Ухвала суду № 80797030, 29.03.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

1/262

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

УХВАЛА

про відмову у забезпеченні адміністративного позову

29 березня 2019 року м. Київ № 640/5116/19

Окружний адміністративний суд міста Києва в складі головуючої судді Клочкової Н.В., розглянувши заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Зіпексім» про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом

товариства з обмеженою відповідальністю «Зіпексім»

до Київської міської митниці Державної фіскальної служби

про визнання протиправним та скасування рішення

В С Т А Н О В И В :

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «Зіпексім» (надалі - позивач, адреса: 04119, місто Київ, вулиця Мельникова, будинок 83д) до Київської міської митниці Державної фіскальної служби (надалі – відповідач, адреса: 03124, місто Київ, вулиця Гавела Вацлава, будинок 8а), в якій позивач просить визнати протиправним та скасувати рішення Київської міської митниці Державної фіскальної служби про коригування митної вартості товарів від 26 січня 2019 року №UA100070/2019/000009/2.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 березня 2019 року відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснити розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

Одночасно з позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову шляхом заборони Київській митниці Державної фіскальної служби вчиняти певні дії, а саме, перераховувати грошові кошти, сплачені товариством з обмеженою відповідальністю «Зіпексім» в якості фінансової гарантії за електронною митною декларацією № UA100070/2019/000009/229265 від 26 січня 2019 року до державного бюджету до моменту набрання законної сили рішення у справі.

В обґрунтування поданої заяви про забезпечення позову позивач посилається на те. Що обчислена відповідачем митна вартість товарів у розмірі 96166,30 грн на теперішній час знаходиться на депозитному рахунку Київської міської митниці Державної фіскальної служби. Після спливу 90 календарних днів з дня випуску товарів сума гарантії перераховується до бюджету, оскільки позивачем оскаржується рішення Київської міської митниці Державної фіскальної служби про коригування митної вартості товарів від 26 січня 2019 року №UA100070/2019/000009/2, за його доводами, перебування фінансової гарантії на рахунку митного органу до момент вирішення спору по суті забезпечить захист прав та інтересів позивача від неправомірних дій відповідача з дотриманням балансу інтересів сторін.

Розглянувши заяву позивача про забезпечення позову, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до частини 1 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Частиною 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що забезпечення позову допускається як до пред’явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Суд зазначає, що підстави, з яких може бути вжито заходів забезпечення позову, є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Також, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав будуть значними.

Тобто, обов'язковою умовою застосування заходів забезпечення позову є наявність хоча б однієї з таких обставин: очевидність небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; доведення позивачем того, що захист його прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат; очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Частиною 1 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України визначено види забезпечення позову, а саме:

позов може бути забезпечено:

1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

3) встановленням обов’язку відповідача вчинити певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

У відповідності до частини 2 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи до забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Суди не вправі вживати такі заходи до забезпечення позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог.

Так, обґрунтовуючи свою заяву про вжиття заходів забезпечення позову, позивач наголошує на тому, що сума фінансової гарантії у розмірі 96166,30 грн може бути перерахована відповідачем до державного бюджету, що, за доводами позивача, порушує його права та інтереси.

Суд зазначає, що вирішуючи питання про забезпечення позову, суд надає оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Водночас, позивач не навів мотивів того, що невжиття заходів забезпечення позову в подальшому може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

З урахуванням зазначеного, у суду відсутні підстави стверджувати про протиправність рішення суб’єкта владних повноважень та порушення прав, свобод або інтересів позивача дією такого рішення, а також про наявність підстав вважати, що невжиття судом заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав та інтересів позивача, а тому суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви позивача про забезпечення позову.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 150, 151, 153-155, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви товариства з обмеженою відповідальністю «Зіпексім» про забезпечення позову відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання суддею (суддями). Відповідно до частини 8 статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала про відмову у забезпеченні адміністративного позову може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Клочкова