Рішення № 80796731, 27.03.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

27 березня 2019 року №826/17029/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шрамко Ю.Т., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва, (також далі - суд), надійшов позов ОСОБА_1, (далі - позивач), до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, (далі - відповідач), про зобов'язання відповідача сформувати та направити до Головного управління Державної казначейської служби України в місті Києві подання про повернення позивачу сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 1% з операції купівлі продажу нерухомого майна, згідно квитанції №98398 від 26 грудня 2016 року.

Ухвалою суду від 23 жовтня 2018 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/17029/18, (далі - справа), яку вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, а також надано відповідачу строк для подання до суду відзиву на позовну заяву (відзиву).

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що позивача звільнено від сплати збору згідно з п. 9 ст. 1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування", як особу, яка придбала житло вперше, тому помилково сплачений збір підлягає поверненню.

Відповідач позовні вимоги не визнав, просив у задоволенні позову відмовити повністю, оскільки за відсутності відповідного правового механізму перевірки інформації про факт придбання позивачем нерухомості вперше вказані обставини свідчать про відсутність протиправних дій відповідача.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд встановив наступне.

Позивач 24 грудня 2016 року придбав квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. При цьому, позивачем сплачено 6060,00 грн. пенсійного збору з операції купівлі-продажу нерухомого майна, що підтверджується квитанцією №98398 від 26 грудня 2016 року.

В той же час, позивач зазначає, що житло ним придбавалось вперше, а тому в силу положень п. 9 ст. 1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" він не повинен був сплачувати збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.

У зв'язку з цим позивач звернувся до відповідача із заявою від 03 вересня 2018 року, в якій просив повернути помилково сплачені кошти пенсійного збору з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.

За результатами розгляду заяви позивача відповідач листом від 03 жовтня 2018 року №87307/05 відмовив у поверненні коштів з посиланням на те, що не існує офіційного джерела інформації, яке б підтверджувало, що житло придбавається особою вперше, а тому правові підстави для такого повернення коштів відсутні.

Вважаючи вказану відмову протиправною, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Порядок справляння та використання збору на обов'язкове державне пенсійне страхування визначено Законом України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" від 26.06.1997 р. №400/97-ВР, (далі - Закон №400/97-ВР).

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону №400/97-ВР, платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об'єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України.

Пунктом 8 ст. 2 Закону №400/97-ВР встановлено, що об'єктом оподаткування є для платників збору, визначених пунктом 9 статті 1 цього Закону, - вартість нерухомого майна, зазначена в договорі купівлі-продажу такого майна.

Питання сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій згідно із Законом №400/97-ВР регулюється Порядком сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03 листопада 1998 року №1740, (далі - Порядок №1740).

Згідно з п.п. 15-1, 15-3 Порядку №1740, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

Нотаріальне посвідчення або реєстрація на біржі договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.

Тобто, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування в обов'язковому порядку сплачується фізичними особами - покупцями нерухомого майна.

При цьому, слід враховувати, що особи, які придбали житло вперше, звільняються від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.

Позивач зазначає, що нерухоме майно ним придбано вперше, до укладення договору купівлі-продажу квартири інша нерухомість ним не придбавалася.

Згідно з наявною в матеріалах справи інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта №136088723 від 31.08.2018 р. відсутні інші відомості про придбання позивачем житла.

Разом з тим, відповідач, на якого відповідно до вимог ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, (далі - КАС України), покладено обов'язок доказування, не надав доказів, які б підтверджували придбання позивачем нерухомого майна не вперше.

А тому, за відсутності протилежного, на підставі досліджених судом доказів, суд дійшов висновку, що у межах спірних правовідносин позивач придбав житло вперше, а тому звільняється від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.

Щодо посилання відповідача на те, що в Україні відсутній механізм перевірки інформації про те, чи вперше особа придбала нерухомість, суд зазначає, що відсутність такого механізму не є підставою для позбавлення законодавчо встановлених пільг по сплаті збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та покладення на особу обов'язку по сплаті цього платежу без наявності відповідних доказів.

З огляду на викладене, дії відповідача щодо відмови у поверненні позивачу помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна не відповідають вимогам п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону №400/97-ВР та є протиправними.

Порядок повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затверджено наказом Міністерства фінансів України від 03 вересня 2013 року №787, (далі - Порядок №787).

Відповідно до п.п. 3, 5 Порядку №787, повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету платежів у національній валюті здійснюється органами Державної казначейської служби України з відповідних бюджетних рахунків для зарахування надходжень, відкритих в органах Казначейства відповідно до законодавства, шляхом оформлення розрахункових документів.

Повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за ухвалою суду, яка набрала законної сили.

Подання на повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджетів (крім зборів та платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи Державної фіскальної служби України (далі - органи ДФС)) подається до відповідного органу Казначейства за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку.

У разі повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи ДФС, подання подається до відповідного органу Казначейства за формою згідно з додатком 1 до Порядку взаємодії територіальних органів Державної фіскальної служби України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 15 грудня 2015 року N 1146, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 31 грудня 2015 року за N 1679/28124.

Подання за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку подається платником до органу Казначейства разом з його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ, або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету.

Заява про повернення коштів з бюджету, яка подається до відповідного органу Казначейства, складається платником у довільній формі з обов'язковим зазначенням такої інформації: причини повернення коштів з бюджету, найменування платника (суб'єкта господарювання), код за ЄДРПОУ (для юридичної особи) або прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи, реєстраційний номер облікової картки платника податків (ідентифікаційний номер) або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та мають відмітку у паспорті), місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи та номер контактного телефону, сума платежу, що підлягає поверненню, спосіб перерахування коштів з бюджету - у безготівковій формі із зазначенням реквізитів рахунку одержувача коштів чи у готівковій формі.

З огляду на викладене, відповідач повинен підготувати та подати до відповідного територіального управління Державної казначейської служби України подання про повернення позивачу збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна.

Отже, враховуючи, що позивач був звільнений від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування при придбанні житла, але фактично сплатив цей збір у сумі 6060,00 грн., суд, погоджуючись з доводами позивача, дійшов висновку про те, що така сплата здійснена позивачем помилково, а тому, сплачені кошти підлягали поверненню позивачу за поданням відповідача. За цих обставин суд вважає відмову відповідача у задоволенні заяви позивача, викладену в листі від 03 жовтня 2018 року №87307/05, за наявності законних підстав для підготовки відповідного подання, необґрунтованою і такою, що порушує право позивача на отримання помилково сплачених коштів.

Враховуючи протиправність відмови відповідача у поверненні позивачу сплаченого ним збору, що, по суті означає допущення відповідачем бездіяльності у складенні подання, та з метою захисту порушеного права позивача, суд дійшов висновку про обґрунтованість адміністративного позову, у зв'язку з чим слід зобов'язати відповідача сформувати подання до Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві про повернення позивачу помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування у сумі 6060,00 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 9, ст. 72, ч.ч. 1, 2, 5 ст. 77 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Таким чином, із системного аналізу вище викладених норм та з'ясованих судом обставин вбачається, що позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про зобов'язання вчинити дії є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню повністю.

Слід також зазначити про необґрунтованість заявленого позивачем у прохальній частині позовної заяви клопотання про встановлення судового контролю за виконання рішенням, з огляду на наступне.

Так, у силу ч. 1 ст. 382 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Отже, застосування заходів судового контролю за виконанням рішення є правом суду, яке використовується ним на власний розсуд за наявності відповідних підстав для цього.

Разом з тим, виходячи зі змісту обставин даної справи, суд дійшов до висновку про відсутність підстав стверджувати про те, що відповідач буде ухилятись від виконання судового рішення у даній справі, за умови набрання ним законної сили у встановленому порядку. Таким чином, суд відмовляє у задоволенні вказаного клопотання, як необґрунтованого.

Позивач звільнений від сплати судового збору, відтак суд не вирішує питання про повернення судового збору.

На підставі вище викладеного, керуючись ст.ст. 72-77, 90, 134, 139, 192, 241-246, 250, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2; РНОКПП: НОМЕР_1) задовольнити повністю.

2. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16; код ЄДРПОУ: 42098368) сформувати та подати до Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві подання про повернення ОСОБА_1 збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна за Договором купівлі-продажу квартири від 24 грудня 2016 року у розмірі 6060,00 грн. (шість тисяч шістдесят гривень нуль копійок), сплаченого згідно з квитанцією №98398 від 26 грудня 2016 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ю.Т. Шрамко