Сокільники, Сокільницької сільської ради Пустомитівського району, що рахується за ОСОБА_6, який помер 01.12. 2008 року,

суд постановив

підстава позову (позиція позивача):

ОСОБА_7 батькові позивача на праві приватної власності належало майно, що є предметом спору. ОСОБА_7 помер 01.12. 2008 року. Сторони у справі є спадкоємцями після смерті ОСОБА_7 за заповітом. Позивач постійно проживала разом із спадкодавцем, доглядала його, відповідач в свою чергу не проживала із спадкодавцем, проте була зареєстрованою разом із останнім, тому вважає себе такою, що прийняла спадщину, що не відповідає закону.

Позиція відповідача: ОСОБА_4 на час смерті спадкодавця була зареєстрована із спадкодавцем за однією адресою, приїжджала на похорон спадкодавця. Довідка органу місцевого самоврядування надана позивачем про те, що з 1998 року відповідач не проживала в с. Сокільники не є належним доказом, оскільки не відповідає інструкції яка діяла на час видачі такої. Відповідач вказує, що у разі, якщо у паспорті спадкоємця є відмітка про місце реєстрації за адресою із спадкодавцем, він є таким що спадщину прийняв.

Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії та рішення у справі.

11.06.2018 року ухвала суду про призначення судового розгляду справи; 26.07.2018 року відзив.

Встановлені судом фактичні обставини та оцінка суду.

із довідки № 246 від 31.03. 2015 року, видана виконавчим комітетом Сокільницької сільської ради Пустомитівського району слідує, що ОСОБА_7, який помер 01.12. 2008 року за життя належало 27 /50 часток житлового будинку № 68 по вул. Січових Стрільців, с. Сокільники, Пустомитівського району, Львівської області. Викладені у зазначеній довідці обставини відповідають ОСОБА_2 з реєстру прав власності на нерухоме майно № 29918574 від 11.05. 2011 року, не суперечать обставинам, що слідують із Договору купівлі – продажу частки житлового будинку від 09.08. 2011 року, посвідчений ОСОБА_8 державним нотаріусом П’ятої Львівської нотаріальної контори, зареєстровано в реєстрі за № 3-2480. Земельна ділянка площею 0, 0623 га, яка є частиною земельної ділянки загальною площею 0,6235 га, призначена для обслуговування житлового будинку і господарських будівель та ведення особистого підсобного господарства, розташована на території с. Сокільники, Сокільницької сільської ради Пустомитівського району належала ОСОБА_7 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ЛВ 12667 від 11.11. 1996 року.

Таким чином, ОСОБА_7 з підстав, що не заборонені законом, а отже згідно ч. 1 ст. 328 ЦК України правомірно за час свого життя, крім іншого, набув право власності на зазначене вище майно.

Згідно заповіту ОСОБА_7 від 07.09. 2000 року, посвідчений ОСОБА_9 секретарем виконавчого комітету Сокільницької сільської ради Пустомитівського району, зареєстровано в реєстрі під № 19, спадкодавець на випадок своєї смерті розпорядився своїми майновими правами в користь ОСОБА_1 та ОСОБА_4, порівну.

Встановлено, що ОСОБА_7 помер 01.12. 2008 року, що стверджується Свідоцтвом про смерть серії І – СГ № 161828 від 03.12. 2008 року. Із зазначеного свідоцтва про смерть вбачається, що померлий ОСОБА_7 по батькові значиться, як «Лукич». Проте, у суду не виникає сумніву у тому, що померлий 01.12. 2008 року ОСОБА_6 та ОСОБА_7, який проживав в ІНФОРМАЦІЯ_1 є однією особою. Такий висновок слідує із того, що померлий 01.12. 2008 року ОСОБА_6 проживав в ІНФОРМАЦІЯ_2 та володів частиною житлового будинку № 68 по вул. Січових Стрільців, с. Сокільники, Пустомитівського району, Львівської області. В сою чергу Технічний паспорт на житловий будинок № 68 по вул. Січових Стрільців, с. Сокільники, Пустомитівського району, Львівської області, виданий станом 25.11. 1998 року Львівський обласним бюро технічної інвентаризації на ім’я ОСОБА_7.

Згідно вимог ст. 1220 ЦК України в день смерті ОСОБА_7 відкрилася спадщина після його смерті. Згідно вимог ст. 1218 ЦК України у склад спадщини ОСОБА_7, крім іншого, увійшло право власності на: 27 /50 часток житлового будинку № 68 по вул. Січових Стрільців, с. Сокільники, Пустомитівського району, Львівської області; земельну ділянку площею 0, 0623 га, яка є частиною земельної ділянки загальною площею 0,6235 га, призначена для обслуговування житлового будинку і господарських будівель та ведення особистого підсобного господарства, розташована на території с. Сокільники, Сокільницької сільської ради Пустомитівського району.

Відповідно до повідомлення № 635/01-16 від 11.04. 2016 року спадкова справа після смерті ОСОБА_7 не реєструвалася (заводилася).

Згідно довідки № 246 від 31.03. 2015 року, видана виконавчим комітетом Сокільницької сільської ради Пустомитівського району позивач ОСОБА_1 постійно проживала із спадкодавцем. Протилежного перед судом не доведено.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1269 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має особисто подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Зіставивши наведені норми цивільного закону, можна зробити висновок, що закон не вимагає від спадкоємця, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, подання до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини, оскільки така умова прийняття спадщини прямо визначена у законі лише для спадкоємця, який на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем. Так, закон не зобов'язує спадкоємця, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, подати заяву про прийняття спадщини, оскільки умовою прийняття ним спадщини є лише відсутність відмови від неї. Тобто, якщо протягом шести місяців з дня смерті спадкодавця (ст. 1220 ЦК України) спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, не заявив про відмову від спадщини, після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини він вважається таким що прийняв спадщину. Відтак, в силу вимог ч. 3 ст. 1268 ЦК України позивач, як спадкоємець за заповітом після смерті спадкодавця, вважається такими, що прийняла спадщину після смерті батька.

З цієї ж довідки вбачається, що відповідач за зареєстрованим місцем свого проживання з 1998 року не проживає. Враховуючи той факт, що сама реєстрація місця проживання особи не дає підстав вважати, що ця особа прийняла спадщину, суд прийшов до переконання, що відповідач ОСОБА_4 спадщини після смерті ОСОБА_7 не прийняла.

Такий висновок суду слідує із наступного: за змістом норми статті 1268 ЦК України порядок прийняття спадщини встановлюється залежно від того чи проживав постійно спадкоємець разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Місцем проживання фізичної особи згідно з частиною першою статті 29 ЦК України є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово. Статтями 2, 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» передбачено, що реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження. Місцем проживання є адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком понад шість місяців на рік. Таким чином, реєстрації місця проживання відповідача за місцем проживання спадкодавця не може бути доказом того, що вона (відповідач) проживав зі спадкодавцем. З урахуванням того факту, що відповідач у письмових заявах, її представник у судовому засіданні підтверджують той факт, що відповідач на час відкриття спадщини не проживала разом із спадкодавцем, суд прийшов до висновку, що позиція відповідача щодо факту прийняття останньою спадщини не обґрунтована.

Із наведеного слідує висновок, що позивач прийняла свою частку спадщини визначену заповітом.

Згідно ч. 1,2 ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу.

З урахуванням зазначеного вище, того що відповідач спадщини не прийняв після смерті спадкодавця, позивач, згідно ст. 1261 ЦК України, будучи спадкоємцем першої черги спадкування після смерті спадкодавця прийняв спадщину, суд прийшов до висновку про підставність заявлених позивачем позовних вимог.

Судові витрати підлягають розподілу у відповідності до вимог ст.. 141 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 259, 263- 265, 268 ЦПК України, суд,

ухвалив:

позовні вимоги ОСОБА_1, - задоволити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) право власності на 27 / 50 частин житлового будинку № 68 по вул. Січових Стрільців, с. Сокільники, Пустомитівського району, Львівської області, що рахується за ОСОБА_6, який помер 01.12. 2008 року.

Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) право власності на земельну ділянку площею 0, 0623 га, яка є частиною земельної ділянки загальною площею 0, 6235 га, призначена для обслуговування житлового будинку і господарських будівель та ведення особистого підсобного господарства, розташована на території с. Сокільники, Сокільницької сільської ради Пустомитівського району, що рахується за ОСОБА_6, який помер 01.12. 2008 року.

Стягнути з ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_2) в користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) 243,60 грн. понесених позивачем судових витрат.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30 - денний строк з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення суду складено 12.03.2019 року.

Учасники процесу:

ОСОБА_1, вул. Січ. Стрільців, 68, с. Сокільники, Пустомитівського району, Львівської області.

ОСОБА_4, вул. Січ. Стрільців, 68, с. Сокільники, Пустомитівського району, Львівської області.

СуддяОСОБА_10