Рішення № 80794532, 25.03.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 1540/4486/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2019 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Корой С.М.,

секретаря судового засідання Чернецької О.А.,

за участю сторін:

представника позивача ОСОБА_1, (за ордером),

представників відповідачів ОСОБА_2 (за довіреністю),

ОСОБА_3 (за довіреністю),

ОСОБА_4 (за довіреністю),

ОСОБА_5 (за довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_6 до Міністерства оборони України, Генерального штабу Збройних Сил України, Військової частини А 2516, Військової частини А 2756, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів ОСОБА_7 про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, -

В С Т А Н О В И В:

04.09.2018 року до Одеського окружного адміністративного суду з позовом звернувся ОСОБА_6 до Міністерства оборони України, Генерального штабу Збройних Сил України, Військової частини А 2516, Військової частини А 2756, в якому просив суд:

визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства оборони України № 125 КП від 25 липня 2018 року, в частині позбавлення командира військової частини А 2756 полковника ОСОБА_6 військового звання;

визнати протиправним та скасувати наказ Начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України № 422 від 03 серпня 2018 року в частині звільнення ОСОБА_6 у запас із виключенням зі списків особового складу Збройних Сил України на підставі підпункту «г» (у зв’язку із позбавленням військового звання у дисциплінарному порядку) п. 2 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу»;

визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини А 2516 від 15.08.2018 р. № 155 про звільнення ОСОБА_6 в запас і виключення із списків особового складу цієї військової частини та зняття з усіх видів забезпечення на підставі підпункту «г» (у зв’язку із позбавленням військового звання у дисциплінарному порядку) п. 2 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу»;

поновити ОСОБА_6 на посаді командира військової частини А2756 та стягнути з військової частини А2756 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 15 серпня 2018 року по день відновлення на посаді та відновлення у військовому званні;

рішення в частині поновлення ОСОБА_6 на посаді командира військової частини А 2756 та стягнення грошового забезпечення в межах суми стягнення за один місяць допустити до негайного виконання.

Ухвалою суду від 10.09.2018 року позов залишено без руху та надано позивачу строк на усунення недоліків позову.

17.09.2018 року позивач усунув недоліки визначені ухвалою суду, в тому числі надав змінений позов, в якому фактично було зазначено реєстраційний номер облікової картки платника податків позивача без зміни обставин та обґрунтувань позову та позовних вимог вказаних в первісному позові (Том 1 а.с. 67-88).

Ухвалою від 02.10.2018 року Одеським окружним адміністративним судом відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

17.10.2018 року від представника Міністерства оборони України надійшла заява про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

З огляду на викладене, враховуючи обґрунтування заяви представника Міністерства оборони України щодо необхідності дослідження великої кількості доказів по справі, які будуть надані сторонами та вирішення питання про необхідність залучення до участі у справі третіх осіб, зважаючи на велике значення справи для сторін, а також необхідність встановити відповідні факти та обставини із дослідженням думки та правової позиції учасників справи, суд дійшов висновку, що дана адміністративна справа має бути розглянута за правилами загального позовного провадження.

31.10.2018 року суд ухвалив розглядати справу за правилами загального позовного провадження.

13.12.2018 року від представника позивача надійшла заява про залучення до участі у справі, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів ОСОБА_7, цього ж дня від представника Генерального штабу Збройних Сил України надійшло клопотання про зупинення провадження у справі на підставі п.5 ст. 236 КАС України, у зв’язку із введенням воєнного стану в Україні (на території деяких областей).

Ухвалою суду від 20.12.2018 року клопотання представника позивача про залучення до участі у справі, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_7 було задоволено та залучено до участі у справі, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів ОСОБА_7. Також, судом було задоволено клопотання представника Генерального штабу Збройних Сил України про зупинення провадження у справі. Провадження у справі було зупинено до припинення воєнного стану.

Ухвалою суду від 25.01.2019 року поновлено провадження по справі та продовжено строк підготовчого провадження по справі на 30 днів.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідно до наказу Міністерства Оборони України № 125КП від 25.07.2018 р., його позбавлено військового звання за неналежне виконання службових обов’язків, визначених вимогами ст.ст. 11,16,58,59 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, п.п. 2.3, 3.1.9 «Положення про військове (корабельне) господарство», затвердженого наказом Міністерства Оборони України № 300 від 16.07.1997 р., та п.4.1 обов’язків, визначених у Положенні про військову частину А2756, затвердженому наказом начальника Тилу Збройних Сил України від 01.03.2018 р. № 55. Позивач вказує, що зазначених порушень своїх службових обов’язків він не скоював, а діяв в межах своїх повноважень та у спосіб, що передбачений законом. Так, позивач вказує на те, що виконуючи свої обов’язки ним були видані відповідні накази і розпорядження, а також проведені відповідні заходи і дії, що прямо передбачені його посадовими обов’язками, зокрема, позивачем двічі на рік видавались накази про проведення повної інвентаризації| матеріальних засобів. Остання повна інвентаризація військового майна проводилась в період з 11.06.2018 р. по 01.07.2018 р. на підставі наказу позивача № 221 від 04.06.2018 року. При цьому, відповідно до інвентаризаційних описів №№ 147,148,149,150, втрат, нестач або надлишків матеріальних засобів номенклатури служби паливно-мастильних матеріалів в ході проведення інвентаризації інвентаризаційною комісією виявлено не було. Крім того, у 2017 році був розроблений і затверджений Річний план проведення інвентаризації та раптових перевірок на 2018 рік.

Позивач зазначив, що Наказом командира військової частини А 2516 № 55 від 01.03.2018 року було затверджено «Положення про центри забезпечення, бази та склади військової частини А 2516», в тому числі і про 46 об’єднаний центр забезпечення (в/частина А 2756).

Також, позивач вказує, що на підставі п. 10.3.12. «Положення про військове (корабельне) господарство Збройних Сил України» позапланові перевірки господарської діяльності військової частини проводяться за рішенням командира військової частини і вищих командирів (начальників), за наявності сигналів про зловживання, значні недоліки у діяльності служб, скарг військовослужбовців, а також в інших необхідних випадках. Строки та порядок проведення позапланових перевірок встановлюються особами які їх призначили. Разом з тим, протягом 2017 -2018 років такі сигнали на ім’я позивача не надходили, а тому відповідно до вимог керівних документів ніяких законних підстав для проведення позапланових перевірок правильності збереження паливно-мастильних матеріалів у позивача, як командира військової частини, не було. Крім того, у грудні 2017 року був складений «Аудиторський звіт про результати фінансового аудиту та аудиту відповідності фінансово-господарської діяльності військової частини А 2756 за період з 01.07.2015 р. по 30.09.2017 р.». При цьому порушень в організації збереження майна служби паливно-мастильних матеріалів та організації його прийому, збереження, охорони та видачі виявлено не було. Також, в квітні 2018 року на підставі відповідної телеграми вищого штабу на підставі наказу позивача була проведена повна інвентаризація військового майна військової частини А2756, в тому числі і майна служби паливно-мастильних матеріалів. При цьому ніяких нестач майна виявлено не було.

Таким чином, на думку позивача ніяких законних підстав для проведення позапланових перевірок майна служби паливно-мастильних матеріалів протягом 2018 року в нього не було.

Окрім того, в період з 11 по 14.07.2018 р. проводилась перевірка окремих питань служби пально-мастильних матеріалів військової частини, відповідно до якого «внутрішньо-перевірочною комісією військової частини А2756 щомісячно проводилась інвентаризація пально-мастильних матеріалів з січня по червень з оформленням відповідних інвентаризаційних описів та складанням актів зняття залишків та відомостей заміру».

Отже правових підстав у позивача реагувати відповідно до закону на невстановлені ним, а отже відсутні випадки щодо розкрадання, пошкодження, втрати чи незаконного використання військового майна, погіршенням або зниженням його цінності - не було.

За відсутності виявлених нестач - позапланові інвентаризації та перевірки не проводяться, тому позивач не вбачає порушень закону у своїх діях і є особою, яка безпосередньо чи за участю із іншими особами не вчиняла крадіжки військового майна, якого не вистачає.

За таких обставин, позивач стверджує, що він не можу бути притягнений до дисциплінарної відповідальності з підстав вчинення ним тільки правомірних дій згідно закону і відсутності в його діях протиправної поведінки, за наслідками якої за його участі не виявлено недостачі військового майна. Крім того, позивач зазначає, що він не можу бути притягнений до дисциплінарної відповідальності з підстав не встановлення винних осіб у розкраданні (втраті) військового мана, оскільки є безпосередня матеріально-відповідальна особа—начальник сховища прапорщик ОСОБА_8, у якого і виявлена нестача.

Відтак, позивач стверджує, що ним в повному обсязі були виконані всі його службові обов’язки, а отже він не допускав неналежного їх виконання, отже відсутні підстави для притягнення його до дисциплінарної відповідальності.

Щодо порушення гарантії прав позивача, як військовослужбовця, під час застосування дисциплінарного стягнення, позивач зазначає, що при проведенні службового розслідування його вина та причинний зв’язок між його діями та настанням нестачі майна служби паливно-мастильних матеріалів встановлено не було. Крім того, до проведеного службового розслідування безпосередній начальник позивача залучений не був.

Також, позивач вказує, що він як військовослужбовець, стосовно якого проводиться службове розслідування, не був ознайомлений про свої права та обов’язки під час проведення службового розслідування; не зміг подати документи, які стосуються службового розслідування та був позбавлений права вимагати опитування (додаткового опитування) осіб, які були присутні під час вчинення правопорушення або яким відомі обставини, що стосуються правопорушення; був позбавлений права порушувати клопотання про витребування та долучення нових документів, видань, інших матеріальних носіїв інформації; був позбавлений права висловлювати письмові зауваження та пропозиції щодо проведення службового розслідування, дій або бездіяльності посадових (службових) осіб, які його проводять; не ознайомлений з актом службового розслідування (у частині, що його стосується) після розгляду командиром (начальником).

Крім того, позивач зазначає, що при накладення на нього дисциплінарного стягнення Міністром оборони України не було враховано: попередня поведінка позивача, а саме, що 02.07.2015 р. позивачу достроково було присвоєне військове звання «полковник»; позивач двічі залучався та брав участь в Антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей в період з 11.03.2015 р. по 08.05.2015 р. та з 01.08.2016 р. по 24.10.2016 р.; нагороджений Відзнакою Президента України, 2 відзнаками Міністерства Оборони України; 4 медалями Міністерства Оборони України, в тому числі за сумлінне і чесне виконання військового обов’язку; неодноразово нагороджувався грамотами та подяками різними посадовими особами Міністерства Оборони України; позивач бездоганно прослужив у Збройних Силах України 27 років; позивач є ветераном військової служби.

Таким чином, дисциплінарне стягнення на думку позивача накладене з порушенням встановленого порядку, без встановлення його вини та конкретного встановлення в чому саме полягає порушення позивачем службових обов’язків.

Позивач в позові також зазначає, що в наказі Міністерства оборони України № 125 КП від 25 липня 2018 року вказано, що за неналежне виконання службових обов’язків командира військової частини А 2756 полковника ОСОБА_6 позбавити військового звання. Відповідно ж до паспорта громадянина України прізвище, власне ім’я та по батькові позивача вказуються: «Король Євгеній Сергійович». Тобто, на думку позивача відповідно до наказу Міністерства оборони України № 125 КП від 25.07.2018 р. військового звання позбавлена інша фізична особа, а тому накази Начальника Генерального штабу -Головнокомандувача Збройних Сил України № 422 від 03 серпня 2018 р., командира військової частини А2516 № 155 від 15.08.2018 р. про звільнення позивача в запас та виключення із списків особового складу являються і з цієї підстави незаконними, оскільки мене - полковника ОСОБА_6 військового звання «полковник» позбавлено не було.

Окрім того, позивач вказує на порушення при звільненні з військової служби вимог діючого законодавства щодо соціального захисту військовослужбовців та порядку проходження служби, а саме, відповідно до наказу командира військової частини А2516 від 15.08.2018 р. № 155 при звільненні позивача з військової служби, грошове забезпечення було виплачене тільки до 25.07.2018 р., а в період з 25.07.2018 р. по 15.08.2018 р. грошове забезпечення взагалі не нараховувалось та не виплачувалось, як не була позивачу нарахована та виплачена грошова компенсація за 18 днів відпустки, крім того вказані нараховані грошове забезпечення та компенсація виплачені невчасно що являється ще однією правовою підставою для визнання наказу про звільнення протиправним та його скасуванню. Також, позивач вказує на ту обставину, що перед звільненням бесіда з ним не проводилась, аркуш такої бесіди не складався, дані про проходження ним військової служби не уточнювались, розрахунок вислуги років військової служби не проводився, інформація про розраховану вислугу років військової служби до позивача перед оформленням документів для його звільнення з військової служби під розпис доведена не була, місце проживання позивача після звільнення та військомат, куди необхідно направляти особову справу в позивача не з’ясовано, із списків особового складу військової частини був виключений без згоди позивача до проведення з ним усіх необхідних розрахунків, що підтверджує протиправність дій відповідачів та є підставою для скасування виданих з цього приводу наказів.

26.10.2018 року (вхід. № 32059/18) від представника відповідача – військової частини А2516 надійшов відзив на позовну заяву (Том 1 а.с. 126-127). У вказаному відзиві представник відповідача зазначив, що вважає позовні вимоги про визнання протиправним і скасування наказу командира військової частини А2516 від 15.08.2018 № 155 (по особовому складу) необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки відповідно до Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби, зокрема, у зв’язку з позбавленням військового звання у дисциплінарному порядку.

Підставою для видання оскаржуваного наказу командира військової частини А2516 від 15.08.2018 № 155 (по особовому складу) є наказ начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України від 03.08.2018 № 422, згідно з яким Позивача було звільнено з військової служби у запас за підпунктом «є» (у зв’язку з позбавленням військового звання у дисциплінарному порядку) та виключено зі списків особового складу. Збройних Сил України з 25 липня 2018 року. Відтак, наказ командира військової частини А2516 від 15.08.2018 № 155 (по особовому складу) був виданий в межах повноважень та у спосіб, що передбачений законом, а тому скасуванню не підлягає.

30.10.2018 року до суду надійшов відзив на позов від відповідача – Генерального штабу Збройних Сил України (Том 1 а.с. 144-146), в якому представник відповідача не погоджується з наведеними в адміністративному позові доводами позивача та вважає позовні вимоги щодо визнання протиправним і скасування наказу начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України (по особовому складу) від 03.08.2018 № 422 необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки відповідно до підпункту “є” пункту 2 частини п’ятої статті 26 Закону України “Про військовий обов’язок і військову службу” контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби, зокрема, у зв’язку з позбавленням військового звання у дисциплінарному порядку.

Підставою для видання оскаржуваного наказу начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України (по особовому складу) від 03.08.2018 № 422 був наказ Міністерства оборони України від 25.07.2018 № 125КП, згідно з яким позивача було притягнуто до дисциплінарної відповідальності та накладено дисциплінарне стягнення у вигляді «позбавлення військового звання». Водночас, згідно з вимогами пункту 225 Положення про проходження громадянами військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008, звільнення військовослужбовців з військової служби, у тому числі, на підставі, передбаченій пунктом 2 частини п’ятої статті 26 Закону України “Про військовий обов’язок і військову службу”, здійснюється у військових званнях до полковника (капітана 1 рангу) включно за всіма підставами, крім військовослужбовців, які займають посади номенклатури призначення Міністра оборони України, - начальником Генерального штабу - Головнокомандувачем Збройних Сил України, Таким чином, у суворій відповідності до вказаних нормативно- правових актів, наказом начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України (по особовому складу) від 03.08.2018 № 422 позивача було звільнено з військової служби у запас за підпунктом «є» пункту другого частини п’ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» - у зв’язку з позбавленням військового звання у дисциплінарному порядку. Таким чином, наказ відповідача від 03.08.2018 № 422 був виданий в межах повноважень та у спосіб, що передбачений законом, а тому скасуванню не підлягає.

01.11.2018 року (вхід. № 32830/18) від представника Міністерства оборони України надійшов відзив на позов (Том 1 а.с. 151-156), в якому представник відповідача зазначає, що не погоджується доводами позивача та вважає їх необґрунтованими, такими що не підлягають задоволенню, з наступних підстав. 18.07.2018 року наказом Міністерства оборони України було призначено службове розслідування з метою уточнення причин та умов, що сприяли нестачі пально-мастильних матеріалів у військовій частині А2756 та встановлення ступені вини посадових осіб. Підставою для призначення службового розслідування стало доручення Міністра оборони України, надане за результатами доповіді начальника Головного управління розвитку та супроводження матеріальних забезпечення Збройних Сил України, щодо нестачі пально- мастильних матеріалів на загальну суму більше 5,35 млн. гривень, які були виявленні під час перевірки службової діяльності військової частини А2756 (46 Центру забезпечення).

За результатами проведеного службового розслідування був складений Акт від 23.07.2018 року.

Згідно висновків комісії встановлено, що причинами та умовами, які сприяли виникненню нестачі пально-мастильних матеріалів у 46 Центрі, поряд з іншими, є неналежне виконання службових обов’язків командиром 46 Центру полковником ОСОБА_6, в частині здійснення не належного керівництва військовим господарством, відсутності контролю щодо організації та проведення перевірок у встановлені терміни, щодо проведення інвентаризації матеріальних засобів, щомісячного зняття залишків пального в резервуарах (цистернах) складу пального та мастильних матеріалів, проведення повірки вимірювальних приладів, невжиття заходів для забезпечення надійного збереження матеріальних засобів, а також не проведення особисто перевірок (планової та раптової) щодо фактичної наявності матеріальних засобів, чим не виконав свої функціональні обов’язки.

23.07.2018 року наказом Міністра оборони України № 125КП «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» яким, з урахуванням результатів службового розслідування та встановлених ним фактів грубих порушень військової дисципліни, за неналежне виконання службових обов’язків, на позивача- командира військової частини А2756 накладено дисциплінарне стягнення - позбавлення військового звання. Отже, представник Міністерства оборони України, вказує на те, що Міністр оборони України, на підставі та у межах повноважень і в спосіб, що передбачені Конституцією, законами та нормативно-правовими актами України правомірно прийняв рішення про накладення дисциплінарного стягнення на військовослужбовця ОСОБА_6, який скоїв порушення військової дисципліни, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог позивача, у зв’язку з їх необґрунтованістю.

12.11.2018 року (вхід. № 34190/18) до суду надійшов відзив на позов від військової частини А2756, в якому представник зазначає, що військова частина підпорядковується начальнику Тилу Збройних Сил України (військової частини А2516). Представник військової частини А2756 вказує на те, що позивача звільнено наказом командира військової частини А2516 та виключено зі списків особового складу цієї військової частини та знято з усіх видів забезпечення, відтак відсутні підстави для стягнення з військової частини А2756 грошового забезпечення за час вимушеного прогулу.

06.11.2018 року (вхід. № 33516/18) (Том 1 а.с. 131-134) та 08.11.2018 року (вхід. № 33804/18) (Том 1 а.с. 204-206) представником позивача надано до суду відповіді на відзиви відповідачів, в яких зазначено, що відповідачі у відзивах не спростували доводи позивача, викладені у позові та не довели правомірність прийнятих наказів та не спростовано доводів незаконного звільнення позивача.

13.11.2018 року (вхід. № 34478/18) (Том 2 а.с. 32-34) від Генерального штабу Збройних Сил України та 20.12.2018 року (вхід. № 39921/18) (Том 2 а.с. 108-112) від Міністерства оборони України до суду надійшли заперечення на відповіді на відзиви позивача, в яких представники відповідачів відхиляють наведені позивачем у відповідях на відзив пояснення та аргументи, оскільки вважають, що навели достатні та ґрунтовні доводи щодо правомірності накладення дисциплінарного стягнення на позивача та прийняття оскаржуваних наказів.

18.02.2019 року протокольною ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті.

У судове засідання 13.03.2019 року прибув представник позивача, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд задовольнити позов. Також, у судове засідання прибули представники відповідачів, позовні вимоги не визнали, просили суд відмовити у задоволенні позову повністю.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів ОСОБА_7, у судове засідання 13.03.2019 року не прибув, 06.02.2019 року (вхід. № 4229/19) (Том 2 а.с. 107) надав пояснення, в якому фактично заявлено клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, заяв по суті спору, свідчення свідків і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-79 КАС України, суд дійшов висновку, що у задоволенні адміністративного позову слід відмовити, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що на виконання доручення Міністра оборони України від 11 липня 2018 року № 5322/з/10 робочого групою під головуванням начальника Головного управління розвитку та супроводження матеріального забезпечення Збройних Сил України з 13 по 20 липня 2018 року проводилася перевірка стану службової діяльності військової частини А2756, за результатами якої виявлено нестачу палива дизельного ДП-Лрк-Євро5-ВО — 200620 кг, палива дизельного ДП-Л-Євро5 ВО - 1874 кг, палива дизельного зимового 3-0,2 мінус 25 - 1426 кг, бензину автомобільного А-92-Євро5-Е5 - 2457 кг, а також надлишок палива дизельного Л-К5 сорт С - 33817 кг, палива дизельного ОСОБА_4 клас 1 вид 1 - 327 кг, бензину автомобільного А-80-А-ДЗ - 498 кг, бензину автомобільного АІ-95-К5 ОСОБА_4 - 494 кг, палива авіаційного ОСОБА_9 А1 - 2620 кг. Встановлено нестачу пально-мастильних матеріалів на загальну суму 5 353 974 грн. 38 коп.

Відповідно до статті 84 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, пункту 8 Положення про Міністерство оборони України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 671 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 19 жовтня 2016 року № 730), та з метою уточнення причин та умов, що сприяли нестачі пально-мастильних матеріалів у військовій частині А2756, встановленні ступені вини посадових осіб, наказом Міністерства Оборони України від 18.07.18 №345 було призначено службове розслідування (Том 1 а.с. 34).

Підставою для призначення службового розслідування стало доручення Міністра оборони України від 18.07.2018 року №5322/з/13, надане за результатами доповіді начальника Головного управління розвитку та супроводження матеріальних забезпечення Збройних Сил України, щодо нестачі пально- мастильних матеріалів на загальну суму більше 5,35 млн. гривень, які були виявленні під час перевірки службової діяльності військової частини А2756 (46 Центру забезпечення).

У зв’язку із проведенням службового розслідування позивач був усунутий від виконання службових обов’язків командира військової частини А2756.

За результатами проведеного службового розслідування комісією був складений Акт службового розслідування від 23.07.2018 року (Том 1 а.с. 169-193).

Згідно висновків комісії та наданої Міністру оборони України доповіді від начальника Військової служби правопорядку У Збройних Силах України (вих.. №306/2/4266 від 23.07.2018) (Том 1 а.с. 162-168) встановлено, що причинами та умовами, які сприяли виникненню нестачі пально-мастильних матеріалів у 46 Центрі, поряд з іншими, є неналежне виконання службових обов’язків командиром 46 Центру полковником ОСОБА_6, в частині здійснення не належного керівництва військовим господарством, відсутності контролю щодо організації та проведення перевірок у встановлені терміни, щодо проведення інвентаризації матеріальних засобів, щомісячного зняття залишків пального в резервуарах (цистернах) складу пального та мастильних матеріалів, проведення повірки вимірювальних приладів, невжиття заходів для забезпечення надійного збереження матеріальних засобів, а також не проведення особисто перевірок (планової та раптової) щодо фактичної наявності матеріальних засобів, чим не виконав свої функціональні обов’язки, визначені в Положенні про 46 Центр забезпечення, який затверджений наказом начальника Тилу Збройних Сил України від 01.03.2018 №55 та порушив вимоги статей 11,16,58,59 Статуту внутрішньої служби ЗС України, пункти 2.3.; 3.1.9. Положення про військове корабельне господарство, затвердженого наказом Міністра оборони України від 16.07.1997 №300, пункт 7 розділу XVIII Інструкції з обліку військового майна у ЗС України, затвердженої наказом Міністерства Оборони України від 17.08.2017 №440.

23.07.2018 року наказом Міністра оборони України № 125 КП «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» яким, з урахуванням результатів службового розслідування та встановлених ним фактів грубих порушень військової дисципліни, за неналежне виконання службових обов’язків, визначених вимогами статей 11, 16, 58, 59 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, порушення пунктів 2.3. та 3.1.9 Положення про військове (корабельне) господарство, затвердженого наказом Міністра оборони України від 16.07.1997 року №300, пункту 4.1 обов’язків визначених у Положенні про військову частину А2756 (46 Центр забезпечення), затвердженому наказом начальника Тилу Збройних Сил України, на командира військової частини А2756 полковника ОСОБА_6 було накладено дисциплінарне стягнення - позбавлення військового звання (Том 1 а.с. 35-37).

03.08.2018 року наказом начальника Генерального штабу Збройних Сил України (по особовому складу) № 422 Позивача було звільнено з військової служби у запас за підпунктом “є” п. 2 ч. 5 статті 26 Закону України “Про військовий обов’язок і військову службу” - у зв’язку з позбавленням військового звання у дисциплінарному порядку (Том 1 а.с. 33).

В подальшому, наказом командира військової частини А 2516 від 15.08.2018 р. № 155 про звільнення ОСОБА_6 в запас і виключення із списків особового складу цієї військової частини та зняття з усіх видів забезпечення на підставі підпункту «г» (у зв’язку із позбавленням військового звання у дисциплінарному порядку) п. 2 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» (Том 1 а.с. 141).

Позивач вважає, що його було притягнено до дисциплінарної відповідальності, позбавлено військового звання та як наслідок звільнено з військової служби протиправно, у зв’язку з чим звернувся до суду з цим позовом.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачених Конституцією України та іншими Законами України.

Відповідно до ст. 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов'язки: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини; постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно; дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України; поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, що перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини; бути пильним, суворо зберігати державну таємницю; вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно.

Згідно ст. 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.

Статтями 58, 59 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України визначено, що командир (начальник) є єдиноначальником і особисто відповідає перед державою за бойову та мобілізаційну готовність довіреної йому військової частини, корабля (підрозділу) за забезпечення охорони державної таємниці; за бойову підготовку, виховання, військову дисципліну, морально-психологічний стан особового складу; за внутрішній порядок, стан і збереження озброєння, боєприпасів, бойової та іншої техніки, пального і матеріальних засобів; за всебічне забезпечення військової частини, корабля (підрозділу); за додержання принципів соціальної справедливості. Командир (начальник) відповідно до посади, яку він займає, повинен діяти самостійно і вимагати від підлеглих виконання вимог Конституції України, законів України, статутів Збройних Сил України та інших нормативно-правових актів. Командир (начальник) зобов'язаний: планувати роботу і здійснювати заходи щодо підтримання та удосконалення бойової та мобілізаційної готовності і вимагати їх виконання, своєчасно вносити до планів роботи необхідні зміни (уточнення), вживати заходів для охорони державної таємниці, забезпечення прихованого управління військами; негайно доповідати старшому командиру (начальнику) про кримінальне чи корупційне правопорушення, вчинене підлеглим військовослужбовцем, а командир (начальник) військової частини (установи) - негайно повідомляти про це відповідному прокурору, а в разі вчинення кримінального чи корупційного правопорушення військовослужбовцем Збройних Сил України - начальнику відповідного органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України; знати стан справ у дорученій йому військовій частині, на кораблі (у підрозділі), ділові, морально-психологічні якості безпосередньо підпорядкованих військовослужбовців, бойову та іншу техніку, озброєння, що є в частині, на кораблі (у підрозділі), вміло керувати військовою частиною, кораблем (підрозділом) як у повсякденному житті, так і під час виконання бойових завдань; організовувати та безпосередньо керувати бойовою підготовкою, здійснювати контроль за її ходом, об'єктивно оцінювати досягнуті підлеглими результати, підбивати підсумки й заохочувати кращих, узагальнювати та впроваджувати передовий досвід у практику навчання особового складу, ефективно використовувати навчально-матеріальну базу, спрямовувати кошти та матеріальні засоби на вдосконалення цієї бази; постійно вдосконалювати особисту підготовку та майстерність підпорядкованих командирів (начальників), методи керівництва військовою частиною, кораблем (підрозділом), особисто проводити навчання та заняття з особовим складом військової частини, корабля (підрозділу), займатися правовим вихованням підлеглих, своєчасно вживати заходів для виконання завдань соціально-психологічного забезпечення бойової підготовки; завжди мати точні відомості про особовий склад, озброєння, боєприпаси, бойову та іншу техніку, пальне, матеріальні засоби (кошти), що є у військовій частині, на кораблі (у підрозділі) за штатом, списком і в наявності; встановлювати у військовій частині, на кораблі (у підрозділі) такий внутрішній порядок, який гарантував би неухильне виконання законів України і положень статутів Збройних Сил України; показувати приклад дисциплінованості, неухильного виконання вимог законодавства, наказів і розпоряджень командирів (начальників); бути ввічливим і справедливим у ставленні до підлеглих, не принижувати їх честі і гідності; постійно виховувати підлеглих у дусі гуманізму та людяності, спираючись при цьому на загальновизнані принципи міжнародного права; проводити роботу щодо зміцнення військової дисципліни, запобігання надзвичайним подіям, кримінальним та іншим правопорушенням серед особового складу, своєчасно виявляти й усувати їх причини; аналізувати стан військової дисципліни і об'єктивно доповідати про це старшому командирові (начальникові); виявляти чуйність та бути уважним до підлеглих, поєднувати вимогливість і принциповість з повагою до їх честі і гідності, вникати в проблеми їх побуту, забезпечувати соціальну та правову захищеність, у разі необхідності клопотати за них перед старшими командирами (начальниками); знати потреби і запити особового складу, приймати рішення за його заявами, скаргами та іншими зверненнями; організовувати своєчасну видачу всіх видів забезпечення та перевіряти його повноту; організовувати культурно-освітню роботу, створювати умови для зміцнення здоров'я та фізичного розвитку; здійснювати заходи щодо безпеки особового складу військової частини, корабля (підрозділу) та інших осіб під час роботи з озброєнням, бойовою та іншою технікою, обладнанням, проведення стрільб, навчань, несення вартової і внутрішньої (чергової та вахтової) служби, виконання інших військових обов'язків; особисто керувати кадровою роботою та відбором кандидатів для вступу до військово-навчальних закладів; організовувати експлуатацію, збереження і використання за призначенням казармено-житлового фонду, комунальних споруд, інженерних мереж, наданих для розквартирування військових частин і підрозділів; контролювати додержання заходів пожежної безпеки у військовій частині, на кораблі (у підрозділі); вживати заходів для охорони довкілля в місцях розташування та дій військ; організовувати та здійснювати заходи, спрямовані на захист особового складу, озброєння, боєприпасів, бойової та іншої техніки і майна від зброї масового ураження, звичайних засобів ураження; під час вирішення питань, пов'язаних з трудовою діяльністю працівників, суворо додержуватися законодавства про працю; вживати заходів для відшкодування матеріальних збитків, заподіяних військовій частині, кораблю (підрозділу).

Пунктами 2.3, 3.1.9 «Положення про військове (корабельне) господарство», затвердженого наказом Міністерства Оборони України № 300 від 16.07.1997 р. встановлено, що командир військової частини (з'єднання) організовує військове (корабельне) господарство та керує ним. Керівництво він здійснює особисто, через штаб, своїх заступників, начальників родів військ та служб. Усі посадові особи військової частини (з'єднання), які відають військовим (корабельним) господарством, повинні: знати вимоги чинного законодавства України, наказів, положень, настанов, інструкцій та інших керівних документів щодо організації та ведення військового (корабельного) господарства та неухильно керуватись ними у своїй діяльності; розробляти і організовувати проведення заходів з метою подальшого підвищення бойової та мобілізаційної готовності підпорядкованої служби (служб); правильно визначати потреби та знати рівень забезпеченості підрозділів, частин (з'єднань) матеріальними засобами і коштами у підпорядкованих службах для забезпечення бойової та мобілізаційної готовності, бойової готовності спеціальних споруд, бойової підготовки і виховної роботи та створення необхідних матеріально-побутових умов особовому складу; своєчасно робити розрахунки, витребовувати та одержувати необхідні військовій частині (з'єднанню) за табелями і нормами матеріальні засоби та кошти і організувати безперервне забезпечення ними підрозділів (частин) по підпорядкованих службах (службі); організовувати та контролювати ведення обліку, правильне зберігання і своєчасне оновлення запасів матеріальних засобів усіх видів, а також експлуатацію, ремонт та технічне обслуговування озброєння, бойової та іншої техніки, казармено-житлового фонду, інженерних та спеціальних споруд у підпорядкованих службах (службі); здійснювати постійний контроль за правильним, ощадливим та доцільним витрачанням (використанням) матеріальних засобів і коштів, вживати необхідних заходів для боротьби з нераціональними їх витратами (використанням), втратами, нестачами, псуванням і розкраданням; розробляти розрахунки необхідних коштів по підпорядкованих службах (службі) і коригувати їх згідно з затвердженими призначеннями; дозволяти у межах наданих прав і затверджених сум видачу підзвітних сум і авансів, а також затверджувати авансові звіти та видаткові документи; організовувати проведення (у встановлені терміни) перевірок та документальних ревізій господарської діяльності, а також інвентаризацію матеріальних засобів у підпорядкованих службах (службі); постійно вживати заходів щодо удосконалення та розвитку військового (корабельного) господарства (служби), вивчати, узагальнювати та поширювати передовий досвід його ведення (роботи служби); вносити пропозиції до річного плану заходів щодо капітального та поточного ремонту і організовувати їх виконання; організовувати підготовку спеціальних споруд, об'єктів господарського, технічного та медичного призначення до експлуатації у зимових та літніх умовах; організовувати перевірку і таврування засобів вимірювання, безпечну експлуатацію та своєчасне проведення оглядів і випробувань (перевірок) об'єктів держтехнагляду; розробляти заходи по службах (службі) для внесення у річний господарський план, річний та місячний плани експлуатації та ремонту озброєння, бойової та іншої техніки; організовувати і контролювати їх виконання; організовувати економічну роботу в підрозділах (частинах) і службах, розробляти заходи для внесення у річний план економічної роботи частини (з'єднання) та забезпечувати їх виконання; готувати необхідні матеріали для видачі інспекторських посвідчень на списання за рахунок держави передчасно зношених та втрачених матеріальних засобів і коштів, а також акти на списання (переведення у нижчі категорії якісного стану) озброєння, бойової та іншої техніки, майна, інших матеріальних засобів, робити висновки (перевіряти клопотання) та оформлювати у встановленому порядку інспекторські посвідчення; вести узагальнений облік втрачених матеріальних засобів за підпорядковані служби (підрозділи) в натуральних або вартісних показниках; контролювати надходження затверджених інспекторських посвідчень та достовірність звітних показників з цих питань; знати наявність, стан, тактико-технічні характеристики та правила експлуатації озброєння, бойової, іншої техніки у підпорядкованих службах (службі) та вміти організувати їх експлуатацію і ремонт; організовувати виконання вимог інструкцій, інших нормативних актів з охорони праці та техніки безпеки, а також санітарно-гігієнічних вимог у роботі з озброєнням, бойовою та іншою технікою, при виконанні ремонтно-будівельних, господарських та інших робіт; організовувати правильну експлуатацію, утримання, ремонт та протипожежну охорону об'єктів господарського, технічного і медичного призначення та спеціальних споруд, забезпечувати проведення протипожежних заходів на території частини, систематично перевіряти виконання заходів пожежної безпеки при зберіганні, ремонті та обслуговуванні озброєння, бойової та іншої техніки, боєприпасів, палива, пального та інших матеріальних засобів, а також перевіряти наявність і стан засобів пожежогасіння та їх готовність до застосування; здійснювати контроль за дотриманням необхідного стандарту та габариту на під'їзних автомобільних шляхах, залізничних коліях, на причалах і у портах військових частин (з'єднань), за повним використанням вантажопідйомності транспортних засобів та не допускати наднормативних простоїв; впроваджувати механізацію вантажно-розвантажувальних та інших робіт, а також перевезення вантажів у контейнерах, на піддонах та у пакетах, здійснювати контроль за утриманням засобів механізації вантажно-розвантажувальних робіт; організовувати зберігання, ремонт та своєчасне повернення (здавання) тари постачальникам (тароремонтним підприємствам); організовувати та контролювати надійне збереження, облік, збирання та здавання в установленому порядку металобрухту (у тому числі такого, що містить дорогоцінні метали) та вторинної сировини державним заготівельним організаціям; вживати заходів щодо забезпечення надійного збереження матеріальних засобів, слідкувати за справним станом обладнання постів, огороджень, технічних засобів охорони, зв'язку та сигналізації; організовувати облік договорів та угод щодо наданих стороннім підприємствам (організаціям), фізичним та юридичним особам послуг, а також контроль за їх виконанням і вчасним переглядом; організовувати претензійну роботу у підпорядкованих службах (службі); організовувати та керувати військово-науковою, раціоналізаторською та винахідницькою роботою у підпорядкованих службах (службі) та підрозділах (частинах); здійснювати підбір та розміщення кадрів у підпорядкованих службах (службі), постійно вивчати їх ділові та моральні якості, організовувати та періодично проводити спеціальну підготовку з усіма категоріями підпорядкованих посадових осіб; проводити заходи щодо охорони навколишнього середовища.

Пунктом 7 розділу XVIII Інструкції з обліку військового майна у ЗС України, затвердженої наказом Міністерства Оборони України від 17.08.2017 №440, визначено, що результати щомісячного зняття залишків пального в баках машин (агрегатах) підрозділу оформлюються відомістю заміру пального у баках машин (додаток 85), а в резервуарах (цистернах) складу пального та пункту заправлення - записами в книзі обліку замірів у резервуарах (цистернах).

На підставі відомості заміру пального в баках машин і записів у книзі обліку замірів у резервуарах (цистернах) складається акт зняття залишків, до якого, за необхідності, додається розрахунок природних втрат пально-мастильних матеріалів.

Згідно абзацу 1 статті 45 Дисциплінарного статуту у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.

За правилами пункту «ж» статті 68 Дисциплінарного статуту на старших офіцерів можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення, зокрема таке, як: «позбавлення військового звання».

Як було зазначено судом, згідно висновків комісії та наданої Міністру оборони України доповіді від начальника Військової служби правопорядку У Збройних Силах України (вих.. №306/2/4266 від 23.07.2018) (Том 1 а.с. 162-168) встановлено, що причинами та умовами, які сприяли виникненню нестачі пально-мастильних матеріалів у 46 Центрі, поряд з іншими, є неналежне виконання службових обов’язків командиром 46 Центру полковником ОСОБА_6, в частині здійснення не належного керівництва військовим господарством, відсутності контролю щодо організації та проведення перевірок у встановлені терміни, щодо проведення інвентаризації матеріальних засобів, щомісячного зняття залишків пального в резервуарах (цистернах) складу пального та мастильних матеріалів, проведення повірки вимірювальних приладів, невжиття заходів для забезпечення надійного збереження матеріальних засобів, а також не проведення особисто перевірок (планової та раптової) щодо фактичної наявності матеріальних засобів, чим не виконав свої функціональні обов’язки, визначені в Положенні про 46 Центр забезпечення, який затверджений наказом начальника Тилу Збройних Сил України від 01.03.2018 №55 та порушив вимоги статей 11,16,58,59 Статуту внутрішньої служби ЗС України, пункти 2.3.; 3.1.9. Положення про військове корабельне господарство, затвердженого наказом Міністра оборони України від 16.07.1997 №300, пункт 7 розділу XVIII Інструкції з обліку військового майна у ЗС України, затвердженої наказом Міністерства Оборони України від 17.08.2017 №440.

23.07.2018 року наказом Міністра оборони України № 125КП «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» яким, з урахуванням результатів службового розслідування та встановлених ним фактів грубих порушень військової дисципліни, за неналежне виконання службових обов’язків, визначених вимогами статей 11, 16, 58, 59 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, порушення пунктів 2.3. та 3.1.9 Положення про військове (корабельне) господарство, затвердженого наказом Міністра оборони України від 16.07.1997 року №300, пункту 4.1 обов’язків визначених у Положенні про військову частину А2756 (46 Центр забезпечення), затвердженому наказом начальника Тилу Збройних Сил України, на командира військової частини А2756 полковника ОСОБА_6 було накладено дисциплінарне стягнення - позбавлення військового звання (Том 1 а.с. 35-37).

Суд критично оцінює доводи позивача, що проведення інвентаризації військового майна в період з 11.06.2018 р. по 01.07.2018 р. на підставі наказу позивача № 221 від 04.06.2018 року, а також проведення в квітні 2018 року повної інвентаризації військового майна військової частини А2756, в тому числі і майна служби паливно-мастильних матеріалів та не встановлення втрат, нестач або надлишків матеріальних засобів номенклатури служби паливно-мастильних матеріалів в ході проведення інвентаризації, доводить або ж спростовує доводи результатів службового розслідування щодо неналежного виконання позивачем службових обов’язків, оскільки результати проведення такої інвентаризації не спростовують встановлений службовим розслідуванням та проведеною інвентаризацією нафтопродуктів комісією під головуванням начальника Головного управління розвитку ЗС України полковника ОСОБА_9 факт нестачі паливно-мастильних матеріалів на загальну суму 535397.4,38 грн. Суд вказує, що зазначені обставини навпаки свідчать про відсутність контролю щодо організації та проведення перевірок та неналежне здійснення контролю за виконанням службових обов’язків своїх підлеглих та неналежне здійснення організації служби військ, збереження військового майна та підтримання статутного порядку у ввіреній позивачу військовій частині.

Суд також критично оцінює доводи позивача, що підставою для визнання протиправними та скасування оскаржуваних наказів та поновлення позивача на посаді є не нарахування та не виплата в період з 25.07.2018 р. по 15.08.2018 р. грошового забезпечення, а також грошова компенсації за 18 днів відпустки у повному розмірі, а також невчасна їх виплата, оскільки нарахування та виплата вказаного забезпечення та компенсаціє є правовідносинами, які виникають саме за результатами прийняття оспорюваного рішення про звільнення позивача. Спір в цій справі виник саме щодо протиправного на думку позивача звільнення у зв’язку з позбавленням військового звання, а не щодо нарахування та виплати грошової компенсації та забезпечення.

Що стосується твердження позивача, що він як військовослужбовець, стосовно якого проводиться службове розслідування, не був ознайомлений про свої права та обов’язки під час проведення службового розслідування; не зміг подати документи, які стосуються службового розслідування та був позбавлений права вимагати опитування (додаткового опитування) осіб, які були присутні під час вчинення правопорушення або яким відомі обставини, що стосуються правопорушення; був позбавлений права порушувати клопотання про витребування та долучення нових документів, видань, інших матеріальних носіїв інформації; був позбавлений права висловлювати письмові зауваження та пропозиції щодо проведення службового розслідування, дій або бездіяльності посадових (службових) осіб, які його проводять; не ознайомлений з актом службового розслідування (у частині, що його стосується) після розгляду командиром (начальником), суд зазначає, що під час розгляду справи сторонами не заперечувалось того факту, що позивач був обізнаний про проведення службового розслідування, в матеріалами справи підтверджено, що під час службового розслідування позивач надавав пояснення (Том 2 а.с. 128-130, Том 2 а.с. 131-132), що також відображено в акті службового розслідування (Том 1 а.с. 178, 185). Крім того, суд зазначає, що згідно вказаних пояснень позивача (Том 2 а.с. 128-130, Том 2 а.с. 131-132) судом встановлено, що позивачу було роз’яснено його права при проведенні розслідування.

Щодо не ознайомлення позивача з актом службового розслідування (у частині, що його стосується) після розгляду командиром (начальником), суд зазначає наступне.

Згідно п. 3 розділу IV «Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України» військовослужбовець, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право:

знати підстави проведення службового розслідування;

бути ознайомленим про свої права та обов’язки під час проведення службового розслідування;

відмовитися давати будь-які пояснення щодо себе, членів своєї сім’ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом;

давати усні та письмові пояснення, подавати документи, які стосуються службового розслідування, вимагати опитування (додаткового опитування) осіб, які були присутні під час вчинення правопорушення або яким відомі обставини, що стосуються правопорушення;

порушувати клопотання про витребування та долучення нових документів, видань, інших матеріальних носіїв інформації;

висловлювати письмові зауваження та пропозиції щодо проведення службового розслідування, дій або бездіяльності посадових (службових) осіб, які його проводять;

ознайомлюватися з актом службового розслідування (у частині, що його стосується) після розгляду командиром (начальником);

оскаржувати рішення, прийняте за результатами службового розслідування, у строки та у порядку, визначені законодавством України.

Суд зазначає, що ознайомлення позивача з актом службового розслідування (у частині, що його стосується) після розгляду командиром (начальником) є правом позивача та не є обов’язком командира (начальника), в свою чергу під час розгляду справи судом не було встановлено, а позивачем заявлено, що ним вчинялись будь-які дії щодо реалізації свого права на ознайомлення з актом службового розслідування та в цьому позивачу було відмовлено. Відтак, суд дійшов висновку, що позивачем не було використано своє право на ознайомлення з актом службового розслідування (у частині, що його стосується) після розгляду командиром (начальником).

Що стосується доводів позивача, що перед звільненням бесіда з ним не проводилась та аркуш такої бесіди не складався, суд зазначає наступне.

На підставі п. 236 «Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України» з військовослужбовцями, які проходять військову службу за контрактом, перед їх звільненням проводиться бесіда з питань звільнення.

Форма, порядок оформлення та зберігання документа, в якому відображається зміст проведення бесіди, визначаються Міністерством оборони України.

Згідно із п. 12.7. «Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України», затвердженої Наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 р. № 170 бесіда з питань звільнення проводиться з полковниками - начальником органу військового управління Збройних Сил України, керівником структурного підрозділу Генерального штабу Збройних Сил України чи Міністерства оборони України або їх заступниками, заступниками начальника Генерального штабу Збройних Сил України та Міністра оборони України.

Бесіда проводиться перед направленням документів на звільнення військовослужбовця. До участі в бесіді з військовослужбовцем, який звільняється з військової служби, за потреби залучаються безпосередні командири, фахівці кадрових, юридичних, фінансових органів тощо.

Під час розгляду справи судом не було встановлено, що з позивачем було проведено бесіду згідно п. 236 «Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України».

Разом з тим, суд критично оцінює доводи позивача, що не проведення бесіди з позивачем є підставою для визнання протиправними наказу Міністерства оборони України № 125 КП від 25 липня 2018 року в частині позбавлення позивача військового звання, оскільки зазначена бесіда та складення відповідного аркушу бесіди мають на меті встановити під час бесіди з військовослужбовцем, які пільги та переваги він має з працевлаштування та матеріально-побутового забезпечення, доведення військовослужбовцю рішення щодо рекомендацій для військового комісаріату стосовно можливості проходження ним служби у військовому резерві Збройних Сил України, водночас підлягають з'ясуванню місце проживання після звільнення військовослужбовця та військовий комісаріат для направлення його на військовий облік. Суд вказує на те, що зазначені питання, які мають бути вирішені під час бесіди не впливають саме на рішення щодо притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності, а стосуються вирішення питань пов’язаних з реалізацією рішення про звільнення військовослужбовця.

Крім того, суд вважає необґрунтованими доводи позивача, що при проведенні службового розслідування його вина та причинний зв’язок між його діями та настанням нестачі майна служби паливно-мастильних матеріалів встановлено не було, оскільки такі доводи спростовуються актом службового розслідування, в якому чітко визначено що причинами та умовами, які сприяли виникненню нестачі пально-мастильних матеріалів у 46 Центрі, поряд з іншими, є неналежне виконання службових обов’язків командиром 46 Центру полковником ОСОБА_6, в частині здійснення не належного керівництва військовим господарством, відсутності контролю щодо організації та проведення перевірок у встановлені терміни, щодо проведення інвентаризації матеріальних засобів, щомісячного зняття залишків пального в резервуарах (цистернах) складу пального та мастильних матеріалів, проведення повірки вимірювальних приладів, невжиття заходів для забезпечення надійного збереження матеріальних засобів, а також не проведення особисто перевірок (планової та раптової) щодо фактичної наявності матеріальних засобів, чим не виконав свої функціональні обов’язки, визначені в Положенні про 46 Центр забезпечення, який затверджений наказом начальника Тилу Збройних Сил України від 01.03.2018 №55 та порушив вимоги статей 11,16,58,59 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, пункти 2.3.; 3.1.9. Положення про військове корабельне господарство, затвердженого наказом Міністра оборони України від 16.07.1997 №300, пункт 7 розділу XVIII Інструкції з обліку військового майна у ЗС України, затвердженої наказом Міністерства Оборони України від 17.08.2017 №440.

Вказані обставини, щодо проведення службового розслідування та висновків акту службового розслідування, були підтверджені у судовому засіданні 05.03.2019 року показаннями свідків, а саме полковника ОСОБА_10, голови комісії, начальник штабу – перший заступник начальника Південного територіального управління Військової служби правопорядку, підполковника ОСОБА_11, член комісії, заступник начальника відділу запобігання, виявлення злочинів та інших правопорушень Південного територіального управління Військової служби правопорядку, підполковника ОСОБА_12, начальник відділу перевірки відповідності речового майна управління контролю якості.

Що стосується доводів позивача, що при накладення на нього дисциплінарного стягнення Міністром оборони України не було враховано: попередня поведінка позивача, а саме, що 02.07.2015 р. позивачу достроково було присвоєне військове звання «полковник»; позивач двічі залучався та брав участь в Антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей в період з 11.03.2015 р. по 08.05.2015 р. та з 01.08.2016 р. по 24.10.2016 р.; нагороджений Відзнакою Президента України, 2 відзнаками Міністерства Оборони України; 4 медалями Міністерства Оборони України, в тому числі за сумлінне і чесне виконання військового обов’язку; неодноразово нагороджувався грамотами та подяками різними посадовими особами Міністерства Оборони України; позивач бездоганно прослужив у Збройних Силах України 27 років; позивач є ветераном військової служби, суд зазначає що врахування попередньої поведінки позивача під час накладення на нього дисциплінарного стягнення відноситься в даному випадку до виключної компетенції Міністра оборони України під час прийняття відповідного рішення та визначення виду дисциплінарного стягнення. В свою чергу, під час розгляду справи судом не було встановлено, а позивачем надано будь-яких доказів чи доводів, що Міністром оборони України під час накладення на позивача дисциплінарного стягнення не було враховано попередню поведінку позивача.

Що стосується вказаного в наказі Міністерства оборони України № 125 КП від 25 липня 2018 року неправильного написання імені позивача «Євгена» замість правильного «Євгеній», суд зазначає, що це є очевидною опискою під час виготовлення тексту наказу та не є підставою для скасування наказу.

Відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних справах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень має на увазі, що рішення має бути прийняте з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.

Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі “Суомінен проти Фінляндії” (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

У Рішенні від 10 лютого 2010 року у справі “Серявін та інші проти України” Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

У Рішенні від 27 вересня 2010 року по справі “Гірвісаарі проти Фінляндії” зазначено, що ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставах, в межах та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші проти України” від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Під час розгляду справи судом було встановлено, що оскаржувані накази Міністерства оборони України № 125 КП від 25 липня 2018 року, в частині позбавлення командира військової частини А 2756 полковника ОСОБА_6 військового звання, Начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України № 422 від 03 серпня 2018 року в частині звільнення ОСОБА_6 у запас із виключенням зі списків особового складу Збройних Сил України на підставі підпункту «г» (у зв’язку із позбавленням військового звання у дисциплінарному порядку) п. 2 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу», командира військової частини А 2516 від 15.08.2018 р. № 155 про звільнення ОСОБА_6 в запас і виключення із списків особового складу цієї військової частини та зняття з усіх видів забезпечення на підставі підпункту «г» (у зв’язку із позбавленням військового звання у дисциплінарному порядку) п. 2 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» відповідачами прийнято правомірно, обґрунтовано та в межах своїх повноважень, відтак у суду відсутні підстави для їх скасування. Враховуючи зазначене, позовні вимоги про скасування вказаних наказів та поновлення позивача на посаді командира військової частини А2756 із стягненням з військової частини А2756 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 15 серпня 2018 року по день відновлення на посаді та відновлення у військовому званні не підлягають задоволенню.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 295, КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В:

У задоволені адміністративного позову ОСОБА_6 до Міністерства оборони України, Генерального штабу Збройних Сил України, Військової частини А 2516, Військової частини А 2756, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів ОСОБА_7 про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання до П’ятого апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення підписане суддею 25.03.2019 року

Суддя Корой С.М.

.