Рішення № 80796530, 28.03.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

28 березня 2019 року № 753/12866/18

Окружний адміністративний суд міста Києва в складі судді Донця В.А. розглянув у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про:

- визнання протиправним та скасування рішення суб'єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про відмову в призначенні пенсії за вислугу років від 23.05.2018 №7252/03;

- зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років згідно зі статтею 86 Закону України "Про прокуратуру", виходячи із розрахунку 60% від суми місячного (чинного) заробітку, обчисленого за останні 60 календарних місяців роботи без обмеження максимального розміру пенсії.

Ухвалою суду: від 12.11.2018 відкрито спрощене (письмове) позовне провадження без повідомлення учасників справи, встановлено відповідачу строк для надання відзиву на позов.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивачу безпідставно відмовлено в призначенні пенсії за вислугу років оскільки його страховий стаж складає 27 років, шість місяців і 14 днів, стаж на посаді прокурора, відповідно до статті 86 Закону України "Про прокуратуру" складає з 16.12.1997 та на день звернення склав 20 років, 3 місяці 3 дні.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог з огляду на те, що позивач відповідно до вимог Закону України "Про прокуратуру" не має необхідного стажу на посаді прокурора для призначення пенсії за вислугу років.

Дослідивши письмові докази, судом встановлено.

Як убачається з матеріалів справи у відповідь на заяву ОСОБА_1 Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві листом від 23.05.2018 №7252/03 відмовило позивачу в призначенні пенсії за вислугою років згідно з Законом України "Про прокуратуру", оскільки відповідно до наданих документів страховий стаж складає 27 років 6 місяців 14 днів, стаж на посаді прокурора становить 6 років 10 місяців і 24 дні, що є недостатнім для призначення пенсії за вислугою років.

Вважаючи протиправними дії відповідача щодо відмови в призначенні пенсії за вислугу років, позивач звернувсь до суду.

Вирішуючи спір, суд виходить з такого.

Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також система прокуратури України визначається Законом України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697-VII.

Відповідно до статті 86 Закону України "Про прокуратуру" (в редакції чинній на момент звернення позивача із заявою про призначення пенсії) передбачалось, що прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше, зокрема: з 01.10.2017 по 30.09.2018 - 23 роки 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 13 років 6 місяців (частина перша). Пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 01.01.2011 - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії (частина друга). До вислуги років, що дає право на пенсію згідно з цією статтею, зараховується час роботи на прокурорських посадах, зазначених у статті 15 цього Закону, стажистами, на посадах помічників і старших помічників прокурорів; слідчими, суддями; на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ, податкової міліції, кримінально-виконавчої служби, офіцерського складу Збройних Сил України, Служби безпеки України, інших утворених відповідно до законодавства України військових формувань, на посадах державних службовців, які обіймають особи з вищою юридичною освітою; у науково-навчальних закладах Генеральної прокуратури України працівникам, яким до набрання чинності цим законом було присвоєно класні чини (працівникам військової прокуратури - відповідні військові звання), у тому числі час наукової та викладацької роботи в інших науково-навчальних закладах, якщо вони мали науковий ступінь чи вчене звання; на адміністративних та викладацьких посадах, посадах наукових працівників у Національній академії прокуратури України; на виборних посадах у державних органах, на посадах в інших організаціях, якщо працівники, яким до набрання чинності цим Законом було присвоєно класні чини (працівникам військової прокуратури - відповідні військові звання), були направлені туди, а потім повернулися в органи прокуратури; військова служба, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах денної форми навчання або на юридичних факультетах вищих навчальних закладів денної форми навчання; відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, якщо така відпустка надавалася (частина шоста).

Як убачається з матеріалів справи на підтвердження підстав для призначення пенсії за вислугу років, позивачем додані документи: засвідчена копія трудової книжки, копія диплому Інституту економіки і права Російської Федерації та додатку до нього.

Згідно з записами в трудовій книжці НОМЕР_2 ОСОБА_1:

з 16.12.1997 - призначений на посаду стажиста прокуратури Ленінградського району Прокуратури міста Києва;

з 23.09.1998 - призначений помічником прокурора Ленінградського району Прокуратури міста Києва - стажистом;

з 16.11.1998 - призначений помічником прокурора Ленінградського району міста Києва;

з 01.12.1999 - переведений старшим помічником прокурора Ленінградського району міста Києва;

з 01.10.2001 - у зв'язку з ліквідацією з 01.10.2001 в штатному розписі органів прокуратури міста Києва прокуратури Ленінградського району, звільнений з посади старшого помічника прокурора Ленінградського району м. Києва (пункт 1 статті 40 КЗпП України) та призначений старшим помічником прокурора Святошинського району м. Києва;

08.02.2011 - прийняв присягу працівника прокуратури;

з 15.06.2012 - у зв'язку зі зміною у структурі призначений старшим прокурорам прокуратури Святошинського району м. Києва;

з 15.06.2012 - у зв'язку зі зміною у структурі призначений старшим прокурором прокуратури Святошинського району м. Києва;

з 23.07.2015 - у зв'язку із змінами у штатному розписі призначений прокурором прокуратури Святошинського району м. Києва;

з 15.12.2015 - призначений прокурорам Київської місцевої прокуратури № 8 м. Києва на час відпустки для догляду за дитиною, як такий, що успішно тестування;

29.02.2016 - призначений прокурором Київської місцевої прокуратури №8 м. Києва;

Крім того, з наданої суду копії диплому спеціаліста СД №2337 вбачається, що ОСОБА_1 закінчив у 1997 році Інститут економіки та права, отримав повну вищу освіту та здобув кваліфікацію юриста.

Відповідно до листів Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 18.05.2018 №558830/02/А-158 та від 23.05.2018 №7252/03 страховий стаж позивача складає 27 років 6 місяців та 14 днів, стаж роботи на посаді прокурора становить 6 років 10 місяців 24 дні.

Водночас, зазначені записи в трудовій книжці свідчать, що позивач з 16.12.1997 працює в органах прокуратури та був призначений на посаду стажиста прокурора прокуратури Ленінградського району, згодом працював на посадах, які передбачені частиною третьою статті 86 Закону України "Про прокуратуру". На думку суду, відповідачем помилково не враховано зазначений стаж, у відзиві на позовну заяву наведені обставини не спростовані. У відзиві, в листах відповідача від 18.05.2018 №558830/02/А-158 та від 23.05.2018 №7252/03 не зазначено чому не враховано до стажу роботи роботу позивача на різних посадах в органах прокуратури.

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що відповідачем безпідставно не враховано до вислуги період роботи ОСОБА_1 з 16.12.1997 в органах прокуратури для призначення пенсії за вислугу років, що становить більше визначеного частиною третьою статті 86 Закону України "Про прокуратуру" необхідного стажу не менше 13 років 6 місяців, для призначення пенсії за вислугу років.

Відповідно обґрунтованими є вимоги про визнання протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві в призначенні пенсії за вислугу років від 23.05.2018 №7252/03 та зобов'язання відповідача призначити позивачу пенсію за вислугу років згідно зі статтею 86 Закону України "Про прокуратуру", виходячи із розрахунку 60% від суми місячного (чинного) заробітку, обчисленого за останні 60 календарних місяців роботи.

На думку суду, передчасною є позовна вимога про зобов'язання відповідача здійснити призначення пенсії за вислугу років виходячи із розрахунку 60% від суми місячного (чинного) заробітку, обчисленого за останні 60 календарних місяців роботи без обмеження максимального розміру пенсії, позаяк право позивача в частині обмеження максимальним розміром станом на час судового розгляду справи не порушено. Судом встановлено, що пенсія за вислугу років не призначена, жодних обґрунтування щодо обмеження розміру пенсії за вислугу років заява не містить, відповідно обставини, які суду слід розглянути для вирішення зазначеної вимоги, не настали.

Відповідно до частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Як убачається з матеріалів адміністративної справи, позивачем сплачено судовий збір у розмірі 704,80 грн. (фіскальний чек від 16.08.2018 №6541). Оскільки, позов задоволено частково, то з урахуванням задоволених вимог, на користь позивача слід присудити судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 704,80 грн., які підлягають присудженню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві.

Керуючись статтею 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови в призначенні пенсії ОСОБА_1 за вислугу років на підставі статті 86 Закону України "Про прокуратуру".

Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві призначити пенсію ОСОБА_1 за вислугу років на підставі статті 86 Закону України "Про прокуратуру" з дня звернення.

У задоволенні решти позову відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_2 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 704,80 грн. (сімсот чотири грн. 80 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві.

Позивач - ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, місце реєстрації: АДРЕСА_1

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві (ідентифікаційний код 42098368, місцезнаходження: 04053, місто Київ, вулиця Бульварно-Кудрявська, будинок 16).

Відповідно до статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно зі статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Підпунктом 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Закону України від 03 жовтня 2017 року №2147-VIII передбачено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя В.А. Донець