Рішення № 80794831, 25.03.2019, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 204/3476/16-ц

Провадження № 2/204/22/19

КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

49006, м. Дніпро, проспект Пушкіна 77-б тел. (056) 371 27 02, inbox@kg.dp.court.gov.ua

_____________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2019 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючої судді Дубіжанської Т.О.

за участю секретаря Сорокіної А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» до ОСОБА_1, третя особа ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки, та за позовом третьої особи ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк», ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_1 про визнання припиненим договору іпотеки та договору поруки, -

В С ТА Н О В И В:

У травні 2016 року позивач ОСОБА_5 акціонерне товариство «ВТБ Банк» звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1, третя особа ОСОБА_2, яку неодноразово уточнював, останнього разу 19 лютого 2019 року, в якій остаточно просив в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 перед ПАТ «ВТБ Банк» за кредитним договором № 10/08В-R513 від 27.02.2008 року у розмірі 106 792 грн. 91 коп. звернути стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки № 10/08В-І від 19.12.2012 року, посвідченим приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_6, зареєстрованим в реєстрі за № 2072, укладеним між ПАТ «ВТБ Банк» та ОСОБА_1: квартиру № 8 в житловому будинку літ. А-5, яка складається з: 1 - коридор, 2 - туалет, 3 - ванна, 4 - кухня, 5 - шафа, 6, 7, 8 - житлові, 9,10 - шафи, І-балкон, загальною площею 60,4 кв.м., житловою площею 42,4 кв.м., що складається з трьох жилих кімнат, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_1, шляхом реалізації предмета іпотеки з прилюдних торгів за початковою ціною, що встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій. В обґрунтування позову зазначає, що 27 лютого 2008 року між Відкритим акціонерним товариством «ВТБ Банк», правонаступником якого є ОСОБА_5 акціонерне товариство «ВТБ Банк» та ОСОБА_2 був укладений Кредитний договір № 10/08B-R513, згідно умов якого останній отримав кредит у розмірі 46 800 доларів США, строком на 180 місяців до 27 лютого 2023 року, та прийняв на себе зобов’язання сплачувати проценти за користування кредитом у розмірі 14,5% річних відповідно до графіку повернення кредиту. В забезпечення виконання зобов’язань по поверненню кредитних коштів, між позивачем та ОСОБА_1 27 лютого 2008 року було укладено Договір іпотеки № 10/08В-І про передачу в іпотеку квартири № 8, що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Суворова, в будинку № 15. Свої зобов’язання за договором банк виконав належним чином, надавши ОСОБА_2 грошові кошти у сумі 46 800 доларів США. 22 серпня 2012 року позичальник звернувся до Банку з заявою про можливість заміни валюти кредитування з доларів США на національну валюту, у зв’язку з чим 19 грудня 2012 року між ОСОБА_5 акціонерним товариством «ВТБ Банк» та позичальником був укладений Договір про внесення змін № 2 до Кредитного договору, за умовами якого Банк надав позичальнику грошові кошти у розмірі 320 213 грн. 50 коп., зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 21,3%, строком до 27 лютого 2023 року, з погашенням кредиту та процентів відповідно до графіка повернення кредиту і сплати процентів, ануїтет ними платежами щомісячно. Однак позичальник свої зобов’язання за кредитним договором не виконує належним чином і не сплачує проценти за користування кредитом та не здійснює повернення кредиту щомісячними платежами відповідно до графіку погашення кредиту, у зв’язку з чим Банк був вимушений звернутись до суду з позовом про стягнення з позивача та фінансових поручителів боргу по кредитному договору № 10/08B-R513. Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 23 березня 2016 року по справі № 205/8534/15-ц позовні вимоги були задоволені та рішення суду було виконано в примусовому порядку. У зв’язку з тривалим невиконанням рішення суду по кредитному договору утворилася заборгованість, яка була нарахована після направлення до суду позовної зави про стягнення боргу з позичальника ОСОБА_2 та фінансових поручителів, яка станом на 13 березня 2017 року (після надходження останньої суми згідно рішення суду по справі № 205/8534/15-ц) по кредитному договору склала 106 792 грн. 21 коп., яка складається з: 1832 грн. 96 коп. – сума заборгованості за кредитом з урахуванням індексу інфляції та 3% річних нарахованих у зв’язку з порушенням зобов’язань щодо повернення кредиту (1421 грн. 70 коп. – інфляційні втрати, 411 грн. 26 коп. – три відсотки річних); 74 498 грн. 39 коп. – сума заборгованості за відсотками з урахуванням індексу інфляції та 3% річних нарахованих у зв’язку з порушенням зобов’язань щодо сплати процентів; 30 461 грн. 56 коп. – пеня по процентам та кредиту. 19 грудня 2012 року між позивачем та іпотекодавцем було укладено Договір про розірвання іпотечного договору № 10/08В-І від 27.02.2008 року. В забезпечення виконання зобов’язань по поверненню кредитних коштів, між позивачем та ОСОБА_1 19 грудня 2012 року було укладено іпотечний договір № 10/08В-І, згідно якого відповідач передала в іпотеку квартиру № 8, що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Суворова, буд. 15, яка належить іпотекодавцю. Згідно звіту про оцінку майна, ринкова вартість об’єкта оцінки вказаної квартири станом на 21 квітня 2016 року без врахування ПДВ становить 730 577 грн. Позивачем було направлено письмову вимогу до іпотекодавця про усунення порушень за кредитним договором та попереджено про намір звернути стягнення на предмет іпотеки у разі непогашення боргу, однак зобов’язання так і не були виконані. У зв’язку з цим, позивач вирішив звернутися до суду з даним позовом.

19 липня 2017 року від ОСОБА_1 до суду надійшов зустрічних позов до Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк», третя особа ОСОБА_2, в якому вона просила визнати припиненим Договір іпотеки № 10/08В-І від 19 грудня 2012 року, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу та зареєстрований в реєстрі за № 2072, що був укладений між ОСОБА_5 акціонерним товариством «ВТБ Банк» та ОСОБА_1 Однак даний позов не було прийнято до спільного розгляду з первісним та повернуто.

Також, 18 червня 2018 року ОСОБА_2 до суду було подано позов третьої особи до Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк», ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_1, в якому він просив: визнати припиненим кредитний договір № 10/08В-R513 від 27 лютого 2008 року, укладений між ОСОБА_5 акціонерним товариством «ВТБ Банк» та ОСОБА_2; визнати припиненим договір іпотеки № 10/08В-І від 19 грудня 2012 року, укладений між ОСОБА_5 акціонерним товариством «ВТБ Банк» та ОСОБА_1, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу та зареєстрований в реєстрі за № 2072; визнати припиненим договір поруки № 10/08-В-П1 від 27 лютого 2008 року, укладений між ОСОБА_5 акціонерним товариством «ВТБ Банк» та ОСОБА_3; визнати припиненим договір поруки № 10/08-В-П2 від 27 лютого 2008 року, укладений між ОСОБА_5 акціонерним товариством «ВТБ Банк» та ОСОБА_4 В обґрунтування позову зазначає, що 27 лютого 2008 року між ОСОБА_5 акціонерним товариством «ВТБ Банк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 10/08В-R513 від 27 лютого 2008 року, забезпечений майновою порукою (іпотекою) ОСОБА_1 та порукою ОСОБА_3 і ОСОБА_4. 23 березня 2016 року рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська у справі № 205/8534/15-ц (№ 2/205/549/16) користь Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» солідарно з нього та поручителів ОСОБА_3 і ОСОБА_4 стягнуто заборгованість за зазначеним кредитним договором від 27 лютого 2008 року № 10/08В-R513 в сумі 324 943 грн. 30 коп., з якої: заборгованість за сумою кредиту 294 253 грн. 62 коп., заборгованість по процентам 25 703 грн. 77 коп., пеня 4 985 грн. 91 коп., а також стягнуто судовий збір у сумі 4 874 грн. 15 коп. З метою добровільного виконання зазначеного судового рішення до банку в погашення кредиту було внесено: 13 липня 2016 року – 100 000 грн., 19 серпня 2016 року – 49 500 грн., 21 жовтня 2016 року – 49 500 грн., 08 лютого 2017 року – 130 807 грн. 45 коп., до якої увійшло відшкодування 4 874 грн. 15 коп. судового збору, сплаченого банком за позовом про стягнення боргу. Таким чином, заборгованість за кредитним договором за рішенням суду погашено в повному обсязі у розмірі 324 943 грн. 30 коп. з відшкодуванням витрат по сплаті судового збору в сумі 4 874 грн. 15 коп. За таких обставин вважає, що кредитний договір № 10/08В-R513 від 27 лютого 2008 року, укладений між ОСОБА_5 акціонерним товариством «ВТБ Банк» та ОСОБА_2, є припиненим у зв'язку з виконанням, а укладені банком з ОСОБА_3 та з ОСОБА_4 договори поруки № 10/08-В-П1 та № 10/08-В-П2 і укладений банком з ОСОБА_1 договір іпотеки є припиненими в зв’язку з припиненням основного зобов'язання – кредиту. Зазначив, що за таких обставин є безпідставними та неправомірними позовні вимоги за первісним позовом банку щодо звернення на іпотеку стягнення відсотків, донарахованих за користування кредитом у визначеному кредитним договором розмірі (відсотковою ставкою), оскільки після стягнення в судовому порядку боргу за кредитом та їх фактичного погашення вже немає підстав для застосування тієї відсоткової ставки, яку визначено договором, так як з моменту постановлення судового рішення про стягнення кредитної заборгованості таким рішенням змінено порядок погашення боргу, а в силу конституційних положень воно є обов’язковим до виконання і має пріоритетну силу перед умовами договору. У зв’язку з викладеним ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом третьої особи.

26 червня 2018 року від представника Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» - ОСОБА_7 до суду надійшло письмове заперечення на позов третьої особи, в якому зазначено, що позов позичальника ОСОБА_2 ОСОБА_5 акціонерне товариство «ВТБ Банк» вважає необґрунтованим та безпідставним з огляду на наступне. Рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 23 березня 2016 року по справі № 205/8534/15-ц було виконано боржником ОСОБА_2 повністю в рамках виконавчого провадження лише 08 лютого 2017 року. При цьому, з моменту подання позовної заяви до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська до моменту виконання рішення суду були нараховані відсотки за користування кредитними коштами згідно умов кредитного договору. Вважає, що посилання позивача на те, що рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська змінено порядок погашення боргу, не відповідають дійсності, оскільки в рамках даного судового процесу було встановлено факт наявності боргу відповідачів перед кредитором на дату подачі позову та ухвалено його стягнути. Кошти, що надійшли від позивача з метою виконання рішення суду були розподілені в черговості, передбаченій умовами кредитного договору. У зв’язку з викладеним просив відмовити ОСОБА_2 у задоволенні позову третьої особи в повному обсязі.

Ухвалою суду від 25 липня 2018 року було прийнято до спільного розгляду позов третьої особи ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк», ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_1 про визнання припиненим договору іпотеки та договору поруки, з первісним позовом Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» до ОСОБА_1, третя особа ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки. Зустрічний позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «ВТБ БАНК», третя особа ОСОБА_2 про визнання припиненим договору іпотеки – повернуто заявниці (т. 2, а.с. 20).

16 серпня 2018 року від ОСОБА_8 до суду надійшов відзив на позов ПАТ «ВТБ Банк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки та на позов третьої особи ОСОБА_2 з самостійними вимогами щодо предмета спору, в якому зазначено наступне. Позовні вимоги за первісним позовом ПАТ «ВТБ Банк» ОСОБА_1 вважає необґрунтованими та просить суд відмовити у їх задоволенні. Звертаючись в 2015 році до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська з відповідним позовом банк скористався своїм правом, передбаченим ч. 2 ст. 1050 ЦК України щодо дострокового повернення суми тіла кредиту, що залишилась, та сплати відсотків, а також пені нарахованої за несвоєчасне виконання зобов'язань. Рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 23 березня 2016 року по справі № 205/8534/15-ц було добровільно виконано позичальником шляхом внесення до банку: 13 липня 2016 року – 100 000 грн., 19 серпня 2016 року – 49 500 грн., 21 жовтня 2016 року – 49 500 грн., 08 лютого 2017 року – 130 807 грн. 45 коп. У зв’язку з погашенням боргу позивач уточнив позовну заяву, при цьому змінивши не лише суму боргу, стягнення якого зверталось на іпотеку, але й обсяг позовних вимог. Вважає таке уточнення позовних вимог неправомірним в частині: збільшення суми стягнення донарахованими відсотками за кредитом та неустойкою після стягнення боргу за рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 23 березня 2017 року; збільшення позовних вимог позивача вимогою щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат на підставі ст. 625 ЦК України, оскільки це є одночасним доповненням позову і новим предметом і новою підставою. Іпотека припиняється у разі припинення основного зобов’язання або закінчення строку дії іпотечного договору. Вважає, що позовні вимоги про звернення на іпотеку стягнення боргу не відповідають положенням ч. 6 ст. 38 та ст. 39 Закону України «Про іпотеку». Також, вимоги заявлено про звернення на іпотеку стягнення боргу, розмір якого не спів мірний з вартістю іпотечного майна, а предмет іпотеки є єдиним місцем постійного проживання іпотекодавця, набуття права власності на яке не пов’язане з кредитним договором. У зв’язку з викладеним, просить суд відмовити у задоволенні первісного позову ПАТ «ВТБ Банк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки. При цьому, позовні вимоги за позовом третьої особи ОСОБА_2 вона як відповідач з цим позовом визнає, вважає їх законними та обґрунтованими, а тому не заперечує проти їх задоволення.

В судовому засіданні представник позивача за первісним позовом Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» (представник відповідача за позовом третьої особи) - ОСОБА_7позовні вимоги за первісним позовом підтримав та просив суд їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в уточненій позовній заяві. Позовні вимоги ОСОБА_2 за позовом третьої особи не визнав та просив суд відмовити йому у задоволенні даного позову в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у письмових запереченнях на позов третьої особи.

Відповідач за первісним позовом (відповідач за позовом третьої особи) ОСОБА_1 в судове засідання не з’явилась, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, причини неявки суду не повідомила. У своєму відзиві на позов позовні вимоги за первісним позовом Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» не визнала та просила суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, а позовні вимоги за позовом третьої особи ОСОБА_2 визнала в повному обсязі та не заперечувала проти їх задоволення.

Представник третьої особи за первісним позовом (представник позивача за позовом третьої особи) ОСОБА_2 - ОСОБА_9 у судове засідання не з’явилася, але надала заяву про розгляд справи за її відсутності. Раніше у судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог за первісним позовом та просила суд відмовити Публічному акціонерному товариству «ВТБ Банк» у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Позов третьої особи ОСОБА_2 підтримала та просила суд їх задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позові третьої особи.

Відповідачі за позовом третьої особи – ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в судове засідання не з’явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили.

Вислухавши представника позивача ПАТ «ВТБ Банк», вивчивши матеріали справи та дослідивши докази в їх сукупності, судом встановлені наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У відповідності до ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

В судовому засіданні встановлено, що 27 лютого 2008 року між Відкритим акціонерним товариством «ВТБ Банк», правонаступником якого є ОСОБА_5 акціонерне товариство «ВТБ Банк», як кредитором та ОСОБА_2 як позичальником був укладений Кредитний договір № 10/08B-R513, відповідно до умов якого останній отримав кредит у розмірі 46 800 доларів США, строком на 180 місяців, до 27 лютого 2023 року, зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 14,5 відсотків річних (т. 1, а.с. 13-14).

30 грудня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством «ВТБ Банк» та ОСОБА_2 було укладено Додатковий договір № 1 до Кредитного договору № 10/08В-R513 від 27 лютого 2008 року, яким змінено схему погашення кредиту з класичної на ануїтет та оформлено позичальнику новий Графік повернення кредиту і сплати процентів (т. 1, а.с. 17).

11 травня 2011 року між ОСОБА_5 акціонерним «ВТБ Банк» та ОСОБА_2 було укладено Договір про внесення змін № 1 до Кредитного договору № 10/08В-R513 від 27 лютого 2008 року (т. 1 а.с. 22-23).

В подальшому, 19 грудня 2012 року між ОСОБА_5 акціонерним товариством «ВТБ Банк» та ОСОБА_2 було укладено Договір про внесення змін № 2 до Кредитного договору № 10/08В-R513 від 27 лютого 2008 року, відповідно до умов якого сторони домовились внести зміни до Кредитного договору та викласти його в іншій редакції на таких умовах: сума та валюта кредиту – 320 213 грн. 50 коп., строк кредитування – до 27 лютого 2023 року, процентна ставка – 21,3% річних з урахуванням можливості автоматичного її збільшення або зменшення згідно з відповідними пунктами п. 3.3 цього договору, спосіб повернення кредиту та процентів – щомісячно відповідно до Графіку повернення кредиту і сплати процентів та розрахунку вартості супутніх послуг (т. 1, а.с. 26-31).

В забезпечення виконання позичальником взятих на себе зобов’язань за Кредитним договором, 27 лютого 2008 року між Відкритим акціонерним товариством «ВТБ Банк» та ОСОБА_3 і ОСОБА_4 було укладено договори поруки відповідно № 10/08-В-П1 (т. 2, а.с. 6) та № 10/08-В-П2 (т. 2, а.с. 7), за умовами яких останні поручились перед банком за належне виконання позичальником взятих на себе зобов’язань, що витікають з Кредитного договору №10/08В-R513 від 27.02.2008 року. 19 грудня 2012 року між ОСОБА_5 акціонерним товариством «ВТБ Банк» та ОСОБА_3 і ОСОБА_4 було укладено Договори про внесення змін № 1 до Договорів поруки №10/08-В-П1 та №10/08-В-П2.

Крім того, 27 лютого 2008 року з метою забезпечення позичальником ОСОБА_2 зобов’язань щодо повернення кредиту за Кредитним договором № 10/08В-R513 від 27 лютого 2008 року, між Відкритим акціонерним товариством «ВТБ Банк» та ОСОБА_1 було укладено Іпотечний договір № 10/08В-І, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_10, зареєстрований в реєстрі за № 1369, відповідно до умов якого ОСОБА_1 як іпотекодавець передала Відкритому акціонерному товариству «ВТБ Банк» як іпотекодержателю в іпотеку нерухоме майно, а саме квартиру АДРЕСА_2, яка належить останній на підставі Свідоцтва про право власності на житло, виданого 28 квітня 1994 року виробничим об’єднанням Південний машинобудівний завод, право власності зареєстроване Дніпропетровським міжміським бюро технічної інвентаризації, запис у реєстровій книзі № 55п-38 (т. 1, а.с. 35).

19 грудня 2012 року між ОСОБА_5 акціонерним товариством «ВТБ Банк» та ОСОБА_1 було підписано Договір про розірвання Іпотечного договору № 10/08В-І від 27.02.2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_10, за реєстровим № 1369 (т. 1, а.с. 36) та того ж дня, з метою забезпечення виконання зобов’язань, що виникають з Кредитного договору № 10/08В-R513 від 27.02.2008 року, додаткового договору № 1 від 30.12.2008 року, договору про внесення змін № 1 від 11.05.2011 року, договору про внесення змін № 2 від 19.12.2012 року, між ОСОБА_5 акціонерним товариством «ВТБ Банк» та ОСОБА_1 було укладено Іпотечний договір № 10/08В-І, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_6, зареєстрований в реєстрі за № 2072, відповідно до умов якого ОСОБА_1 як іпотекодавець передала Публічному акціонерному товариству «ВТБ Банк» як іпотекодержателю в іпотеку належне їй на праві власності нерухоме майно, а саме квартиру АДРЕСА_2 (т. 1, а.с. 37-39).

Судом також встановлено, що позичальник ОСОБА_2 скористався наданим кредитом, проте зобов’язання належним чином за Кредитним договором не виконував, в результаті чого виникла прострочена заборгованість.

Відповідно до ч. 2 ст. 1054 та ч. 2 ст. 1050 ЦК України, наслідками порушення боржником зобов’язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право заявника достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.

У зв’язку з неналежним виконанням позичальником ОСОБА_2 кредитного договору та утворенням простроченої заборгованості за кредитним договором ОСОБА_5 акціонерне товариство «ВТБ Банк» направило позичальнику лист-вимогу щодо необхідності сплатити заборгованість, а згодом ОСОБА_5 акціонерне товариство «ВТБ Банк» вирішило скористатись своїм правом на повернення кредиту достроково та 04 грудня 2015 року звернулось до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_11 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 23 березня 2016 року по справі № 205/8534/15-ц було задоволено позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» та стягнуто солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, на користь Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» заборгованість за Кредитним договором № 10/08В-R513 від 27 лютого 2008 року станом на 13 жовтня 2015 року в сумі 324 943 грн. 30 коп., з якої: заборгованість за сумою кредиту – 294 253 грн. 62 коп., заборгованість по процентам – 25 703 грн. 77 коп., пеня – 4 985 грн. 91 коп., а також стягнуто судовий збір в сумі 4 874 грн. 15 коп.(т. 1, а.с. 209-211). Вказане рішення набрало законної сили 05 квітня 2016 року.

Після набрання законної сили заочним рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 23 березня 2016 року по справі № 205/8534/15-ц ОСОБА_5 акціонерне товариство «ВТБ Банк» вирішило скористатись своїм правом на звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором та у травні 2016 року звернулось до Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська з позовною заявою до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 в розмірі 324 943 грн. 30 коп.

На виконання рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 23 березня 2016 року по справі № 205/8534/15-ц позичальником ОСОБА_2 в рахунок погашення заборгованості за Кредитним договором № 10/08В-R513 від 27 лютого 2008 року було внесено наступні суми грошових коштів: 13 липня 2016 року – 100 000 грн. (квитанція № ПН7165 від 13.07.2016 року (т. 1, а.с. 124)), 19 серпня 2016 року – 49 500 грн. (квитанція № ПН10747 від 19.08.2016 року (т. 1, а.с. 126)), 21 жовтня 2016 року – 49 500 грн. (квитанція № ПН11441 від 21.10.2016 року (т. 1, а.с. 125)), 08 лютого 2017 року – 130 807 грн. 45 коп. (платіжне доручення № 7542 від 08.02.2017 року (т. 1, а.с. 158)).

Отже, судом встановлено, що всього на виконання рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 23 березня 2016 року по справі № 205/8534/15-ц позичальником ОСОБА_2 було сплачено грошові кошти у сумі 329 807 грн. 45 коп. (100 000 грн. + 49 500 грн. + 49 500 грн. + 130 807 грн. 45 коп. = 329 807 грн. 45 коп.), а отже 08 лютого 2017 року рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 23 березня 2016 року по справі № 205/8534/15-ц було виконано боржниками в повному обсязі.

Відповідно до ч. 3 ст. 1049 ЦК України позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Згідно ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Оскільки рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 23 березня 2016 року по справі № 205/8534/15-ц заборгованість за Кредитним договором № 10/08B-R513 від 27 лютого 2008 року була стягнута в повному обсязі та 08 лютого 2017 року боржником ОСОБА_2 така заборгованість була повністю погашена, то вказане кредитне зобов’язання в силу вимог ст. 599 ЦК України припинилось, у зв’язку з чим суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги третьої особи ОСОБА_2 в частині визнання припиненим кредитного договору та визнати припиненим Кредитний договір № 10/08В-R513 від 27 лютого 2008 року, укладений між Відкритим акціонерним товариством «ВТБ Банк» та ОСОБА_2.

Вирішуючи позовні вимоги третьої особи ОСОБА_2 в частині визнання припиненими Договору іпотеки № 10/08В-І від 19 грудня 2012 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_6, зареєстрованого в реєстрі за № 2072, та Договорів поруки № 10/08-В-П1 і № 10/08-В-П2 від 27 лютого 2008 року, суд приходить до висновку, що такі позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Статтею 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

З огляду на наведене можна дійти висновку, що обов’язковою умовою для судового захисту будь-якого права, є наявність достовірних даних про те, що право особи порушено, не визнане, або оспорене іншими.

З огляду на те, що відповідно до ст. 4 ЦПК України в порядку цивільного судочинства підлягає захисту саме порушене право, суд повинен установити чи дійсно було порушено право позивача.

Як вбачається з матеріалів справи та вже було зазначено вище, Договір іпотеки № 10/08В-І від 19 грудня 2012 року, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_6та зареєстрований в реєстрі за № 2072, був укладений між ОСОБА_5 акціонерним товариством «ВТБ Банк» та ОСОБА_1. Договір поруки № 10/08-В-П1 від 27 лютого 2008 року був укладений між Відкритим акціонерним товариством «ВТБ Банк» та ОСОБА_3, а Договір поруки № 10/08-В-П2 від 27 лютого 2008 року - між Відкритим акціонерним товариством «ВТБ Банк» та ОСОБА_4.

Отже, з викладеного вбачається, що позивач за позовом третьої особи - ОСОБА_2, яким заявлені позовні вимоги про визнання припиненими вищезазначених договорів поруки та договору іпотеки, не є стороною у даних договорах.

Жодних належних та допустимих доказів того, що вищевказаними договорами поруки та договором іпотеки порушуються права позивача за позовом третьої особи – ОСОБА_2 суду не надано, а суд відповідно до ст. 13 ЦПК України розглядає справу виключно на підставі доказів, поданих учасниками справи, в межах заявлених позовних вимог.

Суд вважає за необхідне звернути увагу, що суд не захищає права та інтереси, які можуть бути порушені у майбутньому, а захищає тільки ті права та інтереси, факт порушення яких вже відбувся.

Отже, з викладеного вбачається, що на теперішній час факту порушення прав позивача ОСОБА_2 судом не встановлено, а тому підстав для здійснення судового захисту та поновлення таких прав не має, оскільки не можливо поновити права, якщо їх не було кимось порушено.

За таких обставин, оскільки ОСОБА_2, від імені якого заявлені позовні вимоги про визнання припиненими договорів поруки та договору іпотеки, не є стороною у зазначених договорах та судом не встановлено факту порушення його прав, суд не вбачає підстав для визнання припиненими Договору іпотеки № 10/08В-І від 19 грудня 2012 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_6, зареєстрованого в реєстрі за № 2072, та Договорів поруки № 10/08-В-П1 і № 10/08-В-П2 від 27 лютого 2008 року, у зв’язку з чим у задоволенні позовних вимог за позовом третьої особи в цій частині слід відмовити.

Вирішуючи позовні вимоги за первісним позовом Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - це вид забезпечення виконання зобов’язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов’язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

З матеріалів справи та останньої редакції уточненої позовної заяви Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» вбачається, що незважаючи на погашення ОСОБА_2 заборгованості у розмірі 324 943 грн. 30 коп. та виконання рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 23 березня 2016 року по справі № 205/8534/15-ц, позивач за первісним позовом ОСОБА_5 акціонерне товариство «ВТБ Банк», уточнивши свої позовні вимоги за позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки, донарахував позичальнику ОСОБА_2 заборгованість за період з 14 жовтня 2015 року до 13 березня 2017 року та зазначив, що станом на 13 березня 2017 року заборгованість ОСОБА_2 за кредитним договором становить 106 792 грн. 91 коп. та складається з: сума заборгованості за кредитом з урахуванням індексу інфляції та 3% річних нарахованих у зв’язку з порушенням зобов’язань щодо повернення кредиту - 1832 грн. 96 коп. (згідно розрахунку заборгованості вказана сума розрахована за період з 14.10.2015 року по 08.02.2017 року та складається з: заборгованість за кредитом – 0,00 грн., інфляційні втрати - 1421 грн. 70 коп., 3% річних - 411 грн. 26 коп.), сума заборгованості за відсотками з урахуванням індексу інфляції та 3% річних нарахованих у зв’язку з порушенням зобов’язань щодо сплати процентів - 74 498 грн. 39 коп. (згідно розрахунку заборгованості вказана сума розрахована за період з 14.10.2015 року по 12.03.2017 року та складається з: сума простроченої заборгованість за відсотками – 63 141 грн. 86 коп., 3% річних – 2 087 грн. 65 коп., інфляційні втрати – 9 268 грн. 88 коп., сума заборгованості за нарахованими процентами – 0,00 грн.), пеня по процентам та кредиту - 30 461 грн. 56 коп. (згідно розрахунку заборгованості вказана сума розрахована за період з 14.10.2015 року по 12.03.2017 року).

У зв’язку з цим, ОСОБА_5 акціонерне товариство «ВТБ Банк» просить в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 перед ПАТ «ВТБ Банк» за Кредитним договором № 10/08В-R513 від 27.02.2008 року у розмірі 106 792 грн. 91 коп. звернути стягнення на предмет іпотеки за Договором іпотеки № 10/08В-І від 19.12.2012 року, посвідченим приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_6, зареєстрованим в реєстрі за № 2072, укладеним між ПАТ «ВТБ Банк» та ОСОБА_1, а саме на квартиру АДРЕСА_3 шляхом реалізації предмета іпотеки з прилюдних торгів.

Розглядаючи питання щодо правомірності донарахування ОСОБА_5 акціонерним товариством «ВТБ Банк» ОСОБА_2 вищезазначеної заборгованості за відсотками та пені суд виходить з наступного.

За умови пред’явлення банком до боржника та поручителя вимог про дострокове виконання зобов’язання шляхом повернення усієї суми взятих у кредит грошових коштів, змінюється в односторонньому порядку строк виконання основного зобов’язання.

Звернувшись у грудні 2015 року доЛенінського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_11 про стягнення заборгованості за кредитним договором ОСОБА_5 акціонерне товариство «ВТБ Банк» скористалось своїм правом, передбаченим ч. 2 ст. 1050 ЦК України, на повернення кредиту достроково та в односторонньому порядку змінило строк виконання основного зобов’язання,строк кредитування, періодичність платежів та порядок сплати процентів за користування кредитом.

У постанові ОСОБА_12 Верховного Суду від 04 липня 2018 року по справі № 310/11534/13-ц роз’яснено, що звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості засвідчує такі зміни.

Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 23 березня 2016 були задоволені вимоги кредитора у розмірі простроченої заборгованості за кредитним договором, яка існувала станом на 13 жовтня 2015 року та строкової заборгованості (заборгованість наперед), тобто усієї суми заборгованості, яка підлягала поверненню позичальником згідно умов кредитного договору, розмір якої становив 324 943 грн. 30 коп.

При цьому, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

У постанові ОСОБА_12 Верховного Суду від 28 березня 2018 року по справі № 444/9519/12 зазначено, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред’явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов’язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, враховуючи викладене, суд приходить до переконливого висновку, що донарахування ОСОБА_5 акціонерним товариством «ВТБ Банк» боржнику ОСОБА_2 суми заборгованості за відсотками за період з 14 жовтня 2015 року по 12 березня 2017 року з урахуванням індексу інфляції та 3% річних у загальному розмірі 74 498 грн. 39 коп. є неправомірним та не ґрунтується на вимогах діючого законодавства України.

Крім того, згідно ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Неустойка за своєю правовою природою володіє акцесорним (додатковим) характером та будучи цивільно-правовою санкцією вона спрямована на попередження невиконання чи неналежного виконання умов договору.

Отже, право кредитодавця нараховувати обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред’явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Такий висновок суду також знайшов своє підтвердження у постанові ОСОБА_12 Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року по справі № 202/4494/16-ц.

Таким чином, суд приходить до висновку, що донарахування ОСОБА_5 акціонерним товариством «ВТБ Банк» боржнику ОСОБА_2 пені за період з 14 жовтня 2015 року по 12 березня 2017 року у сумі 30 461 грн. 56 коп. також є неправомірним та не ґрунтується на вимогах діючого законодавства України.

Наявність судового рішення про дострокове задоволення вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості, яке боржник виконав не в повному обсязі, не є підставою для нарахування процентів та пені за кредитним договором, який у цій частині змінений кредитором, що засвідчено в судовому рішенні.

З огляду на вищевикладене, суд відхиляє аргументи Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» про те, що він має право нараховувати передбачені договором проценти на пеню після пред’явлення до позичальника та поручителів вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Розглядаючи питання щодо правомірності нарахування ОСОБА_5 акціонерним товариством «ВТБ Банк» ОСОБА_2 індексу інфляції та 3% річних у зв’язку з порушенням зобов’язань щодо повернення кредиту за період з 14 жовтня 2015 року по 08 лютого 2017 року у загальному розмірі 1832 грн. 96 коп. (інфляційні втрати - 1421 грн. 70 коп., 3% річних - 411 грн. 26 коп.) суд виходить з наступного.

За змістом частини першої статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов’язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом статті 552 та частини другої статті 625 ЦК інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов'язання, вираженого в національній валюті, та три проценти річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Незважаючи на наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, останній має право на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України.

Отже, до моменту погашення боржниками в повному обсязі заборгованості за рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 23 березня 2016 року по справі № 205/8534/15-ц, тобто за період до 08 лютого 2017 року, ОСОБА_5 акціонерне товариство «ВТБ Банк» має право на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Однак, разом з цим, суд звертає увагу, що предметом первісного позову Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» є не стягнення індексу інфляції та 3% річних у зв’язку з порушенням зобов’язань щодо повернення кредиту у загальній сумі 1832 грн. 96 коп., а є позовні вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки, а тому суд розглядає справу виключно в межах заявлених позовних вимог.

Як вже було зазначено вище, під час розгляду справи суд прийшов до висновку, що Кредитний договір № 10/08В-R513 від 27 лютого 2008 року, укладений між Відкритим акціонерним товариством «ВТБ Банк» та ОСОБА_2, є припиненим.

Згідно ч. 4, 5 ст. 3 Закону України «Про іпотеку» іпотекою може бути забезпечене виконання дійсного зобов’язання або задоволення вимоги, яка може виникнути в майбутньому на підставі договору, що набрав чинності. Іпотека має похідний характер від основного зобов’язання і є дійсною до припинення основного зобов’язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 17 Закону України «Про іпотеку» іпотека припиняється, серед іншого, у разі припинення основного зобов’язання або закінчення строку дії іпотечного договору.

Оскільки під час розгляду справи суд прийшов до висновку, що Кредитний договір № 10/08В-R513 від 27 лютого 2008 року, укладений між Відкритим акціонерним товариством «ВТБ Банк» та ОСОБА_2, є припиненим, та враховуючи, що іпотека має похідний характер від основного зобов’язання і є дійсною до припинення основного зобов’язання, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для звернення стягнення на предмет іпотеки за Договором іпотеки № 10/08В-І від 19 грудня 2012 року, посвідченим приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_6, зареєстрованим в реєстрі за № 2072, укладеним між ОСОБА_5 акціонерним товариством «ВТБ Банк» та ОСОБА_1, а саме на квартиру АДРЕСА_3, в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором № 10/08В-R513 від 27 лютого 2008 року, у зв’язку з чим у задоволенні позовних вимог за первісним позовом Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» про звернення стягнення на предмет іпотеки слід відмовити в повному обсязі.

При цьому, суд вважає за необхідне звернути увагу Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» на те, що воно не позбавлено можливості звернутись до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення індексу інфляції та 3% річних у зв’язку з порушенням зобов’язань щодо повернення кредиту, тобто з метою стягнення сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України.

За таких обставин, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд приходить до висновку, що у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» про звернення стягнення на предмет іпотеки слід відмовити, а позов третьої особи ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню.

Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» відмовлено, то судові витрати Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» по справі підлягають віднесенню на сторону позивача за первісним позовом.

Також, згідно ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Позивач за позовом третьої особи – ОСОБА_2 під час звернення до суду з позовом третьої особи був звільнений від сплати судового збору.

Під час розгляду справи суд прийшов до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог позову третьої особи, а саме про задоволення однієї позовної вимоги немайнового характеру про визнання кредитного договору припиненим, вимоги за якою пред’явлені до відповідача за позовом третьої особи - Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк». За таких обставин, з відповідача за позовом третьої особи - Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» необхідно стягнути в дохід держави судовий збір за одну позовну вимогу немайнового характеру у розмірі 704 грн. 80 коп. (станом на дату звернення ОСОБА_2 до суду з позовом третьої особи). При цьому, судовий збір з відповідачів за позовом третьої особи – ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_1 не стягується, оскільки частина позовних вимог за позовом третьої особи, яка була задоволена судом, до вказаних відповідачів не пред’являлась, а у тих позовних вимогах, які стосуються прав та інтересів вказаних відповідачів за позовом третьої особи, судом було відмовлено, а тому вони підлягають віднесенню на рахунок держави.

На підставі ст.ст. 15, 16, 549, 550, 598, 599, 625, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 1, 3, 17 Закону України «Про іпотеку» та керуючись ст.ст. 2, 4, 13, 81, 82, 133, 137, 141, 142, 223, 259, 263-265, 268, 272, 273 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» (місцезнаходження: м. Київ, бульвар Тараса Шевченка/вул. Пушкінська, буд. 8/26, ЄДРПОУ 14359319) до ОСОБА_1 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1), третя особа ОСОБА_2 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) про звернення стягнення на предмет іпотеки– відмовити.

Позов третьої особи ОСОБА_2 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) до Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» (місцезнаходження: м. Київ, бульвар Тараса Шевченка/вул. Пушкінська, буд. 8/26, ЄДРПОУ 14359319), ОСОБА_3 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_3), ОСОБА_4 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_4), ОСОБА_1 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) про визнання припиненим договору іпотеки та договору поруки – задовольнити частково.

Визнати припиненим Кредитний договір № 10/08В-R513 від 27 лютого 2008 року, укладений між Відкритим акціонерним товариством «ВТБ Банк» та ОСОБА_2.

В іншій частині позовних вимог позову третьої особи – відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк»судовий збір в дохід держави в сумі 704 грн. 80 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Т. О. Дубіжанська