Рішення № 80794867, 29.03.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/6733/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2019 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Єфіменка К.С. при секретарі Кузьменко Е.Х., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 управління Держгеокадастру в Одеській області про визнання протиправною бездіяльність ОСОБА_2 управління Держгеокадастру в Одеській області щодо ненадання відповіді про результати розгляду клопотання ОСОБА_1 від 02.11.2018 року про надання як учаснику бойових дій безоплатно у приватну власність земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства у розмірі орієнтовним розміром 2,0 гектара, в порядку та строки визначені ст.118 Земельного кодексу України,-

ВСТАНОВИВ:

З позовом до суду звернувся ОСОБА_1 до ОСОБА_2 управління Держгеокадастру в Одеській області про визнання протиправною бездіяльність ОСОБА_2 управління Держгеокадастру в Одеській області щодо ненадання відповіді про результати розгляду клопотання ОСОБА_1 від 02.11.2018 року про надання як учаснику бойових дій безоплатно у приватну власність земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства у розмірі орієнтовним розміром 2,0 гектара, в порядку та строки визначені ст.118 Земельного кодексу України.

В судовому засіданні 19.03.2019 року позивач та представник позивача підтримали заявлені позовні вимоги з огляду на неправомірність бездіяльності ГУ Держгеокадастру в Одеській області щодо своєчасного розгляду заяви від 02.11.2018 року щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,00 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Одеської області, оскільки відповідь надана фактично на адресу заявника після спливу строку, встановленого ст.118 ЗК України. Представник відповідача ОСОБА_2 управління Держгеокадастру в Одеській області заперечив проти задоволення позовних вимог з підстав, наведених у письмових запереченнях проти позову.

Заслухавши пояснення позивача, представників позивача, відповідача та дослідивши наявні в справі письмові докази суд встановив наступні факти та обставини:

Відповідач – Головне управління Держгеокадастру в Одесткій області, на підставі ст.ст.15,202,203 ЗК України, Закону України “Про державний земельний кадастр” є місцевим підрозділом центрального органу виконавчої влади у сфері земельних відносин, якому ст.125 ЗК України, ст.23 Закону України “Про державний земельний кадастр” надані певні повноваження щодо оформлення (державну реєстрацію) прав осіб на земельні ділянки, у тому числі й шляхом видачі відповідних документів, що посвідчують це право, а тому спори щодо оскарження їх рішень, дій або бездіяльності з цього питання, відповідно до положень ст.55 Конституції України п.1 ч.1 ст.19 КАС України підвідомчі адміністративним судам та повинні розглядатись у порядку адміністративного судочинства.

Позивач ОСОБА_1 має статус учасника бойових дій, що підтверджено свідоцтвом серії УБД № 140241.

02.11.2018 року позивач звернувся до ОСОБА_2 управління Держгеокадастру в Одеській області із клопотанням про надання йому, як учаснику бойових дій, безоплатно у приватну власність земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства у розмірі орієнтовним розміром - 2,0 гектара. До клопотання позивач додав викопіювання з графічного матеріалу із зображенням бажаного місця розташування земельної ділянки та зазначенням її орієнтовного розміру. Крім того, у заяві було вказано, що своїм правом на безоплатну приватизацію земельної ділянки за вказаним цільовим призначенням не скористався. У разі відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення зазначеної земельної ділянки, прохав надати мотивовану відповідь.

Вказане клопотання позивача, відповідач отримав 06.11.2018, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

На час звернення до суду минув 1 місяць та 14 днів, однак жодної відповіді, за результатами розгляду клопотання позивача від 02.11.2018, ним не отримано. Як наслідок, позивач не має можливості реалізувати своє першочергове право на відведення земельної ділянки.

Представник відповідача надпв до суду відзив, в якому зазначив, що звернення позивача від 02.11.2018 року було отримано відповідачем 07.11.2018 року та на нього надана відповідь від 05.12.2018 року №М-14996/0-8689/0/37-18, яка у той же день направленя на адресу позивача, що пітверджується реєстром відправлень ГУ Держгеоркадастру в Одесткій області від 05.12.2018 року №232.

Суд, надаючи оцінку спірним правовідносинам, визначаючись щодо заявлених позовних вимог та заперечень відповідача, виходив з наступного.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Згідно приписів ст.14 Конституції України та ст.373 Цивільного кодексу України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізовується громадянами, юридичними особами та державою відповідно до закону.

Статтею 3 Земельного кодексу України встановлено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, вказаним Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до частини 2 статті 22 Земельного кодексу України до земель сільськогосподарського призначення належать: а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

Відповідно до частини першої статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Положеннями ч.6 ст.118 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 вказаного Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до ОСОБА_3 міністрів Автономної Республіки Крим. ОСОБА_3 Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 вказаного Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені зазначеною статтею.

Частиною 7 ст.118 Земельного кодексу України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 вказаного Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно - правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна ОСОБА_3 Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст.122 вказаного Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє ОСОБА_3 Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Положеннями ч.2 ст.123 Земельного кодексу України визначено, що особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу (частина восьма цієї статті).

Системний аналіз наведених норм права дає підстави вважати, що ними встановлені підстави, порядок, строки передачі земельної ділянки у власність громадян та органи, уповноважені розглядати ці питання. Ці норми передбачають, зокрема, що для передачі земельної ділянки у власність зацікавлена особа звертається до відповідних органів із заявами для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та для надання її у власність, за результатами розгляду яких визначені встатті 118 ЗК України органи приймають одне з відповідних рішень.

Таке рішення відповідачем прийняте, надана відповідь від 05.12.2018 року №М-14996/0-8689/0/37-18 про відмову у задоволенні клопотання у зв’язку із відсутності компетенції для розгляду цього клопотання по суті з-за того, що бажана земельна ділянка знаходиться межах міста Одеса та перебуває у віданні Одеської міської ради.

Разом з тим, ця відповідь хоча й датована 05.12.2018 року, але представником відповідача не надано належних доказів направлення її на адресу позивача у строки, визначені ч.7 ст.118 ЗК України.

Наданий представником відповідача реєстр замовних відправлень від 05.12.2018 року №232 не підьвердженний відповідною печаткою поштового відділення про прийняття зазначених у ньому відправлень з датою такого прийняття.

Натомість, позивачем до справи надана копія поштового конверту, яким була доставлена до нього відповідь від 05.12.2018 року №М-14996/0-8689/0/37-18, на якому проставлений штемпель поштового відділення м.Одеси про прийняття до вілправлення та відправлення цього конверту на адресу позивача лише 03.01.2019 року, тобто з порушенням місячного строку, встановленого законом.

Така бедіяльність відповідача не ґрунтується на положеннях ч.7 ст.118 ЗК України, в зв’язку із чим, відповідно до положень ч.2 ст.2 КАС України, повинна бути визнанна протиправною, а відповідні позовні вимоги підлягають задоволенню на підставі положень ч.1 ст.245 КАС України.

Судові витрати розподілити у відповідності до вимог ст.139 КАС України.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з ч.7 ст.139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв’язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п’яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

В позовній заяві позивач вказує, що між позивачем та його представником - адвокатом ОСОБА_4 укладено Договір № 19/12 про надання правничої допомоги від 19.12.2018, який діє з моменту його підписання Сторонами і припиняється його належним виконанням (п. 8.1. Договору). Представник позивача є фахівцем у галузі права, що підтверджується свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю № 1142 від 04.01.2012.

Відповідно до пункту 1.1. Договору позивач доручив, а його представник взяв на себе зобов’язання надавати позивачу правничу допомогу в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 управління Держгеокадастру в Одеській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання до вчинення певних дій та відшкодування витрат на правову допомогу тощо. Тобто, метою та першочерговим завданням підписання вказаного Договору є захист інтересів позивача у конкретній справі, пов’язаний із порушенням його прав. Згідно п. 4.1 зазначеного Договору, вартість за надання правничої допомоги, тобто правових послуг, спрямованих на забезпечення реалізації прав та свобод людини і громадянина, захисту цих прав та свобод, їх відновлення у разі порушення, становить 900 (дев’ятсот) гривень за годину надання Адвокатом: правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань; складання запитів, заяв (у тому числі до Європейського суду з прав людини, скарг, звернень, клопотань, інших процесуальних документів правового характеру; вивчення/ознайомлення/аналіз наданих Клієнтом матеріалів (доказів), підбір нормативної бази; здійснення представництва інтересів Клієнта в судах, других державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами; забезпечення захисту особи від обвинувачення тощо.

На підтвердження витрат позивача, пов’язаних із наданням правничої допомоги у зв’язку з розглядом даної справи в суді першої інстанції (підготовка, написання та подання позовної заяви), надається до суду звіт №20/12 про виконані адвокатом роботи (надані послуги) та час, витрачений на їх реалізацію, а також розмір коштів, що підлягає сплаті за них клієнтом у сумі 5070,00 грн., сплата яких підтверджується квитанцією на оплату виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) від 20.12.2018.

Отже, згідно з Договором № 19/12 про надання правничої допомоги, позивачу надано правову допомогу по справі вартістю 5070,00 грн. відповідно до калькуляції вартості правничої допомоги фактично витрачених годин роботи.

Представник відповідача заперечив в судовому засіданні щодо стягнення суми витрат на професійну правничу допомогу на користь пощивача, оскільки не надано доказів оприбуткування вказаної суми в книзі доходів та витрат представника позивача – адвоката.

Відповідно до ч.ч.1-2 ст.134 КАС України витрати, пов’язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб’єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно з ч.ч.3-4 ст.134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов’язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч.ч.5-7 ст.134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п’ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов’язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з ч.1 ст.30 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Відповідно до ч.2 ст.30 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Згідно з ч.3 ст.30 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З урахуванням зазначеного, гонорар адвоката за представництво інтересів в суді та надання правничої допомоги повинен включати в себе витрати щодо підготовки справи до розгляду, збору доказів, тощо.

У наданому адвокатом розрахунку (звіт №20/12) не було належним чином враховано витрачений ним час на вчинення вказаних дій, пов’язаних з підготовкою та розглядом справи, в тому числі по кожному із наведених пунктів із зазначенням періоду надання послуги, фактичного часу, витраченого на її надання, враховуючи наявність сталої судової практики по цій категорії справ, необхідність вчинення саме таких дій адвокатом для вирішення справи, кількість судових засідань, в яких прийняв участь адвокат по справі, тощо, а тому суд не погоджується із сумою понесених витрат в розмірі 5070,00 грн., як такою що є повністю об’єктивно підтвердженою належними доказами та розрахунками.

Суд вважає, що справедливим розміром фактично понесених витрат на професійну правову допомогу по цій справі є сума 1921,00 грн., що дорівнює одному прожитковому мінімуму для працюючих громадян, яка підлягає стягненню з відповідача.

Згідно з ч.9 ст.139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов’язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов’язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

З урахуванням зазначеного, суд вважає, що оскільки рішенням суду позовні вимоги позивача були задоволені повністю, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача ОСОБА_2 управління ДГК в в Одеській області з Державного бюджету України на його користь повинно бути стягнуті та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1921,00 грн.

Керуючись ст.ст.139, 242-246 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною бездіяльність ОСОБА_2 управління Держгеокадастру в Одеській області щодо ненадання відповіді про результати розгляду клопотання ОСОБА_1 від 02.11.2018 року про надання як учаснику бойових дій безоплатно у приватну власність земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства у розмірі орієнтовним розміром 2,0 гектара, в порядку та строки визначені ст.118 Земельного кодексу України.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ОСОБА_2 управління Держгеокадастру в Одеській області (вул.Канатна,83, м.Одеса, 65107, код ЄДРПОУ 39765871) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 36004, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) понесені судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1921 (одна тисяча девятьсот двадцять одна гривня) 00 копійок.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний суддею 29.03.2019 року.

Рішення суду може бути оскаржено до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в місячний строк з дня отримання повного тексту судового рішення, в порядку п.15.5 Перехідних положень КАС України.

Суддя Єфіменко К.С.

.