Рішення № 80796279, 19.03.2019, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2019 року справа № 2340/4567/18

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді – Гараня С.М.,

за участю:

секретаря судового засідання – Гордієнка Ю.П.,

представника позивача ОСОБА_1 – адвоката ОСОБА_2 (за ордером),

представника відповідача ОСОБА_3 управління ДФС у Черкаській області – ОСОБА_4 (за довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 управління ДФС у Черкаській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 (далі – позивач) з позовом до ОСОБА_3 управління ДФС у Черкаській області (далі – відповідач), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення:

- від 13.09.2018 № 466352-1309-2305 на суму 19 008 грн.;

- від 13.09.2018 № 466351-1309-2305 на суму 19 008 грн.;

- від 13.09.2018 № 466350-1309-2305 на суму 19 008 грн.;

- від 13.09.2018 № 466349-1309-2305 на суму 19 008 грн.

В обґрунтування вимог зазначено, що ППР відповідача від 13.09.2018 № 466352-1309-2305, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов’язання по орендній платі з фізичних осіб за 2015 на суму 19 008 грн. є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки останнє було прийнято контролюючим органом поза межами строків, що визначені п.102.1 ст.102 ПК України. Щодо інших ППР зазначено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки, який оформлений та зареєстрований у відповідності до вимог законодавства, а оскільки договір щодо спірної земельної ділянки між органом місцевого самоврядування та ОСОБА_1 не укладався, то відповідно відсутні правові підстави для нарахування податку.

Представник позивача до зали судового засідання прибув, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити їх в повному обсязі.

Представник відповідача проти задоволення позову ОСОБА_1 заперечив в повному обсязі з підстав викладених у відзиві та просив суд залишити його без задоволення. Додатково наголосив, що оскаржувані ППР були прийняті на підставі положень ПК України з урахуванням наявної між позивачем та Уманським районним споживчим товариством угоди від 26.08.2014, у відповідності до якої ОСОБА_1 зобов’язувалась щомісячно відшкодовувати споживчому товариству плату за користування земельною ділянкою площею 0,1000 га, яка знаходиться під належної їй будівлею магазину, а також коефіцієнтів індексації.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що позивач є власником нежитлової будівлі, магазину, який розташований в с. Полянецьке, по вул. Леніна, Уманського р-ну., Черкаської області, за номером 11, що підтверджується договором купівлі-продажу від 26.08.2014 з Уманським районним споживчим товариством.

26.08.2014 між позивачем та Уманським районним споживчим товариством була укладена угода, у відповідності до якої ОСОБА_1 зобов’язувалась щомісячно відшкодовувати споживчому товариству плату за користування земельною ділянкою площею 0,1000 га, яка знаходиться під належної їй будівлею магазину.

В подальшому, 13.09.2018 ГУ ДФС у Черкаській області на підставі положень ПК України, з урахуванням наявної між позивачем та Уманським районним споживчим товариством угоди від 26.08.2014, а також коефіцієнтів індексації були прийняті оскаржувані ППР.

Вважаючи оскаржувані рішення протиправними та такими, що були прийняті з порушенням вимог податкового законодавства ОСОБА_1 звернулась з відповідним позовом до суду, за захистом порушених прав та інтересів із сторони суб’єкта владних повноважень.

Вирішуючи спір по суті суд виходить з наступного.

На час виникнення спірних правовідносин останні врегульовувались Податковим Кодексом України від 02.12.2010 р. №2755-VI (надалі – ПК України).

Податковим кодексом України визначено, що платниками податку на землю є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі (п. 269.1 ст.269 ПК України).

Питання орендної плати регулюється ст.288 ПК України.

Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.

Форма надання інформації затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

Договір оренди земель державної і комунальної власності укладається за типовою формою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Платником орендної плати є орендар земельної ділянки.

Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду.

Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу:

- не може бути меншою за розмір земельного податку:

- для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки;

- для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено, - у розмірі не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області;

- не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки;

- може перевищувати граничний розмір орендної плати, встановлений у підпункті 288.5.2, у разі визначення орендаря на конкурентних засадах;

- для пасовищ у населених пунктах, яким надано статус гірських, не може перевищувати розміру земельного податку;

- для баз олімпійської, паралімпійської та дефлімпійської підготовки, перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України, не може перевищувати 0,1 відсотка нормативної грошової оцінки.

Плата за суборенду земельних ділянок не може перевищувати орендної плати.

Податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285 - 287 цього розділу.

Аналіз вищевказаних положень ПК України дає сулу підстави дійти висновку, що підставою нарахування орендної плати є договір оренди земельної ділянки укладений між органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування та орендарем та який оформлений та зареєстрований у встановленому законом порядку.

Суд наголошує, що у відповідності до п.286.6 ПК України, нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки), які надсилають (вручають) платникові за місцем його реєстрації до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу.

Так, судом встановлено, що ППР № 466352-1309-2305, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов’язання по орендній платі з фізичних осіб за 2015 на суму 19 008 грн. було прийнято податковим органом 13.09.2018, в той час, як у відповідності до приписів вищевказаного положення ПК України мало бути нараховано до 1 липня поточного року, тобто до 01.07.2015.

Відповідно до п.102.1 ст.102 ПК України, контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

З урахуванням встановлених обставин справи суд дійшов висновку, що ППР № 466352-1309-2305 від 13.09.2018 було надіслано податковим органом не у строки, що встановлені вищевказаними статтями ПК України, в зв’язку з чим ОСОБА_1 в даному випадку мала бути звільнена від відповідальності передбаченої цим кодексом, а отже останнє є протиправним та має бути скасоване.

Щодо прийняття відносно позивача інших ППР про визначення сум податкового зобов’язання по орендній платі з фізичних осіб за 2016, 2017 та 2018 роки, суд зазначає наступне.

Так, Земельним кодексом України, зокрема статтею 124, передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування чи договору купівлі - продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Відповідно до статтей 1, 3,4, 5 Закону України «Про оренду землі», оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Об'єктами оренди землі є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності. Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у державній власності, є районні, обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації, Рада Міністрів АРК та Кабінет Міністрів України в межах повноважень, визначених законом. Орендарями земельних ділянок є юридичні або фізичні особи, яким на підставі договору оренди належить право володіння і користування земельною ділянкою.

Згідно статті 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Однією із істотних умов договору оренди земельної ділянки як це передбачено статтею 15 Закону України «Про оренду землі» є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Згідно статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренда земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

У статті 126 Земельного кодексу України визначено, що право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Як було встановлено судом вище, підставою для нарахування орендної плати є договір оренди земельної ділянки укладений саме органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування з орендарем та який оформлений та зареєстрований у встановленому законом порядку.

Так, в ході розгляду справи представник ГУ ДФС у Черкаській області не зміг надати суду жодного підтверджуючого доказу, що органом місцевого самоврядування з ОСОБА_1 був укладений договір оренди земельної ділянки під належним їй на праві власності магазином, який розташований в с. Полянецьке, по вул. Леніна, Уманського р-ну., Черкаської області, за номером 11.

У відзиві на позовну заяву, а також в ході розгляду справи представник відповідача зазначив, що нарахування ОСОБА_1 орендної плати відбулось, зокрема, з урахуванням наявної між позивачем та Уманським районним споживчим товариством угоди від 26.08.2014, у відповідності до якої ОСОБА_1 зобов’язувалась щомісячно відшкодовувати споживчому товариству плату за користування земельною ділянкою площею 0,1000 га, яка знаходиться під належної їй будівлею магазину.

Вказане посилання представника відповідача суд розцінює критично, оскільки така угода жодним чином не може розцінюватись, як договір оренди земельної ділянки, поза як вона не відповідає вимогам ст.13 Закону України «Про оренду землі». Тобто, в даному випадку, вбачається бездіяльність саме органу місцевого самоврядування щодо не укладення договору оренди спірної земельної ділянки з позивачем.

Приймаючи вказане рішення суд також взяв до уваги лист-відповідь ГУ ДФС у Черкаській області від 05.03.2019 № 1143/23-00-52-17-018 (копія якого міститься в матеріалах справи), що був адресований представнику позивача - адвокату ОСОБА_2, яким зазначено, що станом на 01.03.2019 згідно інтегрованої картки ОСОБА_1 по платі за землю, в частині орендної плати з фізичних осіб – заборгованість відсутня. Крім цього зазначено, що відповідно до ст.60 ПК України, податкова вимога від 01.02.2019 № 1328-52 на суму 76032,00грн. вважається відкликаною.

На думку суду, встановлені обставини справи дають підстави дійти висновку, що прийняті ГУ ДФС у Черкаській області ППР про визначення ОСОБА_1 сум податкового зобов’язання по орендній платі з фізичних осіб за 2016, 2017 та 2018 роки також є протиправними та підлягають скасуванню.

Згідно із ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому в силу положень ч.2 ст.77 вказаного кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідач не довів, що під час вчинення дій, з приводу яких подано позов, він діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, а тому вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. ст. 6, 9, 14, 72, 76, 90, 139, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Черкаській області від 13.09.2018 № 466352-1309-2305, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов’язання по орендній платі з фізичних осіб за 2015 на суму 19 008 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Черкаській області від 13.09.2018 № 466351-1309-2305, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов’язання по орендній платі з фізичних осіб за 2016 на суму 19 008 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Черкаській області від 13.09.2018 № 466350-1309-2305, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов’язання по орендній платі з фізичних осіб за 2017 на суму 19 008 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Черкаській області від 13.09.2018 № 466349-1309-2305, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов’язання по орендній платі з фізичних осіб за 2018 на суму 19 008 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС у Черкаській області (ідентифікаційний код – 39392109) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код – НОМЕР_1) витрати зі сплати судового збору в розмірі 760,34 грн.

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до суду апеляційної інстанції через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя С.М. Гарань

Повний текст рішення виготовлено 28.03.2019