Рішення № 80796260, 29.03.2019, Черкаський окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2019 року справа № 580/166/19

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гаврилюка В.О.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення часників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Черкаській області про визнання протиправною та скасування вимоги,

встановив:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1, позивач) подав позов до Головного управління ДФС у Черкаській області (далі – Головне управління, відповідач), в якому просить визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДФС у Черкаській області від 03.07.2018 № Ф-15481-17.

В обґрунтування позовних вимог зазначено те, що ОСОБА_1 єдиний внесок сплачувати не зобов’язаний, тому що являється пенсіонером ІІ групи інвалідності з 05.10.2017.

Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду від 21.01.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено розгляд адміністративної справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

11 лютого 2019 року до суду надійшов письмовий відзив на адміністративний позов, в якому відповідач просив в задоволенні позову відмовити повністю, зазначивши при цьому, що за даними інформаційної бази ДФС в інтегрованій картці платника ФОП ОСОБА_1 станом на 01.04.2018 обліковується недоїмка зі сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування в сумі 1407,66 грн, яка виникла внаслідок несплати нарахованих сум єдиного внеску за листопад-грудень 2017 року в сумі 1408,00 грн.

ФОП ОСОБА_1 є особою з інвалідністю з 04.10.2017, тому звільняється від сплати єдиного внеску починаючи з листопада 2017 року.

Крім того, відповідач зазначає, що ФОП ОСОБА_1 подано звіт за 2017 рік з самостійно нарахованими сумами єдиного внеску за січень-грудень 2017 року на загальну суму 8448,00 грн (704,00 грн щомісячно), однак вказані суми у встановленому законом термін не сплачено, внаслідок чого в інтегрованій картці платника виникла недоїмка в сумі 1407,66 грн.

Відповідач вважає, що правомірно сформував вимогу про сплату боргу (недоїмки) з єдиного соціального внеску від 03.07.2018 №Ф-15481-17 в сумі 1407,66 грн.

Розгляд справи по суті відповідно до частини 3 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) розпочато через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, повно, всебічно, об’єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд дійшов до такого висновку.

Суд встановив, що згідно із випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, ОСОБА_1, як суб’єкт господарювання – фізична особа-підприємець, зареєстрований 22.08.2008, дані про основний вид економічної діяльності 69.10 – діяльність у сфері права.

Відповідно до довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААА № 871522 ОСОБА_1 з 04.10.2017 є особою з інвалідністю ІІ групи.

03 липня 2018 року Головним управлінням винесена вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф-15481-17, відповідно до якої у позивача наявна заборгованість зі сплати єдиного внеску, що становить 1407,66 грн відповідно до статті 25 Закону Країни “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування”.

Вирішуючи спір по суті суд зазначає, що відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов’язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов’язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов’язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до статті 1 Податковий кодекс України не регулює питання погашення податкових зобов’язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, з банків, на які поширюються норми Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб”, та погашення зобов’язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, зборів на обов’язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій.

Встановлення і скасування зборів на обов’язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, їх розмірів та механізмів справляння здійснюються відповідно до Закону України “Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування”.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування” від 08.07.2010 №2464-VI (далі – Закон № 2464-VI).

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 1 вказаного Закону № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов’язкового державного соціального страхування в обов’язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов’язкового державного соціального страхування.

Стаття 4 цього Закону № 2464-VI визначає платників єдиного внеску, згідно з пунктом 4 частини 1 якої платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Частина 4 статті 4 Закону № 2464-VI передбачає, що особи, зазначені у пунктах 4 та 5-1 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування.

Аналіз викладених норм свідчить про те, що від сплати єдиного внеску звільняються особи за таких умов: якщо отримують пенсію за віком, або є особами з інвалідністю та отримують пенсію відповідно до закону або соціальну допомогу, або досягли віку три встановленого статтею 26 Закону № 2464-VI та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Отже, законом передбачено різних умови, наявність однієї з яких дає пільги особам щодо сплати єдиного внеску.

Аналогічний висновок у подібних правовідносинах висловлено Верховним Судом у постанові від 18 жовтня 2018 року у справі №806/1575/16.

Таким чином, позивач, як фізична особа-підприємець та особа з інвалідністю ІІ групи з 04.10.2017 звільняється від сплати за себе єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування на підставі частини четвертої статті 4 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування”.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на те, що позивачем самостійно подано до контролюючого органу звіти щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, як на підставу для відмови в задоволенні позову, оскільки подання таких звітів не може вважатись умовою його добровільної участі у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що вимога про сплату боргу (недоїмки) від 03.07.2018 № Ф-15481-17 прийнята відповідачем в супереч чинному законодавству, тому є протиправною.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд при вирішенні спору враховує приписи статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що належить задовольнити.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує таке.

Згідно статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов’язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов’язані із прибуттям до суду; пов’язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов’язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов’язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до частини 5 статті 139 вказаного Кодексу у разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Зважаючи на те, що позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до Закону України “Про судовий збір”, а відповідач не надав суду доказів понесення судових витрат, то підстави для їх розподілу відсутні.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 9, 14, 73-77, 139, 242 – 246, 255, 295, підпунктом 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

вирішив:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Черкаській області про сплату боргу (недоїмки) від 03.07.2018 № Ф-15481-17.

Розподіл судових витрат не здійснювати.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Учасники справи:

1) позивач – ОСОБА_1 (18006, АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1);

2) відповідач – Головне управління ДФС у Черкаській області (18000, м. Черкаси, вул. Хрещатик, 235, ідентифікаційний код 39392109).

Рішення складене у повному обсязі та підписане 29.03.2019.

Суддя В.О. Гаврилюк