Рішення № 80796526, 27.02.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

27 лютого 2019 року № 810/1685/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Аблова Є.В., суддів Літвінової А.В., Мазур А.С., розглянувши в порядку спрощеного (письмового) провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, третя особа: Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку, про визнання постанови протиправною та нечинною в частині, визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії, суд

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) до Кабінету Міністрів України (далі - відповідач) із позовною заявою, в якій просить суд:

- визнати протиправними та нечинними окремі положення Постанови Кабінету Міністрів України №1106 від 25 жовтня 2017 року «Про виконання Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами - членами, з іншої сторони», в частині пунктів Плану заходів з виконання Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами - членами, з іншої сторони», що затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 25 жовтня 2017 року №1106, а саме: п. 1612, п. 1613, п. 1614, п. 1615, п. 1616, п. 1617, п. 1618, п. 1619, п. 1620, п. 1621, п. 1622, п. 1623, п. 1624, п. 1625, п. 1626, п. 1627, п. 1628, п. 1629, п. 1630, п. 1631, п. 1632, п. 1633, п. 1634, п. 1635, п. 1636;

- визнати бездіяльність Кабінету Міністрів України протиправною та зобов'язати Кабінет Міністрів України прийняти нормативно - правовий акт щодо виконання Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами - членами, з іншої сторони, в частині імплементації директиви Європейського парламенту та Ради Європейського Союзу №2014/57/ЄС від 16 квітня 2014 року про кримінальні санкції щодо ринкових зловживань.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2018 року адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України про визнання протиправними та нечинними окремих положень постанови, зобов'язання вчинити дії передано за підсудністю до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 травня 2018 року справу було прийнято до провадження Окружного адміністративного суду міста Києва та відкрито провадження за правилами загального позовного провадження, залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору Національну комісію з цінних паперів та фондового ринку.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач вказав на те, що 25 жовтня 2017 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №1106 «Про виконання Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами - членами, з іншої сторони», пунктами 1612-1636 якої передбачено виконання певних завдань. Однак для виконання цих завдань є необхідність імплементації актів ЄС: Директиви 2003/6/ЄС, Директиви Комісії 2004/72/ЄС, Директиви Комісії 2003/124/ЄС, Директиви Комісії 2003/125/ЄС, Директиви Комісії 2008/26/ЄС, Регламенту Комісіє (ЄС) №2273/2003, які скасовані Регламентом Європейського Парламенту та Ради Європейського Союзу 596/2014 від 16 квітня 2014 року про зловживання на ринку та скасування Директиви 2003/6/ЄС, Директиви Комісії 2004/72/ЄС, Директиви Комісії 2003/124/ЄС, Директиви Комісії 2003/125/ЄС. Таким чином, на його думку, наближення чинного законодавства до вже нечинного, як це передбачено оскаржуваною постановою, не є та не може бути заходом з виконання Угоди. Також зазначив, що з моменту підписання розпорядження по даний час Кабінетом Міністрів України не виконано жодної дії з імплементації, перекладу на українську мову Директиви Європейського парламенту та Ради Європейського Союзу №2014/57/ЄС від 16 квітня 2014 року про кримінальні санкції щодо ринкових зловживань не здійснено. Вважає, що оскаржуваною постановою порушено його права, оскільки Угода відкриває перед Україною значну перспективу в усіх сферах, а ратифікація Угоди означає, що Україна та кожний українець є частиною європейської цивілізації, що дає кожному громадянинові, в тому числі позивачу, розумінні власного професійного та цивілізаційного вибору та розвитку.

Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, в якому, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, посилається на те, що позов подано особою, права якого спірними правовідносинами не порушено.

Третя особа надала письмові пояснення по суті спору, в яких, заперечуючи проти задоволення позовних вимог позивача посилається на те, що Постанова Кабінету Міністрів України №1106 «Про виконання Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами - членами, з іншої сторони» набрала чинності 17 березня 2018 року, якою затверджено новий План заходів з виконання Угоди про асоціацію, яким не передбачено заходів імплементації Директиви №2014/57/ЄС, однак пунктами 1612-1636 нового Плану заходів з виконання Угоди про асоціацію передбачені заходи щодо імплементації таких актів ЄС: Директиви №2003/6/ЄС, Директиви Комісії 2004/72/ЄС, Директиви Комісії 2003/124/ЄС, Директиви Комісії 2003/125/ЄС, Директиви 2008/26/ЄС, Регламенту Комісії (ЄС) №2273/2003 (скасовані та замінені Регламентом (ЄС) №596/2014) та встановлено строк їх виконання до 31 грудня 2019 року.

У судовому засіданні позивач підтримав заявлені позовні вимоги, просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позовних вимог, вказавши на їх безпідставність.

Відповідно до частини 1 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства, враховуючи заяви представників сторін, суд вирішив продовжити судовий розгляд в порядку спрощеного (письмового) позовного провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 25 жовтня 2017 року Кабінетом Міністрів України прийнята Постанова №1106 «Про виконання Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами - членами, з іншої сторони» (далі - Постанова №1106), згідно з пунктом 1 якої з метою забезпечення виконання Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, Кабінет Міністрів України затвердив План заходів з виконання Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони (далі - План заходів).

Згідно з пунктами 1612-1636 Плану заходів передбачено виконання наступних завдань:

- 1612. Забезпечення приведення механізму запобігання вчиненню інсайдерських правочинів та неправомірного розкриття інсайдерської інформації у відповідність з правом ЄС;

- 1613. Встановлення вимог щодо необхідності складення та оновлення списку інсайдерів;

- 1614. Проведення зондування на фондовому ринку відповідно до права ЄС;

- 1615. Забезпечення встановлення механізму запобігання маніпулюванню на фондовому ринку відповідно до права ЄС№

- 1616. Запровадження процедур щодо програм викупу акцій відповідно до права ЄС;

- 1617. Забезпечення вироблення механізму стабілізації фінансових інструментів відповідно до права ЄС;

- 1618. Забезпечення впровадження та функціонування професійними учасниками фондового ринку механізму запобігання та виявлення зловживань на фондовому ринку;

- 1619. Законодавче урегулювання вчинення правочинів керівників емітентів;

- 1620. Встановлення механізму розкриття інсайдерської інформації відповідно до права ЄС;

- 1621. Приведення повноважень НКЦПФР щодо протидії зловживанням на фондовому ринку у відповідність з правом ЄС;

- 1622. Приведення розмірів та форм відповідальності за порушення законодавства на фондовому ринку, механізму їх накладення та повідомлення про їх застосування у відповідність з правом ЄС;

- 1623. Встановлення порядку та строків розкриття емітентами інсайдерської інформації;

- 1624. Встановлення порядку складення, оновлення та надання регулятору фондового ринку списку інсайдерів;

- 1625. Встановлення порядку проведення зондування фондового ринку;

- 1626. Встановлення вимог до програм викупу акцій та порядку їх реалізації;

- 1627. Встановлення порядку проведення стабілізації фінансових інструментів;

- 1628. Встановлення порядку забезпечення впровадження та функціонування професійними учасниками фондового ринку механізмів попередження та виявлення зловживань на фондовому ринку;

- 1629. Встановлення порядку інформування про вчинення правочинів керівників емітента;

- 1630. Встановлення вимог до вчинення правочинів керівників емітента протягом закритого періоду;

- 1631. Встановлення порядку розкриття інформації, пов'язаної з виконанням програм викупу;

- 1632. Встановлення порядку застосування санкцій та інших заходів впливу НКЦПФР;

- 1633. Встановлення порядку функціонування безпечних каналів зв'язку для здійснення учасниками фондового ринку повідомлень про порушення законодавства на фондовому ринку;

- 1634. Встановлення порядку оприлюднення на веб-сайті НКЦПФР інформації про заходи щодо правозастосування;

- 1635. Визначення та оприлюднення НКЦПФР прийнятних ринкових практик;

- 1636. Визначення та оприлюднення НКЦПФР орієнтовного невичерпного переліку показників, що стосуються подання недостовірних сигналів.

Переліченими пунктами Плану заходів визначено перелік дій, необхідних для імплементації актів ЄС, а саме: Директиви 2003/6/ЄС, Директиви Комісії 2004/72/ЄС, Директиви Комісії 2003/124/ЄС, Директиви Комісії 2003/125/ЄС, Директиви 2008/26/ЄС, Регламенту Комісії (ЄС) № 2273/2003 (скасовані та замінені Регламентом (ЄС) № 596/2014).

Відповідно до пункту 2 Постанови №1106 Міністерствам, іншим центральним органам виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям за участю інших суб'єктів, відповідальних за виконання затвердженого цією постановою плану заходів, забезпечити його виконання у межах відповідних бюджетних призначень, а також за рахунок міжнародної технічної допомоги та інших джерел, не заборонених законодавством.

Виконання пунктів 1612 - 1636 Плану заходів покладено на Національну комісію з цінних паперів та фондового ринку.

Вважаючи протиправними положення Постанови Кабінету Міністрів України від 25 жовтня 2017 року №1106 «Про виконання Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами - членами, з іншої сторони, в частині пунктів Плану заходів з виконання Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами - членами, з іншої сторони» та бездіяльність відповідача протиправно, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Так, вирішуючи спір по суті, суд керується положеннями частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та ограни місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади, який у своїй діяльності, керується Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, здійснює внутрішню і зовнішню політику держави, зокрема, спрямовує і координує роботу Міністерств, інших органів виконавчої влади, здійснює управління об'єктами державної власності відповідно до закону (статті 113, 116 Конституції України).

Згідно з частиною 1 статті 19 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» діяльність Кабінету Міністрів України спрямовується на забезпечення інтересів Українського народу шляхом виконання Конституції та законів України, актів Президента України, а також Програми діяльності Кабінету Міністрів України, схваленої Верховною радою України, вирішення питань державного управління у сфері економіки та фінансів, соціальної політики, праці та зайнятості, охорони здоровця, освіти, науки, культури, спорту, туризму, охорони навколишнього природного середовища, екологічної безпеки, природокористування, правової політики, законності, забезпечення праві і свобод людини та громадянина, запобігання та протидії корупції, розв'язання інших завдань внутрішньої і зовнішньої політики, цивільного захисту, національної безпеки та обороноздатності.

Відповідно до пункту 1-1 статті 116 Конституції України Кабінет Міністрів України забезпечує реалізацію стратегічного курсу держави на набуття повноправного членства України в Європейському Союзі та в Організації Північноатлантичного договору.

Згідно з пунктом 1 статті 51 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» постанови та розпорядження Кабінету Міністрів України приймаються на засіданнях Кабінету Міністрів України шляхом голосування більшістю голосів від посадового складу Кабінету Міністрів України, визначеного відповідно до статті 6 цього Закону. Якщо проект рішення отримав підтримку рівно половини посадового складу Кабінету Міністрів України і за цей проект проголосував Прем'єр-міністр України, рішення вважається прийнятим.

Частинами 1 та 5 статті 52 Закону передбачено, що постанови Кабінету Міністрів України, крім постанов, що містять інформацію з обмеженим доступом, набирають чинності з дня їх офіційного опублікування, якщо інше не передбачено самими постановами, але не раніше дня їх опублікування.

Офіційне опублікування постанов Кабінету Міністрів України здійснюється в газеті "Урядовий кур'єр" та Офіційному віснику України, а також в інших офіційних друкованих виданнях і друкованих засобах масової інформації, визначених законом. Крім того, акти Кабінету Міністрів України оприлюднюються шляхом їх розміщення на офіційному веб-сайті Кабінету Міністрів України.

Як на підставу для визнання протиправними та нечинними пунктів 1612-1636 Плану заходів, позивач посилається на те, що зазначеними пунктами визначено перелік дій, необхідних для імплементації актів ЄС, а саме: Директиви 2003/6/ЄС, Директиви Комісії 2004/72/ЄС, Директиви Комісії 2003/124/ЄС, Директиви Комісії 2003/125/ЄС, Директиви 2008/26/ЄС, Регламенту Комісії (ЄС) № 2273/2003, які скасовані та замінені Регламентом (ЄС) № 596/2014), проте статтею 133 Закону України «Про ратифікацію Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони» передбачена імплементація виключно чинних актів ЄС, на що слід зазначити наступне.

Імплементація міжнародно-правових норм - це сукупність цілеспрямованих організаційно - правових та інституційних заходів, що здійснюються державами індивідуально, колективно чи в рамках міжнародних організацій і спрямовані на реалізацію ними прийнятих на себе міжнародно-правових зобов'язань.

Відповідно до статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Статтею 2 Закону України «Про міжнародні договори» визначено, що міжнародний договір України - укладений у письмовій формі з

іноземною державою або іншим суб'єктом міжнародного права, який регулюється міжнародним правом, незалежно від того, міститься договір в одному чи декількох пов'язаних між собою документах, і незалежно від його конкретного найменування (договір, угода, конвенція, пакт, протокол тощо).

Укладення міжнародного договору України - дії щодо підготовки тексту міжнародного договору, його прийняття, встановлення його автентичності, підписання міжнародного договору та надання згоди на його обов'язковість для України

Угода про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони підписана 27 червня 2014 року, ратифікована 16 вересня 2014 року на підставі Закону України «Про ратифікацію Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони» №1678-VII та набрала чинності 01 вересня 2017 року на підставі листа Міністерства закордонних справ України від 20 липня 2017 року № 72/14-612/1-171.

Відповідно до статті 133 Закону України «Про ратифікацію Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони» сторони визнають важливість наближення чинного законодавства України до законодавства Європейського Союзу. Україна забезпечить поступове приведення у відповідність своїх чинних законів та майбутнього законодавства до acquis ЄС. Таке наближення розпочинається з дати підписання цієї Угоди та поступово поширюватиметься на всі елементи acquis ЄС, зазначені у Додатку XVII до цієї Угоди.

Додаток XVII передбачає нормативно-правове наближення між Сторонами у таких секторах послуг: фінансові послуги, телекомунікаційні послуги, поштові та кур'єрські послуги, послуги з міжнародних морських перевезень (тут і далі - сектори, що потребують нормативно-правового наближення).

Згідно з Додатком № XVII-2 «Правила, що застосовуються до фінансових послуг» відповідні положення вказаних нижче актів Європейського Союзу повинні застосовуватися, якщо не зазначено інше, у відповідності до положень про горизонтальні адаптації, як визначено у Доповненні XVII-1. Де потрібно, нижче наводяться спеціальні адаптації для кожного окремого акта.

Відповідні положення, що мають бути прийняті, зазначено в розділі С «Цінні папери», зокрема:

- Директива №2003/6/ЄС Європейського Парламенту і Ради від 28 січня 2003 року щодо інсайдерських операцій та ринкових маніпуляцій (зловживання на ринку);

- Директива Комісії N 2004/72/ЄС від 29 квітня 2004 року щодо імплементації Директиви N 2003/6/ЄС Європейського Парламенту та Ради стосовно загальноприйнятих ринкових методів, визначення щодо інсайдерської інформації відносно товарних деривативів, складання списків інсайдерів, нотифікація щодо менеджерських трансакцій і нотифікація щодо підозрілих трансакцій;

- Директива Комісії N 2003/124/ЄС від 22 грудня 2003 року щодо імплементації Директиви N 2003/6/ЄС Європейського Парламенту та Ради стосовно визначення і публічного розкриття інсайдерської інформації та визначення ринкових маніпуляцій;

- Директива Комісії N 2003/125/ЄС від 22 грудня 2003 року щодо імплементації Директиви N 2003/6/ЄС Європейського Парламенту та Ради стосовно справедливого представлення інвестиційних рекомендацій і розкриття конфліктів інтересів;

- Директива N 2008/26/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 11 березня 2008 року, якою вносяться зміни до Директиви N 2003/6/ЄС щодо інсайдерських операцій та ринкових маніпуляцій (зловживання на ринку), що стосуються імплементаційних повноважень, наданих Комісії;

- Регламент Комісії (ЄС) N 2273/2003 від 22 грудня 2003 року щодо імплементації Директиви N 2003/6/ЄС Європейського Парламенту та Ради стосовно вилучень для програм зворотного викупу та стабілізації фінансових інструментів.

Відповідно до статті 1 Регламенту ЄС №596/2014 Європейського парламенту та Ради від 16 квітня 2014 року про зловживання на ринку (регламент про зловживання на ринку) і про визнання такими, що втратили чинність, Директиви 2003/6/ЄС Європейського Парламенту та Ради і Директив Комісії 2003/124/ЄС, 2003/125/ЄС і 2004/72/ЄС (далі - Регламент ЄС №596/2014), регламент встановлює єдину нормативно-правову базу відносно інсайдерських угод, неправомірного розкриття внутрішньої інформації та маніпулювання ринком (зловживань на ринку), а також заходів для запобігання зловживанням на ринку, для забезпечення цілісності фінансових ринків у Європейському Союзі і підвищення рівня захисту інвесторів та довіри до таких ринків.

Згідно зі статтею 37 Регламенту ЄС №596/2014, Директива 2003/6/ЄС і Директиви 2004/72/ЄС, 2003/125/ЄС і 2003/124/ЄС Європейської комісії та Регламент (ЄС) 2273/2003 Європейської комісії скасовуються з 3 липня 2016 р. Посилання на Директиву 2003/6/ЄС тлумачаться як посилання на цей Регламент і читаються відповідно до кореляційної таблиці, поданої у Додатку II до цього Регламенту.

Враховуючи зазначене, підстав вважати, що пунктами 1612-1636 Плану заходів встановлені зобов'язання щодо імплементації Директиви 2003/6/ЄС, Директиви комісії 2004/72/ЄС, Директиви комісії 2003/125/ЄС, Директиви комісії 2003/124/ЄС та Регламенту (ЄС) 2273/2003 судом не встановлено, оскільки вони скасовані та замінені Регламентом ЄС №596/2014, про що також зазначено в Плані заходів затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №1106 «Про виконання Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами - членами, з іншої сторони».

Таким чином, посилання позивача на те, що імплементації підлягають нечинні акти ЄС є безпідставними.

Крім того, посилання позивача на бездіяльність відповідача щодо імплементації Директиви №2014/57/ЄС не заслуговують на увагу, з огляду на наступне.

До набрання чинності Постановою Кабінету Міністрів України №1106 від 25 жовтня 2017 року «Про виконання Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами - членами, з іншої сторони» діяло Розпорядження Кабінету Міністрів України від 17 вересня 2014 року №847-р «Про імплементацію Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії і їхніми державами - членами, з іншої сторони», згідно з пунктом 1 якого було затверджено План заходів з імплементації Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії і їхніми державами - членами, з іншої сторони», на 2014 - 2017 роки.

Пунктом 86 зазначеного Плану заходів передбачена імплементація положень Директиви 2014/57/ЄС від 16 квітня 2014 року про кримінальні санкції щодо ринкових зловживань.

Даним пунктом Плану заходів на Національну комісію цінних паперів та фондового ринку було покладено завдання щодо розроблення плану імплементації Директиви до грудня 2016 року.

Так, на виконання статті 133 та додатку XVІІ до Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони (строк імплементації відповідно до Угоди - протягом 4 років з дати набрання чинності Угодою) та пунктів 84 та 86 Плану заходів з імплементації розділу IV «Торгівля і питання, пов'язані з торгівлею» Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, на 2016 - 2019 роки, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 18 лютого 2016 року № 217-р (строк виконання відповідно до Плану заходів - січень 2017 р. - грудень 2019 р.), рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 28 грудня 2016 року № 1267 був затверджений План імплементації у сфері протидії зловживанням на ринках капіталу, який був затверджений з метою визначення заходів, направлених на приведення законодавства в сфері протидії зловживанням на ринках капіталу, у відповідність до найкращих світових стандартів, зокрема, Регламенту ЄС № 596/2014 від 16 квітня 2014 року про зловживання на ринку та Директиви ЄС № 2014/57/ЄС від 16 квітня 2014 року про кримінальні санкції щодо ринкових зловживань.

Таким чином, судом встановлено, що на виконання пункту 86 Плану заходів, затвердженого Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 17 вересня 2014 року №847-р «Про імплементацію Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії і їхніми державами - членами, з іншої сторони» Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку до грудня 2016 року був затверджений План імплементації Директиви 2014/57/ЄС від 16 квітня 2014 року.

Також, Кабінетом Міністрів України разом з прийняттям Постанови від 25 жовтня 2017 року №1106 «Про виконання Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами - членами, з іншої сторони» було затверджено перелік актів Кабінету Міністрів України, які втратили чинність, зокрема Розпорядження Кабінету Міністрів України від 17 вересня 2014 р. № 847 "Про імплементацію Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони". Відповідно до оскаржуваних пунктів Плану заходів 1612-1636, строк виконання завдань, покладених на Національну комісію з цінних паперів та фондового ринку встановлений до 31 грудня 2019 року.

З огляду на зазначене, строк виконання завдань, покладених на Національну комісію з цінних паперів та фондового ринку не сплив.

Крім того, з набранням чинності Постановою Кабінету Міністрів України №1106 скасовано План заходів з імплементації Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії і їхніми державами - членами, з іншої сторони», затверджений Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 17 вересня 2014 року №847-р «Про імплементацію Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії і їхніми державами - членами, з іншої сторони», та затверджено новий План заходів, яким не передбачено заходів щодо імплементації Директиви №2014/57/ЄС від 16 квітня 2014 року.

Водночас необхідно зазначити, що Кабінет Міністрів України не уповноважений на здійснення імплементації актів, визначених пунктами 1612-1636 Плану заходів, оскільки такі повноваження у відповідача відсутні в силу положень Конституції України та Законів України.

Що стосується посилань позивача на те, що оскаржуваними пунктами Постанови Кабінету Міністрів України, а також бездіяльністю відповідача щодо імплементації директиви Європейського парламенту та Ради Європейського Союзу №2014/57/ЄС від 16 квітня 2014 року, порушено його права, свободи та законні інтереси, суд вважає необхідним зазначити наступне.

Згідно частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Пунктом першим частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно - правових спорах, зокрема у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно - правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з пунктом 21 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06 березня 2008 року № 2 «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» встановлено, що позивач повинен довести факт застосування до нього оскаржуваного акта або те, що він є суб'єктом відповідних відносин, на які поширюється дія цього акта.

При цьому, підставою для відмови судом в задоволенні позовних вимог може стати та обставина, що оскаржуваний акт до особи не застосовувався та не порушує безпосередньо прав позивача.

Позивач посилається на те, що ратифікація Угоди означає, що Україна та кожний українець є частиною європейської цивілізації та з огляду на це, бездіяльністю відповідача порушуються його суб'єктивні права, як особи, яка є учасником ринкових правовідносин.

У загальноприйнятому розумінні ринкові відносини це - відносини і зв'язки, які складаються між продавцями і покупцями в процесі купівлі продажу товарів.

Суб'єктами ринкових відносин є споживачі, виробники і постачальники ресурсів. Споживачами виступають ті суб'єкти, які мають гроші: підприємці, наймані працівники, дрібні товаровиробники, пенсіонери, учні та студенти. Виробниками продукції виступають підприємства товаровиробники. Вони виробляють товари та послуги, які мають задовольнити потреби споживачів - покупців. Постачальниками ресурсів, таких як земля, праця, капітал є власники цих ресурсів.

З огляду на зазначене, позивачем не наведено, яким суб'єктом ринкових відносин він виступає в даному випадку та які належні йому суб'єктивні права порушено оскаржуваною постановою. Також позивачем не надано доказів порушення оскаржуваною Постановою безпосередньо його прав.

Отже, на думку суду, оспорювана Постанова Кабінету Міністрів України №1106 від 25 жовтня 2017 року «Про виконання Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами - членами, з іншої сторони», жодним чином не порушує прав позивача.

Відповідно до частини першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Позивач достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються її позовні вимоги, суду не надав.

Натомість відповідач довів суду відсутність протиправних дій зі свого боку.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача є необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 6, 8, 9, 77, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, третя особа: Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку, про визнання постанови протиправною та нечинною в частині, визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії відмовити.

Рішення суду, відповідно до частини 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Головуючий суддя: Є.В. Аблов

Судді: А.В. Літвінова

А.С. Мазур